Рішення

від 06.02.2020 по справі 902/921/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2020 р. Cправа № 902/921/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом : Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (вул. Злагоди, 28, смт Тиврів, Вінницька область, 23300)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" (вул. Панікахи, буд. 2, кімн. 528, м. Дніпро, 49600)

про стягнення 485989,04 грн,

В С Т А Н О В И В :

Приватним сільськогосподарським підприємством "Промінь" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" про стягнення 485989,04 грн.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений з відповідачем договір №3 від 20.01.2017, відповідно до умов якого ПСП "Промінь" (Підрядник) взяло на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по реконструкції матеріального складу під молокопереробне виробництво по вул. Молодіжна, 25 в с. Нові Обіходи, Немирівського району, Вінницької області та здати ТОВ "Вільсон" (Замовник) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в обумовлений договором строк, а Замовник зобов`язався сплатити вартість робіт в строк та на умовах даного договору та додатків до нього. Як зазначає позивач, додатковою угодою №1 від 28.04.2017 до вказаного договору зменшено суму договору №3 від 20.01.2017 до 343146,38 грн.

При цьому сторонами підписано акти виконаних робіт на загальну суму 343146,38 грн, однак Замовник (відповідач) не здійснив оплату за виконані роботи в порушення умов договору.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" 485989,04 грн, з яких: 343146,38 грн - основного боргу, 43650,05 грн - пені, 25553,40 грн - 3% річних, 73639,21 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 06.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/921/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2019.

25.11.2019 згідно з отриманим на запит суду витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРЮОФОПГФ) судом встановлено місцезнаходження відповідача за адресою: вул. Панікахи, буд. 2, кімн. 528, м. Дніпро, 49600.

26.11.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з доданими матеріалами на адресу відповідача, що міститься в ЄДРЮОФОПГФ.

У судовому засіданні 26.11.2019 враховуючи встановлену адресу відповідача, судом з`ясовано позицію представника позивача щодо передачі справи за територіальною підсудністю. При цьому представник позивача просила розглядати справу Господарським судом Вінницької області, з огляду на місце виконання договору, на підставі якого виник спір.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю виключної підсудності щодо заявленого позову, суд дійшов висновку про подальший розгляд справи Господарським судом Вінницької області за вибором позивача в силу приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

За результатами проведеного судового засідання 26.11.2019 за участю представника позивача, з огляду на необхідність належного повідомлення останнього про судове провадження у справі за встановленою юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон", суд у протокольній формі ухвалив відкласти підготовче засідання до 17.12.2019.

За наслідками проведеного судового засідання 17.12.2019, з метою забезпечення права відповідача на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання до 21.01.2020, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

Окрім того, ухвалою суду від 19.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" б/н від 17.12.2019 (вх. № 02.1-50/135/19 від 17.12.2019) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 485989,04 грн, судового збору - 7289,84 грн та витрат на правничу допомогу - 5000 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон".

У судове засідання 21.01.2020 з`явилася представник позивача, представник відповідача не з`явився. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

За результатами проведеного судового засідання 21.01.2020 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.02.2020, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

06.02.2020 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи 06.02.2020 за відсутності останньої з додатком розрахунку вартості адвокатських послуг з урахуванням виконаних робіт.

У судове засідання 06.02.2020 представники сторін не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

При цьому обізнаність позивача про дату час та місце розгляду справи підтверджується розпискою від 21.01.2020, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №1310 від 03.02.2020 та змістом заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача від 06.02.2020, які наявні у матеріалах справи.

Разом з тим, згідно з відомостями з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", адресована відповідачу ухвала суду від 21.01.2020 не вручена під час доставки із зазначенням "інші причини". При цьому ряд попередніх ухвал суду, що направлялися на юридичну адресу відповідача, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Із вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку слідує, що невручення під час доставки, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвали суду є наслідком його бездіяльності, оскільки відповідне направлення здійснювалося на офіційну адресу його місцезнаходження згідно з відомостями, що містяться в ЄДРЮОФОП.

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/921/19 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Разом з тим відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло .

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.01.2017 між ТОВ "Вільсон" (позивач, Замовник) та ПСП "Промінь" (відповідач, Підрядник) укладено Договір №3 (далі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник взяв на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по реконструкції матеріального складу під молокопереробне виробництво по вул. Молодіжна, 25 в с. Нові Обіходи, Немирівського району, Вінницької області та здати Замовнику відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в обумовлений договором строк, а Замовник зобов`язався сплатити вартість робіт в строк та на умовах даного договору та додатків до нього.

Згідно з пунктом 3.1. Договору вартість виконаних будівельних робіт складає 498971,74 грн, без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. Договору до початку виконання робіт, на протязі 3-х днів з моменту підписання цього договору, Замовник зобов`язується оплатити Підряднику авансовий платіж, що складає 50% від загальної суми Договору.

Остаточний розрахунок Замовник сплачує Підряднику на протязі 10 календарних днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (п.3.4. Договору).

Сторони дійшли згоди, що при простроченні платежу за виконані роботи і простроченні остаточного розрахунку за збудований об`єкт Замовник сплачує Підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.7.3. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

28.04.2017 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору №3 від 20.01.2017, відповідно до якої погодили загальну ціну Договору в сумі 343146,38 грн.

На виконання умов Договору сторонами обопільно підписано Акт виконання робіт (надання послуг) №1 від 28.04.2017 на загальну суму 188666,42 грн та Акт виконання робіт (надання послуг) №2 від 28.04.2017 на загальну суму 154479,96 грн.

Матеріали справи не містять, і відповідачем не надано доказів оплати за виконані роботи відповідно до вказаних Актів виконання робіт. При цьому з матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з претензіями з метою досудового врегулювання спору, однак будь якого реагування зі сторони відповідача на відповідні претензії матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати за виконані роботи за Договором стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №3 від 20.01.2017 є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

За приписами ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено судом, позивач роботи за Договором виконав на загальну суму 343146,38 грн, що підтверджується Актами виконання робіт (надання послуг) №1 та №2 від 28.04.2017, які обопільно підписано сторонами.

Таким чином, наявність основного боргу в сумі 343146,38 грн підтверджується матеріалами справи, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" 43650,05 грн - пені, 25553,40 грн - 3% річних, 73639,21 грн - інфляційних втрат суд бере до уваги відсутність у матеріалах справи доказів погашення основного боргу станом на 31.10.2019.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3. Договору сторони погодили, що при простроченні платежу за виконані роботи і простроченні остаточного розрахунку за збудований об`єкт Замовник сплачує Підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" судом встановлено, що заявлені до стягнення суми 3% річних, інфляційних втрат та пені не перевищують розрахунок суду, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт за умовами Договору та відсутність доказів оплати відповідачем в повному обсязі за виконані роботи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі як такі, що доведені позивачем належними та допустимими доказами та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 7289,84 грн.

Окрім того, суд, розглядаючи питання щодо стягнення з ТОВ "Вільсон" на користь ПСП "Промінь" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, як зазначено у прохальній частині позовної заяви, суд враховує таке.

Відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 ).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: №911/3533/17 від 27.11.2018, №910/10483/18 від 29.05.2019, №916/1340/18 від 25.06.2019.

За змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача "сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн". При цьому до заяви б/н від 06.02.2020 представника позивача додано розрахунок вартості адвокатських послуг з урахуванням виконаних робіт (наданих послуг) від 05.02.2020, у якому вказано, що 10.10.2019 між адвокатом Нестерук Мариною Іванівною та ПСП "Промінь" укладено договір про надання правничої допомоги №020-АС та загальна кількість часу витраченого адвокатом для надання правничої допомоги ПСП "Промінь" без урахування представництва інтересів клієнта в суді складає 8 год. 30 хв.

Відповідно до здійсненого адвокатом розрахунку вартості послуг адвоката з урахуванням витраченого часу, витрати позивача на професійну правничу допомогу мали б становити 6531,4 грн.

Разом з тим, у розрахунку адвокат зазначає: "сторони домовилися що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту у даній справі здійснюється за плату відповідно до домовленості і до сплати підлягає гонорар у фіксованому розмірі в сумі 5000 грн."

Водночас до матеріалів справи позивачем не додано ані договору про надання правничої допомоги, з якого можливо було б встановити фіксований розмір гонорару адвоката, ані доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доказів сплати позивачем послуг адвоката у встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України строк матеріали справи не містять. При цьому заяви представника позивача про намір подати такі докази після ухвалення рішення також до суду не надійшло.

З огляду викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 247, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільсон" (вул. Панікахи, буд. 2, кімн. 528, м. Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 40315086) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (вул. Злагоди, 28, смт Тиврів, Вінницька область, 23300; код ЄДРПОУ 31774321) 343146,38 грн - основного боргу, 43650,05 грн -пені, 25553,4 грн - 3% річних, 73639,21 грн - інфляційних втрат та 7289,84 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 17 лютого 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Злагоди, 28, смт Тиврів, Вінницька область, 23300;

3 - відповідачу - вул. Панікахи, буд. 2, кімн. 528, м. Дніпро, 49600.