Рішення

від 10.02.2020 по справі 120/3569/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 лютого 2020 р. Справа № 120/3569/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

представника позивача Гончара Олександра Івановича,

представника відповідача Жердєва Олександра Андрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" (надалі - СТОВ "Дашівське рибоводне господарство") до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2019 року №0007371414 та №0007391414, від 25 жовтня 2019 року №0001651414.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" вимог податкового законодавства України контролюючим органом виявлено порушення, на підставі яких: 16 липня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007371414, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 72922,48 грн. та застосовано штраф у сумі 18230,62 грн., №0007391414, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 121642,15 грн. та застосовано штраф у сумі 30410,54 грн.; 25 жовтня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001651414, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 308595,20 грн. та застосовано штраф у сумі 77148,81 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими контролюючим органом податковими рішеннями з огляду на те, що в усіх без виключення договорах оренди землі, що укладені між Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", визначено розмір орендної плати за 1 га земельної ділянки, що становить 1,586% від середньої грошової оцінки 1 га ріллі по Вінницькій області, що відповідає положенням абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 06 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

22 листопада 2019 року представником відповідача подано до суду клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року задоволено клопотання представника відповідача та продовжено Головному управлінню ДПС у Вінницькій області строк для подання відзиву на позовну заяву до 28 листопада 2019 року.

02 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки складено акт від 05 червня 2019 року №1919/14-14/25506077. В ході перевірки виявлені наступні порушення: підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.012015 №6-28-0.22-215/2-15 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", у результаті чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки. На підставі виявлених порушень контролюючим органом 16 липня 2019 прийнято податкові повідомлення-рішення №0007371414 та №0007391414, від 25 жовтня 2019 року - податкове повідомлення-рішення №0001651414, якими збільшено суми грошових зобов`язань. Таким чином, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 02 грудня 2019 року витребувано у відповідача додаткові докази.

23 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування доказів, яке представник відповідача в ході судового засідання 23 січня 2020 року просив не розглядати.

Ухвалою суду від 23 січня 2020 року витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області належним чином засвідчені копії:

- рішень 4 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради Іллінецького району від 17 січня 2017 року, 24 сесії 7 скликання Леухівської сільської ради Іллінецького району 13 січня 2017 року, якими встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено;

- рішень 9 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради Іллінецького району від 17 липня 2017 року, 43 сесії 7 скликання Леухівської сільської ради Іллінецького району від 22 грудня 2017 року, 22 сесії 7 скликання Городоцької сільської ради Іллінецького району від 22 грудня 2017 року, якими встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено;

- рішень 21 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради Іллінецького району від 22 червня 2018 року, 49 сесії 7 скликання Леухівської сільської ради Іллінецького району від 15 червня 2018 року, 56 сесії 7 скликання Городоцької сільської ради Іллінецького району від 20 червня 2018 року, якими встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

06 лютого 2020 року від Головного управління ДПС у Вінницькій області до суду надійшли витребувані ухвалою суду від 23 січня 2020 року докази.

10 лютого 2020 року представником позивача подано до суду письмові пояснення, у яких додатково навів аргументи для задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 10 лютого 2020 року, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у позовній заяві та у додаткових письмових поясненнях.

Натомість, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

У період з 21 травня по 29 травня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Немирівського, Тульчинського, Іллінецького, Липовецького, Оратівського районів управління аудиту Головного управління ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" земельного податку та орендної плати за земельні ділянки за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2019 року.

За результатами проведеної перевірки 05 червня 2019 року складено акт №1919/14-14/25506077, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення, серед яких: підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.012015 №6-28-0.22-215/2-15 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", у результаті чого встановлено заниження плати за землю (орендної плати за земельні ділянки) на загальну суму 835833,26 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2019 року №0007361414, №0007371414, №0007381414, №0007391414, якими збільшено суму грошових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 05 серпня 2019 року подав до Державної фіскальної служби України (Державної податкової служби України) скаргу.

За результатами розгляду поданої скарги Державна податкова служба України своїм рішенням від 07 жовтня 2019 року №4650/6/99-00-08-05-05 скасувала податкове повідомлення-рішення №0007381414 від 16 липня 2019 року, податкове повідомлення-рішення №0007361414 скасовано в частині нарахування орендної плати за земельні ділянки в сумі 3630,17 грн. та застосування штрафу у сумі 907,53 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0007361414 та податкові повідомлення-рішення №0007371414, №007391414 залишено без змін.

