Рішення

від 17.02.2020 по справі 904/6191/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6191/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Побут Р.С.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Концерну "Військторгсервіс" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Юністрой" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Північного офісу Держаудитслужби (м. Київ)

про стягнення суми збитків внаслідок завищення вартості робіт у розмірі 9 342 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн "Військторгсервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Юністрой" (далі - відповідач) суму збитків внаслідок завищення вартості робіт у розмірі 9 342 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем внаслідок невірно визначеної норми для виконання робіт та включення понаднормової роботи механізмів завищено вартість робіт з ремонту фасаду в акті за жовтень 2011 року на суму 6 806 грн. 40 коп. Крім того, внаслідок невірно визначеної норми та понаднормової кількості матеріалів в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року завищено вартість робіт з ремонту фасаду на суму 2 535 грн. 60 коп. При цьому, вказані факти було встановлено та зафіксовано Державною фінансовою інспекцією м. Києва в акті ревізії № 072-30/626 від 20.03.2013, яким визначено, що завищення вартості робіт з ремонту фасаду, які були виконані відповідачем, призвели до нанесення матеріальної шкоди на загальну суму 9 342 грн. 00 коп. Так, 27.05.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва було видано наказ по справі № 826/14547/13-а за адміністративним судом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Концерну "Військторгсервіс" про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: виконати у повному обсязі відповідні пункти вимоги Державної фінансової інспекції м.Києва від 04.04.2013 № 26-072-14-14-4513.

Ухвалою суду від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 20.01.2020; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби.

Від третьої особи на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. суду № 2721/20 від 20.01.2020), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 3646/20 від 23.01.2020), в якому вона просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи, у зв`язку із великою завантаженістю.

Від третьої особи на електронну пошту суду надійшли пояснення, які в подальшому надійшли в оригіналі (вх. суду № 3649/20 від 23.01.2020), в яких вона зазначає, що відповідно до підпункту 1.1.6.2. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в м. Києві (належним правонаступником якої є Північний офіс Держаудитслужби, у зв`язку з реорганізацією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби") на IV квартал 2012 року було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2009 по 01.12.2012, якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 20.03.2013 № 072-30/626. Так, за результатами проведеної ревізії комісією було встановлено та зафіксовано в Акті ревізії, що завищення вартості робіт з ремонту фасаду, які були виконанні ПП "Юністрой", призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків), нанесених Філії на загальну суму 9 342 грн. 00 коп. У поясненнях викладені такі ж обставини, як і в самому акті ревізії від 20.03.2013 № 072-30/626.

Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. суду № 2748/20 від 20.01.2020), в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю юристів підприємства в інших судових засіданнях.

У судове засідання 20.01.2020 представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляд справи всі учасники повідомлені належним чином, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи та клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника. Відповідач причин неявки суду не повідомив, при цьому судом враховано, що до суду повернувся конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі, що направлявся відповідачу за адресою: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Отто Брозовського, будинок 56, з відміткою "За закінченням строку зберігання".

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 20.01.2020 було оголошено перерву у судовому засіданні до 17.02.2020.

Від третьої особи надійшло клопотання (вх. суду № 6947/20 від 11.02.2020), в якому вона просить суд 17.02.2020 розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи, у зв`язку із великою завантаженістю.

У судове засідання 17.02.2020 з`явився представник позивача.

Представник третьої особи у вказане судове не з`явився, але судом враховано наявність його клопотання про розгляд справи без участі представника, яке було задоволено судом.

Представник відповідача у судове засідання 17.02.2020 вдруге не з`явився , причин неявки суду не повідомив, при цьому, судом було зауважено, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 20.01.2020 було повернуто за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" форми 20 "За письмовою відмовою одержувача".

Більше того, ухвала суду від 26.12.2020 також не була вручена відповідачу та вказане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" (а.с.69-73).

З цього приводу суд зазначає наступне.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.12.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Отто Брозовського, будинок 56, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.46-49).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою" , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 1 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 2 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 26.12.2019, отже строк на розгляд даної справи закінчується 24.02.2020 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.

