Ухвала

від 18.02.2020 по справі 160/1861/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 лютого 2020 р.Справа №160/1861/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд. 55, оф.306) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17 А) про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформлені протоколом №24 від 24.01.2020 року, щодо віднесення товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) до переліку (бази даних ІС Податковий блок ), як такого, що відповідає критеріям ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у встановленому законом порядку виключити товариство з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Одночасно із вищезазначеним позовом до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформленого протоколом №24 від 24.01.2020 року, щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) до переліку (бази даних ІС Податковий блок ), як такого, що відповідає критеріям ризиковості; або

- заборони Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області зупиняти реєстрацію податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (ЄДРПОУ 42318031) в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав, визначених у рішенні, оформленим протоколом №24 від 24 січня 2020 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) до переліку (бази даних ІС Податковий блок ), як такого, що відповідає критеріям ризиковості.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі та для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних та реалізує право контрагентів позивача на формування податкового кредиту.

Крім того, зазначає про очевидність ознак протиправності рішення, оскільки лист ДФС України №1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 року, яким передбачені критерії ризиковості не є нормативно-правовим актом, а лист ДФС від 08.08.2019 р. №25693/7/99-99-29-01-01-17, на який посилається відповідач, взагалі не існує, а тому критерії ризиковості, якими відповідач обґрунтовує своє рішення, не передбачені законодавством України, що лишає відповідача змоги обґрунтовувати своє рішення про віднесення позивача до ризикових платників податку відповідністю позивача цим критеріям. Позивач вже вживав заходів щодо виключення себе з переліку ризикових платників податків, в тому числі в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №160/9080/19 було визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) до переліку (бази даних 1С Податковий блок ), як такого, що відповідає критеріям ризиковості та зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області виключити ТОВ СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

При цьому, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Необхідно звернути увагу, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Крім того, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно матеріалів справи, заява позивача обґрунтована тим, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформленого протоколом №24 від 24.01.2020 року, щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) до переліку (бази даних ІС Податковий блок ), як такого, що відповідає критеріям ризиковості; або заборони Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області зупиняти реєстрацію податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (ЄДРПОУ 42318031) в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав, визначених у рішенні, оформленим протоколом №24 від 24 січня 2020 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ (код ЄДРПОУ 42318031) до переліку (бази даних ІС Податковий блок ), як такого, що відповідає критеріям ризиковості, в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі та для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних та реалізує право контрагентів позивача на формування податкового кредиту.

При цьому позивачем не було наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, судом не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

При цьому із заяви про забезпечення позову судом встановлено, що наведені позивачем аргументи фактично зводяться до твердження про протиправність оскаржуваного рішення. Заявленими способами забезпечення позову позивач фактично до вирішення спору по суті намагається отримати висновок суду щодо протиправності оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СОФТ ОІЛ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно