Рішення

від 11.02.2020 по справі 370/221/19

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Справа №370/221/19

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Тандира О.В.,

із секретарем судового засідання Прокопчук О.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 О. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт. Макарів Київської області справу за позовом

Приватного підприємства Макарів-Агробуд до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Макарів-Агробуд (далі - позивач, ПП Макарів-Агробуд ) в особі представника адвоката Мендуса С.С., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , (далі - відповідач), в якому вказало, що підприємство було створене у 2008 році з метою вирощування зернових, бобових культур та насіння олійних культур. Директором підприємства була ОСОБА_6 , яка 03.03.2017 року була переведена на посаду заступника директора, а 19.04.2017 року була звільнена.

Станом на 03.03.2017 року земельний банк підприємства відповідно до довідки Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 30.01.2017 №34-1013-0.3-277/2-17 складав 2645,9604 га. Указаний земельний банк був сформований за рахунок земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у межах Макарівського району Київської області (Наливайківська та Макарівська сільські ради), належних різним громадянам, з якими були укладені договори оренди землі. Як це передбачено чинним законодавством, право оренди ПП Макарів-Агробуд було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ).

Під час передачі справ (статутних документів, податкової звітності, печатки, паролів доступу до ключів ЕЦП та ін.) новому директору, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яка одночасно виконувала функції бухгалтера на підприємстві за попередніх власників, повідомила, що частина первинних документів не зберіглася. При цьому ОСОБА_6 , не передала жодного договору про розірвання договору оренди, а самі договори оренди, частина яких у неї зберігалася вдома, передавала поступово та з відвертим небажанням, при цьому вимагаючи сплати їй грошових коштів за інформацію про власників земельних ділянок, які очолюване нею підприємство обробляло на підставі усних домовленостей (сумарна площа таких ділянок, за словами ОСОБА_6 , складала понад 800 га).

З моменту призначення директором ПП Макарів-Агробуд Буряка Є.В., тобто з березня і до вересня 2017 року жодна особа не зверталась до позивача з приводу дострокового припинення (розірвання) договору оренди землі. Зазначена обставина, на думку позивача, зумовлена не в останню чергу тим, що ПП Макарів-Агробуд було і залишається лідером із розміру офіційно виплачуваної орендної плати за землю у регіоні (з утриманням усіх податків та зборів): не дивлячись на те, що умовами договорів оренди передбачено розмір орендної плати у 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без її подальшої індексації, позивачем орендна плата виплачується у значно більшому розмірі (з прив`язкою до вартості вирощуваного зерна). Так, 01.06.2014 року між ПП Макарів-Агробуд та ОСОБА_2 , строком на 5 років був укладений договір №121-Н оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025, відповідно до умов якого орендар (позивач) має переважне право на поновлення строку його дії.

11.02.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області Дядюрою А.В., в ДРРПНМ за заявою ОСОБА_6 , було зареєстроване інше речове право ПП Макарів-Агробуд - право оренди земельної ділянки за договором №121-Н від 01.06.2014 року.

23.09.2017 року відповідач зверталася до позивача та отримала належну їй за добором орендну плату за 2017 рік у сумі 6 001,30 грн., за видатковим касовим ордером №412.

14.05.2018 року відповідач надсилала позивачу письмову заяву про відмову від поновлення договору оренди землі №121-Н від 01.06.2014 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025), у якій зазначила, що не бажає продовжувати дію договору з 02.06.2019 року та вимагає сплатити їй орендну плату окрім 2018 року, ще й за період з 01.01.2019 по 02.06.2019 року.

01.08.2018 року відповідач зверталася до позивача із заявою про виплату належної їй за договором №121-Н від 01.06.2014 року орендної плати за 2018 рік шляхом перерахування її на картковий рахунок.

26.11.2018 року орендна плата за 2018 рік у сумі 10 002,18 грн., була перерахована платіжним дорученням №1689 на картковий рахунок відповідача.

