Постанова

від 12.02.2020 по справі 813/1910/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 813/1910/17 пров. № 857/13774/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності Корпорація КРТ на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (головуючого судді Гулкевич І.З. ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 10 год. 51 хв. повний текст рішення складено 26.11.2019) у справі №813/1910/17 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальності Корпорація КРТ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Львівській області про застосування арешту коштів на рахунках,-

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби 24.05.2017 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності Корпорація КРТ в якому просить застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ (код ЄДРПОУ 37786903, 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького 144).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальності Корпорація КРТ подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на рішення Європейського суду з прав людини щодо вмотивованості рішення суду, також станом на момент винесення оскаржуваного рішення про застосування арешту коштів, що знаходяться на рахунках платника податків в банківських установах відпали підстави для цього у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 11.05.2018 №861, на даний час вже проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Корпорація КРТ (ЄДРПОУ 37786903) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ПП Грандбудсервіс , ТзОВ ЮНІКОМ ГРУПП , ТзОВ СТАРК-ГРУП , ТзОВ ФРАЙМ КОНСАЛТ , ТзОВ Топ Актив , ТзОВ ТЕХНО ГРУП , ТзОВ ГРІНБОКС СТУДІО , ТзОВ СМАРТХОЛД , ТзОВ Кейнфор , ТзОВ СКАЙ СІТІ ІНЖИНІРИНГ , ТзОВ ФІОЛЕНТ ГРУПП за період з 01.01.2013 по 11.12.2017, за результатами якої складено Акт № 1/28-10-48-17/37786903 від 16.05.2018. Також зазначає, що у зв`язку із переходом ТзОВ Корпорація КРТ з 01.01.2019 на податковий облік в ГУ ДФС у Львівській області у позивача відсутні контрольно-перевірочні повноваження щодо платника податків на даний час, що підтверджується тим, що позивачем скасовано наказ про проведення документальної планової перевірки з цих підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Мельник С. І. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Іванський В.І. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 11.05.2017 Офісом великих платників податків ДФС видано наказ № 1003 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ПП Грандбудсервіс за липень 2016, ТОВ Юніком Групп (СДРПОУ 40806279) за грудень 2016, ТОВ Старк-Груп за листопад 2016, ТОВ Фрайм Консалт за грудень 2016, ТОВ Топ Актив за грудень 2016, ТОВ Техторг Груп за травень і червень 2016, ТОВ Грінбокс Студіо за листопад 2016, ТОВ Смартхолд за жовтень 2016, ТОВ Кейнфор за грудень 2016, ТОВ Скай Сіті Інжиніринг за листопад 2016, ТОВ Фіолент Групп за січень 2017, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, згідно із вимогами п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

16 травня 2017 року Офісом великих платників податків ДФС видано направлення на перевірку № 126 та № 125.

На підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлень здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ Корпорація КРТ : м. Львів, вул. Лазаренка, 1.

Ознайомившись із наказом та направленнями, керівник підприємства відмовив посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки, про що складено акт від 16 травня 2017 року №125/28-10-48-14/37786903.

Враховуючи, що представник відповідачем відмовлено посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки, позивач звернувся до суду із даним позовом про застосування арешту коштів на рахунках ТОВ Корпорація КРТ .

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

У пункті 94.2 цієї статті ПК України передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, в тому числі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби (94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України).

Згідно з абзацом 2 підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати свої права, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тобто, відсутність законних підстав для проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку, передбачені підпунктом 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України, у разі недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ зверталось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 11.05.2017 № 1003 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №813/1831/17 позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС №1003 від 11.05.2017 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №813/1831/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 залишено без змін.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням встановленого судами у позивача були наявні законні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки підприємства, призначеної згідно наказу від 11.05.2017 №1003, що підтверджено рішенням у справі №813/1831/17, яке набрало законної сили, а тому колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову про застосування арешту коштів на рахунках ТОВ Корпорація КРТ .

