Постанова

від 13.02.2020 по справі 724/2119/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

м. Чернівці

Справа № 724/2119/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Вовкун Н.Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , Клішковецька сільська рада Хотинського району Чернівецької області

апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтеньєв О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив:

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 , яке видане 28.09.2018 року приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Мартинюком В.А.;

-скасувати державну реєстрацію права власності на будинок з належними до нього будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 ;

-визнати протиправними дії Клішковецької сільської ради Хотинського району, Чернівецької області та скасувати рішення Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області № 489/43//2018 від 11 жовтня 2018 року в частині надання дозволу на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність та підтвердження розміру земельних ділянок площею 0,52 га, а саме: земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,2740 га - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

-визнати за спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 право власності на будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 01 квітня 1967 року ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 , і в них народилося двоє дітей: ОСОБА_1 (її чоловік) та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 та його батьком ОСОБА_7 (дідом її чоловіка) постійно проживали та були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5

ОСОБА_4 , а також ОСОБА_6 та ОСОБА_1 оформлення спадщини не здійснювали і на цей будинок не отримували свідоцтва про спадщину за законом, яку фактично 01 лютого 2013 року прийняла тільки ОСОБА_4 після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_7 та батьками її чоловіка не було оформлено правовстановлюючих документів на вищевказаний будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які були побудовані в період з 1967 року по 1988 роки без відповідної проектно - технічної документації і значилися виключно в книгах погосподарського обліку Клішковецької сільської ради.

Технічна документація на земельні ділянки за тією ж адресою також не виготовлялась.

Після смерті ОСОБА_4 до складу наявного спадкового майна входить будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, а також земельні ділянки площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також 0,2740 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 .

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є тільки син спадкодавця - ОСОБА_1

Інші спадкоємці першої черги, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_4 відсутні.

22 березня 2018 року ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті покійної матері.

01 червня 2018 року приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Масловською І.Ю. по заяві ОСОБА_1 зареєстровано спадкову справу № 62504990.

Через деякий час, до вказаного нотаріуса також подав заяву і онук померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , який діяв як спадкоємець по праву представлення, оскільки його батько - ОСОБА_6 помер раніше ОСОБА_4 ..

Отже, спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2

22 вересня закінчився шестимісячний строк з часу прийняття вказаної спадщини, від якої ОСОБА_1 не відмовлявся.

24 вересня 2018 року ОСОБА_8 як представник позивача, звернулася до приватного нотаріуса Масловської І.Ю., щоб отримати для ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги, свідоцтво про право на спадщину на вищезазначене спадкове майно.

27 листопада 2018 року приватний нотаріус Масловська І.Ю. своєю постановою № 567-01-14 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що за вказаною адресою зареєстровано право власності за ОСОБА_2

24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюком В.А. було відкрито розділ на нерухоме майно, а саме: будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером: 1654794573250, у якому зареєстровано право власності № 28132531 за ОСОБА_6 , після чого зареєстрований перехід права власності на ОСОБА_9 , номер запису про право власності 28134592 відповідно до виданого приватним нотаріусом Мартинюком В.А., 28 вересня 2018 року, за реєстровим номером 839, свідоцтва про право на спадщину, згідно якого і було зареєстровано право власності.

Викладені обставини не тільки вказують на протиправні дії нотаріуса Мартинюка В.А., а й на те, що вказаний нотаріус умисно надав завідомо неправдиві відомості з метою заволодіння зазначеним спадковим майном, зокрема отримав та надав довідки з книг по господарського обліку Клішковецької сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, в яких було зазначено, що головою домогосподарства на день смерті ОСОБА_4 був ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_7 за вказаною адресою щоденні рішення стосовно діяльності домогосподарства приймав виключно ОСОБА_5 , який після смерті свого батька (діда її чоловіка) вступив в управління майном, оскільки на час відкриття спадщини він постійно проживав із спадкодавцем, а отже був головою домогосподарства і володів спадковим майном - житловим будинком із земельними ділянками за вищевказаною адресою.

При цьому, зазначає, що ОСОБА_6 в період з 1987 року по 1995 рік стаціонарно навчався, працював і постійно проживав в Росії в місті Кострома, про що є відмітка в книзі по господарського обліку, яка підтверджує той факт, що він був відсутній станом на 03 лютого 1994 року, тобто на день смерті ОСОБА_7

А тому, вважає, що ніяким чином не могло відбутися визначення головою домогосподарства ОСОБА_6 , який в зазначений період не тільки був відсутній за місцем знаходження зазначеного домогосподарства, але взагалі не проживав на території України.

Після проведення приватним нотаріусом Мартинюком В.А. незаконної державної реєстрації права власності на цей будинок за ОСОБА_2 , згідно рішення сесії Клішковецької сільської ради № 489/43/2018 від 11 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність на підтвердження розміру земельних ділянок площею 0,52 га, а саме: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також 0,2740 га - для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

При цьому, зазначає, що під час прийняття та видачі таких рішень, жодним чином не враховано та повністю залишено поза увагою спадкоємця першої черги ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 .

Тому, вважає, що внаслідок таких протиправних дій, Клішковецькою сільською радою було допущено грубі порушення права на спадкування через умисне втручання яких, її чоловік ОСОБА_1 повністю позбавлений права спадкування у порядку черговості, як спадкоємець першої черги за законом після смерті його матері ОСОБА_4 .

Крім того, вказує, що на її запит Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області своїм листом від 21 жовтня 2018 року № 0-019/0-0260-20/141/18 повідомило, що 24 жовтня 2018 року державним реєстратором у Хотинському районі були внесені відомості до Державного земельного кадастру та проведено державну реєстрацію земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 7325083600:02:001:0123, а також площею 0,2740 га - для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєно кадастровий номер 7325083600:02:001:0124.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 , видане 28 вересня 2018 року приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Мартинюком В.А., в спадковій справі № 80/2018, на 3/8 частки наступного майна: житлового будинку, саманний, загальною площею 46,40 кв.м., житловою площею 41,80 кв.м., зазначений у плані під літ. А-1, літні кухні літ. Б, В, Г, бані літ. Д, сараї літ. Ж,З,К,Л,М,Н, погріб літ. ПГ, вбиральня літ. П, воріт № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3, підпірна стінка № 4, криниця № 5, замощення ІІ, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на 3/8 частки вищевказаного нерухомого майна, номер запису про право власності: 28132531 від 24 вересня 2018 року за ОСОБА_6 , вчинений приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Мартинюком В.А.

Скасовано рішення Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області № 489/43/2018 від 11 жовтня 2018 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність та підтвердження розміру земельних ділянок, площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частки наступного майна: житлового будинку, саманний, загальною площею 46,40 кв.м., житловою площею 41,80 кв.м., зазначений у плані під літ. А-1, літні кухні літ. Б, В, Г, баня літ. Д, сараї літ. З,Ж,К,Л,М,Н, підвал ПД, три навіси 1977,1987, 1988 років побудови, вбиральня літ. П, погріб ПГ, ворота № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3, підпірна стіна № 4, криниця № 5, замощення ІІ, що знаходяться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15428,17 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 3960 гривень 59 копійок.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивоване тим, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги в порядку спадкування після смерті матері та онук покійної ОСОБА_2 , який має право на частку у спадкуванні за правом представлення.

Суд вважав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті мають право на 3/8 частки майна кожен (3/4:2=3/8), враховуючи те, що ОСОБА_1 втратив свою частку у майні колгоспного двору за адресою по АДРЕСА_1 у зв`язку із перебуванням останнього станом на 1991 рік на службі по контракту в Радянській армії.

Водночас, судом було достовірно встановлено, що дід позивача ОСОБА_7 був головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що ОСОБА_6 на день смерті належала тільки 1/4 частка спірного нерухомого майна..

При цьому встановлено, що ОСОБА_6 не втратив право на частку в майні колгоспного двору, оскільки з 1987 році по 1993 році перебував на навчанні.

Вказаний термін перебування на навчанні в учбовому закладі не включається в строк, на який особи втратили право на частку в майні колгоспного двору.

Видача 28 вересня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 одноосібно свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 є незаконним та порушує права іншого спадкоємця ОСОБА_1

Свідоцтво про право власності та реєстрація права власності на 3/8 частини майна, яку мав би в порядку представлення після смерті ОСОБА_4 успадкувати ОСОБА_2 , не порушують прав та інтересів позивача, а тому свідоцтво та реєстрація скасовуються та визнаються недійсним лише в розмірі спадкової частки позивача ОСОБА_1 , а саме в розмірі 3/8 частини спірного нерухомого майна.

З цих же підстав суд дійшов висновку про скасування рішення Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області № 489/43/2018 від 11 жовтня 2018 року в частині надання дозволу на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність та підтвердження розміру земельних ділянок ОСОБА_2 , площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , враховуючи те, що Клішковецька сільська рада протиправно надала такий дозвіл відповідачу ОСОБА_2 , який не є одноосібним власником вказаного будинку, господарських будівель і споруд.

Щодо скасування вищевказаного рішення Клішковецької сільської ради в іншій частині, суд мотивував свою відмову тим, що матеріали справи не містять доказів користування земельною ділянкою, площею 0,2740 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7325083600:02:001:0124 по АДРЕСА_1 .

В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 15428 гривень 17 копійок, суд посилався на те, що позивачем було проведено фізико-хімічну експертизу, вартість якої складає 21 000 гривень, а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд пропорційно до розміру задоволених частково позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача 11930 гривень 10 копійок за проведення вказаної експертизи та 3498,07 гривень судового збору за подання позову, що в загальному становить 15428,17 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши їх розмір на 11 930 гривень 10 копійок, що є витратами за проведення фізико-хімічної експертизи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині, яка оскаржується, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що процесуальних підстав для стягнення з відповідача витрат на проведення фізико - хімічної експертизи в сумі 11 930 гривень 10 копійок немає.

Позивачем та його представником ні на час пред`явлення позову, ні під час підготовчого засідання та заявлення клопотання про призначення експертизи не подано до суду жодного розрахунку витрат, які позивач очікував понести у зв`язку із розглядом вказаної справи.

Проведеною експертизою доводи позивача про підробку записів погосподарської книги не підтвердились, у зв`язку з чим висновок вказаної експертизи не вплинув на рішення суду першої інстанції та не став підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_11 , подав відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року в частині, яка оскаржується, залишити без змін .

Посилається на те, що аргументи ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Судом першої інстанції правильно встановлені всі обставини і об`єктивно визначено та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на проведення судової фізико - хімічної експертизи.

Позивачем були викладені відповідні обґрунтування щодо необхідності проведенні вказаної експертизи.

ОСОБА_1 узгодив із судом свої доводи про доведення незаконних дій відповідача, а не самостійно діяв чи особисто звертався до експертної установи для проведення такої експертизи.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив:

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 , яке видане 28.09.2018 року приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Мартинюком В.А.;

-скасувати державну реєстрацію права власності на будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ;

-визнати протиправними дії Клішковецької сільської ради Хотинського району, Чернівецької області та скасувати рішення Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області № 489/43//2018 від 11 жовтня 2018 року в частині надання дозволу на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність та підтвердження розміру земельних ділянок площею 0,52 га, а саме: земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,2740 га - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

-визнати за спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 право власності на будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами який розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2019 року за клопотанням представника позивача було призначено в справі судову фізико-хімічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ Київський експертно-дослідний центр Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 (а.с. 11 т.2).

Згідно рахунку - фактури ТОВ Київський експертно-дослідний центр № 19042019/1 від 17 квітня 2019 року вбачається, що вартість послуг за проведення вказаної експертизи становила 21 000 гривень (а.с. 24 т.1).

05 вересня 2019 року на адресу суду першої інстанції надійшов висновок судової фізико-хімічної експертизи № 14816 від 22 серпня 2019 року.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 , видане 28 вересня 2018 року приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Мартинюком В.А., в спадковій справі № 80/2018, на 3/8 частки наступного майна: житлового будинку, саманний, загальною площею 46,40 кв.м., житловою площею 41,80 кв.м., зазначений у плані під літ. А-1, літні кухні літ. Б, В, Г, бані літ. Д, сараї літ. Ж,З,К,Л,М,Н, погріб літ. ПГ, вбиральня літ. П, воріт № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3, підпірна стінка № 4, криниця № 5, замощення ІІ, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на 3/8 частки вищевказаного нерухомого майна, номер запису про право власності: 28132531 від 24 вересня 2018 року за ОСОБА_6 , вчинений приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Мартинюком В.А.

Скасовано рішення Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області № 489/43/2018 від 11 жовтня 2018 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічних документів із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність та підтвердження розміру земельних ділянок, площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частки наступного майна: житлового будинку, саманний, загальною площею 46,40 кв.м., житловою площею 41,80 кв.м., зазначений у плані під літ. А-1, літні кухні літ. Б, В, Г, баня літ. Д, сараї літ. З,Ж,К,Л,М,Н, підвал ПД, три навіси 1977,1987, 1988 років побудови, вбиральня літ. П, погріб ПГ, ворота № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3, підпірна стіна № 4, криниця № 5, замощення ІІ, що знаходяться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15428 гривень 17 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 3 960 гривень 59 копійок.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно до пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення .

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно із частиною 2 статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у своєму рішенні перевірив та надав відповідну оцінку висновку фізико-хімічній експертизі № 14816 від 22 серпня 2019 року.

Вищевказаний висновок експертизи суд першої інстанції визнав належним та допустимим доказом у справі, тобто таким, що містить інформацію щодо предмета доказування та таким, що підтверджує певні обставини, встановлення яких є необхідним при розгляді вказаної справи.

Аргумент апелянта про те, що проведеною експертизою доводи позивача про підробку даних погосподарської книги не підтвердились у зв`язку з чим висновок вказаної експертизи не вплинув на рішення суду першої інстанції та не став підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не можуть братися до уваги апеляційним судом, оскільки на даній стадії процесу це питання не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а є предметом розгляду позову по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з зазначених вище підстав не оскаржував.

Посилання апелянта щодо не зазначення позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи не може бути підставою для відмови у стягненні таких витрат, з огляду на таке.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, судом на спростування певних обставин справи за клопотанням ОСОБА_1 було призначено фізико-хімічну експертизу. Оскільки така необхідність призначення вказаної експертизи виникла під час розгляду справи по суті, позивач на час подання позовної заяви до суду не міг передбачити необхідність в подальшому призначення такої експертизи, а отже і не мав можливості надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних із проведенням такої експертизи разом із позовною заявою.

Окрім того, у відповідності до положень статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд вправі відмовити їй у відшкодуванні таких судових витрат, однак це є правом суду, а не його обов`язком.

До того ж як вбачається зі змісту апеляційної скарги, заявник не заперечує та не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині розподілу інших судових витрат, стягнутих з нього на користь позивача та відповідно до яких також відсутній попередній розрахунок, що свідчить про згоду відповідача щодо стягнення з нього вказаних витрат без належного їх розрахунку.

А тому є безпідставним посилання апелянта на неподання стороною попереднього розрахунку лише в частині судових витрат за проведення експертизи, в той час як вищевказаними нормами закону встановлено обов`язок сторони подати до суду попередній розрахунок суми всіх понесених ним судових витрат.

Проте апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині обґрунтованості стягнення витрат на проведення вказаної фізико-хімічної експертизи, з огляду на таке.

Частиною 6 статті 139 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Аналогічні положення передбачено і частиною 8 статті 141 ЦПК України.

Окрім того, такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою проведення експертизи, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату таких послуг, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Наявність документального підтвердження витрат на проведення експертизи та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України ).

Такий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на проведення судової фізико-хімічної експертизи, а саме квитанція, платіжне доручення, касовий чек або інший документ про сплату на користь експертної установи грошової суми в розмірі 21 000 гривень.

Також позивач не подавав до суду і заяву про те, що до закінчення судових дебатів у справі він з поважних причин не може подати докази про оплату вартості такої експертизи.

Враховуючи те, що до закінчення розгляду справи ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції доказів на підтвердження понесених судових витрат за проведення судової фізико-хімічної експертизи та до закінчення судових дебатів у справі не надав заяву про те, що такі докази не можуть бути подані з поважних причин, апеляційний суд доходить до висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_2 на користь позивача судових витрат в сумі 11 930 гривень 10 копійок за проведення судової фізико-хімічної експертизи .

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 15428 гривень 17 копійок, які складаються з витрат понесених позивачем на проведення судової фізико-хімічної експертизи в розмірі 11930 гривень 10 копійок та 3498 гривень 07 копійок судового збору за подання позову.

Проте, стягуючи із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вищевказану суму в розмірі 15428 гривень 17 копійок, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково вказав її як судовий збір.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення в цій частині слід змінити.

Щодо судових витрат

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь судовий збір сплачений ним за подання апеляційної скарги.

Як вбачається з квитанції № 104 від 13 січня 2020 року, заявник за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1 261 гривня 50 копійок.

У пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах (із змінами) було роз`яснено, що в разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

Оскільки ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, то за подання його апеляційної скарги судовий збір не сплачується.

Оскільки відповідач при поданні апеляційної скарги не повинен був сплачувати судовий збір, підстав для розподілу судових витрат понесених останнім за подання апеляційної скарги колегією суддів не вбачається.

Заявник має право на звернення до суду із заявою про повернення помилково сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367,368,374,376,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 4 грудня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат змінити, визначивши розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 3 498 ( три тисячі чотириста дев`яносто вісім) гривень 07 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 14 лютого 2020 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

Н.Ю. Половінкіна