Постанова

від 11.02.2020 по справі 640/20439/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20439/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Парінова А.Б., Собківа Я.М.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду

у справі №640/20439/19 (розглянуто у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма

до відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору , Державна податкова служба України

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Хімфарма (надалі - ТОВ Хімфарма , позивач) до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі - Мінекономіки, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1398 від 02 жовтня 2018 року в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем було вжито досудове врегулювання спору, шляхом направлення на адресу відповідача запит про вирішення питання щодо скасування оскаржуваного наказу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Відповідачем заперечував проти задоволення апеляційної скарги, проте відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи та відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Державною фіскальною службою України направлено на адресу відповідача подання №13914/5/99-99-14-06-02-16 від 03 серпня 2018 року, у зв`язку з простроченням дебіторської заборгованості в сумі 12470,00 доларів США по зовнішньоекономічному контракту № 11-2014 від 05 листопада 2014 року, укладеному між ТОВ Хімфарма та нерезидентом, фірмою SRI SURYACHAKRA AGRO PRODUCTS PVT LTD (Індія).

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано наказ № 1398 від 02 жовтня 2018 року, згідно якого до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з даним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року позовну заяву ТОВ Хімфарма залишено без руху, із встановленням позивачу строку на усунення її недоліків, у тому числі шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Позивачем подано до суду першої інстанції уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку на звернення до суду. В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ТОВ Хімфарма вказує, що позивач скористався правом досудового порядку вирішення спору шляхом направлення звернень до відповідача у період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року із доказами відсутності своєї вини в скоєні правопорушення, переліком і доказами застосування ним на протязі трьох років численних практичних заходів по поверненню авансового платежу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.

Однак, до суду першої інстанції 09 грудня 2019 року від Мінекономіки надійшло клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду, у зв`язку зі порушенням строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року залишено позовну заяву позивача без розгляду.

Суд першої інстанції зазначає, що останній лист-звернення з проханням скасувати індивідуальну санкцію в порядку досудового врегулювання спору був направлений позивачем відповідачу 09 серпня 2019 року.

При цьому, оскільки позивачем не було отримано відповідь на таке звернення, вкладаючись у строк три місяці відповідно до ч. 4 статті 122 КАС України, ТОВ Хімфарма 23 жовтня 2019 року звернулось з позовом до адміністративного суду.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що положеннями статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакцій, чинній до 07 лютого 2019 року) передбачено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Законом України Про валюту і валютні операції внесені зміни до Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зокрема, виключено статтю 37, якою регулювався порядок накладення, скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії спеціальних санкцій за порушення цього або пов`язаних з ним законів України.

Статтею 16 Закону України Про валюту і валютні операції визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності.

Закон України Про валюту і валютні операції від 21 червня 2018 року, який набрав чинності 07 липня 2018 року та був введений в дію з 07 лютого 2019 року.

Отже, з введенням в дію вищезазначеного Закону, також втратив чинність Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду з даним позовом застосував норми положеннями статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакцій, чинній до 07 лютого 2019 року), де передбачено можливість до судового оскарження спірного наказу, а не в редакції, яка діяла станом серпень 2018 року.

Отже, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду адміністративного позову, дійшов висновку, що про порушене право позивач дізнався з моменту прийняття оскаржуваним наказом , а звернувся до суду з адміністративним позовом з пропуском строку звернення до суду, після закінчення тримісячного строку , колегія суддів не погоджується з даними висновками, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято наказ № 1398 від 02 жовтня 2018 року (надалі - наказ № 1398 від 02 жовтня 2018 року).

Відповідно до пунктів 4.10 - 4.12 Наказу Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52, яким затверджено Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції, яка дії з 2015 року, надалі - Положення №52) Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій у триденний термін доводиться до відома: органу, який увійшов з поданням; Державної фіскальної служби України; Національного банку України; відповідного республіканського органу Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за місцем реєстрації українського суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, які доводять їх до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

З метою інформування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності інформація щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності розміщується на офіційному ВЕБ-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за адресою: http//www.me.gov.ua в мережі інтернет.

Відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності забезпечує функціонування інформаційної бази даних щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України доводить до відома суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності інформацію про прийняття наказу щодо застосування санкцій у триденний термін на офіційному ВЕБ-сайті Міністерства.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що вищезазначений спірний наказ розміщено на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 21 лютого 2019 року.

Колегія суддів вважає, висновки суду першої інстанції помилковими, що у позивача виникло право на оскарження спірного наказу з моменту його прийняття, оскільки Положенням №52 чітко визначено, що доведеність до позивача наказу про застосування санкцій є розміщення на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, тобто з 21 лютого 2019 року.

Крім того, згідно 4.14. Положенням №52 Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України матеріали, що підтверджують вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов`язаної з нею господарської діяльності у відповідність до норм чинного законодавства, та виходити до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення) дії санкцій.

Загальний термін розгляду вказаних клопотань та надання відповіді суб`єктові зовнішньоекономічної діяльності про прийняте Міністерством економічного розвитку і торгівлі України рішення не повинен перевищувати тридцять календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем звернувся до відповідача з листом-звернення 09 серпня 2019 року №К-15/19 з проханням скасувати індивідуальну санкцію (спірний наказ).

Листом від 12 вересня 2019 року №4102-13/37626-02 відповідач повідомив позивача, що Міністерством зроблено запит до інспектора застосування спеціальної санкції щодо можливості її скасування.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку позивач скористався своїм правом на звернення до відповідача з заявою про скасування спеціальних санкцій, які прийняті спірним наказом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 статті 122 КАС України).

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів приходить до висновку, що у позивача виникло право на оскарження спірного наказу до суду з моменту отримання листа від 12 вересня 2019 року №4102-13/37626-02, тобто 12 жовтня 2019 року, яким він і скористався.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідачем, в порушення вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодних доказів, в підтвердження вручення позивачеві постанови про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі від 06.05.2018 року в день її прийняття чи в будь який інший день.

Приписами частини другої статті 77 цього ж Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивачем подано до суду адміністративний позов 24 жовтня 2019 року, тобто в межах шестимісячого терміну, а отже, суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, поняття досудове врегулювання визначено статтею 17 КАС України, зокрема, Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що Положенням №52 чітко визначено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України клопотання про скасування наказу, яким застосовано санкції, а отже в даному випадку позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору та в межах строку визначених КАС України звернувся до суду з позовною заявою.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо безпідставного висновку суду першої інстанції про причини пропуску позивачем строку звернення до суду та про наявність встановлених частини 3 статті 123 КАС України підстав для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма без розгляду.

Разом з тим, за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, суд апеляційної має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімфарма" - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року про залишення без розгляду позовну заяву - скасувати , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: А.Б. Парінов

Я.М. Собків

Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року.