У зв`язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення №0007361414 від 16 липня 2019 року в частині Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 25 жовтня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001651414, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати в розмірі 308595,20 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 77148,81 грн.

Надаючи правову оцінку податковим рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту "б" статті 80 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Положеннями частин 1, 2 статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як передбачено пунктом "в" статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

Водночас, правові засади володіння та користування земельними ділянками в Україні визначено Законом України "Про оренду землі" (надалі - Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону).

Відповідно до статті 13 згаданого Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Отже, зі змісту наведених приписів Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі слідує, що користування землею в Україні є платним та орендна плата стягується згідно з договором та відповідно до норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Особливості адміністрування земельного податку та орендної плати за землю врегульовані розділом XІI ПК України.

За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відтак, законодавець визначив граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Судом встановлено, що відповідно до статуту СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", затвердженого загальними зборами учасників 31 липня 2019 року, СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" є юридичною особою та має право від свого імені укладати договори.

Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, між СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" та Іллінецькою районною державною адміністрацією було укладено договори оренди від 08 жовтня 2012 року б/н на земельні ділянки несільськогосподарського призначення для рибогосподарчих потреб (товарне розведення) строком на двадцять п`ять років, які знаходяться на території:

- Купчинецької сільської ради Іллінецького району: кадастровий номер 0521284100:03:000:0459, загальна площа 11,0174 га;

- Леухівської сільської ради Іллінецького району: кадастровий номер 0521284300:02:000:0618, загальна площа - 153,7068 га, кадастровий номер 0521284300:01:000:0655, загальна площа - 2,2455 га;

- Городоцької сільської ради Іллінецького району: кадастровий номер 0521281600:07:002:0197, загальна площа - 90,7505 га, кадастровий номер 0521281600:03:000:1051, загальна площа - 21,9070 га, кадастровий номер 0521281600:07:002:0198, загальна площа - 1,6942 га;

- Кантелинівської сільської ради Іллінецького району: кадастровий номер 0521283000:02:000:0399, загальна площа - 22,7429 га.

Як свідчить зміст договорів, нормативна грошова оцінка земельних ділянок не проведена, а розмір орендної плати за користування земельними ділянками складає 1,586% від середньої грошової оцінки 1 га ріллі по Вінницькій області.

Водночас, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В свою чергу, відповідно до норм ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, про що йдеться у підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №823/1649/16, від 10 жовтня 2019 року у справі №824/2281/15-а, а також Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №824/575/18-а.

Так, в ході судового розгляду судом встановлено, що згідно з рішенням 4 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради Іллінецького району від 17.01.2017, рішенням 24 сесії 7 скликання Леухівської сільської ради Іллінецького району від 13.01.2017, рішенням 9 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради Іллінецького району від 07.07.2017, рішенням 43 сесії 7 скликання Леухівської сільської ради Іллінецького району від 22.12.2017, рішенням 22 сесії 7 скликання Городоцької сільської ради Іллінецького району від 22.12.2017, рішенням 21 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради Іллінецького району від 22.06.2018 №452, рішенням 56 сесії 7 скликання Городоцької сільської ради Іллінецького району від 20.06.2018 ставка земельного податку для юридичних осіб на земельні ділянки водного фонду, грошова оцінка яких не проведена, встановлена у розмірі 5%.

Відповідно до рішення 49 сесії 7 скликання Леухівської сільської ради Іллінецького району від 15.06.2018 ставка земельного податку на земельні ділянки, грошова оцінка яких не проведена, встановлена у розмірі 3% (для юридичних осіб для рибогосподарських потреб).

Відтак, в ході судового розгляду встановлено, що згаданими вище договорами оренди землі передбачена ставка розміру орендної плати за 1 га земельної ділянки, що становить 1,586% від середньої грошової оцінки 1 га ріллі по Вінницькій області, однак, як встановлено з рішень відповідних сільських та селищних рад, у відповідні роки ними встановлена ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 5% або 3% нормативної грошової грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Таким чином, суд доходить висновку, що податковий орган правомірно встановив заниження сплати позивачем орендної плати, а тому обгрунтовано нарахував СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" за основним податковим зобов`язанням його збільшення на занижену суму у відповідних податкових рішеннях.

В свою чергу, відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, нарахування товариству штрафних санкцій також є правомірним.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 16 липня №0007371414 та №0007391414, від 25 жовтня 2019 року №0001651414, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений при зверненні до суду судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" (місцезнаходження: 22740, Вінницька обл., Іллінецький район, смт. Дашів, вул. Центральна, 34; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25506077)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)

Повний текст рішення складено 17.02.20

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович