Постанова

від 05.04.2021 по справі 554/3327/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 554/3327/18

провадження № 61-2690 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2018 року у складі судді Блажко І. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 квітня 2015 року в світлий час доби 02 квітня 2015 року близько 16 год. 30 год. по вул. Фрунзе від вул. Чапаєва у напрямку вул. Кагамлика в м. Полтаві рухався автомобіль марки Peugeot 308 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який в районі перехрестя вул. Фрунзе - О. Вишні скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перетинав проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішоходу ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої нижньої кінцівки.

Відповідно до письмового повідомлення про підозру від 19 березня 2018 року, врученого ОСОБА_4 , в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015170010000210 від 03 квітня 2015 року за частиною першою статті 286 КК України встановлено, що 02 квітня 2015 року близько 16 год. 30 год. в світлий час доби по вул. Фрунзе (Європейська) у м. Полтава від вул. Чапаєва (Героїв Чорнобильців) у напрямку вул. Кагамлика рухався автомобіль Peugeot 308 , реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який, проїжджаючи регульоване перехрестя з вул. Карла Лібкнехта (П. Мстислава) у м. Полтаві в порушення вимог пунктів 8.7.3(е) та 8.10 Правил Дорожнього руху України, при ввімкненні сигналу світлофору червоного кольору, що забороняв йому рух, не зупинився перед перехрестям, а продовжив рух та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля Peugeot 308 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , на сигнал світлофора зеленого кольору, що дозволяв його рух.

У результаті ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток лівої нижньої кінцівки з набряком м`яких тканин та саден шкіри лівої акулової дуги, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 25 листопада 2015 року № 1624 кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2018 року у справі № 554/2167/18 обвинуваченого ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрито.

Неправомірними діями відповідача завдано майнової та моральної шкоди.

У зв`язку з ушкодженням здоров`я ОСОБА_2 відповідачем було завдано майнової шкоди, яка полягала у витратах на лікування та придбання інших необхідних речей для потерпілого, оплати курсу реабілітації, що підтверджується відповідними товарними чеками. Також внаслідок кримінального правопорушення було завдано значної шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , а саме: внаслідок отриманих тілесних ушкоджень мають місце зміни постанови потерпілого, вкорочення правої ноги на 1 см. Зазначені негативні зміни фізичного здоров`я потерпілого потребують значних матеріальних витрат на їх усунення (покупка спеціального ортопедичного взуття, систематичне проходження курсів лікувального масажу та відвідування басейну, періодичне лікування в спеціалізованих санаторіях), що позивач оцінює в 100 тис. грн. Таким чином, зазначала, що розмір майнової шкоди, завданої ОСОБА_2 , становить 101 994 грн 02 коп.

Зазначала, що розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 , який підлягає відшкодуванню винуватцем ДТП ОСОБА_4 складає 678 516 грн 75 коп., що встановлено висновком судово-психологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12015170010000210, складеним 24 травня 2017 року № 496.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 101 994 грн 02 коп. на відшкодування майнової шкоди та 678 516 грн 75 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2018 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 101 994 грн 02 коп. на відшкодування майнової шкоди та 678 516 грн 75 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 780 510 грн 77 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що унаслідок кримінального правопорушення було завдано значної шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , а саме: внаслідок отриманих тілесних ушкоджень мають місце зміни постави потерпілого, вкорочення правої ноги на 1 см, що підтверджується даними медичної книжки ОСОБА_2 . Зазначені негативні зміни фізичного здоров`я потерпілого потребують значних матеріальних витрат на їх усунення (покупка спеціального ортопедичного взуття, систематичне проходження курсів лікувального масажу та відвідування басейну, періодичне лікування в спеціалізованих санаторіях), тому вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню. Розмір моральної шкоди визначено судом відповідно до вимог розумності та справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 994 грн 02 коп. на відшкодування майнової шкоди та 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 тис. грн усупереч частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень, визначених статей 76-80 ЦПК України.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту завдання ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди, втрат немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок кримінального правопорушення, що завдало значної шкоди останньому, - апеляційний суду зазначив, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в максимальному розмірі, зазначеному у висновку судово-психологічної експертизи, районним судом залишено поза увагою положення частини третьої статті 23 ЦК України щодо врахування при цьому вимог розумності та справедливості, що в свою чергу потягло невідповідність висновків суду при визначенні необхідного та достатнього розміру відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням.

Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд врахував негативні зміни фізичного стану здоров`я потерпілого, встановлені згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 29 листопада 2019 року № 120 Обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, як і дії відповідача, спрямовані на зменшення змін у житті ОСОБА_2 після ДТП: оплату роботи вчителів, які продовжували навчання потерпілого поза школою, оплату курсу реабілітуючого масажу; характер, глибину, тривалість та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав ОСОБА_2 , при цьому керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 554/3327/18 з Октябрського районного суду м. Полтави .

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що перебіг строку позовної давності до ОСОБА_4 у ОСОБА_1 розпочався з дня настання ДТП (02 квітня 2015 року), а тому позивач звернулася до суд з позовом з пропуском строку позовної давності, про застосування якої він заявив. Також не погоджувався із розміром відшкодування моральної шкоди, визначеним судом апеляційної інстанції, ушкодження, що були отримані потерпілим при ДТП, відносяться до середнього ступеню тяжкості, не призвели до встановлення дитині інвалідності, втрати працездатності чи можливості вільно рухатись, пересуватись тощо.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2018 року, що набрала законної сили, розглянуто кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та звільнено обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Зі змісту вказаної ухвали суду убачається, що 02 квітня 2015 року близько 16-30 год., обвинувачений ОСОБА_4 рухався на автомобілі Peugeot 308 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Фрунзе (Європейській) від вул. Чапаєва (Героїв Чорнобильців) у напрямку вул. Кагамлика, проїжджаючи регульоване перехрестя з вул. Карла Лібкнехта (П. Мстислава) у м. Полтаві, в порушення вимог пунктів 8.7.3 (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, при ввімкненні сигналу світлофора червоного кольору, що забороняв йому рух, не зупинився перед перехрестям, а продовжив рух та скоїв наїзд на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху вказаного автомобіля на зелений сигнал світлофора.

В результаті ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток лівої нижньої кінцівки з набряком м`яких тканин та саден шкіри лівої акулової дуги, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 25 листопада 2015 року № 1624 кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Причиною ДТП та наслідків, що настали, згідно з висновками судово-автотехнічної експертизи від 22 лютого 2017 року № 95 та комплексної судової автотехнічної експертизи, транспортно-трасологічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи від 30 січня 2018 року № 13181/13182/14055/804 є порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 8.7.3 (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за статтею 286, частина перша, КК України, оскільки він своїми діями скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на наведене, встановленим є факт, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286 КК України сталося з вини ОСОБА_4 .

Відповідно додаткового висновку від 25 листопада 2015 року № 1624 обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської обласної державної адміністрації, у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: переломів кісток лівої нижньої кінцівки з набряком м`яких тканин та саден шкіри лівої акулової дуги, які могли утворитися від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути і виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу, кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної експертизи, транспортно трасологічної експертизи, експертизи відео -, звукозапису та фототехнічної експертизи № 13181/13182/14055/804, складеного 30 січня 2018 року, встановлено, що виходячи з наданого на дослідження відеозапису, автомобіль Peugeot 308 виїжджав на перехрестя проїжджої частини вул. Європейська (Фрунзе) з вул. О. Вишні на червоний сигнал світлофора. Місце наїзду на пішохода розташовувалось перед початком утворення уламків пластику білого кольору з правого дзеркала бокового виду автомобіля Peugeot 308 відносно напрямку його руху, на рівні розташування ліній розмітки пішохідного переходу та знаку пішохідного переходу. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Peugeot 308 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 8.7.3 е та 8.10 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 для водія автомобіля Peugeot 308 ОСОБА_4 визначалася виконанням вимог пунктів 8.7.3 е та 8.10 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Peugeot 308 ОСОБА_4 не відповідають вимогам пунктам 8.7.3 е та 8.10 Правил дорожнього руху України і знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з вчиненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 8-17, т. 1).

З висновку експерта від 22 лютого 2017 року № 95 випливає, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки Peugeot 308 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог пунктів 8.7.3. (е), 8.10 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки Peugeot 308 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами пунктами 8.7.3 (е), 8.10 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 23-25, т. 1).

Таким чином потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були завдані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості з вини ОСОБА_4 , який порушив правила дорожнього руху.

Встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Відповідно до частини сьомої статті 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що унаслідок кримінального правопорушення було завдано значної шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд врахував негативні зміни фізичного стану здоров`я потерпілого ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, характер, глибину, тривалість та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав ОСОБА_2 .

Розмір моральної шкоди визначено судом відповідно до вимог розумності та справедливості і підстав для перегляду розміру відшкодування судом касаційної інстанції не встановлено.

Доводи касаційної щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до частини третьої статті 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Крім того, відповідачем до суду першої інстанції заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності подано не було.

Відтак, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара