Рішення

від 30.01.2020 по справі 481/1661/18

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1661/18

Провадж.№ 2/481/65/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Асмолової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий буг Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Довгополого О.Б., відповідача ОСОБА_2 , його представників - адвокатів: Коваленка П.П. та Задерецького В.А., представника третьої особи орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою та просить визначити місце проживання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із нею - її матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою - АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з вересня 2009 по січень 2018 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2 .. Рішенням суду від 30 січня 2018 року їх шлюб розірвано. Проте, за час шлюбу в них народилась спільна малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До лютого 2018 дитина проживала із нею. Однак, в лютому відповідач без будь якої згоди забрав доньку з навчального закладу та з того часу протиправно утримує дитину у себе. Вважає, що в інтересах дитини проживати саме з нею, так як ОСОБА_2 систематично, на досить тривалий час, відлучається з місця свого фактичного проживання, при цьому дочка залишається з сторонніми людьми; не відвідує навчальний заклад, в якому навчається донька, не цікавиться її навчанням та дозвіллям. Просить врахувати, що вона як мати дитини зможе як найкраще забезпечити інтереси дитини пов`язані з її фізіологічними особливостями як дівчинки. З метою досудового врегулювання питання стосовно визначення місця проживання доньки вона зверталась з відповідною заявою до Новобузької районної державної адміністрації. Проте їй було запропоновано звернутись до суду. Відтак вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2018 року (головуюча суддя Вжещ С.І.) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справ постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового провадження на 18 грудня 2018 року.

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2019 року (головуюча суддя Ціпивко І.І.) дану справу прийнято до провадження у зв`язку із проведенням повторного автоматизованого розподілу (відвід судді Вжещ С.І.). Розгляд справи, з урахуванням вищезазначених обставин постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового провадження на 17 травня 2019 року.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2019 року (головуюча суддя Ціпивко І.І.) закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18 жовтня 2019 року.

Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні 30 січня 2020 року, за участі позивача, представника позивача, відповідача, його представників та представника третьої особи.

Позивач ОСОБА_1 та її уповноважений представник - адвокат Довгополий О.Б. у судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, що у ньому викладені.

Представник позивача - адвокат Довгополий О.Б. у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті додатково зазначив, що у відповідності до вимог ст.19 СК України, орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області надав свій висновок, згідно якого вважає за доцільне, діючи в інтересах дитини, визначити основним місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля її матері - ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 та його представники - адвокати Коваленко П.П. та Задерецький В.А. у судовому засіданні позовні вимоги заперечили та просили відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених в письмовому відзиві на позов.

Так, зокрема зазначили, що позивачка є інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим систематично проходить лікування та реабілітацію в спеціалізованих закладах; згідно із індивідуальною програмою реабілітації непрацездатна в звичайних виробничих умовах; офіційно не працевлаштована та отримує виключно пенсійні виплати; місце проживання позивачки є віддаленим від місця навчання дочки, де в останньої склалися стійкі дружні відносини з однокласниками, що сприяє її гармонійному особистісному розвитку.

Належно уповноважений представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача органу опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області - орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила такі задовольнити, посилаючись на їх підставність та обґрунтованість. Вважає, що малолітня дитина повинна проживати з матір`ю і перешкод у цьому службою не виявлено, як і не встановлено істотних переваг для того, щоб дитина сторін беззаперечно залишилася проживати з батьком.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши у засіданні порушення прав позивача цивільного характеру, а також, виходячи у першу чергу із задоволення потреб та інтересів дитини, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, 26 вересня 2009 року між сторонами у справі у Відділі реєстрації актів цивільного стану Новобузького районного управління юстиції Миколаївської області було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 83, що стверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 26 вересня 2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Новобузького районного управління юстиції Миколаївської області, серії НОМЕР_1 .

За час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно 02 лютого 2018 року Новобузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, серії НОМЕР_2 .

Рішенням Новобузького районного суду Львівської області, ухваленим 30 січня 2018 у цивільній справі № 481/8/18, провадження № 2/481/6/18, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірвано, а позивачу повернуто її дошлюбне прізвище. Вказане рішення суду 03.03.2018 року набрало законної сили.

Судом встановлено, що на підставі судового наказу №481/333/18 від 27 березня 2018 року з ОСОБА_2 на користь позивачки стягувались аліменти у розмірі 1/4 частини його видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_5 .

З матеріалів справи також встановлено, що з червня 2018 року малолітня дитина проживає разом з батьком, оскільки між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

Комісією з питань захисту прав дитини при Новобузькій РДА від 26 червня 2018 року прийнято рішення про тимчасове визначення місця проживання доньки разом з батьком ОСОБА_2 до прийняття судового рішення за цим спором. Цим же рішення встановлено час побачень матері з дочкою, а саме кожного понеділка, середи та суботи з 9.00 до 18 год..

Рішенням Новобузького районного суду Львівської області, ухваленим 25 березня 2019 у цивільній справі № 481/1764/18, ОСОБА_2 звільнено від сплати аліментів, згідно судового наказу №481/333/18 від 27 березня 2018. Вказане рішення суду, після його оскарження в апеляційному порядку, 30 травня 2019 року набрало законної сили.

Таким чином, судом встановлено, що після розірвання між сторонами шлюбу малолітня ОСОБА_3 проживала разом з матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . З червня 2018 року дитина почала проживати з батьком - відповідачем ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 . Між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини, яких і є предметом розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В силу ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Згідно ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У свою чергу, статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до наданого висновку органу опіки та піклування при Новобузькій райдержадміністрації щодо визначення місця проживання від 19 грудня 2018 року, орган опіки та піклування при Новобузькій районній державній адміністрації вважає за доцільне, діючи в інтересах дитини, визначити основним місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля її матері - ОСОБА_1 .

Зазначений висновок представник органу опіки та піклування підтримала при розгляді справи по суті.

Згідно з ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналіз зазначеної норми, дає підстави дійти висновку, що висновок органу опіку та піклування носить рекомендаційних характер та може бути відкинутий судомо з огляду на його недостатню обґрунтованість та суперечність інтересам дитини.

У зв`язку із зазначеним, вирішуючи справу по суті, суд керується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові №486/706/16-ц (провадження №61-23711св18) від 19.09.2018 року, згідно якої при визначенні місця проживання дитини судам необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Так, судом встановлено та підтверджується довідкою №3 виданою Новобузькою загальноосвітньою школою №4 І-ІІ ступенів від 21 січня 2019, що ОСОБА_3 навчається в Новобузькій загальноосвітній школі №4 І-ІІ ступенів, що за адресою: АДРЕСА_4 . На час розгляду справи по суті є ученицею 4 класу.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умови проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що в зазначеному житловому будинку проживає ОСОБА_1 разом з своєю мамою та вітчимом. До червня 2018 року разом з матір`ю проживала та мала зареєстроване місце проживання за вказаною адресою і малолітня ОСОБА_3 Будинок має чотири житлові кімнати і коридор, газифікований, централізоване водопостачання на подвір`ї, в будинку немає ванної кімнати. Туалет знаходиться на подвір`ї. Дитина забезпечена необхідними речами та меблями.

Судом встановлено, що згадане місце проживання позивачки є віддаленим від місця навчання дочки, де в останньої склалися стійкі дружні відносини з однокласниками, що сприяє її гармонійному особистісному розвитку.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 не працює. Єдиним джерелом доходу є пенсія з інвалідності, середньомісячний розмір якої (згідно представлених суду документів) не перевищує 1600 грн.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов фактичного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що малолітня проживає з батьком; дядьком - ОСОБА_6 , його дружиною та сином; ОСОБА_7 (проживає спільно з відповідачем проте не перебуває в зареєстрованому шлюбі) та її дочкою ОСОБА_8 . Житловий будинок загальною площею - 74,8 кв.м. (житлова - 40,3 кв.м.) складається з 3- житлових кімнат, коридора, кухні, ванної кімнати та туалету, має газове опалення та централізоване водопостачання. Дитина доглянута, забезпечена необхідними речами та меблями.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 в трудових відносинах з жодною юридичною чи фізичною особою не перебуває, як фізична-особа підприємець не зареєстрований. Разом з тим, на підставі договорів підряду надає послуги з вимощення керамічної плитки. За вказану роботу отримує стабільно високий дохід, середньомісячний розмір якої становить 12000 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне відступити від висновку органу опіки та піклування, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим та з урахуванням встановлених судом матеріально-побутових умов сторін таким, що суперечить інтересам дитини.

Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути, що пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року, при розгляді справи № 402/428/16-ц.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Про судоустрій і статус суддів , при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У судовому засіданні 30 січня 2020 року суд в присутності представника органу опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області заслухав думку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо того, з ким з батьків вона хоче проживати. Дитина зазначила, що їй комфортно проживати з батьком; дядьком - ОСОБА_6 , його дружиною та сином; ОСОБА_7 (проживає спільно з відповідачем проте не перебуває в зареєстрованому шлюбі) та її дочкою ОСОБА_8 вона задоволена умовами для проживання, навчання та розвитку, створеними їй ОСОБА_2 . З мамою вона проживати не хоче, оскільки їй не комфортно в її будинку, однак вона хоче з нею зустрічатися і проводити вільний час. Дитина чітко висловила у судовому засіданні намір і надалі проживати з батьком.

Між тим, ОСОБА_1 не наданого суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які б вказували на неможливість проживання доньки з батьком чи потребу розлучати таких.

Суд критично оцінює покликання сторони відповідача на перебування ОСОБА_1 на обліку в лікаря психіатра (та відповідно необхідність у зв`язку із зазначеним проходження періодичного лікування як стаціонарного так і амбулаторного), як на причину неможливості останньої належним чином виховувати дочку ОСОБА_5 . Дійсно отримана судом, в порядку установленому ЦПК України, інформація підтвердила перебування позивачки на диспансерному обліку в лікаря психіатра, та встановлення останній другої групи інвалідності на строк до 01 лютого 2021 року. Вказані обставини не заперечують і самою позивачкою як в позові так і судових засіданнях.

Разом з тим, з долученого до матеріалів справи заключення ВКК диспансерного відділення Миколаївської обласної психоневрологічної лікарні, встановлено, що ОСОБА_1 може виховувати свою дочку.

Таким чином, судом встановлено, що кожен з батьків ставиться до своїх батьківських обов`язків з урахуванням їх можливостей. Кожен з них любить дитину та піклується про неї. Кожен з батьків має можливість забезпечити доньку умовами побуту. Проте, більш комфортними на думку суду, та гідними для дитини є все таки умови створені батьком. Окрім того, донька бажає проживати з батьком та його родиною, а не з мамою.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки суперечитимуть інтересам малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому в задоволенні таких слід відмовити в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому судові витрати, понесені позивачем, слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, місце знаходження: 55601, Миколаївська область м. Новий Буг, вул. Гребеннікова, 1, код ЄДРПОУ 04056517.

Повне судове рішення складено 10.02.2020 року.

Суддя І.І. Ціпивко