Постанова

від 13.02.2020 по справі 140/2565/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 140/2565/17

провадження № 61-47440св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т. О., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля (далі - ТОВ ПК Зоря Поділля ) про розірвання договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі державного акта на право власності на землю серії ВН № 210148 він є власником земельної ділянки площею 3,01 га, кадастровий номер 0523084000:05:001:0091, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, й яку він за договором від 08 лютого 2011 року передав в оренду ТОВ ПК Зоря Поділля строком на 20 років.

Державна реєстрація вказаного договору оренди була проведена лише 11 травня 2016 року, проте відповідач приступив до використання земельної ділянки одразу після його підписання у лютому 2011 року, чим порушив пункт 31 договору оренди землі, згідно якого орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки після оформлення акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору оренди.

Посилаючись на те, що порушивши умови договору оренди землі, ТОВ КП Зоря Поділля порушило його права, як орендодавця, ОСОБА_1 просив розірвати укладений з відповідачем 08 лютого 2011 року договір оренди земельної ділянки площею 3,01 га, кадастровий номер 0523084000:05:001:0091, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2018 року у складі головуючого судді Слободяник Т. В. позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 3,01 га, кадастровий номер 0523084000:05:001:0091, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, укладений 08 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ КП Зоря Поділля .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а відповідач грубо порушив умови договору оренди землі від 08 лютого 2011 року, приступивши до її використання до державної реєстрації договору, яка була проведена лише в травні 2016 року, за що платив позивачу орендну плату. Крім того, позивач не підписував договір оренди земельної ділянки, оскільки підписи у договорі та на першому аркуші паспорту мають велику різницю, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ПК Зоря Поділля задоволено. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ ПК Зоря Поділля про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони договору оренди землі й до моменту його державної реєстрації й після виконують погоджені умови договору, незгода позивача з тим, що відповідач приступив до використання земельної ділянки до державної реєстрації договору оренди землі, не може бути підставою для визнання порушення прав позивача та розірвання оспорюваного договору оренди землі. При цьому жодного факту порушення відповідачем будь-якого з обов`язків, визначених частиною другою статті 25 Закону України Про оренду землі чи умовами договору, яке б спричинило істотне порушення прав позивача судами не встановлено. Крім того, є безпідставним висновок суду про те, що позивач не підписував оспорюваний договір оренди землі, оскільки ОСОБА_1 не зазначав, як підставу позову те, що підпис у договорі вчинено не ним, а іншою особою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що оспорюваний договір оренди землі від 08 лютого 2011 року, у період з лютого 2011 року по травень 2016 року не проходив державну реєстрацію, проте відповідачу була передана земельна ділянка, якою він користався та сплачував орендну плату до державної реєстрації, що не заперечується самим відповідачем, є істотним порушенням умов договору та чинного законодавства, й в силу вимог пункту 38 договору оренди землі є підставою для його розірвання. Також апеляційним судом не взято до уваги те, що договір оренди не підписувався позивачем, при отриманні позивачем орендної плати йому не було відомо про відсутність державної реєстрації договору оренди землі одразу після його укладення та про строк дії договору у 20 років, унаслідок чого ухвалено помилкове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог із порушенням норм як процесуального так і матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 05 лютого 2019 року відзиві ТОВ ПК Зоря Поділля просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, яка прийнята із дотриманням норм матеріального і процесуального права без змін, посилаючись на відсутність передбачених статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі , підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, оскільки відповідачем не були порушені умови договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлену судами

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі державного акта про право власності на землю серії ВН № 210148, виданого 24 березня 2000 року, є власником земельної ділянки площею 3, 01 га, кадастровий номер 0523084000:05:001:0091, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

08 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ КП Зоря Поділля укладено договір оренди землі, згідно якого позивач передав в оренду відповідачу належну йому на праві власності земельну ділянку строком на 20 років.

Пунктом 31 вказаного договору передбачено, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки після оформлення акта приймання-передачі земельної ділянки і державної реєстрації договору.

Державна реєстрація цього договору проведена 11 травня 2016 року, акт приймання-передачі земельної ділянки складено та підписано сторонами 15 травня 2016 року.

Разом з тим, ТОВ КП Зоря Поділля приступило до використання орендованої земельної ділянки одразу після укладення договору оренди у 2011 році, у зв`язку з чим сплачувало ОСОБА_1 орендну плату, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також визнається сторонами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 43 договору оренди землі від 08 лютого 2011 року, сторони погодили, що набуття чинності вказаним договором пов`язане із настанням сукупності фактів, а саме: підписання сторонами та проведення державної реєстрації. Оскільки державну реєстрацію договору проведено лише 11 травня 2016 року, отже обґрунтованим є висновок суду, що саме з цього часу оспорюваний правочин є таким, що набув чинності.

За змістом частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першої статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Обов`язки орендаря земельної ділянки визначено частиною другою статті 25 Закону України Про оренду землі , до яких віднесено: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Проаналізувавши норми закону, якими регулюються спірні правовідносини та установивши відсутність доказів на підтвердження порушення орендарем ТОВ ПК Зоря Поділля будь-якого з обов`язків, визначених частиною другою статті 25 Закону України Про оренду землі з моменту набуття чинності договором оренди землі від 08 лютого 2011 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди з підстав заявлених у позові.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що оспорюваний договір оренди землі від 08 лютого 2011 року, у період з лютого 2011 року по травень 2016 року не проходив державну реєстрацію, проте відповідачу була передана земельна ділянка, якою він користався та сплачував орендну плату до державної реєстрації, що не заперечується самим відповідачем є істотним порушенням умов договору та чинного законодавства, й в силу вимог пункту 38 договору оренди землі є підставою для його розірвання, є безпідставними та висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки договір оренди земельної ділянки є укладеним та набрав чинності з 11 травня 2016 року, з проведенням його державної реєстрації, а отже розірвати його з підстав істотного порушення його умов другою стороною, можливо лише коли такий договір є укладеним.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 обґрунтовано зазначив, що сторони оспорюваного договору як до моменту його державної реєстрації так і після виконують договір погодженим способом, з моменту укладення такого договору позивач отримує орендну плату, тобто не зважаючи на відсутність державної реєстрації, отримує все те, на що розраховував, укладаючи оспорюваний правочин, який в подальшому зареєстрований у встановленому законом порядку.

Також є правильним посилання апеляційного суду про безпідставний висновок суду першої інстанції щодо не підписання позивачем оспорюваного договору оренди землі, оскільки звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не просив розірвати спірний правочин з підстав того, що підпис у ньому вчинено не ним, а іншою особою, під час розгляду справи заяв про зміну чи уточнення позовних вимог не подавав.

З урахуванням викладеного аргументи касаційної скарги щодо не підписання позивачем оспорюваного договору оренди землі на увагу не заслуговують й висновків апеляційного суду не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржена постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко