Рішення

від 10.02.2020 по справі 924/1271/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2020 р. Справа № 924/1271/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до об"єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут"

про стягнення 17338,02 грн. пені, 4119,3 грн. 3% річних, 13232,51 грн. інфляційних втрат

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Молчанюк О.О. - за довіреністю.

У судовому засіданні 10.02.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач звернувся до суду із позовом до об"єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" про стягнення існуючої станом на час подання позову заборгованості у вигляді 17338,02 грн. пені, 4119,3 грн. 3% річних, 13232,51 грн. інфляційних втрат на підставі договору постачання природного газу № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на несвоєчасне виконання відповідачем господарських зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р., відзначивши, зокрема, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 808870,98 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Позивач вказує на те, що умовами договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу (п. 6.1.). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначив, що даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди. При цьому, як стверджує позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору.

Також, позивач зауважив, що умовами договору, а саме пунктом 8.2. договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1. договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Позивач зазначив, що вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", де зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що пунктом 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років. Оскільки, відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач також звертає увагу на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. При цьому, вказано, що розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97-р.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

У засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

У відповіді на відзив позивач відзначив, зокрема, що стосується укладення між сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, на виконання укладеного сторонами договору №2493/1617-ТЕ-34 на постачання природного газу від 28.09.2016р. позивачем поставлено відповідачу належної кількості, якості та у строки визначені договором природній газ на загальну суму 808870,98 грн., який прийнятий відповідачем та оплачений у повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених умовами договору. Умовами договору, зокрема п. 6.1. сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Отже, як стверджує позивач, умовами договору сторони погодили, що укладання спільних протокольних рішень (далі СПР), договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди. Вищеописані умови договору є дійсними та не оспорювались у судовому порядку.

Посилаючись на положення статті 204 Цивільного кодексу України, позивач вказує на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А відтак, посилання відповідача на укладання ряду СПР та договору про організацію взаєморозрахунків як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань. При цьому як зазначив позивач, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту - ст. 527 ЦК України.

Позивач відзначив, що матеріали справи підтверджують факт порушення з боку відповідача умов договору в частині своєчасного розрахунку за отриманий газ. Предметом спільних протокольних рішень є, відповідно до Розділу 1, організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. Позивач звертає увагу на те, що аналогічні умови містить і договір про організацію взаєморозрахунків. Таким чином, предметом правового регулювання з боку держави вищезазначених документів є саме встановлення порядку перерахування субвенцій. 3 іншого боку, спірні відносини виникли на підставі укладеного договору, предметом якого є постачання природного газу.

Позивач зазначив, що як постанова КМУ №20, так і умови підписаних сторонами СПР не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій. Отже, наявний механізм проведення субвенцій, є передбачений договірними умовами порядок розрахунків, проте дані відносини різні за своєю суттю та не є тотожними. Крім того, у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин не є суб`єктом владних повноважень. Таким чином, оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, однак не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст.627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватись сторони, тощо. Саме це, як стверджує позивач, було здійснено сторонами спору в умовах п. 6.1. договору.

Разом з тим, позивачем зазначено, що умовами СПР не встановлені чіткі строки проведення коштів в рахунок погашення заборгованості з субвенцій. Тобто, проведення фінансування може відбутись як своєчасно, так і після спливу року і більше. Фактично все залежить лише від наявності коштів у Державному бюджеті України. Проте, дане становище, невизначеність порушує баланс інтересів сторін, призводить до фінансових втрат, стверджує позивач. Також, позивач звертає увагу на те, що розділом 2 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, встановлені певні строки для підготування та укладання протокольних рішень. Крім того, саме відповідач надає державному органу наявну інформацію, розрахунки щодо необхідного розміру субвенцій. Отже, підготовка документів, укладання протокольного рішення залежить виключно від своєчасності та оперативності дій відповідача.

Крім того, позивачем зауважується, що боржник має передбачені законом способи захисту порушеного з боку держави правата інтересу - шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Проте, доказів відповідних звернень відповідач не надав. Разом з тим, умовою п. 5.3 СПР встановлено, що це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. Отже, як вважає позивач, твердження відповідача про ту обставину, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили строки розрахунків не відповідає фактичним обставинам справи. Адже навіть підписавши СПР, сторони спору лише декларують намір, проте до моменту проведення фінансування і, підписане протокольне рішення не є чинним та не має жодної юридичної сили.

Також відзначається, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №853 було внесено зміни до п.20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій. Зокрема, було додано пункт, яким встановлено, що "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором". Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України фактично встановила стандарт договірних відносин для аналогічних до спірних відносин, погодившись на відсутність впливу СПР.

Крім того, як стверджує позивач, нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005p. № 20; у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. договору). Таким чином, нарахування позивачем платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, на всю суму заборгованості за цим договором є обґрунтованим та законним.

3 огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, договір постачання природного газу є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з купівлі-продажу природного газу, зокрема щодо розрахунків у належні строки за отриманий природний газ. При цьому, позивач зауважив, що з боку НАК "Нафтогаз України" зобов`язання щодо поставки природного газу виконані у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі, а з боку відповідача зобов`язання щодо розрахунків за отриманий природний газ виконувались із порушенням строків оплати, зокрема пункту 6.1. договору, що підтверджується операціями за договором та банківськими виписками.

Оплата отриманого природного газу відповідачем здійснювалась власними коштами та на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" №20 від 11.01.2005 року. Разом із цим, оплата вартості отриманого природного газу здійснювалася несвоєчасно та не у повному розмірі, що також не заперечується відповідачем. Водночас, позивач звертає увагу на те, що із загальної суми поставленого і природного газу у розмірі 808870,98 грн. пільгами та субсидіями було сплачено лише суму у розмірі 291071,65 грн.

При цьому, позивач посилається на окремі правові позиції Верховного Суду у справах № 921/574/17-г/5, №924/296/18, № 909/256/18.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.5 договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

З урахуванням вищевикладеного, заперечення відповідачем обставин та правових підстав позову є необґрунтованими, тому позивач просить позов задовольнити.

У своїй заяві від 04.02.2020р. представник позивача просить суд позов задовольнити та здійснювати розгляд справи 10.02.2020р. за відсутності представника позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що відповідно до позовної заяви від 03.12.2019р. та розрахунку ціни позову, яка складається із штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних нарахувань за період жовтня 2016 - жовтня 2017 років, відповідач надає свій розрахунок заборгованості.

При цьому, як відзначив відповідач, орієнтуючись на первинну бухгалтерську документацію, відповідачем було здійснено 12 поставок газу на загальну суму 808870,98 грн. На оплату використаного природного газу, за вказаний період, відповідачем особисто сплачено 573875,77 грн. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що на виконання постанови КМУ №20 від 11 січня 2005р., як компенсація з Державного бюджету України у вигляді соціальних гарантій громадянам зі сплати комунальних послуг (субсидій) на рахунок позивача по договору №2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р. було оплачено 291071,65 грн. Таким чином, за вказаний у позові період за договором №2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р., позивачем було поставлено газу на суму 808870,98 грн., а отримано 864947,42 грн., тобто, як стверджує відповідач, загальна сума переплати становить 56076,44 грн., що спростовує твердження позивача про наявну заборгованість та виключає застосування штрафних санкцій.

Тобто, як зазначив відповідач, доданий до позовної заяви розрахунок штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних нарахувань не враховують дійсних обставин справи, умов діючого договору та вимог чинного законодавства України.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що у спірних правовідносинах відсутня вина відповідача, оскільки розрахунки за діючим договором та подальша поставка природного газу відбувалась за умови повного розрахунку за попередній період поставки.

У декількох випадках, як виняток, мало місце несвоєчасне перерахування коштів позивачу в зв`язку із обставинами, незалежними від відповідача, що за умовами договору та приписами чинного законодавства України відносяться до форс-мажорних обставин. Прикладом цього є несвоєчасне надходження коштів у рамках урядової програми додаткового фінансування, в якості компенсації громадянам витрат на оплату послуг ЖКГ, передбачених постановою КМУ №20 від 11.01.2005 року. Так, для виплати цих коштів позивачу, щоразу ухвалювалось спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподіл природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за участі чотирьох сторін, а саме: газопостачальної організації в особі НАК Нафтогаз України , споживача, в особі - ОСББ Добробут , Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області та Департаменту фінансів Хмельницької облдержадміністрації. На прийняття в цілому цього рішення, або встановлення термінів його виконання, відповідач ОСББ Добробут жодним чином не впливав, а тому декілька разів мало місце прострочення виконання зобов`язання за договором №2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р. що призвело, як вбачається до застосування штрафних санкцій з боку позивача.

Тому, як вважає відповідач, що п. 6.1 чинного договору постачання газу, з приводу відповідальності споживача за своєчасну оплату 100% поставленого газу не відповідає чинному законодавству України, оскільки ОСББ являється об`єднанням співвласників квартир і лише акумулює у себе отримані від громадян кошти, не має інших джерел фінансування, а тому не може авансувати оплату тієї частини комунальних послуг жильців, які взяла на себе зобов`язання профінансувати держава та сама ж порушує зобов`язання.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на положення cm. 232 ГК України, зазначив, що зі змісту позовних вимог та доданих до позову розрахунків вбачається, що позивачем не дотримано вимог цієї статті та розраховані штрафні санкції за період з жовтня 2016 року до вересня 2017 року, що є порушенням чинного законодавства України. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Також, відповідач вказує на те, що положення ст. 233 Господарського кодексу України передбачає можливість суду зменшити розмір штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач просить у задоволенні позову відмовити. При цьому, представником відповідача у засіданні 10.02.2020р. заявлено усне клопотання про зменшення розміру пені, в якому просить суд (у випадку доведеності підстав для задоволення позовних вимог позивача) максимально зменшити розмір стягнутої пені. В обґрунтування клопотання, зокрема, посилається на важке фінансове становище відповідача, а також статус відповідача як непідприємницького товариства, що є об`єднанням співвласників квартир і лише акумулює у себе отримані від громадян кошти та не має інших джерел фінансування.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено та враховується наступне.

28.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (споживачем) було укладено договір постачання природного газу № 2493/1677-ТЕ-34 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 140 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 10000 куб. м., листопад - 20000 куб.м., грудень 30000 куб.м., 4 квартал 2016р. - 60000 куб.м., січень - 30000 куб.м., лютий - 30000 куб.м., березень - 20000 куб.м., І квартал 2017р. - 80000 куб.м.

Як передбачено п. 2.5. договору, у разі, коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з`являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов`язаний не менше ніж за 15 днів повідомити про це постачальника і подати додаткову угоду щодо зміни планованого обсягу за ним договором за місяцями та точками комерційного обліку природного газу.

Відповідно до п. 2.6. договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ Хмельницькгаз , з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Розділом 3 договору визначений порядок та умови передачі природного газу, де в п. 3.1. вказано, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Як передбачено п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 5.1. договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. №758.

Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942 гривні, всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Як передбачено п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки сторін, де в п. 7.1. вказано, що споживач має право, зокрема, отримувати природний газ відповідно до умов цього договору.

В свою чергу, споживач зобов`язаний, зокрема: своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п. 7.2.).

Постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору (п. 7.4.).

У п. 8.1. договору вказано, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Згідно із п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Як передбачено п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 11.3. договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема: будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1.).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

До договору вносились зміни шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 23.01.2017р. до договору постачання природного газу від 28.09.2016р., де сторони домовились внести зміни, зокрема викласти п. 2.5. розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники газу абзацом в наступній редакції: 1) у разі коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з`являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов`язаний не менше ніж за 15 днів повідомити про це постачальника, зазначивши в листі ЕІС - коди точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу за цим договором. Споживач також зобов`язаний надати додаткову угоду щодо зміни планового обсягу за цим договором .

Згідно із п. 7. додаткової угоди викладено підпункт 1) пункту 11.3. розділу 11 Інші умови в наступній редакції: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених в абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5. та 11.6. цього договору .

Також, зміни до договору вносились додатковою угодою № 2 до договору постачання природного газу від 28.09.2016р., де сторони домовились внести зміни, зокрема, відповідно до п. 1 даної угоди додати п. 2.1. розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у наступній редакції : Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. (включно) газ обсягом до 24 тис. куб.м., у тому числі по місяцях: квітень 4000 куб.м.; травень 4000 куб.м., червень 4000 куб.м., ІІ квартал 12000 куб.м., липень 4000 куб.м., серпень 4000 кубм.. вересень 4000 куб.м., ІІІ квартал 12000 куб.м.

Згідно із п. 5 даної угоди викласти пункти 5.1. та 5.2. розділу 5 Ціна газу договору у наступній редакції: 5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, Який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017р. № 187.

5.2. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01.04.2017р. становить 4942 грн., крім того ПДВ -20%. Всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Як передбачено п. 7 додаткової угоди сторони домовились замінити в пункті 8.2. розділу 8 Відповідальність сторін договору слова 21% річних на 16,4% річних .

Відповідно до п. 8 додаткової угоди сторони домовились викласти розділ 12 Строк дії договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 30.09.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 01.04.2017р. (п. 10.).

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (споживачем) було складені, скріплені підписами та печатками обох сторін акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 61056,32 грн., від 30.11.2016р. на суму 987982,67 грн., від 31.12.2016р. на суму 140366,64 грн., від 31.01.2017р. на суму 163880,68 грн., від 28.02.2017р. на суму 122966,84 грн., від 31.03.2017р. на суму 82290,23 грн., від 30.04.2017р. на суму 27238,33 грн., від 31.05.2017р. на суму 24596,65 грн., від 30.06.2017р. на суму 22031,44 грн., від 31.07.2017р. на суму 21058,85 грн., від 31.08.2017р. на суму 22055,16 грн., від 30.09.2017р. на суму 22565,17 грн. про те, що публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано, а об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" прийнято природний газ власного видобутку, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідно до договору № 2493/1617-NT-34 від 28.09.2016р., всього на загальну суму 808870,98 грн.

У листі № 800 від 12.02.2018р., адресованому заступнику голови правління НАК Нафтогаз України , голова правління об"єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" просить у платіжному дорученні № 1258 від 09.02.2018р. на суму 60000 грн. призначення платежу вважати наступним: оплата за природний газ по договору № 2493/1617-ТЕ-34 в сумі 3674,81 грн., оплата за природний газ по договору №1136/1718-ТЕ-34 в сумі 56325,19 грн.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів в хмельницькій області (сторона 2), об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (сторона 3), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості були укладені, скріплені підписами та печатками сторін спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 251 на суму 69419,54 грн., № 751 від 07.02.2017р. на суму 80000 грн., № 1852 від 20.03.2017р. на суму 65000 грн., № 2558 від 15.05.2017р. на суму 76652,11 грн., предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (розділ 1 рішень).

Розділом 3 рішень визначені зобов`язання сторін, де зазначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року № 493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 рішень встановлена відповідальність сторін, де в п. 4 вказано, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 5.3. договору це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р. з постачання газу та його оплати на суму 808870,98 грн. також надано інформацію по рахунку акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з 01.01.2016р. по 31.07.2018р., банківські виписки, виписку по операціям по договору № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р.

В матеріалах справи також наявні копії: статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1044 від 14.12.2016р.; довідки № 610 від 19.01.2017р. тощо.

З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем коштів за природний газ, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 6.1 договору постачання природного газу № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р. сторони узгодили, що відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Також судом встановлено, що відповідно до п. 8.2. у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних (в подальшому - 16,4% річних), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (на відповідні суми нарахування пені у даній справі не здійснювалось).

При цьому судом наголошується, що пунктом 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Також, згідно з п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Відтак, заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на підписання спільних протокольних рішень судом не приймаються до уваги. При цьому, суд дійшов висновку, що спільні протокольні рішення (прийняті після укладення договору постачання природного газу № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р.), не можуть свідчити про відсутність підстав для нарахування позивачем 17338,02 грн. пені, 4119,3 грн. 3% річних, 13232,51 грн. інфляційних втрат. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.11.2018р. № 923/1099/17, відповідно до змісту якої договірні умови щодо незмінності строків та умов розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу розповсюджуються на прийняті після її укладення спільні протокольні рішення, чим спростовуються відповідні доводи відповідача.

Також, з огляду на зміст ст. 204 Цивільного кодексу України „Презумпція правомірності правочину (відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) судом констатується дійсність укладеного між сторонами у справі договору постачання природного газу № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р., при цьому, відповідач не ініціював визнання означеного правочину недійсним у тій чи іншій частині.

Крім того, судом при прийняті рішення взято до уваги, що у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 910/5425/18 судом касаційної інстанції висловлено позицію про відсутність підстав для визнання недійсною частини договору купівлі-продажу природного газу (укладеного за участю ПАТ "НАК "Нафтогаз України") стосовно положення договору, в якому сторони погодили, що "підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором"; при цьому, включаючи дане положення до договору, сторони виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. № 853 було внесено відповідні зміни до п.20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на несвоєчасну оплату відповідачем основного боргу за природний газ на підставі договору постачання природного газу № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р., враховуючи наявність заборгованості, існуючої станом на час подання позову та на момент вирішення спору, у вигляді 4119,3 грн. 3% річних, 13232,51 грн. інфляційних втрат, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Однак, на думку суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі вищевказаного договору 17338,02 грн. пені підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проте, при вирішенні питання про стягнення неустойки судом враховується, що згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги об`єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та те, що відповідачем погашено основну заборгованість, зважаючи на мету придбання відповідачем газу, а також з огляду на розмір інфляційних втрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача, враховуючи доводи відповідача щодо зменшення розміру пені (зокрема, щодо фінансового становища відповідача, що є об`єднанням співвласників квартир і лише акумулює у себе отримані від громадян кошти та не має інших джерел фінансування; беручи до уваги при цьому зміст мети створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та наявність в означеного об`єднання статусу непідприємницького товариства - ст.4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ), суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 1733,8 грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1733,8 грн. підлягають задоволенню, а у решті суми пені - відмові.

Судові витрати згідно зі ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача. При цьому судом враховується, що, з огляду на правомірність нарахування пені позивачем, незважаючи на зменшення судом розміру пені, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до об"єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" про стягнення 17338,02 грн. пені, 4119,3 грн. 3% річних, 13232,51 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з об"єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (м. Хмельницький, вул. Залізняка, буд. 1А, кв. 75, ідентифікаційний код 36896975) на користь акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 1733,8 грн. пені, 4119,3 грн. 3% річних, 13232,51 грн. інфляційних втрат, 1921 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У позові акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до об"єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" в частині позовних вимог про стягнення 15604,22 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.02.2020р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков. 3 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6); 3 - відповідачу ( 29000 , м . Хмельницький, вул. Залізняка, буд. 1А, кв. 75).