Постанова

від 21.04.2020 по справі 924/1271/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Справа №924/1271/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю.

без виклику представників сторін

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі №924/1271/19 (суддя Смаровоз М.В., повний текст рішення складено 17.02.2020 р.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут"

про стягнення 17 338,02 грн. пені, 4 119,3 грн. 3% річних, 13 232,51 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. позов АТ "НАК "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" про стягнення 17 338,02 грн. пені, 4 119,3 грн. 3% річних, 13 232,51 грн. інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1733,8 грн. пені, 4119,3 грн. 3% річних, 13 232,51 грн. інфляційних втрат, 1921 грн. відшкодування судового збору. У позові АТ "НАК "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" в частині позовних вимог про стягнення 15 604,22 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 15 604,22 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення неустойки у сумі 15 604,22 грн. задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні.

Однак судом першої інстанції не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Апелянт посилається на те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Відповідач не надав Господарському суду Хмельницької області належних доказів важкого матеріального стану.

Також, суд першої інстанції не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525. 526. 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

А тому, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, у зв`язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі №924/1271/19 підлягає скасуванню в цій частині.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі №924/1271/19, запропоновано відповідачу надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання скаржнику в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі № 924/1271/19 буде розглянута без повідомлення учасників справи.

31.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 15 604,22 грн. - залишити без змін враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (споживачем) було укладено договір постачання природного газу № 2493/1677-ТЕ-34 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 140 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 10000 куб. м., листопад - 20000 куб.м., грудень 30000 куб.м., 4 квартал 2016р. - 60000 куб.м., січень - 30000 куб.м., лютий - 30000 куб.м., березень - 20000 куб.м., І квартал 2017р. - 80000 куб.м.

Як передбачено п. 2.5. договору, у разі, коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з`являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов`язаний не менше ніж за 15 днів повідомити про це постачальника і подати додаткову угоду щодо зміни планованого обсягу за ним договором за місяцями та точками комерційного обліку природного газу.

Відповідно до п. 2.6. договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ «Хмельницькгаз» , з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Розділом 3 договору визначений порядок та умови передачі природного газу, де в п. 3.1. вказано, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Як передбачено п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 5.1. договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. №758.

Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942 гривні, всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Як передбачено п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки сторін, де в п. 7.1. вказано, що споживач має право, зокрема, отримувати природний газ відповідно до умов цього договору.

В свою чергу, споживач зобов`язаний, зокрема: своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п. 7.2.).

Постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору (п. 7.4.).

У п. 8.1. договору вказано, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Згідно із п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Як передбачено п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 11.3. договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема: будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1.).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

До договору вносились зміни шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 23.01.2017р. до договору постачання природного газу від 28.09.2016р., де сторони домовились внести зміни, зокрема викласти п. 2.5. розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники газу» абзацом в наступній редакції: « 1) у разі коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з`являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов`язаний не менше ніж за 15 днів повідомити про це постачальника, зазначивши в листі ЕІС - коди точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу за цим договором. Споживач також зобов`язаний надати додаткову угоду щодо зміни планового обсягу за цим договором» .

Згідно із п. 7. додаткової угоди викладено підпункт 1) пункту 11.3. розділу 11 «Інші умови» в наступній редакції: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених в абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5. та 11.6. цього договору» .

Також, зміни до договору вносились додатковою угодою № 2 до договору постачання природного газу від 28.09.2016р., де сторони домовились внести зміни, зокрема, відповідно до п. 1 даної угоди додати п. 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» договору абзацом у наступній редакції» : «Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. (включно) газ обсягом до 24 тис. куб.м., у тому числі по місяцях: квітень 4000 куб.м.; травень 4000 куб.м., червень 4000 куб.м., ІІ квартал 12000 куб.м., липень 4000 куб.м., серпень 4000 кубм.. вересень 4000 куб.м., ІІІ квартал 12000 куб.м.

Згідно із п. 5 даної угоди викласти пункти 5.1. та 5.2. розділу 5 «Ціна газу» договору у наступній редакції: « 5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, Який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017р. №187.

5.2. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01.04.2017р. становить 4942 грн., крім того ПДВ -20%. Всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.»

Як передбачено п. 7 додаткової угоди сторони домовились замінити в пункті 8.2. розділу 8 «Відповідальність сторін» договору слова « 21% річних» на 16,4% річних» .

Відповідно до п. 8 додаткової угоди сторони домовились викласти розділ 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: « 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 30.09.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 01.04.2017р. (п. 10.).

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (споживачем) було складені, скріплені підписами та печатками обох сторін акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 61056,32 грн., від 30.11.2016р. на суму 987982,67 грн., від 31.12.2016р. на суму 140366,64 грн., від 31.01.2017р. на суму 163880,68 грн., від 28.02.2017р. на суму 122966,84 грн., від 31.03.2017р. на суму 82290,23 грн., від 30.04.2017р. на суму 27238,33 грн., від 31.05.2017р. на суму 24596,65 грн., від 30.06.2017р. на суму 22031,44 грн., від 31.07.2017р. на суму 21058,85 грн., від 31.08.2017р. на суму 22055,16 грн., від 30.09.2017р. на суму 22565,17 грн. про те, що публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано, а об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" прийнято природний газ власного видобутку, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідно до договору № 2493/1617-NT-34 від 28.09.2016р., всього на загальну суму 808870,98 грн.

У листі №800 від 12.02.2018р., адресованому заступнику голови правління НАК «Нафтогаз України» , голова правління об"єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" просить у платіжному дорученні №1258 від 09.02.2018р. на суму 60000 грн. призначення платежу вважати наступним: оплата за природний газ по договору № 2493/1617-ТЕ-34 в сумі 3674,81 грн., оплата за природний газ по договору №1136/1718-ТЕ-34 в сумі 56325,19 грн.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів в Хмельницькій області (сторона 2), об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" (сторона 3), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості були укладені, скріплені підписами та печатками сторін спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №251 на суму 69419,54 грн., №751 від 07.02.2017р. на суму 80000 грн., №1852 від 20.03.2017р. на суму 65000 грн., №2558 від 15.05.2017р. на суму 76652,11 грн., предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (розділ 1 рішень).

Розділом 3 рішень визначені зобов`язання сторін, де зазначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 рішень встановлена відповідальність сторін, де в п. 4 вказано, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 5.3. договору це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р. з постачання газу та його оплати на суму 808 870,98 грн. також надано інформацію по рахунку акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з 01.01.2016р. по 31.07.2018р., банківські виписки, виписку по операціям по договору № 2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р.

Враховуючи, що Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений природний газ здійснював несвоєчасно, Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з відповідним позовом до об"єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" про стягнення існуючої станом на час подання позову заборгованості у вигляді 17 338,02 грн. пені, 4 119,3 грн. 3% річних, 13 232,51 грн. інфляційних втрат на підставі договору постачання природного газу №2493/1617-ТЕ-34 від 28.09.2016р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 808870,98 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Також, Позивач посилався на те, що умовами договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу (п. 6.1.). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами договору, а саме пунктом 8.2. договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1. договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Позивач зазначив, що вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , де зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач посилався на те, що пунктом 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розглянувши позовні вимоги Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 733,8 грн. пені, 4 119,3 грн. 3% річних, 13 232,51 грн. інфляційних втрат, 1 921 грн. відшкодування судового збору.

У позові АТ "НАК "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №1А по вул. Залізняка у м. Хмельницькому "Добробут" в частині стягнення 15 604,22 грн. пені Господарський суд Хмельницької області відмовив.

Враховуючи, що АТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржуєсться рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі №924/1271/19 в частині відмови у стягненні 15 604,22 грн. пені, апеляційним господарським судом оскаржуване рішення переглядається лише в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні пощову в частині стягнення з відповідача 15 604,22 грн. пені, враховуючи наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів. Якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Частина 2 статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Так, зменшуючи суму належної до стягнення пені на 15 604,22 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач є соціально значущою неприбутковою організацією, створеною для комплексного обслуговування об`єктів, що полягає в утриманні багатоквартирного будинку, сприяння співвласникам в отриманні житлово комунальних та інших послуг належної якості.

При цьому суд першої інстанцій врахував, що жодних доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків позивачу у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, матеріали справи не містять, а АТ "НАК "Нафтогаз України" не надало.

З огляду на зміст доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що позивач, незважаючи на наявність процесуальної можливості не надав жодних доказів відносно свого фінансового становища, тоді як доказово непідтверджені обставини за змістом апеляційної скарги щодо такого фінансового становища, не можуть бути враховані судом під час апеляційного перегляду рішення.

За відсутності будь-якого обґрунтування наявності збитків та їх співвідношення із нарахованими штрафними санкціями в позовній заяві апелянт, в даному випадку, безпідставно покладає на господарський суд обов`язок з`ясування обставин, що не входили до предмету доказування за змістом ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів відхиляються посилання апелянта на невстановленість місцевим господарським судом винятковості обставин та невірного застосування ст.233 Цивільного кодексу України, оскільки посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер.

Також колегією суддів враховується, що позивачем, окрім іншого, застосовано до відповідача таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Отже, зменшуючи розмір пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору, місцевий господарський суд вірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін, а тому посилання апелянта на те, що при зменшенні розміру пені судом першої інстанції не було враховано інтереси позивача, колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів дійшов правомірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі №924/1271/19 в частині відмови у стягненні з відповідача 15 604,22 грн. пені, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі № 924/1271/19 в частині відмови у стягненні з відповідача 15 604,22 грн. пені - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 р. у справі №924/1271/19 в частині відмови у стягненні з відповідача 15 604,22 грн. пені - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №924/1271/19 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "21" квітня 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.