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду 12 лютого 2019 року по справі № 820/2455/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Щодо доводів відповідача в частині відсутності доказів наявності у такого податкового боргу та відсутності майна для погашення цього боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 названого Кодексу, саме і визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов під час вирішення справи №820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, провадження №К/9901/40847/18. Крім того, в такому рішенні відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, як на виключне право податкового органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.

Також Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №820/2455/18 висловив правову позицію, згідно з якою вказав на те, що непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Доводи апелянта із посиланням на рішення Європейського суду з прав людини щодо вмотивованості рішення суду є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції надано обґрунтування та аналіз доводів сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів із правильною оцінкою обставин справи та відповідною мотивацією.

Щодо обгрунтування апелянта, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення про застосування арешту коштів, що знаходяться на рахунках платника податків в банківських установах відпали підстави для цього у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 11.05.2018 №861, на даний час вже проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Корпорація КРТ (ЄДРПОУ 37786903) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ПП Грандбудсервіс , ТзОВ ЮНІКОМ ГРУПП , ТзОВ СТАРК-ГРУП , ТзОВ ФРАЙМ КОНСАЛТ , ТзОВ Топ Актив , ТзОВ ТЕХНО ГРУП , ТзОВ ГРІНБОКС СТУДІО , ТзОВ СМАРТХОЛД , ТзОВ Кейнфор , ТзОВ СКАЙ СІТІ ІНЖИНІРИНГ , ТзОВ ФІОЛЕНТ ГРУПП за період з 01.01.2013 по 11.12.2017, за результатами якої складено Акт № 1/28-10-48-17/37786903 від 16.05.2018, однак на спростування відповідних доводів колегія суддів зазначає, що 11.05.2017 Офісом великих платників податків ДФС видано наказ № 1003 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Корпорація КРТ з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ПП Грандбудсервіс за липень 2016, ТОВ Юніком Групп (СДРПОУ 40806279) за грудень 2016, ТОВ Старк-Груп за листопад 2016, ТОВ Фрайм Консалт за грудень 2016, ТОВ Топ Актив за грудень 2016, ТОВ Техторг Груп за травень і червень 2016, ТОВ Грінбокс Студіо за листопад 2016, ТОВ Смартхолд за жовтень 2016, ТОВ Кейнфор за грудень 2016, ТОВ Скай Сіті Інжиніринг за листопад 2016, ТОВ Фіолент Групп за січень 2017, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, згідно із вимогами п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, тобто Офісом великих платників податків ДФС від 11.05.2018 №861 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Корпорація КРТ за інших підстав та умов.

Доводи апелянта про перехід ТзОВ Корпорація КРТ з 01.01.2019 на податковий облік в ГУ ДФС у Львівській області та у позивача відсутні контрольно-перевірочні повноваження щодо платника податків на даний час, що підтверджується тим, що позивачем скасовано наказ про проведення документальної планової перевірки з цих підстав спростовуються, тим що позивач 24.05.2017 звернувся до суду з даним позовом, коли відповідач перебував на його податковому обліку та не допустив працівників контролюючого органу на проведення перевірки, яка повинна була відбутись 16.05.2017 тривалістю 15 робочих днів, відповідач дії податкового органу оскаржив, однак рішенням суду, яке набрало законної сили йому було відмовлено з врахуванням чого настали наслідки щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України у даній справі та враховуються станом на момент виникнення спірних правовідносин, а позивач зобов`язаний вчиняти дії на виконання податкового законодавства, також із аналізом доводів про перебування відповідача на податковому обліку у іншого структурного підрозділу, а тому суд не може відмовити в правильних діях суб`єкта владних повноважень через процедурні підстави, які виникли під час слухання справи в суді.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, а тому мотивація, яка наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

Також згідно частинами 1, 2, 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Колегія суддів вважає, що дана справа відносить до справа незначної складності, що відповідає нормам статті 12 КАС України, пункту 10 Розділу VII перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а тому проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності Корпорація КРТ - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №813/1910/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин судді Р. Й. Коваль В. В. Гуляк Повне судове рішення складено 17.02.2020