Попри це, наприкінці вересня 2017 року директору ПП Макарів-Агробуд , ОСОБА_7 , стало відомо, що ОСОБА_6 , підбурює власників земельних ділянок, з якими у ПП Макарів-Агробуд укладені договори оренди, розірвати ці договори та неофіційно (без укладення відповідних договорів та їх державної реєстрації) надати право їх обробляти іншій особі, чиї інтереси вона і представляє, що нібито дозволить отримувати більше орендної плати. З метою перевірки цієї інформації позивачем було замовлено інформаційну довідку щодо усіх орендованих земельних ділянок. Після їх отримання та вивчення було виявлено, що протягом липня - вересня 2017 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., проведено державну реєстрацію припинення права оренди за 127 договорами оренди землі, укладеними ПП Макарів-Агробуд протягом 2014-2016 років. Підставою для прийняття нотаріусом Дурицьким А.П., рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в усіх випадках зазначено Договір про розірвання договору оренди землі, які датовані 2016 роком, тобто у час, коли директором ПП Макарів-Агробуд була ОСОБА_6 .

Серед іншого було встановлено, що 02.08.2017 року в ДРРПНМ за заявою від 28.07.2017 року було зареєстровано припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки за договором оренди землі №121-Н від 01.06.2014 року, укладеного з відповідачем.

Таким чином, було виявлено, що нібито 15.06.2016 року між позивачем в особі директора підприємства Домашенко О.М., та відповідачем було укладено Договір про розірвання договору №121-Н оренди землі від 01.06.2014 року з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025 (далі - оспорюваний договір/правочин).

Позивач вважає, що Договір від 15.06.2016 року про розірвання договору №121-Н оренди землі, укладений між позивачем та відповідачем, має бути визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності вказаного правочину позивачем вказано відсутній обсяг цивільної дієздатності особи, яка вчинила правочин (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Так, відповідач вказує, що оспорюваний правочин був вчинений не у зазначений в ньому час 15.06.2016 року, а вже після звільнення ОСОБА_6 , з посади директора ПП Макарів-Агробуд , тобто у час, коли вона вже не була уповноваженою на вчинення будь-яких правочинів від імені позивача, відповідно позивач, від імені якого діяла ОСОБА_6 , відповідно, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Про те, що фактично оспорюваний договір (як і решта подібних договорів) був виготовлений та підписаний ОСОБА_6 , у 2017 році (коли в неї вже були відсутні повноваження директора ПП Макарів-Агробуд ) свідчать обставини розірвання договорів з іншими особами. Так 07.10.2017 року були укладені додаткові угоди до договорів від 01.08.2016 року №314-Н та №312-Н, які підписані від імені ОСОБА_8 ОСОБА_6 , на підставі довіреності від 04.10.2017 року, а 19.10.2017 року - додаткова угода до договору №36-М від 01.06.2014 року, яка підписана ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 . Указані додаткові угоди були підписані зазначеними особами вже після того, як ними ж у 2016 році нібито були підписані договори про їх розірвання.

Також підтвердженням цих обставини є те, що ОСОБА_6 , нібито уклавши протягом другої половини 2016 року низку договорів про розірвання договорів оренди землі, не відобразила ці зміни в уточнюючій декларації і не подала її контролюючому органу у порушення пп. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України. 16.02.2017 року ОСОБА_6 , подала до контролюючого органу (Макарівське відділення Вишгородської ОДПІ) Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи із додатком Відомості про наявність земельних ділянок , де у рядку 1.1.121 зазначила інформацію про наявність укладеного договору оренди №121-Н від 01.06.2014 щодо земельної ділянки належної ОСОБА_2 , як і решти нібито розірваних нею договорів.

З урахуванням вказаних обставин позивач стверджує, що у 2016 році договори про розірвання договорів оренди землі, у т.ч. з відповідачем, не укладались. Не дивлячись на те, що договори датовані 2016 роком, коли ОСОБА_6 , ще обіймала посаду директора підприємства, насправді вони були виготовлені безпосередньо перед початком здійснення нотаріусом Дурицьким А.П., масових реєстраційних дій у 2017 році, тобто у період, коли ОСОБА_6 , вже була звільнена з посади директора ПП Макарів-Агробуд .

Ще однією підставою недійсності вказаного правочину позивачем вказано волевиявлення учасника правочину не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, а правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені (ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України).

Так, для відповіді на питання, чи дійсно правочин відповідав внутрішній волі його сторін та чи дійсно він був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених, необхідно дослідити і оцінити не лише поведінку його сторін (учасників) до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконали особи свої обов`язки (реалізували правомочності) за договором та у який спосіб, як вони у подальшому розпорядилися одержаним за оспорюваним договором. Така правова позиція Верховного Суду України викладена у його постановах від 27.04.2016 року (провадження №6-62цс161) та від 13.03.2017 (провадження №6-147цс17).

Позивач вважає, що укладення оскаржуваного правочину не відповідало внутрішній волі як самого позивача, так і відповідача, яка насправді не бажала реального настання тих наслідків, що обумовлені ним, і такі наслідки не настали у передбачуваному обсязі і порядку з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, реальні правові наслідки, на які спрямовується договір про розірвання договору - це припинення правовідношення (зобов`язання), яке виникло з договору, який розривається. Задля оформлення припинення речового права, яке підлягає реєстрації, зацікавлена особа повинна протягом розумного строку звернутися до державного реєстратора із відповідною заявою та необхідними документами, що відбулося 28.07.2017 року, тобто через 13 місяців після нібито укладення договору про розірвання договору оренди. Натомість 23.09.2017 року відповідач зверталась до позивача із заявами про виплату орендної плати за 2017-2019 роки, що свідчить про визнання й погодження відповідача з чинністю договору оренди землі №121-Н від 01.06.2014 року та його дією не лише протягом 2016-2018, а й частково в 2019 році.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач насправді не бажала настання правових наслідків, передбачених оскаржуваним правочином, а саме - припинення використання позивачем на умовах оренди належної їй земельної ділянки та отримання за це орендної плати, натомість бажала продовження орендних відносин і вчиняла дії, спрямовані саме на таке продовження.

Ще однією підставою недійсності оспорюваного правочину позивачем вказано зловмисна домовленість представника однієї сторони з другою (ч. 1 ст. 232 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другого стороною, визнається судом недійсним.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Тобто, для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв`язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Жодних причин, які б об`єктивно зумовлювали необхідність і можливість для позивача розірвати договір оренди не існувало. Товариство було і залишається зацікавленим у використанні як належної відповідачу ділянки, так і земельних ділянок решти власників, з якими ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч інтересам очолюваного нею підприємства, розірвала договори оренди.

Позивач стверджує, що дії ОСОБА_6 , щодо розірвання 127 договорів оренди землі, у т.ч. і договору №121-Н від 01.06.2014 року, укладеного з відповідачем, були вчинені нею свідомо (умисно) із метою, яка явно суперечить інтересам ПП Макарів-Агробуд , оскільки, останнє є сільськогосподарським товаровиробником (платник єдиного податку 4 групи), а тому зацікавлене у розширені оброблюваних площ, адже від цього залежить розмір отримуваного прибутку.

Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на вказані вище норми, просив суд визнати недійсним договір від 15.06.2016 року укладений між позивачем та відповідачем про розірвання договору №121-Н оренди землі від 01.06.2014 року. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

У встановлений судом строк відповідач подала відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі. Відповідач вказала, що визнає той факт, що 01.06.2014 року між ПП Макарів-Агробуд та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено договір №121-11 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025, яка належить відповідачці на праві власності.

Також відповідачка визнає той факт, що 15.06.2016 року між ПП Макарів-Агробуд та відповідачкою ОСОБА_2 , було укладено договір про розірвання договору №121-Н оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025, укладеного 01.06.2014 року.

В той же час відповідачка заперечує проти доводів позивача щодо недійсності оспорюваного позивачем договору про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в момент підписання договору представник ПП Макарів-Агробуд - директор ОСОБА_6 не мала необхідного обсягу вільної дієздатності. В той же час відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав а обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Станом на 15.06.2016 року директором ПП Макарів-Агробуд була ОСОБА_6 , яка відповідно до ст. 92, 97, 99 ЦК України, ч. 5 ст. 65 ГК України мала повноваження діяти без довіреності від імені ПП Макарів-Агробуд , зокрема, мала право укладати договори та інші правочини, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських від 18.02.2018 року.

При цьому в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивач не надає суду доказів того, що ОСОБА_6 , як директор ПП Макарів-Агробуд мала обмеження щодо укладення оспорюваного договору.

Доводи позивача, що оспорюваний договір від 15.06.2016 року був підписаний ОСОБА_6 , вже після того, як вона була звільнена з посади директора ПП Макарів-Агробуд , не доведені належними, достатніми та достовірними доказами, які позивач в силу положень ст. ст. 83, 177 ЦПК України мав надати суду разом із позовною заявою.

Посилання позивача на те, що ПП Макарів-Агробуд в особі директора Домашенко О.М., також укладало договори про розірвання договорів оренди з громадянами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ін., не мають жодного доказового значення по даній справі. Додані до позовної заяви копії додаткових угод до договорів №312-Н від 01.08.2016 року №314-Н від 01.08.2016 року та №36-М від 01.06.2014 року не є належними доказами, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування по даній справі.

Відповідачка по даній справі ОСОБА_2 , не є стороною зазначених додаткових угод. Окрім того вказані додаткові угоди не містять інформації про те, що ОСОБА_6 , не мала повноважень на укладення оспорюваного договору від 15.06.2016 року.

Той факт, що відповідно до положень пп. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 ПК України припинення зава оренди ПП Макарів-Агробуд на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_2 , не було відображено у податковій звітності не свідчить про недійсність оспорюваного договору, оскільки відповідачка не відповідає за повноту та достовірність податкової звітності ПП Макарів-Агробуд . Окрім того в силу положень ч. 2 ст. 631 ЦК України оспорюваний договір набирає чинності з моменту його підписання, а не з моменту подання податкової звітності позивачем.

Доводи позивача про те, що укладений правочин не відповідав внутрішній волі відповідачки не доведені належними, достатніми та достовірними доказами. Відповідачка свідомо уклала договір від 15.06.2016 року про розірвання договору №121-Н від 01.06.2014 року оренди земельної ділянки, оскільки не бажала продовжувати орендні відносини з позивачем.

Той факт, що відповідачка зверталась до ПП Макарів-Агробуд за отриманням орендної пати за 2017 та 2018 роки не свідчить про її бажання продовжувати орендні відносини з позивачем.

Не зважаючи на те, що договір оренди №121-Н від 01.06.2014 року було розірвано ще 15.06.2016 року, позивач і надалі продовжує фактично користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025, яка належить відповідачці. Станом на даний час земельна ділянка відповідачці не повернута, а позивач продовжує використовувати дану земельну ділянку без належної правової підстави.

Посилання позивача на порушення ст. 232 ЦК України під час укладення оспорюваного договору також є необґрунтованими.

Вимоги про визнання недійсними правочинів з підстав ст. 232 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї рони з другою стороною, і наявності безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони до вчинення правочину.

Матеріали справи не містять доказів як свідомого вчинення директором ПП Макарів-Агробуд правочину всупереч інтересів довірителя з метою завдання шкоди підприємству, так і доказів наявності такої шкоди (збитків) та її причинний зв`язок з укладеним договором. Матеріали справи також не містять доказів наявності зловмисної домовленості між директором ПП Макарів-Агробуд та відповідачем про укладення оспорюваного правочину з метою завдання шкоди підприємству.

Позивачем на надано доказів того, що колишнього директора ПП Макарів-Агробуд було притягнуто до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності за вчинення умисних дій всупереч інтересам підприємства і що такі дії, зокрема, укладення оспорюваного договору, завдали підприємству збитків. Відсутність складу злочину в діях директора ПП Макарів-Агробуд ОСОБА_6 , підтверджується також постановою про закриття кримінального провадження від 05.09.2018 року та листом Києво-Святошинської місцевої прокуратури від 20.09.2018 року №15843вих-18.

Окрім того, ухвалою Макарівського районного суду від 04.06.2018 року по справі №370/2829/17 та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року по справі №810/3711/18, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі №810/3711/18 встановлений факт розірвання 15.06.2016 року договору оренди землі №121-Н від 01.06.2014р., укладений між ОСОБА_2 та ПП Макарів-Агробуд .

Судові витрати, понесені відповідачем, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, просила стягнути з позивача на її користь.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 06.03.2019 року позов ПП Макарів-Агробуд прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.04.2019 року, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також даною ухвалою суду відповідно до ст. 84 ЦПК України витребувано від відповідача та ОСОБА_6 , оригінал оспорюваного договору. На виконання ухвали суду ОСОБА_2 , письмово повідомила суд, та підтвердила у судовому засіданні, що оригінал витребуваного судом договору вона знищила у зв`язку з його непотрібністю, обов`язку його зберігати у неї не було.

Підготовче судове засідання судом неодноразово відкладалося з різних причин та оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року судом застосовано заходи процесуального примусу до відповідача. Стягнуто з ОСОБА_2 , в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму доходів для працездатних осіб, що становить 1921 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду на 26.11.2019 року.

Судовий розгляд справи судом неодноразово відкладався з різних причин.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Мендус С.С., вимоги за позовом підтримав, просив їх задовольнити із зазначених у позовній заяві підстав. Також додатково зазначив, що оригінал спірного договору у позивача відсутній, він ніколи не передавався звільненою 01.03.2017 року з посади директора ПП Макарів-Агробуд ОСОБА_6 , новому директору ОСОБА_7 , чи іншому уповноваженому представнику позивача, на підприємстві він ніколи не зберігався. Про його наявність стало відомо лише наприкінці 2017 року після виявлення факту проведення протиправних реєстраційних дій, які у подальшому наказом Міністерства юстиції України №47/5 від 05.01.2018 були скасовані. Та копія оскаржуваного договору, що подана позивачем під час

звернення до суду і наразі міститься в матеріалах справи, виготовлена з копії цього договору, яку було

вилучено на підставі ухвали слідчого судді Макарівського районного суду від 30.01.2019 року у справі

№370/2829/19 під час тимчасового доступу до речей і документів, що перебували у володінні відділу з

питань реєстрації Макарівської районного державної адміністрації Київської області, під час досудового

розслідування у кримінальному провадженні №42017111200000779 від 23.11.2017 року.

Відповідно ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим

учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника

справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких

доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Представник позивача вказував, що для встановлення дати підписання договору, справжності на ньому печатки ПП Макарів-Агробуд необхідно було провести експертизу оригіналу оспорюваного договору, яку позивач просив витребувати у відповідача. Відповідач вимоги ухвали суду про витребування оригіналу оспорюваного договору не виконала, повідомила суд про знищення її примірнику договору, тому просив суд на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України визнати обставини непідписання оспорюваного правочину.

Відповідач ОСОБА_2 , та її представники адвокати Лепень О.В., Толмачова О.Ю., проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши її матеріали, суд встановив наступне.

ПП Макарів-Агробуд було створене у 2008 році з метою вирощування зернових, бобових культур та насіння олійних культур, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.03.2017 року (т. 1 а.с. 64).

Станом на 01.01.2017 року земельний банк підприємства, відповідно до довідки Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 30.01.2017 №34-1013-0.3-277/2-17 (т. 1 а.с. 13) складав 2645,9604 га. Указаний земельний банк був сформований за рахунок земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у межах Макарівського району Київської області (Наливайківська та Макарівська сільські ради), належних різним громадянам, з якими були укладені договори оренди землі. Як це передбачено чинним законодавством, право оренди ПП Макарів-Агробуд було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ).

У січні 2017 року відбулася зміна власника ПП Макарів-Агробуд , з 03.03.2017 року на посаду директора підприємства замість ОСОБА_6 було призначено ОСОБА_7 , а ОСОБА_6 , спочатку було переведено на посаду заступника директора, а 19.04.2017 року звільнено за її заявою, що підтверджується копією рішення №01/03 загальних зборів власників ПП Макарів-Агробуд від 01.03.2017 року, заяви ОСОБА_6 , про звільнення з роботи (т. 1 а.с. 10-12).

В період з 03.03.2017 року по 10.04.2017 року ОСОБА_6 , передавала печатку підприємства, токен АТ ПроКредитБанк , трудові книжки працівників підприємства, що вбачається з актів приймання-передачі (а.с. 14-16). Як вказав позивач, а відповідач не заперечила вказані обставини, під час передачі справ (статутних документів, податкової звітності, та ін.) новому директору, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , не передавала жодного договору про розірвання договору оренди.

01.06.2014 року між ПП Макарів-Агробуд як орендарем та ОСОБА_2 як орендодавцем був укладений договір №121-Н оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва на території Наливайківської сільської ради площею 2,14 га з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025 (т. 1 а.с. 17-20).

Згідно п. 8 Договору оренди цей договір укладено строком на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9.1 Договору оренди договір автоматично підлягає пролонгації на термін 10 років, якщо сторонами у письмовому вигляді не виявили бажання припинити його дію на 30 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Пунктом 34 Договору оренди встановлено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 36 Договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Право оренди земельної ділянки за вказаним договором оренди 11.02.2015 року було зареєстроване державним реєстратором реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області Дядюрою А.В., в ДРРПНМ (т. 1 а.с. 21-22).

15.06.2016 року між позивачем в особі ОСОБА_6 , та відповідачем було укладено договір про розірвання договору №121-Н оренди землі від 01.06.2014 року з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025 (далі - оспорюваний договір/правочин) (т. 1 а.с. 30).

При цьому, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2018 року, станом на 15.06.2016 року ОСОБА_6 , значиться як керівник та підписант ПП Макарів-Агробуд (т.1 а.с. 103).

02.08.2017 року в ДРРПНМ за заявою ОСОБА_2 , від 28.07.2017 року було зареєстровано припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки за договором оренди землі №121-Н від 01.06.2014 року (т. 1 а.с. 29).

Також судом встановлено, що у вересні 2017 року позивачем була виплачена відповідачу орендна плата за 2017 рік за Договором оренди у сумі 6001,30 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №412 (т. 1 а.с. 23).

У травні 2018 року відповідач надіслала позивачу письмову заяву про відмову від поновлення договору оренди землі №121-Н від 01.06.2014 року, у якій зазначила, що не бажає продовжувати дію договору з 02.06.2019 року та вимагає сплатити їй орендну плату окрім 2018 року, ще й за період з 01.01.2019 по 01.06.2019 року (т. 1 а.с. 24-26).

У серпні 2018 року відповідач звернулася до позивача із заявою про виплату належної їй за договором №121-Н від 01.06.2014 року орендної плати за 2018 рік шляхом перерахування її на картковий рахунок (а.с.27), а вже в листопаді 2018 року орендна плата за 2018 рік у сумі 10002,18 грн., була перерахована платіжним дорученням №1689 на картковий рахунок відповідача (т. 1 а.с. 28).

Постановою заступника начальника СВ Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області Орел О.Л., кримінальне провадження №42017111200000779 від 23.11.2017 року за заявою директора ПП Макарів-Агробуд Буряка Є.В., за фактом шахрайських дій колишнього директора підприємства ОСОБА_6 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину (а.с. 104-106). Даною постановою встановлено, що до ОСОБА_6 , як директора ПП Макарів-Агробуд з червня по грудень 2016 року звертались власники земельних ділянок з вимогою про припинення договорів оренди, укладених підприємством з цими громадянами. Також після розірвання договорів оренди власникам виплачувалась орендна плата, оскільки підприємство після розірвання договорів фактично користувалося вказаними земельними ділянками.

Наказом Міністерства юстиції України № 47/5 від 05.01.2018 року, задоволено скаргу ПП Макарів-Агробуд та, серед іншого, скасовано рішення про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки від 02.08.2017 року № 36440929 та внесено до державного реєстру відповідні зміни (а.с. 204). Підставою вказаного рішення зазначено висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 04.01.2018 року за результатами розгляду скарги ПП Макарів-Агробуд . Вказаний висновок комісії суду не наданий.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 18.09.2019 року у справі № 810/3711/18 за позовом ОСОБА_2 , до Міністерства юстиції України, третя особа - ПП Макарів-Агробуд , про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, скасовано судові рішення, ухвалені у цій справі судами попередніх інстанцій, та закрито провадження з тих підстав, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Між іншим, вказаним судовим рішенням встановлено, що 01.06.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №121-Н оренди землі, про який 11.02.2015 року до ДРРПНМ було внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права № 8703325. Згодом, 15.06.2016 року договір оренди був розірваний за взаємною згодою сторін, шляхом укладення між ОСОБА_2 , та ПП Макарів-Агробуд письмового договору про розірвання договору оренди земельної ділянки. Договір про припинення договору оренди підписали уповноважені особи зі сторони орендодавця - ОСОБА_2 , зі сторони орендаря ПП Макарів-Агробуд - його директор ОСОБА_6 . Також вказаним рішенням встановлено, що за результатами розгляду скарги ПП Макарів-Агробуд Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації надала висновок від 04.01.2018 року, яким встановлено факт здійснення державної реєстрації припинення права оренди за відсутності Статуту та витягу з ЄДРПОУ ПП Макарів-Агробуд , що стало підставою для скасування державної реєстрації припинення договорів оренди (т. 1 а.с. 205-211).

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України. Так, серед іншого, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 вказаної статті). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 3, 5 вказаної статті).

Окрім загальних умов дійсності угод, ЦК України передбачає й спеціальні підстави визнання угод недійсними. Зокрема, ч. 1 ст. 232 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, закріплений у ст. 13 ЦПК України, обрання способу захисту порушених прав, що знаходить своє відображення у змісті позовних вимог, та підстави позову, є виключним правом позивача, який розпоряджається своїми суб`єктивними правами на власний розсуд.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПП Макарів-Агробуд способом захисту порушеного права обрала визнання недійсним договору. При цьому підставою позову вказувало відсутній обсяг цивільної дієздатності особи, яка вчинила правочин; волевиявлення учасника правочину не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, а правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені; зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою.

В цьому контексті суд відзначає, що вказані підстави позову кожна окремо є самостійними та достатніми підставами для визнання недійсним правочину, мають різний предмет доказування та є взаємовиключаючими одна одну, тобто такими, що не можуть бути одночасно підставами одного позову.

Попри це, керуючись принципом Iura novit curia (з лат.?- ? суд знає закони ) суд дасть обґрунтування кожної з підстав, зазначених позивачем.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Представництвом відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У відповідності до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Інститут представництва передбачає певні законодавчі обмеження. Так, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

З урахуванням вказаних положень законодавства та як засвідчують обставини справи, оспорюваний договір про розірвання договору оренди земельної ділянки № 121-Н від імені ПП Макарів-Агробуд укладено директором ОСОБА_6 , відповідно до наданих їй повноважень згідно Статуту ПП Макарів-Агробуд .

Поряд з вказаним, як зазначено у пункті 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010, реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає у правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З урахуванням вказаних положень законодавства у ОСОБА_2 , не виникало обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу ПП Макарів-Агробуд в особі директора Домашенко О.М., при укладанні договору про розірвання договору оренди землі № 121-Н від 01.06.2014 року.

Також, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Законодавство ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та и органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимим доказами недобросовісності та нерозумності поведінки відповідача при укладенні оспорюваного договору з ПП Макарів-Агробуд .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та свідченнях свідків.

Зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у Цивільному кодексі України визначені прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ЦК України).

Посилання позивача на те, що фактично оспорюваний договір (як і решта подібних договорів) був виготовлений та підписаний ОСОБА_6 , у 2017 році (коли в неї вже були відсутні повноваження директора ПП Макарів-Агробуд ), про що свідчать обставини розірвання договорів з іншими особами, судом не приймається до уваги, оскільки це є припущенням. Обставини укладення інших договорів не входять до предмету доказування у даній справі. Посилання позивача на невідображення ОСОБА_6 , змін в уточнюючій декларації, поданих контролюючому органу, де у рядку 1.1.121 зазначено інформацію про наявність укладеного договору оренди №121-Н від 01.06.2014 щодо земельної ділянки належної ОСОБА_2 , судом також відхиляються, оскільки надана позивачем форма звітності не містить доказів її подання до контролюючого органу, більше того, дотримання правил податкової звітності також не входить до предмету доказування у даній справі. Посилання позивача на те, що насправді оспорюваний договір був виготовлений безпосередньо перед початком здійснення нотаріусом масових реєстраційних дій у 2017 році про припинення договорів оренди судом також не приймається до уваги, оскільки відсутні належні та допустимі докази вчинення протиправних дій директором ОСОБА_6 , чи відповідного нотаріуса.

Доводи позивача про те, що укладений правочин не відповідав внутрішній волі відповідачки не доведені належними, достатніми та достовірними доказами. Відповідачка свідомо уклала договір від 15.06.2016 року про розірвання договору №121-Н від 01.06.2014 року оренди земельної ділянки, оскільки не бажала продовжувати орендні відносини з позивачем. Той факт, що відповідачка зверталась до ПП Макарів-Агробуд за отриманням орендної пати за 2017 та 2018 роки не свідчить про її бажання продовжувати орендні відносини з позивачем. Не зважаючи на те, що договір оренди №121-Н від 01.06.2014 року було розірвано ще 15.06.2016 року, позивач і надалі продовжує фактично користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785200:04:004:0025, яка належить відповідачці. Станом на даний час земельна ділянка відповідачці не повернута, а позивач продовжує використовувати дану земельну ділянку без належної правової підстави. Вказані обставини у судовому засіданні позивачем не спростовано.

Посилання позивача на порушення ст. 232 ЦК України під час укладення оспорюваного договору також є необґрунтованими. Вимоги про визнання недійсними правочинів з підстав ст. 232 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї рони з другою стороною, і наявності безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони до вчинення правочину.

Матеріали справи не містять доказів як свідомого вчинення директором ПП Макарів-Агробуд правочину всупереч інтересів довірителя з метою завдання шкоди підприємству, так і доказів наявності такої шкоди (збитків) та її причинний зв`язок з укладеним договором. Матеріали справи також не містять доказів наявності зловмисної домовленості між директором ПП Макарів-Агробуд та відповідачем про укладення оспорюваного правочину з метою завдання шкоди підприємству.

Позивачем на надано доказів того, що колишнього директора ПП Макарів-Агробуд було притягнуто до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності за вчинення умисних дій всупереч інтересам підприємства і що такі дії, зокрема, укладення оспорюваного договору, завдали підприємству збитків. Відсутність складу злочину в діях директора ПП Макарів-Агробуд ОСОБА_6 , підтверджується також постановою про закриття кримінального провадження від 05.09.2018 року.

Окрім того, Постановою Великої Палати Верховного суду від 18.09.2019 року у справі № 810/3711/18 за позовом ОСОБА_2 , до Міністерства юстиції України, третя особа - ПП Макарів-Агробуд , про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, встановлено, що 01.06.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №121-Н оренди землі, про який 11.02.2015 року до ДРРПНМ було внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права № 8703325. Згодом, 15.06.2016 року договір оренди був розірваний за взаємною згодою сторін, шляхом укладення між ОСОБА_2 , та ПП Макарів-Агробуд письмового договору про розірвання договору оренди земельної ділянки. Договір про припинення договору оренди підписали уповноважені особи зі сторони орендодавця - ОСОБА_2 , зі сторони орендаря ПП Макарів-Агробуд - його директор ОСОБА_6 .

Посилання позивача на те, що для встановлення дати підписання договору, справжності на ньому печатки ПП Макарів-Агробуд необхідно було провести експертизу оригіналу оспорюваного договору, який позивач просив витребувати у відповідача, і який відповідач свідомо не надала, судом також відхиляються, оскільки спірний договір був укладений у двох оригінальних примірниках, які мали би бути у кожної сторони. Відповідач не була зобов`язана зберігати свій примірник договору, а тому його знищила. В свою чергу, можлива протиправність дій колишнього директора підприємства Домашенко О.М., щодо приховання іншого примірника оспорюваного договору, не може перекладати на відповідача обов`язок доведення обставин, на які посилається позивач у позовній заяві.

Щодо інших доводів позивача, то слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Сплачені позивачем кошти як судовий збір та витрати на правничу допомогу стягненню з відповідача у разі відмови у позові не підлягають та покладаються на позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача 24200 грн., судових витрат, суд керується наступним.

Розмір витрат на правову допомогу входить до предмету доказування у справі та має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, актом виконаних робіт, квитанціями, прибутковими касовими ордерами тощо.

Так відповідачем надано Договір №06/11 про надання правової допомоги від 03.09.2019 року укладеного між ОСОБА_2 , та адвокатським бюро Оксани Лепень з додатком №1 (т. 1 а.с. 234-248), детальний опис робіт, наданих за вказаним договором (т. 1 а.с. 249), копіями свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та ордерів (т. 1 а.с. 174-179) та відповідними рахунками та квитанціями про фактичну сплату послуг адвоката (т. 1 а.с. 250-259, т. 2 а.с. 19-24), що суд визнає належними та допустимими доказами. Таким чином, за виключенням вартості послуг адвокатів за участь у судовому засіданні за 13.01.2020 року, що двічі врахована у складі цих витрат, з позивача на користь відповідача слід стягнути 21200,00 грн., витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Приватного підприємства Макарів-Агробуд до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства Макарів-Агробуд на користь ОСОБА_2 21200,00 грн., судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2020 року.

Реквізити учасників справи:

Приватне підприємство Макарів-Агробуд - адреса: вул. Жовтнева, 1б, с. Наливайківка, Макарівський район Київська область, 08022; Код ЄДРПОУ 35967573.

ОСОБА_2 - адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.В. Тандир