Постанова

від 23.07.2007 по справі 1/113-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/113-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

23.07.07                                                                                           Справа  № 1/113-38.1

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючої судді                                            Орищин Г.В.

суддів                                                                Дубник О.П.

                                                                           Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню  та газифікації “Волиньгаз”, м.Луцьк (далі –ВАТ) від 20.10.2006 р. № 2/1-2325

на рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2006 року

у справі № 1/113-38.1

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача ВАТ “Волиньгаз”, м.Луцьк

про  стягнення 11018369,13 грн.

за участю представників сторін:

  від скаржника – Козлюк З.Р. –заст. гол. правл. з юр. пит.

  від позивача - Працьовита С.М. –гол. юр.

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, представникам

роз'яснено.

          Рішенням господарського суду Волинської області від 05.10.2006 р. у справі №1/113-38.1 (колегія суддів: Гончар М.М. - головуючий, Костюк С.В., Бондарєв С.В.) частково задоволено позов дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м.Київ; стягнено з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, м.Луцьк (далі –ВАТ) на користь позивача 7081581,66 грн. боргу за поставлений природний газ, 1144604,17 грн. пені за прострочення платежів,1782728,37 грн. інфляційних нарахувань, 513744,21 грн. річних, 1700 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в позові на суму        495710,72 грн. –відмовлено.

          Дане рішення оскаржується відповідачем у справі –ВАТ «Волиньгаз», оскільки, на його думку, господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що товариство немає можливості здійснювати розрахунки за поставлений населенню природний газ самостійно, так як не є власником коштів, що надходять на розподільний рахунок від населення і перерахунок цих коштів постачальнику проводиться відповідно до встановленого Постановою КМУ і НБУ від 13.11.1998 р. № 1785 Порядку і ніяких порушень щодо оплати за поставлений населенню газ з боку ВАТ «Волиньгаз»немає. Судом не взято до уваги, що позивач в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газу 2001 році частково зарахував кошти, які надійшли протягом 2002 року за поставлений газ у 2006 році в сумі 4829780,88 грн., чим підтвердив недійсність проведення кінцевого розрахунку (до 20 числа місяця наступного за звітним, як це було передбачено договором), судом не враховано вимоги Закону України “Про реструктуризацію  заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” щодо нарахування пені підприємствам –надавачам послуг, тощо.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, вимоги скаржника заперечив усними поясненнями в судових засіданнях, вимог ухвали суду апеляційної інстанції  від 18.06.2007 р. про надання розрахунку пені, нарахованої на суму боргу без врахування боргу населення, не виконав.  

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією

встановлено наступне:

          28 грудня 2001 року між Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(далі –ДК) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»(далі –ВАТ) був укладений договір № 06/01-812 на постачання природного газу для потреб населення. Договір зі сторони відповідача було підписано з протоколом розбіжностей, зокрема, щодо порядку розрахунків за отриманий газ.

          На виконання умов договору ДК «Газ України»передало ВАТ «Волиньгаз»на протязі січня-грудня 2002 року природний газ в об'ємі 325 195,138 тис.м3 на  загальну суму 40 653 537,72 грн., що стверджується актами передачі-приймання природного газу за цей період.

          Відповідач розрахувався частково за поставлений в 2002 році по договору від 28.12.2001 р. № 06/01-812 природний газ, сплативши 33 571 956,06 грн.

          Заборгованість відповідача на час розгляді справи в суді першої інстанції за період з січня по грудень 2002 року склала 7 081 581,66 грн.             

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне:

Згідно з загальним принципом виконання зобов'язань, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ст. 161 ЦК УРСР; ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з позовом до відповідача стало порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за поставлений позивачем у 2002 році природний газ на умовах договору.

Заборгованість на день прийняття рішення складала 7081581,66 грн., підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем жодними доказами. Посилання скаржника на Алгоритм розподілу коштів, затв. постановою НКРЕ від 12.07.2000 р., не приймаються судом  до уваги,  оскільки застосування Алгоритму при здійсненні розрахунків за природний газ не впливає на строки здійснення розрахунків, встановлені  договорами на поставку природного газу.

В процесі розгляду апеляційної скарги, скаржником долучено до матеріалів справи копії договорів з населенням про реструктуризацію заборгованості за  комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання і ін.), які підтверджують проведення реструктуризації заборгованості населенню на загальну суму  1440170,90 грн. Враховуючи, що у відповідності із ст.5 Закону України “Про реструктуризацію  заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”  від 20 лютого 2003 року N 554-IV, на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, вимоги позивача про стягнення пені з всієї суми заборгованості  безпідставні. Господарським судом не враховано також, що у відповідності із ст. 550 ЦК України, кредитор не має права на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов”язання. Однак,  оскільки позивачем, на вимогу суду не надано уточнений розрахунок пені, вимоги в цій частині позову слід залишити без розгляду, а рішення суду в цій частині вимог про стягнення пені підлягає скасуванню. В решті вимог рішення господарського суду слід залишити без змін.

Отже, керуючись п.5 ст.81, ст.ст. 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд  П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу ВАТ «Волиньгаз»задоволити частково.

          Рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2006 р. у справі

№ 1/113-38.1 скасувати в частині стягнення пені. В цій частині –позов залишити без розгляду.

          В решті –рішення господарського суду залишити без змін.

          Дана постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Справу повернути в господарський суд Волинської області.

головуючий суддя                                                       Г.В. Орищин

         судді                                                                             О.П. Дубник

                                                                                                          Г.Г. Якімець