Рішення

від 06.02.2020 по справі 902/871/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/871/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002", вул. Кондратенка, 6А, м. Полтава, 36009, код - 32081777

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ", вул. Дружби, 163А, с. Жабокрич, Крижопільський район, Вінницька область, 24600, код - 31811620

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФЕРМА "КУРНИЧОК", вул. Дружби, буд. 163 А, с. Жабокрич, Крижопільський район, Вінницька область, 24640, код - 43460987

про стягнення 2 550 716,64 грн

за участю представників:

позивача: Гриценко Ігор Георгійович, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області від 25.06.1996 року, трудовий договір від 02.01.2020 року

відповідач та третя особа: не з`явилися

ВСТАНОВИВ :

16.10.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" про стягнення 2 550 716,64 грн, з яких 2 072 626,43 грн основного боргу, 370 357,51 грн пені, 107 732,70 грн 10% річних за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на порушення законних прав та інтересів останнього шляхом невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" грошових зобов`язань відповідно до договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року, в зв`язку з чим було нараховано загальну суму боргу, яка включає нарахування пені та 10% річних.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі № 902/871/19 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.11.2019 року.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Міліціанова Р.В. 14.11.2019 року у відрядженні призначено іншу дату підготовчого засідання на 19.11.2019 року.

19.11.2019 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 18.11.2019 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку з вирішенням питання щодо можливості мирного врегулювання спору.

В судовому засіданні 19.11.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/871/19 на 10.12.2019 року об 10:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 22.11.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

В судовому засіданні 10.12.2019 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/871/19 на 15.01.2020 року об 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

15.01.2020 року на адресу суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 1010 від 10.01.2020 року. В якості додатків до листа додано ряд додаткових документів.

В судовому засіданні 15.01.2020 року з метою подання сторонами додаткових доказів оголошено перерву до 20.01.2020 року.

20.01.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 20.01.2020 року), в якому зазначено, що сторонами досягнуто домовленості про укладення між сторонами мирової угоди. Водночас на даний час неможливе її підписання з боку відповідача, оскільки відбувається процедура реорганізації шляхом виділу нової юридичної особи ТОВ "ПТАХОФЕРМА "КУРНИЧОК", до якої перейшли зобов`язання ТОВ "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ". В зв`язку з чим останній просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 20.01.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/871/19 для судового розгляду по суті на 21.01.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

При цьому судом визначено наступну дату судового розгляду, а саме 06.02.2020 року.

В судовому засіданні 21.01.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст. 216 ГПК України на 06.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 21.01.2020 року.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

04.02.2020 року до суду від представника третьої особи на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 36 від 30.01.2020 року. В якості додатків до листа додано ряд документів.

05.02.2020 року на електронну адресу суду від представника третьої особи до суду надійшла копія розподільчого балансу виділу юридичної особи від 20.12.2019 року.

Судове засідання 06.02.2020 року проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області на підставі ухвали суду від 28.01.2020 року.

В судове засідання 06.02.2020 року з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи своїм правом участі в судовому засіданні 06.02.2020 року не скористались, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, суд зазначає, що на дату проведення судового засідання ухвали суду від 28.01.2020 року, які надіслані на адреси відповідача та третьої особи до суду не повернулись.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/871/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

В судовому засіданні 06.02.2020 року в межах дня оголошувалась перерва.

Під час перерви від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява (б/н від 06.02.2020 року), в якій останній зазначає, що відповідачем частково погашено заборгованість та станом на 06.02.2020 року заборгованість ТОВ "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" становить 1 942 626,43 грн. В якості додатків до заяви додано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 13.01.2020 року.

Після закінчення перерви представник позивача в судове засідання не з`явився.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" договору поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року.

В зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" грошових зобов`язань за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року утворилась заборгованість в сумі 2 550 716,64 грн.

З огляду на вказане, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2 072 626,43 грн основного боргу, 370 357,51 грн пені, 107 732,70 - 10% річних.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 02.01.2019 року між року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002" (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" (Покупець) укладено договір поставки № 02/01/2 (а.с. 21-24, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах вказаного договору.

Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних Постачальника на товар (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору сторони домовилися, що усі видаткові накладні, за якими Постачальник поставив Покупцеві товар протягом терміну дії цього договору, відносяться до цього договору, якщо інше не випливає з відміток або тексту цих накладних.

Поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії договору (п.3.1 Договору).

Відповідно п. 3.2 Договору терміни поставки конкретних партій товару узгоджується сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або здійснення конклюдентних дій сторін (дій спрямованих на виконання зобов`язання або таких, що свідчить про прийняття виконання зобов`язання з боку контрагента), пов`язаних з передачею-прийманням товару. У разі потреби термін поставки може бути змінений Постачальником в робочому порядку з обов`язковим повідомленням Покупця (при цьому відсутність письмових заперечень Покупця до дати поставки, вказаної в повідомленні, буде свідченням узгодженості сторонами договору фактичної дати поставки конкретної партії товару).

Згідно п. 3.3 Договору, якщо інше не вказане в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється на умовах EXW Україна, м. Полтава, вул. Заводська, 2, склад Постачальника EXW - Україна, Хмельницька область, Летичівський район, смт Летичів, вул. 50-річчя Жовтня, 101, склад Постачальника, згідно правил Інкотерм 2010 року.

При постачанні окремих партій товару за згодою сторін можуть бути змінені базисні умови поставки товару. При цьому умови поставки, вказані в додатковій угоді на цю партію товару або фактично виконані сторонами, мають перевагу перед первісними умовами, встановленими договором.

Поставка товару здійснюється автомобільними або іншими видами транспорту за взаємною згодою сторін (п. 3.4 Договору).

За змістом п. 3.8 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент отримання товару згідно з датою на видатковій накладній.

Ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних Постачальника. У вартість товару включаються усі витрати Постачальника згідно з базисом поставки (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до видаткових накладних Постачальника. Зміна загальної вартості договору здійснюється також у разі поставки додаткових партій і підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод на поставку таких партій товару.

Відповідно п. 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника.

Постачальник надає Покупцеві (його представникові) на товар, що поставляється відповідно до договору, документи (супровідні документи), а саме: рахунки-фактури на товар, посвідчення про якість товару, товарно-транспортні накладні (п. 6.2 Договору).

У разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми (п. 8.3 Договору).

На виконання умов договору поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року, позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 7 861 187,34 грн , що підтверджується видатковими накладними Т19010200000007 від 02.01.2019 року на суму 176 580,00 грн; Т19010300000025 від 03.01.2019 року на суму 180 048,00 грн; Т19010400000001 від 04.01.2019 року на суму 182 692,20 грн; Т19010600000004 від 06.01.2019 року на суму 180 547,50 грн; Т19010600000005 від 06.01.2019 року на суму 179 334,00 грн; T19011200000008 від 12.01.2019 року на суму 179 962,80 грн; Т19011300000010 від 13.01.2019 року на суму 180 144,00 грн; Т19011400000018 від 14.01.2019 року на суму 159 518,39 грн; T19011600000011 від 16.01.2019 року на суму 175 421,05 грн; Т19011700000024 від 17.01.2019 року на суму 183 189,90 грн; Т19012100000015 від 21.01.2019 року на суму 181 292,40 грн; T19012100000016 від 21.01.2019 року на суму 175 738,55 грн; T19012500000010 від 25.01.2019 року на суму 173 449,20 грн; Т19012600000004 від 26.01.2019 року на суму 173 807,54 грн; T19012800000013 від 28.01.2019 року на суму 181 218,30 грн; T19012900000025 від 29.01.2019 року на суму 175 129,55 грн; T19013100000004 від 31.01.2019 року на суму 181 121,70 грн; Т19020100000020 від 01.02.2019 року на суму 188 145,00 грн; Т19020200000003 від 02.02.2019 року на суму 176 398,86 року; Т19020300000001 від 03.02.2019 року на суму 183 112,80 грн; T19020600000004 від 06.02.2019 року на суму 181 318,50 грн; T19021000000002 від 10.02.2019 року на суму 183 558,60 грн; Т19021100000015 від 11.02.2019 року на суму 174 825,66 грн; T19021200000009 від 12.02.2019 року на суму 183 483,00 грн; Т19021500000010 від 15.02.2019 року на суму 183 705,60 грн; T19021700000003 від 17.02.2019 року на суму 181 318,50 грн; Т19021900000007 від 19.02.2019 року на суму 185 743,20 грн; Т19022100000001 від 21.02.2019 року на суму 174 791,66 грн; Т19022100000010 від 21.02.2019 року на суму 185 980,50 грн; Т19022500000001 від 25.02.2019 року на суму 182 277,60 грн; Т19022700000008 від 27.02.2019 року на суму 159 807,66 грн; Т19022800000027 від 28.02.2019 року на суму 185 099,40 грн; Т19030300000003 від 03.03.2019 року на суму 176 229,00 грн; Т19030400000014 від 04.03.2019 року на суму 182 610,00 грн; Т19030700000013 від 07.03.2019 року на суму 170 608,04 грн; Т19030900000006 від 09.03.2019 року на суму 186 552,60 грн; Т19031400000007 від 14.03.2019 року на суму 182 877,00 грн; Т19031800000009 від 18.03.2019 року на суму 182 175,00 грн; Т19032000000015 від 20.03.2019 року на суму 165 404,84 грн; Т19032400000002 від 24.03.2019 року на суму 175 643,64 грн; Т19040100000001 від 01.04.2019 року на суму 174 672,00 грн; Т19040300000002 від 03.04.2019 року на суму 174 960,00 грн; Т19040900000008 від 09.04.2019 року на суму 180 018,00 грн; Т19042000000007 від 20.04.2019 року на суму 180 675,60 грн (а.с.25-68, т.1).

Однак, відповідачем за період з 30.01.2019 року по 04.10.2019 року частково здійснено розрахунок за поставлений товар на суму 5 788 560,91 грн.

В підтвердження чого до матеріалів справи додано банківську виписку по особовому рахунку (а.с.73-75, т.1).

Враховуючи викладене заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 2 072 626,43 грн (7 861 187,34 грн - 5 788 560,91 грн).

11.09.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу № 291 про сплату заборгованості за договором поставки, пені та відсотків за порушення строків оплати товару (а.с. 18-20, т. 1).

Однак відповіді надано не було, заборгованість не погашено.

Не проведення розрахунків відповідачем за отриманий товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Отже, з огляду на прийняття товару та супровідних документів та проведення часткового розрахунку, судом встановлено прострочення виконання зобов`язань зі сторони відповідача.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 06.02.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 06.02.2020 року), в якому останній зазначає, що в період з 01.01.2019 року по 13.01.2020 року погашено заборгованість в сумі 130 000,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи викладене, в зв`язку з погашенням відповідачем основного боргу за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року в сумі 130 000,00 грн заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 942 626,43 грн (2 072 626,43 грн - 130 000,00 грн). В якості додатків до заяви додано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 13.01.2020 року.

Ухвалою суду від 06.02.2020 року закрито провадження у справі № 902/871/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" в частині позовних вимог про стягнення 130 000,00 грн основного боргу за Договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 942 626,43 грн заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 370 357,51 грн пені, 107 732,70 грн 10% річних за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 8 Договору сторонами погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 8.3 Договору передбачено, разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки, яка виходячи зі змісту умов п. 8.3 Договору є пенею та 10 % річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного договору.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені та 10 % річних судом помилок не виявлено, в зв`язку з чим заявлені позивачем 370 357,51 грн пені та 107 732,70 грн 10% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002", в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

На підставі ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять інформації щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" як юридичної особи.

В зв`язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" є належним відповідачем за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002" щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року.

Тому, суд критично оцінює надані відповідачем та третьою особою відомості стосовно складення Розподільчого балансу та виділу ТОВ "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" шляхом створення ТОВ "Птахоферма "Курничок". як підставу для відмови у задоволенні позову.

При цьому, після набуття рішенням законної сили позивач матиме право клопотати про заміну боржника, сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002" підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище мотивів.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Оскільки, позивачем нараховано 10 % річних по 10.10.2019 року включно, то суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування 10 % річних, починаючи з періоду не охопленому предметом позовних вимог, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, відповідачем частково погашено суму основного боргу після відкриття провадження у справі, витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі в сумі 38 260,75 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ" (вул. Дружби, 163А, с. Жабокрич, Крижопільський район, Вінницька область, 24600, код - 31811620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-2002" (вул. Кондратенка, 6А, м. Полтава, 36009, код - 32081777) 1 942 626,43 грн - основного боргу, 370 357,51 грн - пені, 107 732,70 грн - 10% річних за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року та 38 260,75 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Нараховувати на суму основного боргу 1 942 626,43 грн:

- 10 % річних протягом періоду з 11.10.2019 року до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за договором поставки № 02/01/2 від 02.01.2019 року.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кондратенка, 6А, м. Полтава, 36009)

3 - відповідачу (вул. Дружби, 163А, с. Жабокрич, Крижопільський район, Вінницька область, 24600)

4 - третій особі ( АДРЕСА_1 , Крижопільський район, Вінницька область, 24640)