Отже, враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується 24.02.2020, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався, у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, наявність підстав для стягнення збитків у вигляді завищення вартості робіт.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 05.09.2011 між Приватним підприємством "Юністрой" (далі - підрядник, відповідач) та Концерном "Військторгсервіс" (далі - замовник, позивач) було укладено договір підряду № 1144 (далі - договір, а.с.22-23), відповідно до умов пункту 1.1. якого 1.1 замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання наступних видів робіт: ремонт фасаду та балконів (облицювання плиткою, фарбування) готелю "Братислава".

У пункті 7.1. договору сторони дійшли згоди, що 7.1. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного закінчення взаєморозрахунків за договором.

Доказів зміни чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Так, у розділі 2 договору сторони визначили ціну договору, а саме:

- вартість робіт за договором складає 19 821 грн. 60 коп. (пункт 2.1. договору);

- вартість робіт за договором є динамічною та визначається на підставі кошторисної документації, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 2.2. договору);

- ціна договору може переглядатися сторонами в наступних випадках: - зміна об`ємів та складу робіт; - зміна вартості будівельних матеріалів; - зупинення робіт за рішенням замовника та за обставинами непереборної сили; - зміна за рішенням або за виною замовника строків виробництва робіт; - зміна в погодженому порядку погодженої номенклатури матеріалів обладнання поставки замовника; - облік інфляційних факторів; - прийняття нових законодавчих та нормативних актів, впливаючи на вартість робіт (пункт 2.3. договору);

- зміна договірної ціни оформлюється шляхом укладення додаткових угод (пункт 2.4. договору).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У пункті 4.1. договору сторони визначили, що підрядник зобов`язується виконати роботи у строк з моменту укладення договору по 31.10.2011.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Так, у пунктах 6.1. та 6.2. договору сторони погодили, що завершення договору (етапу робіт) оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) або іншим документом, який є підставою для взаємних розрахунків між замовником та підрядником. У випадку письмової мотивованої відмови замовника від підписання документу, який є підставою для взаємних розрахунків, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання.

На виконання умов договору, відповідачем було виконано роботи на суму 19 821 грн. 60 коп. , про що сторонами було складено акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В за жовтень 2011 року № 1004-02-4-2 від 13.10.2011 (а.с.31-33). Також в матеріалах справи наявна довідка про вартість виконаних будівельник робіт /і витрати/ за формою КБ-3 (а.с.30).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту здачі-прийняття робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору розрахунок між сторонами здійснюється в наступному порядку: передоплата 50% від вартості робіт, кінцевий розрахунок відповідно до пред`явлених рахунків протягом 10 календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та іншого документу, який є підставою для взаємних розрахунків.

Як вказує позивач у позовній заяві, ним у повному обсязі здійснено розрахунок за виконані за актом № 1004-02-4-2 від 13.10.2011 роботи; вказаний факт також зафіксовано в акті ревізії.

В той же час, Концерн "Військторгсервіс" є державним господарським підприємством, заснованим на державній власності та входить до складу Міністерства оборони України. До структури Концерну "Військторгсервіс" входять відокремлені структурні підрозділі, серед яких - філія "Готель "Братислава".

Відповідно до підпункту 1.1.6.2. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в м. Києві (правонаступником якої є Північний офіс Держаудитслужби, у зв`язку з реорганізацією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби") на IV квартал 2012 року було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2009 по 01.12.2012, за результатами якої складено Акт № 072-30/626 ревізії окремих питань фінансово-господарсмької діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2009 по 01.12.2012 від 20.03.2013 (далі - Акт ревізії) (а.с.15-21).

Так, в Акті ревізії вказано наступне:

- ревізією видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт, яку проведено вибірковим способом за період з 01.01.2009 по 01.12.2012, з яких суцільно загальновиробничі та адміністративні витрати по роботах, які виконанні ПП "Юністрой";

- ревізією встановлено, що на виконання робіт із ремонту фасаду та балконів (облицювання плиткою, фарбування) між ПП "Юністрой" та філією "Готель "Братислава" Концерну "Військторгсервіс" було укладено договір підряду від 05.09.2011 № 1144 на суму 19 821 грн. 60 коп.;

- в жовтні 2011 року підрядником ПП "Юністрой" виконано оздоблювальні роботи по фасаду на загальну суму 19 821 грн. 60 коп.; розрахунки між замовником та підрядником проведені в повному обсязі, заборгованість за виконані роботи не обліковується;

- при співставленні витрат, які включені до локального кошторису та акту приймання виконаних робіт № 1004-02-4-2 за жовтень 2011 року з державними будівельними нормами встановлено, що в порушення пункту 2.2 Вказівок щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні і роботи ДБН Д.1.1-4-2000, затверджених наказом Держбуду України від 14.09.2000 № 201, наказом Мінбуду України від 28.02.2006 № 55, пунктом 3.1.10.4, пунктом 3.2.7.1, пунктом 3.2.7.7, пунктом 3.3.10.1 Правил визначення вартості будівництва ДБН.Д.1.1.1-2000, і затверджених наказом Держбуду України від 14.09.2000 № 174 до локального кошторису та акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року включені механізми, які не передбачені державними будівельними нормами. Крім того, в порушення пункту 2.2 ДБН Д1.1-4-2000 в локальному кошторисі та акті приймання виконаних будівельних робіт змінено найменування робіт;

- до локального кошторису та акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року включені роботи з ремонту штукатурки фасаду фасадною шпаклівкою за нормою Р11-12-1 в обсязі 36 м 2 , до складу робіт включені витрати праці робітників в кількості 128 люд.-год. та включено ресурс С270-14 "Вишки телескопічні (на автомобілі), вантажопідйомні 0,35 т в кількості 24 маш.- год. Однак, роботи за нормою Р11-12-1 мають назву "Ремонт штукатурки гладких фасадів по каменю та бетону з колисок цементно-вапняним розчином, площа до 5 м 2 , товщина шару 20 мм", даною нормою передбачено застосування механізму: люльки одномісні самопідйомні, застосування вишок телескопічних (на автомобілі), вантажопідйомністю 0,35 т не передбачено. Нормою Р11-12-1 передбачені витрати праці робітників-будівельників в кількості 297 люд.-год на 100 м 2 ;

- для виконання робіт з ремонту штукатурки фасаду фасадною шпаклівкою необхідно застосувати норму Р11-24-1 "Ремонт штукатурки фасадів шпаклівкою (типу "Ветоніт"), яка передбачає застосування підіймача щоглового будівельного, вантажопідйомністю 0,5 т в кількості 0,52 маш.-год. на 100 м 2 , витрати праці робітників-будівельників визначені в кількості 87,6 люд.-год на 100 м 2 . На виконання робіт з ремонту штукатурки фасадів шпаклівкою в кількості 36 м 2 з урахуванням підвищуючого коефіцієнту 1,2 витрати праці робітників повинні складати 38 люд.-год.;

- таким чином, внаслідок невірно визначеної норми для виконання робіт та включення понаднормової роботи механізмів завищено вартість робіт з ремонту фасаду в акті за жовтень 2011 року на загальну суму 6 806 грн. 40 коп.;

- аналогічно, в порушення пункту 2.2 ДБН Д.1.1-4-2000, пункту 3.3.10.1, пункту 3.2.7.8 ДБН.Д.1.1.1-2000 до акту виконаних робіт за жовтень 2011 року включені роботи з фарбування фасаду фарбами водоемульсійними за нормою Р12-26-3 в кількості 145 м 2 , тоді як роботи за нормою Р12-26-3 мають найменування "Фарбування силікатними фарбами за 2 рази раніше пофарбованих простих фасадів по штукатурці з колисок" та включено витрати фарби у завищеному розмірі;

- для виконання робіт з фарбування фасаду водоемульсійними фарбами необхідно застосовувати розцінку за шифром Р12-28-6 "Фарбування перхлорвініловими фарбами по підготовленій поверхні простих фасадів за 2 рази з колисок", у якої витрати праці робітників та витрати фарби менші, ніж включено до акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року;

- таким чином, внаслідок невірно визначеної норми та понаднормової кількості матеріалів в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року завищено вартість робіт з ремонту фасаду на суму 2 535 грн. 60 коп.;

- завищення вартості робіт з ремонту фасаду, які були виконанні ПП "Юністрой", призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків), нанесених Філії на загальну суму 9 342 грн. 00 коп. (а.с.17-19).

Отже, враховуючи вказані обставини, позивач звернувся із даним позовом до суду і, посилаючись на норми статей 222, 224, 225 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані позивачу внаслідок завищення вартості робіт, у розмірі 9 342 грн. 00 коп., як відповідач відмовився відшкодувати у добровільному порядку. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вказаних норм, сторонами було досягнуто згоди, зокрема, що обсягу робіт та їх вартості.

Таким чином, сторони реалізуючи принцип свободи договору, саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини.

Враховуючи приписи зазначених норм права, а також договірний характер правовідносин сторін, за наявності чинних умов договору щодо характеру робіт, їх обсягу та вартості, висновки перевірки не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими оскільки недійсними не визнавалися, а відповідно такі висновки перевірки не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними, тому відсутні правові підстави вважати, що такий позов про стягнення розміру завищеної вартості робіт, підлягав задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №9171064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15.

Таким чином, перевірка фактичного обсягу витрат машино-годин робочого часу механізмів, а також кількості матеріалів, які включені в акт приймання виконаних будівельних робіт і довідку про вартість виконаних робіт, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника.

Як було встановлено вище судом, виконані відповідачем за договором роботи були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується актом прийняття виконаних робіт, який підписаний та скріплений печатками сторін. Окрім того, сторонами договору підписано та скріплено печатками довідку про вартість робіт та витрати. Вказані роботи оплачені позивачем, що не заперечується жодним з учасників справи.

Як зазначено вище, відмови від приймання виконаних робіт з боку позивача не надходило, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та повністю оплачена їх вартість.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що умови договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу не мали.

Звертаючись з даним позовом, позивачем розмір заявлених до стягнення збитків в сумі 9 342 грн. 00 коп. визначено з посиланням на здійснення надмірної сплати за будівельні роботи.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідне наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій відповідача у вигляді неналежного виконання договірних зобов`язань, та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача, і, як наслідок, вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Водночас при вирішенні даної справи суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутня протиправність поведінки, оскільки він правомірно отримав плату за виконані роботи за договорами № 1144 від 05.09.2011, які прийняті позивачем без зауважень та претензій; позивачем не доведено вини відповідача у заподіянні матеріальних збитків при виконанні вказаного договору.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено наявності в діях відповідача елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 9 342 грн. 00 коп.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатися судом як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Аналогічна правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 908/2711/18.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як було вказано вище, спірним актом приймання виконаних будівельних робіт № 1004-02-4-2 від13.10.2011 підтверджується виконання відповідачем робіт, та прийняття їх позивачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Пунктами 12, 13 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що органу державного фінансового контролю надається право проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється. При виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункт 15 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

За змістом статті 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, враховуючи положення Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", суд дійшов висновку, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання в межах господарсько-договірних відносин.

Посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі 826/14547/13-а господарським судом також визнається безпідставним, оскільки зазначеним рішенням не встановлювались обставини та розмір заподіяних ПП "Юністрой" збитків на суму 9 342 грн. 00 коп.

Таким чином, Акт № 072-30/626 ревізії окремих питань фінансово-господарсмької діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2009 по 01.12.2012 від 20.03.2013 не є підставою виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача з відшкодування збитків та не підтверджує порушення відповідачем умов укладеного договору підряду.

Крім того, суд зазначає, що Акт ревізії може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред`явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов`язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами. Сам лише акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання позивача на результати проведеної Державною фінансовою інспекцією в місті Києві ревізії, як на підставу заявлених позовних вимог, є необґрунтованими з огляду на те, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину - договору підряду № 1144 від 05.09.2011, та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому законом порядку.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з відповідача розміру завищеної вартості підрядних робіт, виконаних відповідачем за укладеним між сторонами у справі договором підряду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 42, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - Концерну "Військторгсервіс" до Приватного підприємства "Юністрой", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Північного офісу Держаудитслужби, про стягнення суми збитків внаслідок завищення вартості робіт у розмірі 9 342 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн. 00 коп. покласти на позивача - Концерн "Військторгсервіс".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко