Рішення

від 10.02.2020 по справі 440/4206/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4206/19 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

представника позивача - Маліченка Д.В.,

представників відповідача - Акатової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Обслуговуючий кооператив автогаражний колектив "Ізумруд-07", Полтавська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Естейт Девелопмент", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківської районної у місті Полтаві ради (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 10 жовтня 2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " та зобов`язання Шевченківської районної у місті Полтаві ради прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 від 29.03.2019.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Шевченківська районна у м. Полтаві рада за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняла рішення, не в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України. Крім іншого, наголосив, що відповідачем не враховано, що автогаражний колектив "Ізумруд-07" не має у власності або користуванні жодної земельної ділянки, так само як і не володіє жодним нерухомим майном. При цьому, самим позивачем надано технічний паспорт на належний йому гараж та докази державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив автогаражний колектив "Ізумруд-07".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року вирішено перейти до розгляду справи №440/4206/19 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

19 листопада 2019 року до суду надійшли письмові пояснення на позов, відповідно до яких представник Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07" проти задоволення позову не заперечував, підтвердив, що автогаражний колектив "Ізумруд-07" не має у власності або користуванні жодної земельної ділянки, так само як і не володіє жодним нерухомим майном та зазначив, що більша частина знаходиться на земельній ділянці, що передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Естейт Девелопмент" для забудови земельної ділянки (суперфіцій) /а.с. 45, т.1/.

Також, 19 листопада 2019 року до суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року прийнято рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 10 жовтня 2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 від 29.03.2019 з посиланням на ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. Наголошено, що саме знаходження земельної ділянки, на якій розташований гараж за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності у ОСОБА_1 і є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, оскільки земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07". Оформлене право власності на гараж у гаражно-будівельному кооперативі не дає право його членам приватизувати окремі земельні ділянки під своїми гаражами. Зазначено про юридичну природу повноважень відповідача /а.с. 55-58, т.1/.

26 листопада 2019 року до суду надано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач та його представник наполягали на раніше викладених аргументах, викладених у позові /а.с. 83-85, т. 1/.

02 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07" про розгляд справи без участі його представника /а.с. 95, т.1/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Полтавську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Естейт Девелопмент".

17 грудня 2019 року до суду надійшли пояснення Полтавської міської ради, відповідно до якого представник просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2011 року у справі № 22ц-2569/2011, яким задоволено апеляційну скаргу прокурора Октябрського району на рішення Октябрського районного суду міста Полтава від 26 травня 2011 року за позовом прокурора Октябрського району в інтересах держави в особі Октябрської районної у місті Полтаві ради, Полтавської міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинного будівництва. Наголошено, що на землях Полтавської міської ради в свій час було дозволено тимчасове встановлення металевих гаражів строком на 3 роки по АДРЕСА_2 за умови у подальшому звільнити займані ділянки при необхідності вилучення землі для державних або громадських інтересів. Наполягав, що оформлене право власності на гараж у гаражно-будівельному кооперативі не дає право його членам приватизовувати окремі земельні ділянки під своїми гаражами /а.с. 139-143, т.1/.

18 грудня 2019 року до суду надійшли пояснення відповідача в порядку статті 93 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких представник відповідача наголосив на невідповідності посилань позивача нормам, на які останній наполягав, обґрунтовуючи свій позов. Відповідно до викладеної у таких поясненнях думкою, зареєстроване позивачем право власності стосується гаража, що не є індивідуальним, відтак не має права звертатись до відповідача з заявою про надання земельної ділянки /а.с. 154-159, т.1/.

28 грудня 2019 року до суду надійшли пояснення ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент", відповідно до яких представник просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію укладення між ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" та Полтавською міською радою договору суперфіцію. Так, Рішенням Полтавської міської ради від 29.11.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення площею 2,1 га, кадастровий номер 5310137000:18:005:0096 по АДРЕСА_2 та змінено цільове призначення цієї земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови, що згідно долучених витягів не межує з ділянкою Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07", відтак, на думку третьої особи, такий кооператив не є користувачем земельної ділянки під гаражний кооператив і всі гаражі побудовані незаконно. Натомість в силі ст. 413 ЦК України саме ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" є повноправним користувачем земельної ділянки, на якій розташований гараж позивача /а.с. 172-174, т. 1/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів. Витребувано у Полтавської міської ради інформацію та докази на її підтвердження: щодо розміщення об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , в межах або за межами земельної ділянки, наданої ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" згідно договору суперфіцію, виданого 23.06.2015, кадастровий номер: 5310137000:18:005:0096; щодо меж земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (у тому числі із схематичним зображенням меж вказаних земельних ділянок). Вказані документи зобов`язано надати до суду у строк до 30 січня 2020 року. Підготовче засідання відкладено на 10:00 04 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 лютого 2020 року.

10 лютого 2020 року до суду надійшли пояснення Полтавської міської ради, відповідно до яких повідомлено, зокрема, що відомості щодо розміщення гаража позивача в межах або за межами земельної ділянки, наданої ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" згідно договору суперфіцію, у володінні Полтавської міської ради відсутні /а.с. 43-44, т.2/.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Інші учасники справи не забезпечили у судове засідання явку належним чином уповноважених представників.

Зважаючи на викладене, суд вирішив за можливо розгляд справи здійснювати за даної явки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02 квітня 2019 року звернувся до Шевченківської районної у м. Полтаві ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Листом №116/592 від 05 квітня 2019 року, підписаним заступником голови Шевченківської районної у м. Полтаві ради М.І.Ачкасов, позивача повідомлено, що звернення з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею до 100 м.кв. для будівництва гаражу АДРЕСА_1, та який знаходиться в складі автогаражного колективу "Ізумруд-07", розглянуто відділом містобудування та архітектури Шевченківського райвиконкому. За результатами розгляду роз`яснено, що положеннями пункту 1 статті 41 Земельного кодексу України регламентовано надання, за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, земельних ділянок авто-гаражним кооперативам для гаражного будівництва у власність або оренду. Приватизацію земельних ділянок окремими членами авто-гаражних кооперативів під гаражами, що знаходяться в їх власності (користуванні), чинним законодавством не передбачено.

Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка пов`язана із не розглядом клопотання, звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 440/1922/19, що залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року без змін, позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Полтаві ради про визнання протиправною бездіяльність зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Шевченківської районної у м. Полтаві ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року. Зобов`язано Шевченківську районну у м. Полтаві раду розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гараж. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у м. Полтаві раду на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у м. Полтаві раду на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2227,50 грн. /а.с. 17-28, т.1/.

На виконання такого рішення суду, прийнято рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у місті Полтава ради від 10 жовтня 2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою /а.с. 29, т.1/.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами законодавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Рішенням Полтавської міської ради позачергової другої сесії сьомого скликання від 25 лютого 2016 року визначено, що до повноважень Октябрської, Ленінської та Київської районних у місті Полтаві рад належить вирішення питань надання, передачі у власність або користування, припинення права користування або права власності та вилучення земельних ділянок, зокрема для індивідуального гаражного будівництва.

Згідно статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, у межах спірних правовідносин саме Шевченківська районна у місті Полтаві рада повинна була розглянути клопотання позивача і прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

У цій справі відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташований гараж за адресою АДРЕСА_1, у зв`язку з тим що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, гараж знаходиться в складі ГК "Ізумруд-07", то приватизація земельної ділянки під окремим гаражем, що знаходиться в складі гаражного кооперативу, суперечить ч. 1 ст.41 Земельного кодексу України, відповідно до якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набути земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами /а.с. 29, т.1/.

Разом з тим, спірний наказ не містить чітких посилань на те, у чому саме виявилась невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що відповідало б вичерпному переліку підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладеному у частини сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що земельна ділянка, що знаходиться під гаражем АДРЕСА_1, перебуває у фактичному користуванні Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07", відтак суб`єктом права на земельну ділянку є така юридична особа. Також, наголошено, що позивачем помилково розцінюється гараж АДРЕСА_1, як індивідуальний. Відтак позивач не має права на приватизацію відповідної земельної ділянки.

Суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Крім того, у своїй численній практиці (постанови від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №820/3507/15, від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а та від 05 березня 2019 року у справі № 806/602/18) Верховний Суд наголошує на тому, що усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання у власність земельних ділянок. Виходячи з приписів статей 116, 123 ЗК України, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. А відтак, відмова органу виконавчої влади у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою фактично створює перешкоди для отримання земельної ділянки у власність.

Позаяк в межах даного спору не вирішується питання передачі відповідної земельної ділянки позивачу на праві "приватизації", як помилково та передчасно відповідачем зазначено у оскаржуваному рішенні.

Суд наголошує, що згідно довідки Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07" від 15.03.2019 №13 зазначено, що ОСОБА_1 гараж АДРЕСА_1 побудував самостійно у 1991 році, заборгованості по сплаті членських внесків і за використання електроенергії не має, пай виплачено в повному обсязі /ас. 46, т.1/.

Також, на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 160194632 від 20.03.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на гараж /а.с. 16,т. 1/.

Стосовно посилання представника Полтавської міської ради на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2011 року у справі № 22ц-2569/2011, яким задоволено апеляційну скаргу прокурора Октябрського району на рішення Октябрського районного суду міста Полтава від 26 травня 2011 року за позовом прокурора Октябрського району в інтересах держави в особі Октябрської районної у місті Полтаві ради, Полтавської міської ради до, зокрема, " ОСОБА_1 " (згідно зазначення у такому рішенні суду) про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинного будівництва /а.с. 145-147, т. 1/, суд зауважує, що доказів виконання такого рішення суду надано не було, як і доказів вжиття заходів з метою знесення належного гаражу.

На противагу даному посиланню відповідно до листа Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 06.09.2012 №31164 судом встановлено, що оскільки неможливо ідентифікувати кому з боржників належить який гараж та місце даного гаража в кооперативі, виконати рішення суду неможливо /а.с. 224, т. 1/.

В той же час, згідно пояснень представника відповідача та Полтавської міської ради, після реєстрації права приватної власності на гараж за позивачем, тобто після виникнення у відповідача інформації, яка надає можливість ідентифікувати конкретний гараж за ОСОБА_1 , Шевченківська районна у м. Полтаві рада не зверталася до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконання рішення судувід 07 вересня 2011 року у справі № 22ц-2569/2011 в частині зобов`язання знесення самовільного будівництва.

Надаючи оцінку твердженню представника ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" про перебування земельної ділянки, на який знаходиться гараж АДРЕСА_1, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , у складі земельної ділянки площею 2,1 га, кадастровий номер 5310137000:18:005:0096 по АДРЕСА_2, яку в свою чергу передано на підставі укладеного між ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" та Полтавською міською радою договору суперфіцію, суд зауважує наступне.

На обґрунтування такого твердження ні відповідачем, ні третіми особами на неодноразову вимогу суду, зокрема в викладеній в ухвалах від 13 січня 2020 року, 10 лютого 2020 року, не було надано жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження місцезнаходження гаража на земельній ділянці, яку передано ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" згідно договору суперфіцію.

Ні відповідачем, ні Полтавською міською радою не надано жодних доказів щодо передачі у власність або користування земельної ділянки за вказаною адресою Обслуговуючому кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07". Жодної містобудівної документації щодо передачі земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07" у складі якого, як зазначає відповідач, знаходиться гараж позивача, - ні відповідачем, ні Полтавською міською радою для суду не надано.

Крім того, відповідачем під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення документації для отримання у власність земельної ділянки не взято до уваги статтю 40 Земельного кодексу України, згідно якої громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Таким чином, посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України щодо наявності у Обслуговуючого кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07", а не у позивача права на отримання у власність або оренду земельну ділянку у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації є безпідставним.

Полтавською міською радою надано пояснення, відповідно до яких повідомлено, зокрема, що відомості щодо розміщення гаража позивача в межах або за межами земельної ділянки, наданої ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" згідно договору суперфіцію, у володінні Полтавської міської ради відсутні /а.с. 43-44, т.2/.

Оскільки, згідно з наявних в матеріалівах справи доказів, земельна ділянка, дозвіл на виготовлення технічної документації відносно якої позивач просить у відповідача, не належить на, оформленому у відповідності до вимог чинного законодавства, правовому титулі Обслуговуючому кооперативу автогаражного колективу "Ізумруд-07", а також не входить до складу земельної ділянки, наданої ТОВ "Сіті Естейт Девелопмент" згідно договору суперфіцію, а також з урахуванням того, що позивач звернувся лише із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації з метою отримання у власність земельної ділянки і навіть отримання вказаного дозволу не гарантує в подальшому отримання вказаної земельної ділянки у власність позивача, то у справі, що розглядається відсутній спір про право цивільне.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, оформлена рішенням тридцять восьмої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у місті Полтава ради від 10 жовтня 2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", не ґрунтується на вимогах закону, є безпідставною, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З приводу вимоги зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 від 29.03.2019, суд зазначає наступне.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.

Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

В той же час, у матеріалах справи відсутні докази щодо відповідності чи не відповідності місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, як і відсутні докази здійснення відповідачем відповідної перевірки під час розгляду заяви позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак суд не знаходить підстав для задоволення вимоги зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 від 29.03.2019.

В даному випадку належним та достатнім способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов`язати Шевченківську районну у місті Полтаві раду прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.03.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Виходячи з викладеного вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що 22.10.2019 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та Маліченко Д.В. (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого гонорар визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг) /а.с. 30-31, т. 1/.

Позивачем надано звіт про виконані адвокатські роботи (надані послуги) №28/10, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію про оплату виконаних адвокатом робіт у розмірі 5160,00 грн.

Отже, зважаючи на часткове задоволення даного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 2580,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Шевченківської районної у м. Полтаві ради (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 05384695), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Обслуговуючий кооператив автогаражний колектив "Ізумруд-07" (вул. Великотирнівська, 25Г, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 35206290), Полтавська міська рада (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 24388285), Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Естейт Девелопмент" (вул. Соборності, 60-А, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 35521526), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 10 жовтня 2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Шевченківську районну у місті Полтаві раду прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.03.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної у м. Полтаві ради (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 05384695) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) та на професійну правничу допомогу у розмірі 2580,00 грн (дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 лютого 2020 року.

Суддя І.Г.Ясиновський