Рішення

від 18.04.2019 по справі 810/3526/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Київ № 810/3526/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Маркет" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "БМ-Маркет" звернулось до суду з вимогами визнати протиправними та скасувати рішень ГУ ДФС у Київській області від 22.05.2018 №№716508/37893336, 716509/37893336, 716512/37893336 про відмову в реєстрації податкових накладних №№3-5 від 02.04.2018, рішень від 11.06.2018 №10416/37893336/2, 10415/37893336/2, 10414/37893336/2, якими було відмовлено у задоволенні скарг позивача та зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні від 02.04.2018 №3-5 датою фактичної подачі 27.04.2018.

В обґрунтування своїх вимог, позивач послався на безпідставність прийнятих рішень та необхідність їх скасування, оскільки податковим органом при їх ухвалені не були дотримані вимоги чинного законодавства та, не враховані подані товариством документи, якими було підтверджено господарську діяльність.

У поданих суду запереченнях, представник відповідача надав наступні пояснення: позивачем, 18.05.2018, до податкового органу засобами електронного зв`язку були надані повідомлення №1-3 щодо подачі документів на підтвердження реальності здійснення операцій задекларованих у податкових накладних від 02.04.2018 №3-5, реєстрація яких була зупинена з номенклатурою товару "кран кульовий фланцевий, фланець, засувка, гайка, шайба (сантехнічні товари) на загальну суму, що підлягає сплаті 192 823,73 грн., ПДВ 32137,29 грн. До повідомлень щодо подачі документів, якими підтверджено реальність господарських операцій були приєднані: договори з постачальником товарів та покупцем; рахунки-фактури; видаткові накладні на придбання та реалізацію товарів; акти надання послуг; довіреності; податкові накладні та пояснення.

За результатом розгляду поданих документів встановлена відсутність пояснень та копій документів, якими підтверджено зберігання і транспортування товару. Акти надання послуг організації- перевізника та відправлень від ТОВ "Нова Пошта" сформовані іншими датами аніж первинні документи, якими супроводжено відвантаження та не мають інформації про дату перевезення та номенклатуру товару.

За умовами договорів з постачальниками та покупцем, постачальникам повинні були надаватися документи для підтвердження відповідності продукції (декларація про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), які були відсутні в наданому податковому органу пакеті документів. Розрахункові документи, які підтверджують оплату товару, не були подані, у зв`язку з чим прийняті рішенні про зупинення реєстрації податкових накладних, а в подальшому і про відмову їх реєстрації.

У призначений для розгляду справи час, сторони, повідомлені належним чином про дату та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися, що стало підставою для прийняття рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, згідно ч.9 ст.205 КАСУ.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, якими підтверджені вимоги та заперечення кожної із сторін, в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, ураховуючи таке:

між ТОВ "БМ-Маркет" та ТОВ "Склянний Альянс" був укладений договір поставки №23023/1 від 23.02.2018. За умовами договору постачальник - ТОВ "БМ Маркет" прийняв на себе зобов`язання поставити покупцю товар, а покупець прийняти та вчасно оплачувати в порядку та на умовах, передбачених договором. Загальна кількість товару, що підлягає постачанню за договором складається із загального обсягу поставок, здійснених на підставі специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. На підтвердження реального характеру проведеної операції позивачем були подані такі документи: видаткові та податкові накладні; довіреність; рахунок на оплату від 19.03.2018 за №34; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт.

01.03.2018, між позивачем та ТОВ "Техно-Лайф" був укладений договір №0103/18-1 на поставку товару. Замовником у договорі виступило ТОВ "БМ-Маркет", яке на підставі п.1.1 як постачальник прийняло зобовязання надати, а покупець прийняти товар-електротехнічне обладнання на умовах договору. Постачальник повинен був одночасно з товаром передати замовнику документи, що супроводжують товар (технічний паспорт, опис, гарантійний талон, експлуатаційну документацію) тощо. Згідно письмових пояснень позивача, відвантажений товар від постачальника одержало ТОВ "Техно-Лайф". Позивачем були подані також договір купівлі-продажу з ТОВ "Техно-Лайф", рахунок-фактура, видаткова накладна, платіжне доручення, товаросупровідні документи та зареєстрована податкова накладна №4 від 02.04.2018. До договору була приєднана додаткова угода №2 від 17.04.2018, якою були внесені зміни до реквізитів ТОВ "Техно-Лайф".

На підставі договору, укладеного ТОВ "БМ-Маркет" та ТОВ "Склянний Альянс" за №2302/1 від 23.02.2018 позивач, 02.04.2018, відвантажив товар за трьома видатковими накладними та, відповідно, сформував три податкові накладні, згідно виконаної частини договору з відстрочкою оплати у 30 календарних днів після одержання товару №№ ПН 3 на суму 164523,89 грн.; ПН 4 на суму 14 440,01 грн. та ПН 5 на 13 859,83 грн.

27.04.2018, ТОВ "БМ-Маркет" одержано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до ПН в ЄРПН, які були зареєстровані за номерами №№9079189558, 9079159469 та 9079159528. Результатом обробки цих квитанцій став висновок відповідача про зупинення реєстрації накладних у зв`язку з відповідністю позивача пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку" з пропозицією надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На виконання вимог податкового органу позивачем були направлені через програму М.e.doc документи, які підтверджували реальний характер проведених господарських операцій разом з поясненнями та іншими документами.

22.05.2018, відповідачем були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних: №№716508/37893336, 716509/37893336, 716512/37893336. Підставою для відмови у прийнятті поданих накладних у рішеннях зазначено: ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг, зберігання транспортування; розрахункових документів та документів, що підтверджують відповідність продукції паспортам якості, сертифікатам відповідності, наявність яких передбачена договором/ законодавством.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Скарги були подані через програму М.e.doc та в паперовому вигляді, проте залишені без задоволення. В основу рішення про відмову у задоволенні скарг покладено твердження відповідача про відсутність пояснень товариства та копій документів, які підтверджують зберігання і транспортування товарів; акти про надання послуг організації перевезення відправлень від ТОВ "Нова Пошта" сформовані іншими датами аніж первинні документи щодо відвантаження товару та не містять інформацію про дату перевезення та номенклатуру товару. В той же час за умовами з постачальниками товару, документи, які підтверджують відповідність товару, повинні були, згідно договору, надаватися разом із товаром, які, як вказав відповідач, були відсутні у представлених йому пакетах документів та поясненнях, з огляду на що було відмовлено у реєстрації податкових накладних.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, ТОВ "БМ Маркет" оскаржило їх до суду.

Надаючи правової оцінки спірним відносинам, суд зазначає таке:

згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 ПКУ, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. На підставі пункту 188.1 статті 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПКУ, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики, -

пункт 74.3 статті 74 ПКУ. Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, визначено, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку, - пункт 12 зазначеного Порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 ПКУ, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (надалі - Порядок № 117), податкова накладна/ розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Із змісту квитанцій №№9079189558, 9079159469 та 9079159528 від 02.04.2018 про зупинення реєстрації ПН позивача вбачається несформованість чіткого та зрозумілого висновку податкового органу з приводу підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Посилання на пп.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, має розмитий характер, оскільки не дає можливості усвідомити позивачеві причини зупинки реєстрації накладних, позаяк пункт п.п.1.6 має шість підстав.

Оскільки контролюючим органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної товариства, а зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, такому платнику складно зрозуміти логіку дій та рішень податкового органу.

Натомість, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень і положення пункту 13 Порядку № 117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію ризиковості .

У судовому засіданні представник ДФС також не зміг пояснити суду обставини за яких дійшов висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і, не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених вище податкових накладних.

Таким чином, фіскальний орган, при ухваленні рішення про зупинення реєстрації податкових накладних заявника був зобов`язаний чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв та позначити рішення, відповідно до якого позивача було включено до переліку ризикових платників.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 встановлено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність:1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначного (множинного) трактування обов`язків контролюючих органів.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (надалі - Порядок № 117), письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, - п.18-21 Порядку.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена додатком № 2 до Порядку № 117 та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Позивачем, як на його думку, були надані всі необхідні документи, що вимагались для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, проте, з рішень про відмову в реєстрації не зрозуміло, з яких підстав ТОВ "БМ-Маркет" відмовлено в здійсненні такої реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа/документів, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги.

У зв`язку з чим суд звертає увагу на наступне: головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), чітке формулювання юридичних волевиявлень суб`єкта владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою індивідуальних справ або питань, настанов, які виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 підкреслено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. А значення мають, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин, висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В Концепцію побудови податкової системи в України 2017 визначає такі базові принципи її функціонування як-то: погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг, автоматична індексація податків і зборів, відповідальність платників податків, системний підхід, численність податків тощо.

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов`язаних із скерованістю економіки як засобу розвитку виробництва та підвищення життєвого рівня населення.

Водночас, у Концепції зазначені недоліки існуючої податкова система України, яка характеризується такими негативними рисами: велика кількість нормативно-правових актів та колізійність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини - станом на кінець 2005 року - 500 нормативних документів, пов`язаних з оподаткуванням; нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни до існуючих законів; наявність законів, які належать до інших галузей права, але регулюють податкові відносини. Удосконалення системи потребує щоб положення законодавчих актів, які регулюють питання оподаткування, викладалися із використанням загальноприйнятої та широковживаної лексики. Специфічним поняттям та термінам потрібно надавати повне та однозначне визначення, які використовується в усіх законодавчих актах, що відносяться до системи оподаткування, а прийняті податковим органом рішення мають бути зрозумілими за логікою та змістом для платників податків.

Як зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених у справі №822/1878/18

"загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Відтак, суд вважає рішення ГУ ДФС у Київській області про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ "БМ-Маркет" від 22.05.2018 №№716508/37893336, 716509/37893336, 716512/37893336 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У зв`язку з чим підлягають задоволенню і похідні вимоги про зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "БМ-Маркет" від 02.04.2018 №№3-5.

При цьому, суд не знаходить підстав для задоволення вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 11.06.2018, якими податковим органом було відмовлено у задоволенні скарг товариства, позаяк з прийняттям судового рішення у даній справі, права заявника повністю відновлені та захищені.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На підставі ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код 39393260, м. Київ. вул. Народного Ополчення, 5а) від 22.05.2018 №№716509/37893336, 716508/37893336, 716512/37893336 та зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 02.04.2018 товариства з обмеженою відповідальністю "БМ- Маркет"(код 37893336, м. Бровари, вул. Грушевського, 3-б, кв.16 датою 27.04.2018.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.