Постанова

від 07.09.2020 по справі 640/20439/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20439/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Хімфарма звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в частині не виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1180 від 04 грудня 2019 року Про скасування дії спеціальних санкцій, застосованих відповідно до статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність щодо скасування наказу № 1398 від 02 жовтня 2018 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;

- зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України видати наказ про скасування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма та направити копію такого наказу позивачу та Державні податковій службі України.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем вчиняється протиправна бездіяльність щодо не скасування спірного наказу в частині що стосується ТОВ Хімфарма , з огляду на те, що 07 лютого 2019 року внаслідок набрання чинності Законом України Про валюту і валютні операції статтею 16 Прикінцевих та перехідних положень виключено статтю 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , яка регулює питання застосування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальні санкції.

Крім того, позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1180 скасовано дію спеціальних санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності згідно статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність до 7 лютого 2019 року.

Відтак, на думку позивача, відсутні підстави для продовження дії раніше застосованої до ТОВ Хімфарма спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року позовні вимоги - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по не скасуванню наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1398 від 02 жовтня 2018 року Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності в частині застосування спеціальної санкції до товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма .

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1398 від 02 жовтня 2018 року Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності в частині застосування спеціальної санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зміст заяви позивача від 31.03.2020 про зміну позовних вимог одночасно змінює предмет позову, що є порушенням норм процесуального права зі сторони суду першої інстанції, який прийняв таку заяву до розгляду.

Окрім того, апелянт вказує, що позивач повинен був у строк до 13.12.2019 подати відповідну заяву про зміну предмету позову, враховуючи ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2019.

Звертає увагу, що станом на момент застосування санкції стаття 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність виключеною із даного Закону не була, тому застосування штрафних санкцій до позивача відповідало вимогам чинного законодавства.

Тобто, на думку апелянта, оскаржувана санкція є наслідком вчиненого позивачем правопорушення чинного на той час законодавства, та яке на даний час не усунуто.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що позивач не порушив встановлений для нього законом строк для подачі заяви про зміну предмету позову.

Окрім того, позивачем вказує на постанову Кабінету Міністрів України Про скасування дії спеціальних санкцій, застосованих відповідно до статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність №1180 від 04.12.2019, відтак з огляду на пряму вказівку у законі наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, правонаступником якого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, на підставі подання Державної фіскальної служби України №13914/5/99-99-14-06-02-16 від 03 серпня 2018 року, у зв`язку з простроченням дебіторської заборгованості в сумі 12 474 доларів США по зовнішньоекономічному контракту № 11-2014 від 05 листопада 2014 року, укладеному між ТОВ Хімфарма та нерезидентом, фірмою Srs Suryashakra Argo Products PVT LTD (Індія), було видано оскаржуваний наказ № 1398 від 02 жовтня 2018 року, згідно якого до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Пропозиції для застосування спеціальної санкції надано Головним управлянням ДФС у м. Києві за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача (акт від 23 квітня 2018 року №474/26-15-14-06-03/30404284), якою встановлено прострочення дебіторської заборгованості у розмірі 12 474, 00 доларів США за вказаним вище контрактом, внаслідок не надходження товару (рицинолевої кислоти), яка підлягає обов`язковому декларуванню.

Водночас, оскільки Законом України Про валюту і валютні операції , було внесені зміни до Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зокрема, виключено статтю 37, якою регулювався порядок накладення, скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії спеціальних санкцій за порушення цього або пов`язаних з ним законів України, тому позивач неодноразово звертався до Міністерства з проханнями скасувати застосовану до ТОВ Хімфарма спеціальну санкцію, зокрема 09 серпня 2019 року.

Оскільки відповідачем не було надано відповідь на зазначене вище звернення суб`єкта господарювання та не скасовано дію спеціальних санкцій, вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з системного аналізу положень Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відтак, з метою належного захисту прав позивача, слід скасувати наказ Міністерства №1398 від 02 жовтня 2018 року в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, оскільки це буде дотриманням гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 №959-XII (далі - Закон №959-XII) здійснює регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

У відповідності до статті 37 Закону №959-XII (чинної в редакції до 07.02.2019) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, згідно пункту 1.2 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, (далі - Положення №52), санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Про застосування санкцій видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (пункт 4.8 Положення №52).

У відповідності до пункту 4.17 Положення №52 дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Враховуючи норми статей 238, 239 Господарського кодексу України, застосована до позивача як до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальна санкція є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована до учасника господарських відносин лише за наявності встановленого у передбаченому законом порядку складу відповідного правопорушення.

Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 805/5040/15-а.

Отже, вказаними нормами було передбачено порядок застосування визначених частиною першою статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спеціальних санкцій, що є підставою для їх застосування у разі встановлення у відповідному порядку порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності певних законів України.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що 07 липня 2018 року набрав чинності Закон України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 №2473-VIII, згідно зі статтею 16 якого останній вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 07 лютого 2019 року.

У відповідності до Закону України Про валюту і валютні операції статтю 37 Закону №959-XII було виключено.

Отже , з 07.02.2019 застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII, стало неможливим у зв`язку із відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.02.2020 у справі №640/5376/19.

Як зазначив Верховний Суд у вказаній постанові за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-7рп/1999).

Згідно із пунктами 9, 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, у тому числі (…) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

В преамбулі Закону № 959-XII зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з положень Конституції (Основного Закону) України, Декларації про державний суверенітет України, Закону України Про економічну самостійність Української РСР та загальновизнаних міжнародних норм і правил, враховуючи, що однією з засад реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин, беручи до уваги зобов`язання, взяті Україною в рамках міжнародних договорів України та інших угод, бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі, маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг, прийняла Закон Про зовнішньоекономічну діяльність .

Як вбачається з матералів справи, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на підставі подання Державної фіскальної служби України №13914/5/99-99-14-06-02-16 від 03 серпня 2018 року, у зв`язку з простроченням дебіторської заборгованості в сумі 12 474 доларів США по зовнішньоекономічному контракту № 11-2014 від 05 листопада 2014 року, укладеному між ТОВ Хімфарма та нерезидентом, фірмою Srs Suryashakra Argo Products PVT LTD (Індія), видано наказ № 1398 від 02 жовтня 2018 року, згідно якого до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

На думку апелянта, згідно направленого позивачу листа від 06 лютого 2019 року № 4102-13/5181/07, надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які скасовують або пом`якшують відповідальність юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на те, що така вказівка у Законі України Про валюту і валютні операції відсутня і зазначеним Законом не встановлено норми, якою пом`якшено або скасовано відповідальність суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано спеціальні санкції до введення в дію Закону, до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з цим законів, на думку апелянта, державні органи та суб`єкти господарювання мають керуватись законодавством, що діяло до введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції .

Дійсно, Закон України Про валюту і валютні операції № 2473-VIII від 21.06.2018 не містить прямої норми, яка б скасовувала санкції застосовані Мінекономрозвитку до набрання цим Законом чинності.

У той же час, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Відтак, оскільки починаючи з 07.02.2019 стаття 37 Закону № 959-ХІІ була виключена на підставі Закону № 2473-VІІІ та не діяла, отже, застосування відповідних санкцій після цієї дати є протиправним та таким, що суперечить приписам чинного законодавства.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1180 Про скасування дії спеціальних санкцій, застосованих відповідно до статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність врегульовано спірні правовідносини, так як вказаною Постановою скасовано дію спеціальних санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності відповідно до статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність до 07 лютого 2019 року.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями про скасування дії спеціальної санкції, враховуючи наявність обставин, які підтверджують неможливість застосування таких санкцій, однак Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не розглянуто та відповідь за результатами такого розгляду на адресу товариства не скеровано, вказане свідчить про необхідність визнання протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по не скасуванню наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1398 від 02 жовтня 2018 року Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності в частині застосування спеціальної санкції до товариства з обмеженою відповідальністю Хімфарма .

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування наказу Міністерства №1398 від 02 жовтня 2018 року в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Твердження апелянта про безпідставність прийняття судом першої інстанції заяви про зміну предмету позову, є помилковими, з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У силу вимог частини третьої статті 47 КАС України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Враховуючи, що лише ухвалою від 13 березня 2020 року дану адміністративну справу № 640/20439/19 прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, в якій визначено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня прийняття справи до провадження, відтак подача 03 квітня 2020 року заяви ТОВ Хімфарма про зміну предмету позову повністю узгоджується з нормами, визначеними у статті 47 КАС України, про що судом першої інстанції було прийнято відповідну ухвалу від 07 квітня 2020 року.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук