Постанова

від 12.05.2020 по справі 916/3286/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. Справа№ 916/3286/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року (дата підписання повного тексту 17.02.2020 року)

у справі № 916/3286/19 (суддя: Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-ламан Шиппінг"

про стягнення 63 059,49 грн, -

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід колір" (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-ламан Шиппінг" (відповідач) безпідставно набутих коштів в розмірі 63 059,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем вимог договору про транспортне-експедиторське обслуговування №382549 від 11.02.2019 року в частині фактичного не надання послуг, які були оплачені позивачем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2019 року позовну заяву та додані до неї документи вирішено передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" відмовив повністю своїм рішенням від 17.02.2020 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід колір" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема не застосував до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1739/17 від 04.12.2019 року та №924/1473/15 від 25.06.2019 року.

Так, скаржник вказав, що суди з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Тобто за твердженням скаржника у суду першої інстанції у рамках заявленого позову були правові підстави його задоволення з урахуванням існуючих звичаїв ділового обороту та усталеної судової практики.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 року справу № 916/3286/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року у справі № 916/3286/19. Призначив до розгляду апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року у справі № 916/3286/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 19.03.2020 року.

07.04.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшло клопотання про відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваному рішенню суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" - задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2019 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (експедитор) було укладено договір №382549 про транспортно-експедиторське обслуговування (далі - договір №382549), відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Відповідно до п. 1.3. договору №382549 під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО.

Згідно п. 4.1.6. договору №382549 виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора.

Платою експедиторові вважаються кошти, оплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору транспортного експедирування. (п. 4.3. договору №382549).

Відповідно до п. 7.1. договору №382549, термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

В подальшому, як правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами було складено договір-заяву №01/08 про транспортне експедирування збірного вантажу від 20.08.2019 року, в якому зазначено: назва компанії відправника - НК JUMP WAY INDUSTRY LIMITED, назва компанії клієнта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід колір", місце завантаження - Guang Zhou, місце розвантаження - Одеса, назва вантажу - Car Coating (автомобільна лако-фарбова продукція), вага вантажу - 4345 кг, вартість послуг з організацією ТЕО - ПРР (ТНС) 660 дол, портове оформлення (P/F) 175 дол, агентський збір - 743,61 дол, всього - 1 578,61 дол, доставка Одеса-Івано-Франкфвськ - 430 дол.

Відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру №UL-4221700 від 23.08.2019 року: автотранспортні послуги по території України на суму 12 961,92 грн, експедиторська винагорода на суму 502,40 грн, зберігання вантажу в порту на території України на суму 3014,40 грн та транспортно-експедиторське обслуговування на території України на суму 47 083,16 грн. Загальна вартість послуг за вказаним рахунком-фактурою становить 63 561,89 грн.

Позивачем було здійснено оплату вартості послуг за договором №382549 та рахунок-фактуру №UL-4221700 від 23.08.2019 року на суму 63561,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням №474 від 03.09.2019 року.

Так, за твердженням позивача, якщо порівнювати заявки та рахунку фактури стає зрозумілим, що зміст послуг, які повинні були надаватись різниться. Крім того, товар так і не було доставлено Експедитором до міста Івано-Франківська. Позивач був змушений самостійно забезпечити доставку товару, адже подальша затримка могла привести до порушення роботи підприємства. Відтак послуга "Автотранспортні послуги на території України" не надавалась взагалі. Товар було доставлено до міста Івано-Франківська ТОВ "Мастер Транс", з яким 10.09.2019 року було укладено відповідний договір. Також, не відомо, які саме витрати на користь третіх осіб поніс Експедитор надаючи послугу "Транспортно-експедиторське обслуговування на території України". Не зрозумілим є зазначення послуги "Зберігання вантажу в порту на території України", адже в Заявці про це взагалі не йдеться. Сам факт включення до умов договору експедирування переліку та загальної вартості послуг за договором не є правовою підставою для покладення на клієнта обов`язку сплатити вартість таких послуг. Експедитор у будь-якому випадку зобов`язаний документально підтвердити понесення таких витрат. В рахунку-фактурі зазначено, що "Експедиторська винагорода" становила 418,67 грн + 83,73 грн ПДВ. Експедитор повинен був надати докази, які підтверджують несення витрат на нібито надання інших послуг.

11.09.2019 року позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-ламан Шиппінг" було направлено лист №13/19 від 11.09.2019 року з проханням надати документи, які підтверджують витрати Експедитора.

Проте, як зазначає позивач, такі документи відповідачем надані не були.

Позивачем також зазначено, що 17.09.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" надійшов лист з підписаними Експедитором Актами №110-0009852 перелік та ціна послуг в якому відповідає згадуваному вище рахунку фактурі.

Листом від 19.09.2019 року №14/19 позивач надав відповідачу відмову у підписанні актів.

08.10.2019 року на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення безпідставно збережених коштів у суму 63 059,49 грн.

Звернувшись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 63059,49 грн керуючись положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні даного позову виходив з того, що позивачем було помилково кваліфіковано спірні правовідносини, а саме наявність договору між сторонами виключає застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, колегія суддів приймає як належне посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постановах від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої палати Верховного Суду у справі №917/1739/17 від 04.12.2019 року.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 761/6144/15-ц).

Тобто, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що суд з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що подаючи позов, скаржник посилався на положення ст.ст. 525, 526, 929 Цивільного кодексу України, проте не акцентував на них окрему увагу.

За таких обставин судова колегія вважає, що у позивача виникло право згідно із ст.ст. 525, 526, 929 Цивільного кодексу України вимагати у відповідача повернення коштів, оскільки автотранспорті послуги за спірним договором не надавалися взагалі.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. (ст. 929 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.1.6. договору №382549 виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора.

Платою експедиторові вважаються кошти, оплачені клієнтом експедиторові за належне виконання договору транспортного експедирування. (п. 4.3. договору №382549).

У відповідності до п. 4.1.3. Договору №382549 клієнт оплачує: а) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з морського перевезення та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження/розвантаження вантажу, агентський та інші портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту; при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт - платежі за послуги з морського перевезення та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження/розвантаження вантажу, агентські, та інші портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносаменту для отримання вантажу в порту призначення, видається тльки при оплаті Клієнтом рахунку Експедитора у повному обсязі. б) при перевезенні вантажу автомобільним транспортом, та за супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням, оплата здійснюються Клієнтом протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку. в) по виставленому рахунку Експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому Експедитор залишає за собою право зобов`язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, у т.ч., пов`язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, за послуги по зберіганню вантажу (в т.ч. у контейнері), простой транспорту, штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.

Згідно п. 5.2.1. договору №382549 Експедитор несе відповідальність відповідно до норм чинного міжнародного та національного законодавства з врахуванням умов цього договору.

Так, з вищенаведених умов укладеного між сторонами правочину полягає, що контрагентами досягнуто згоди стосовно того, що оплата послуг транспортного експедирування може включати в себе внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, супутні витрати, пов`язані з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до п. 3.2.2. договору №382549 клієнт має право вимагати від експедитора надання інформації про перевезення вантажу, а також згідно п. 3.1.11. клієнт зобов`язаний підписати і направити експедиторові акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох банківських днів з моменту його отримання, або надати протягом трьох робочих днів мотивовану відмову, що позивачем і було вчинено листом від 19.09.2019 року №14/19.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України доказів підтвердження витрат експедитора (відповідача) за транспортне експедирування.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що як вбачається з матеріалів справи дії позивача, а саме - сплата вартості послуг, свідчать про виконання ним умов договору №382549.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи доведено право позивача на повернення передплати за ненадані послуги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог на правову позицію Великої Палати Верховного Суду №910/9072/17 від 26.06.2018 року, оскільки в даній справі інші обставини справи, зокрема строк дії договору не закінчився, розірваним і недійсним не визнавався, що в свою чергу виключає застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволені позовних вимог неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення відповідно до п.3,4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10.02.2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року у справі №916/3286/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-ламан Шиппінг" (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 40585272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" (вул. В. Івасюка, 60, м. Івано-Франківськ, 76002, код ЄДРПОУ 41100543) 63059,49 грн (шістдесят три тисячі п`ятдесят дев`ять гривен 49 копійок) та 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) судового збору.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-ламан Шиппінг" (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 40585272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід колір" (вул. В. Івасюка, 60, м. Івано-Франківськ, 76002, код ЄДРПОУ 41100543) 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 50 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №916/3286/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко