ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.02.2020Справа № 916/3286/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід колір , м. Івано-Франківськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Юні-ламан Шиппінг , м. Київ
про стягнення 63 059,49 грн, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід колір" (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-ламан Шиппінг" (відповідач) безпідставно набутих коштів в розмірі 63 059,49 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем вимог Договору про транспортне-експедиторське обслуговування №382549 від 11.02.2019 року в частині фактичного не надання послуг, які були оплачені позивачем.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2019 року (суддя Волков Р.В.) позовну заяву (вх. №3375/19 від 05.11.2019) та додані до неї документи вирішено передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 року матеріали справи №916/3586/19 розподілені на суддю Морозова С.М.
04.12.2019 року в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва Латко І.О. було складено лист №916/3286/19 до Господарського суду Одеської області, задля запобігання втрати контролю за повнотою сплати судового збору, з проханням надати інформацію про фактичне зарахування судового збору до державного бюджету та відсутність винесених Господарським судом Одеської області подань про повернення з бюджету коштів за платіжним дорученням по даній справі.
06.12.2019 року від керівника апарату Господарського суду Одеської області Вінцевської О.О. до суду надійшов у відповідь лист №02-08/7254/2019 з інформацією, що судовий збір в даній справі зарахований до державного бюджету України та до Господарського суду Одеської області подань на повернення з державного бюджету судового збору не надходило.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, направлялась ухвала суду від 10.12.2019 року.
Проте, до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, а саме №0103052367585, яке відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпелю не вручене під час доставки та повернуто до суду.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №916/3286/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
03.02.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про відкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 10.02.2020 року по 14.02.2020 року на навчанні в Школі суддів України, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 17.02.2020 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
11 лютого 2019 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (експедитор) було укладено Договір №382549 про транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - Договір №382549), відповідно до п.1.1. якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язужться організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуовування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажві по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.
Під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується орпганізації ТЕО. (п. 1.3. Договору №382549).
Згідно п. 4.1.6. Договору №382549 виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора.
Платою експедиторові вважаються кошти, оплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору транспортного експедирування. (п. 4.3. Договору №382549).
Термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік. (п. 7.1. Договору №382549).
В подальшому сторонами складено Договір-заяву №01/08 про транспортне експедирування збірного вантажу від 20.08.2019 року, в якому зазначено: назва компанії відправника - НК JUMP WAY INDUSTRY LIMITED, назва компанії клієнта - ТОВ Захід колір , місце завантаження - Guang Zhou, місце розвантаження - Одеса, назва вантажу - Car Coating (автомобільна лако-фарбова продукція), вага вантажу - 4345 кг, вартість послуг з організацією ТЕО - ПРР (ТНС) 660 дол, портове оформлення (P/F) 175 дол, агентський збір - 743,61 дол, всього - 1 578,61 дол, доставка Одеса-Івано-Франкфвськ - 430 дол.
Відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру №UL-4221700 від 23.08.2019 року: автотранспортні послуги по текриторії України на суму 12 961,92 грн, експедиторська винагорода на суму 502,40 грн, зберігання вантажу в порту на території України на суму 3 014,40 грн та транспортно-експедиторське обслуговування на теритрії України на суму 47 083,16 грн. Загальна вартість послуг за вказаним рахунком-фактурою становить 63 561,89 грн.
Позивачем згідно платіжного доручення №474 від 03.09.2019 року було здійснено оплату вартості послуг за Договором №382549 та рахунок-фактуру №UL-4221700 від 23.08.2019 року на суму 63 561,89 грн.
Як зазначає позивач в позовній заяві, якщо порівнювати заявки та рахунку фактури стає зрозумілим, що зміст послуг, які повинні були надаватись різниться. Крім того, товар так і не було доставлено Експедитором до міста Івано-Франківська. Позивач був змушений самостійно забезпечити доставку товару, адже подальша затримка могла привести до порушення роботи нашого підприємства. Відтак послуга Автотранспортні послуги на території України не надавалась взагалі. Товар було доставлено до міста Івано-Франківська ТОВ Мастер Транс , з яким 10.09.2019 року нами було укладено відповідний договір. Також, не відомо, які саме витрати на користь третіх осіб поніс Експедитор надаючи послугу Транспортно-експедиторське обслуговування на території України . Не зрозумілим є зазначення послуги Зберігання вантажу в порту на території України , адже в Заявці про це взагалі не йдеться. Сам факт включення до умов договору експедирування переліку та загальної вартості послуг за договором не є правовою підставою для покладення на клієнта обов`язку сплатити вартість таких послуг. Експедитор у будь-якому випадку зобов`язаний документально підтвердити понесення таких витрат. В рахунку-фактурі зазначено, що Експедиторська винагорода становила 418,67 грн + 83,73 грн ПДВ. Експедитор повинен був надати докази, які підтверджують несення витрат на нібито надання інших послуг.
11.09.2019р. позивачем на адресу ТОВ Юні-ламан Шиппінг направлено лист №13/19 від 11.09.2019 року з проханням надати документи, які підтверджують витрати Експедитора.
Проте, як зазначає відповідач, такі документи відповідачем надані не були.
Позивачем також зазначено, що 17.09.2019 на адресу ТОВ Захід колір надійшов лист з підписаними Експедитором Актами №110-0009852 перелік та ціна послуг в якому відповідає згадуваному вище рахунку фактурі.
Листом від 19.09.2019 року №14/19 ТОВ Захід колір надало відповідачу відмову у підписанні актів.
08.10.2019 року на адресу ТОВ Юні-Ламан Шиппінг направлено вимогу про повернення безпідставно збережених коштів у суму 63 059,49 грн.
Звернувшись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 63 059,49 грн керуючись положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Захід колір задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. (ст. 929 Цивільного кодексу України).
Як вказувалось судом, згідно п. 4.1.6. Договору №382549 виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора.
Платою експедиторові вважаються кошти, оплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору транспортного експедирування. (п. 4.3. Договору №382549).
У відповідності до п. 4.1.3. Договору №382549 клієнт оплачує: а) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з морського перевезення та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження/розвантаження вантажу, агентський та інші портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту; при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт - платежі за послуги з морського перевезення та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження/розвантаження вантажу, агентські, та інші портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносаменту для отримання вантажу в порту призначення, видається тльки при оплаті Клієнтом рахунку Експедитора у повному обсязі. б) при перевезенні вантажу автомобільним транспортом, та за супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням, оплата здійснюються Клієнтом протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку. в) по виставленому рахунку Експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому Експедитор залишає за собою право зобов`язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, у т.ч., пов`язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, за послуги по зберіганню вантажу (в т.ч. у контейнері), простой транспорту, штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.
Експедитор несе відповідальність відповідно до норм чинного міжнародного та національного законодавства з врахуванням умов цього Договору. (п. 5.2.1. Договору №382549).
Тобто, з вищенаведених умов укладеного між сторонами правочину полягає, що контрагентами досягнуто згоди стосовно того, що оплата послуг транспортного експедирування може включати в себе внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, супутні витрати, пов`язані з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.
При цьому, відповідно до п. 3.2.2. Договору №382549 клієнт має право вимогати від експедитора надання інформації про перевезення вантажу, а також згідно п. 3.1.11. клієнт зобов`язаний підписати і направити експедиторові акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох банківських днів з моменту його отримання, або надати протягом трьох робочих днів мотивовану відмову, що позивачем і було вчинено листом від 19.09.2019 року №14/19.
В той же час, надаючи оцінку вказаним умовам Договору №382549, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Слід звернути увагу в контексті означеного, що Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
При цьому, суд зауважує, що обставини стосовно того, що загальна вартість договору є значно більшою ніж вартість фактично наданих послуг, не вказує на наявність підстав для повернення сплачених клієнтом грошових коштів як безпідставно набутих.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, згідно з частиною 1 ст. 1212 ЦК України виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов:
- набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.
У ч. 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що зобов`язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.
Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дії клієнта (позивача), а саме - сплата вартості послуг, свідчать про виконання ним умов Договору №382549.
Позивачем не надано до суду доказів того, що Договір №382549 був розірваний сторонами або визнаний недійсним у судовому порядку, відтак, позивач не довів, що правова підстава набуття відповідачем спірних грошових коштів - відпала.
Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути кошти, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Зазначена позиція викладенра в постанові Великої Палати Верховного Суду №910/9072/17 від 26.06.20198 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов`язального права, зокрема, положеннями глави 65 Транспортне експедирувіання ЦК України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №382549 від 11.02.2019 року. Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 р. у справі №923/1233/15, постановах Вищого господарського суду України від 10.01.2017 у справі №910/10029/16, від 04.07.2017 у справі №925/1361/16).
З урахуванням викладеного, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Захід колір про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Юні-ламан Шиппінг коштів у сумі 63 059,49 грн на підставі ст. 1212 ЦК України є неправомірними та задоволенню не підлягають.
Судовий збір, у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, залишається за позивачем. Окрім того, витрати на оплату послуг адвоката, понесені позивачем в розмірі 3 500,00 грн, з огляду на зазначене, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 1 921,00 грн.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.02.2020 |
Оприлюднено | 18.02.2020 |
Номер документу | 87623272 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Морозов С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні