Постанова

від 03.02.2020 по справі 554/3327/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3327/18 Номер провадження 22-ц/814/18/20Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.,

суддів: Кривчун Т.О., Кузнєцової О.Ю.,

секретар: Зеленська О.І.

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ольховської М.М.,

представника відповідача - адвоката Полтавцевої А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 квітня 2015 року, - 02 квітня 2015 року близько 16 год. 30 год. в світлий час доби по вул. Фрунзе від вул. Чапаєва у напрямку вул. Кагамлика в м. Полтаві рухався автомобіль марки PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який в районі перехрестя вул. Фрунзе - О. Вишні скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перетинав проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої нижньої кінцівки.

Відповідно до письмового повідомлення про підозру від 19 березня 2018 року, врученого ОСОБА_2 , в ході досудового розслідування кримінального провадження №12015170010000210 від 03 квітня 2015 року за ч. 1 ст. 286 КК України встановлено, що 02 квітня 2015 близько 16 год. 30 год. в світлий час доби по вул. Фрунзе (Європейська) у м.Полтава від вул. Чапаєва (Героїв Чорнобильців) у напрямку вул. Кагамлика рухався автомобіль PEUGEOT 308, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який, проїжджаючи регульоване перехрестя з вул. Карла Лібкнехта (П. Мстислава) у м. Полтаві в порушення вимог п.п. 8.7.3(е) та 8.10 ПДР України, при ввімкненні сигналу світлофору червоного кольору, що забороняв йому рух, не зупинився перед перехрестям, а продовжив рух та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля PEUGEOT 308, державний номерний знак НОМЕР_1 , на сигнал світлофора зеленого кольору, що дозволяв його рух.

У результаті ДТП потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток лівої нижньої кінцівки з набряком м`яких тканин та саден шкіри лівої акулової дуги, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1624 від 25 листопада 2015 року кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою від 26 квітня 2018 року Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/2167/18, обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрито.

Зазначала, що розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 , який підлягає відшкодуванню винуватцем ДТП ОСОБА_2 , складає 678 516 грн. 75 коп.

Окрім того, в зв`язку з ушкодженням здоров`я ОСОБА_3 відповідачем було завдано матеріальну шкоду, яка полягала у витратах на лікування та придбання інших необхідних речей для потерпілого, оплати курсу реабілітації, що підтверджується відповідними товарними чеками. Також внаслідок кримінального правопорушення було завдано значної шкоди здоров`ю ОСОБА_3 , а саме: внаслідок отриманих тілесних ушкоджень мають місце зміни постанови потерпілого, вкорочення правої ноги на 1 см. Зазначені негативні зміни фізичного здоров`я потерпілого потребують значних матеріальних витрат на їх усунення (покупка спеціального ортопедичного взуття, систематичне проходження курсів лікуваль-ного масажу та відвідування басейну, періодичне лікування в спеціалізованих санаторіях), що позивач оцінює в 100 000,00 грн., Таким чином, зазначала, що розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3 становить 101 994 грн. 02 коп.

За наведених обставин, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 678 516 грн. 75 коп. та матеріальну шкоду в розмірі 101 994 грн. 02 коп.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2018 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 101994 грн. 02 коп., моральну шкоду в розмірі 678 516 грн. 75 коп., а всього 780 510 грн. 77 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 9 829 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2018 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Мільгевської Я.В. про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2018 року залишено без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване ним рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , у повному обсязі.

Вказував, що районним судом з нього безпідставно, на його думку, стягнуто суму матеріальної шкоди в розмірі 101 994 грн. 02 коп., оскільки ніякими належними та допустимими доказами дана сума не підтверджена. Жодних розрахунків вказаної суми позивачем не було надано, тому вважає вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими. Також не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 свій відзив надала представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М., в якому спростовуючи доводи апелянта, просила його апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2018 року розглянуто кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Цивільний позов прокурора та цивільний позов законного представника потерпілого, а також клопотання про арешт майна - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 04 травня 2018 року.

Зі змісту вищевказаної ухвали суду слідує, що 02 квітня 2015 року близько 16-30 год., обвинувачений ОСОБА_2 рухався на автомобілі PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Фрунзе (Європейській) від вул. Чапаєва (Героїв АДРЕСА_1 у напрямку вул. Кагамлика, проїжджаючи регульоване перехрестя з вул. Карла Лібкнехта (П. Мстислава) у м. Полтаві, в порушення вимог п.п. 8.7.3 (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, при ввімкненні сигналу світлофора червоного кольору, що забороняв йому рух, не зупинився перед перехрестям, а продовжив рух та скоїв наїзд на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху вказаного автомобіля на зелений сигнал світлофора.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток лівої нижньої кінцівки з набряком м`яких тканин та саден шкіри лівої акулової дуги, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1624 від 25.11.2015 кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, згідно висновків судово-автотехнічної експертизи №95 від 22.02.2017 та комплексної судової автотехнічної експертизи, транспортно-трасологічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи №13181/13182/14055/804 від 30.01.2018 є порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 8.7.3 (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України, оскільки він своїми діями скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

За нормами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на наведене, встановленим є факт, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України сталося з вини ОСОБА_2 .

Відповідно додаткового висновку №1624 від 25.11.2015 обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської ОДА, у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: переломів кісток лівої нижньої кінцівки з набряком м`яких тканин та саден шкіри лівої акулової дуги, які могли утворитися від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу, кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної експертизи, транспортно трасологічної експертизи, експертизи відео -, звукозапису та фототехнічної експертизи №13181/13182/14055/804, складеного 30.01.2018, встановлено, що виходячи з наданого на дослідження відеозапису, автомобіль PEUGEOT 308 виїжджав на перехрестя проїжджої частини вул. Європейська (Фрунзе) з вул. О. Вишні на червоний сигнал світлофора. Місце наїзду на пішохода розташовувалось перед початком утворення уламків пластику білого кольору з правого дзеркала бокового виду автомобіля PEUGEOT 308 відносно напрямку його руху, на рівні розташування ліній розмітки пішохідного переходу та знаку пішохідного переходу. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля PEUGEOT 308 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 8.7.3 е та 8.10 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 для водія автомобіля PEUGEOT 308 Литвинен- ОСОБА_4 визначалася виконанням вимог п.п. 8.7.3 е та 8.10 Правил дорожнього руху України для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля PEUGEOT 308 ОСОБА_2 не відповідають вимогам п.п. 8.7.3 е та 8.10 Правил дорожнього руху України і знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з вчиненням даної дорожньо-транспортної пригоди /а. с. 8-17 т.1/.

З висновку експерта №95 від 22.02.2017, слідує, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. п. 8.7.3. (е), 8.10 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь -яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п. п. 8.7.3 (е), 8.10 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди /а. с. 23-25 т.1/.

Таким чином потерпілому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, з вини ОСОБА_2 , який порушив правила дорожнього руху.

За нормами ст. 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_5 - батько; ОСОБА_1 -мати, отже з позовом до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася його мати - ОСОБА_1 .

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з наведених вище обставин, наявних у справі доказів та з урахуванням положень ч. 1 ст. 22, 1166, 1667 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача як майнової, так і моральної шкоди у визначених позивачем розмірах.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За нормами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що в зв`язку з отриманими неповнолітнім ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями, - на його лікування, придбання інших необхідних речей для потерпілого, оплату курсу реабілітації, здійснювались відповідні грошові витрати, що зокрема підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарних чеків: всього на загальну суму - 1994 грн. 02 коп. /а. с. 22, 22-зворот, т.1/. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди в зазначеному вище розмірі є доведеними наданими стороною позивача доказами та обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3 в загальній сумі 101 994 грн. 02 коп., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок кримінального правопорушення здоров`ю ОСОБА_3 завдано значної шкоди, негативні зміни фізичного здоров`я потерпілого потребують значних матеріальних витрат на їх усунення (придбання спеціального ортопедичного взуття, систематичне проходження курсів лікувального масажу та відвідування басейну, періодичне лікування в спеціалізованих санаторіях), які позивач оцінює в 100 000 грн.

При цьому районний суд залишив поза увагою, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , в частині стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 100 000 грн., всупереч нормам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не доведені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень, визначених ст. ст. 76-80 ЦПК України, а відтак дійшов безпідставного висновку

про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 101 994 грн. 02 коп.

Також колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування завданої ОСОБА_3 моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір такої моральної шкоди визначається виключно судом на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи.

За роз`ясненнями, наведеними в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , - під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення).

Судом при визначенні розміру моральної шкоди має враховуватись стан здоров`я по-терпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зокрема, що він втратив можливість активного життя, відпочинку, час та зусилля, необхідні для підтримки здоров`я та неможливість відновлення у потерпілого попереднього стану у зв`язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, необхідність постійного стороннього догляду і, як наслідок, порушення звичайного способу життя.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, суд виходив з того, що з вини відповідача позивачу та її дитині довелося перенести багато страждань, внаслідок порушення звичайного способу їх життя, негативного впливу на стан здоров`я дитини, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою.

При цьому судом враховано висновок №496 судово-психологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12015170010000210, складений 24 травня 2017 року, згідно якого, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка є предметом в даному кримінальному провадженні, у ОСОБА_3 виникли негативні зміни в емоційному стані та індивідуально-психологічних проявах у вигляді переживання гострого та хронічного стресу, фізичних страждань, виникнення стійкої тривоги та страхів у зв`язку із необхідністю перетинати проїжджу частину дороги, переживання фізичної вадності.

Указані негативні зміни перешкоджають його активному соціальному функціону-ванню як особистості у зв`язку із кількамісячною ізоляцією від середовища однолітків, об`єктивною обмеженістю фізичних можливостей, формуванням обмежувальної поведінки, специфічними негативними змінами в сфері емоцій, індивідуальних проявів та поведінці. Отримання ОСОБА_3 внаслідок ДТП, тілесних ушкоджень та їх наслідки для фізичного здоров`я та соціального функціонування підекспертного вплинули на його особистість, як психотравмуючий фактор, спричинили до існування у нього психічних страждань.

Психічні страждання ОСОБА_3 , з огляду на їх тривалість, інтенсивність та широ-кий спектр негативного впливу на його соціальне функціонування та особистісний розвиток, є суттєвими. В разі прийняття судом версії події ДТП, що зафіксована в показах свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у протоколі огляду відеозапису дорожньо-транс-портної події 02 квітня 2015 року, відеозапису, зафіксованому на наданому в матеріалах кримінального провадження CDдиску, висновку авто-технічної експертизи №95 від 22 лю-того 2017 року, а також встановлення судом факту спричинення ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 моральної шкоди, - орієнтовний розмір її відшкодування може становити 182,25 мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з наявних у справі доказів, під час судового розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції були допитані вказані свідки, досліджено зазначений відеозапис, досліджено висновок авто-технічної експертизи №95 від 22 лютого 2017 року, а також встановлено судом факт спричинення ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 моральної шкоди, в зв`язку з чим розмір моральної шкоди визначений районним судом відповідно вказаного висновку №496 судово-психологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12015170010000210, складеного 24 травня 2017 року.

При цьому, враховуючи, що Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3 723 гривні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають до задоволення - у розмірі 678 516 грн. 75 коп. (182,25 х 3 723 грн.).

Повністю погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту спричинення ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 моральної шкоди, втрат немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних здоров`ю ОСОБА_3 внаслідок кримінального правопорушення, що завдало значної шкоди останньому, - колегія суддів, в той же час вважає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в максимальному розмірі, зазначеному у висновку судово-психологічної експертизи, районним судом залишено поза увагою поло-ження ч. 3 ст. 23 ЦК України щодо врахування при цьому вимог розумності та спра-ведливості, що в свою чергу потягло невідповідність висновків суду при визначенні необхід-ного та достатнього розміру відшкодування моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь майнової шкоди у розмірі 1 994 грн. 02 коп. таморальної шкоди в розмірі 300 000 грн.

Визначаючи розмір моральної щкоди, апеляційний суд враховує, окрім наведених вище обставин, негативні зміни фізичного стану здоров`я потерпілого, встановлені згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №120 від 29 листопада 2019 року Обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації /а. с. 57-61 т. 3/, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, в той же час, як і дії відповідача, спрямовані на зменшення змін у житті ОСОБА_3 після ДТП, - оплату роботи вчителів, які продовжували навчання потерпілого поза школою, оплату курсу реабілітуючого масажу; характер, глибину, тривалість та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав ОСОБА_3 , при цьому керується принципамисправедливості, добросовісності та розумності.

Доводи сторони відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності - є безпідставними, з огляду на норми ч. 3 ст. 268 ЦПК України, згідно яких позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Оскільки відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача, з ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1 409 грн. 60 коп. /по 704 грн. 80 коп. за подання до суду позовної заяви майнового і немайнового характеру відповідно/.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2018 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 1 994 грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.

Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 409 грн. 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Кузнєцова О.Ю.