Рішення

від 17.02.2020 по справі 320/4121/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року № 320/4121/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лиска І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро АП" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Агро АП" із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної фіскальної служби у Київській області №1202075/41408003 від 23.05.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 23.05.2019 в ЄРПН;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.05.2019 №1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порушує його права та норми чинного законодавства, оскільки воно не відповідає затвердженій формі, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, не містять чіткої підстави його прийняття, натомість, відображає недостовірну інформацію про неподані позивачем документи. Подані позивачем документи та пояснення не були розглянуті та досліджені комісією ГУ ДФС у Київській області при прийнятті оскаржуваного рішення, що є підставою для визнання його необгрунтованим та протиправним. Також позивач зазначає, що прийняття оскаржуваного рішення стало наслідком незаконної зупинки реєстрації податкової накладної, вчиненої з підстав, не передбачених чинним законодавством, оскільки Критерії ризиковості платника податків, які стали причиною зупинки реєстрації податкової накладної, не погоджені Міністерством фінансів України у встановленому нормами права порядку, а тому не можуть бути застосовані до платника податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду на 17.09.2019.

Відповідачі позов не визнали, подали до суду письмові відзиви, в яких просили суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав документів, необхідних для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, встановлених п.14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що відзив відповідача не містить жодного аргументу, який необхідно спростувати оскільки за змістом лише наведено нормативні акти, якими врегульовано право контролюючого органу зупинити реєстрацію податкової накладної.

Ухвалою суду від 17.09.2019 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 28.10.2019.

Судове засідання яке було призначено на 28.10.2019 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне судове засідання призначено на 13.11.2019.

Ухвалою суду від 13.11.2019 поновлено провадження у справі.

Представник позивача, 03.11.2019 надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження.

На підставі ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ Альянс Агро АП зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 01.08.2017 року Білоцерківською об`єднаною ДНІ ГУ ДФС у Київській області, номер свідоцтва платника ПДВ 1710024500052 .

Між ТОВ Альянс Агро АП та ТОВ Кернел-Трейд укладено договір № БЦ1613/19 від 23.05.2019 року за умовами якого ТОВ Альянс Агро АП продало та передало ТОВ Кернел-Трейд насіння соняшника в кількості 23,16 тони на загальну суму 257671,21 грн., в т.ч. ПДВ - 42945,20 грн. (видаткова товарна накладна №1 від 23.06.2019).

ТОВ Кернел-Трейд 23.05.2019 перерахувало на рахунок ТОВ Альянс Агро АП кошти в сумі 214726.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №773772 від 24.05.2019р..

На виконання п. 187.1 ст. 187 ПК України, 23 травня 2019 року була оформлена податкова накладна №1 від 23.05.2019р. яка була направлена на реєстрацію до відповідача у встановленому законом порядку.

ТОВ Альянс Агро АП на підставі існуючого договору отримала від ТОВ Кернел-Трейд оплату за насіння соняшника придбаного у сільхозвиробника ТОВ Агровнесок за договором поставки товару № 1109/17 від 11 вересня 2017 року в обсязі 56,1т, по видатковій накладній №С00000132 від 07.09.2018р..

Відповідач - 1 23 травня 2019 року зупинив реєстрацію податкової накладної №1 від 23.05.2019р., що підтверджується Квитанцією, у якій зазначено: документ прийнято. Реєстрація зупинена та вказано підстави зупинення реєстрації податкової накладної, а саме: Відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПК/РК від 20.03.2019 №18 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8116 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам пп 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєсті податкових накладних .

20 червня 2019 року на підтвердження реальності зобов`язань по вказаній податковій накладній на адресу контролюючого органу направлено повідомлення (пояснення) до яких додано 24 документа, в тому числі: договори, довіреність, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, складські документи, рахунки-фактури/інвойси, наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

24 червня 2019 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було прийнято рішення №1202075/41408003 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної №1 від 23.05.2019р. у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів.

10 липня ДФС України електронною поштою на адресу бухгалтера позивача напрала один файл з рішеннями позивача 2 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №1 від 23.05.2019р., із зазначенням дати прийняття відповідного рішення податкового органу 24 червня 2019 року.

У вказаному файлі містилось рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1202075/41408003 від 24 червня 2019 року про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної №1 від 23.05.2019р.

На рішення відповідача 1 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем було підготовлено скаргу з доданням документів на підтвердження обгрунтованості господарської операції з вимогою скасувати рішення відповідача 1 про відмову у реєстрації податкової накладної та проханням зареєструвати вказану податкову накладну. Проте, Позивач не зміг зареєструвати (відправити) скаргу в системі Єдине вікно подання електронних документів , оскільки звертався з цими скаргами після закінчення 10-ти денного строку на оскарження в адміністративному порядку рішення органу владних повноважень.

У зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб - сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанції вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку".

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а й норми п. 13 Порядку №117, оскільки ним у квитанції не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації Податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що податковим органом у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 "Критерії ризиковості платника податку".

Втім, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

З наданих представником відповідача пояснень судом встановлено відсутність визначеного критерію ризиковості платника податку, що застосовано у даному випадку.

Відтак, контролюючим органом не надано пояснення обставин, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відповідність податкової накладної від 30.04.2019 №138 критеріям ризиковості платника податку і не доведено правомірності зупинення реєстрації зазначеної накладної.

Суд зазначає, що пп. 1.6 п. 1 "Критерії ризиковості платника податку" містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Так, податковий орган зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлено пп. 1.6 п. 1 "Критерії ризиковості платника податку", а й на відповідне рішення, яким позивача внесено до переліку ризикових платників.

Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначено, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необгрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

При цьому пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Відтак, положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначного (множинного) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрацію поданої позивачем податкової накладної зупинено, як зазначено в квитанції, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Відтак, комісія ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що податковим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно п.п. 14, 15 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки- фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З огляду на наведені норми та оскаржуване рішення судом встановлено, що воно прийнято комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком №117, позивачем направлено податковому органу пояснення та копії документів до господарської операції між позивачем і ТОВ Кернел-Трейд та податкової накладної.

Суд зауважує, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Так, підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, виписаної позивачем, стало ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування.

Наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Аналіз наданих позивачем згідно вичерпного переліку документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Крім того, суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач-1 у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення.

Разом із цим, відповідачами не надано, будь-якого належного доказу на підтвердження обґрунтованості спірного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи також не надано.

Відтак, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між ним та ТОВ Кернел-Трейд , а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростовано відповідачем-1, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача-1 правових підстав для відмови позивачеві у реєстрації податкової накладної від 23.05.2019 №1.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 24.06.2019 №1202075/41408003 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної прийнято необгрунтовано з порушенням вимог зазначених нормативно-правових актів.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2019 №1202075/41408003 про відмову у прийнятті податкової накладної від 23.05.2019 №1 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від

23.05.2019 №1, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої названої статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder у. the United Kingdom), пп. 2836, Series А № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex у. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-ІІ).

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 1201 ПК України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно пункту 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги пункту 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку.

Згідно положень статті 244"Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну датою її фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати по сплаті судового збору згідно платіжного доручення від 23.07.2019 №234 у розмірі 2007 грн..

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №1202075/41408003 від 24.06.2019 відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 23.05.2019 в ЄРПН.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.05.2019 № 1.

Стягнута з ГУ Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Альянс Агро АП" (код ЄДРПОУ 41408003) судовий збір у розмірі 1003 (одна тисяча три) грн. 50 коп..

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Альянс Агро АП" (код ЄДРПОУ 41408003) судовий збір у розмірі 1003 (одна тисяча три) грн. 50 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.