Рішення

від 17.02.2020 по справі 826/13083/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року м. Київ № 826/13083/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Асоціації Реконструкція фундаментів санація стін доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень представники позивача: Анікєєв Я.О., Тиха Т.І.;

сторін: відповідача - Рогоза Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Асоціаціацією Реконструкція фундаментів санація стін (далі - позивач або Асоціація Реконфісс або Асоціація) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому позивач просить суд скасувати:

- наказ відповідача від 18.10.2016 № 6553, на підставі якого було проведено перевірку;

- податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.04.2017 № 0001871402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 226370 грн. з яких: 198107 грн. за основним платежем та 28263 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.04.2017 № 0001881402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 687501 грн. з них: 550001 грн. за основним платежем та 137500 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою від 17.10.2017 суд зобов`язав позивача усунути недоліки у позовній заяві у п`ятиденний строк з моменту її отримання. Позивач виконав вимоги суду щодо усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначити справу до розгляду у судовому засіданні на 19.12.2017.

19.12.2017, 12.02.2018 та 26.03.2018 судом оголошено перерву у справі до 24.04.2018.

24.04.2018 в судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили, за викладених у мотивувальній частині позовної заяви підстав, задовольнити позов.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем прямо порушено порядок повідомлення про проведення перевірки. Зокрема, на думку позивача, при винесенні направлень на проведення перевірки Контролюючий орган діяв всупереч приписам пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, оскільки ним не було дотримано десятиденного строку для повідомлення Асоціації про проведення перевірки. Також, позивач зауважує, що відповідачем були порушені терміни проведення перевірки. Дії ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення перевірки позивач вважає протиправними, саму перевірку - незаконною, у зв`язку із чим просить скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами такої перевірки.

В свою чергу, представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на правомірності прийнятих ним рішень, які оскаржуються у даній справі. Як зазначає відповідач, в частині взаємовідносин позивача із ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс до перевірки та разом з запереченнями не надано первинних документів, які б могли підтвердити намір виконання робіт працівниками зазначених контрагентів. Також, Контролюючий орган посилається на кримінальні провадження № 32014100060000083 від 10.04.2014, № 42016050000000148 від 02.03.2016, № 32016140000000088 від 01.06.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Суд, враховуючи спільне клопотання представників сторін, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, наказом від 18.10.2016 № 6553 призначено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 30.06.2016, тривалістю 10 робочих днів з 31.10.2016 по дату завершення перевірки.

Перевірка проводилась з 31.10.2016 по 13.03.2017. Перевірка була зупинена у відповідності з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 23.11.2016 № 7464 і поновлена з 22.02.2017. Термін проведення перевірки продовжувався з 06.03.2017 по 13.03.2017 на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 № 1469.

За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено Акт від 20.03.2017 № 91/26-15-14-02-04/21460131 (в тексті - Акт або Акт перевірки).

Згідно висновків Акта, перевіркою встановлено порушення Асоціацією:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункт 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток до сплати на загальну суму 198107 грн., в тому числі за 2014 рік у розмірі 60000 грн. за 2015 рік у розмірі 85054 грн., за І півріччя 2016 року у розмірі 53053 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 550001 грн., а саме: травень 2014 року на суму 66667 грн., серпень 2014 року на суму 50000 грн., грудень 2014 року на суму 91667 грн., січень 2015 року на суму 10454 грн., лютий 2015 року на суму 89546 грн., березень 2015 року на суму 25000 грн., квітень 2015 року на суму 66667 грн., травень 2015 року на суму 83333 грн., червень 2015 року на суму 66667 грн.

За результатами розгляду заперечення до акта перевірки висновки щодо встановлених порушень відповідачем залишено без змін.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017:

- № 0001871402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 226370 грн. з яких: 198107 грн. за основним платежем та 28263 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001881402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 687501 грн. з них: 550001 грн. за основним платежем та 137500 грн. за штрафними санкціями.

Незгода з приміченими рішенням суб`єкта владних повноважень (наказом на проведення перевірки, податковими повідомленнями-рішеннями) обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок визначені статтею 81 ПК України, згідно із абзацами першим-четвертим пункту 81.1 якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзац п`ятий наведеного пункту передбачає, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Відповідно до абзацу шостого пункту 81.1 статті 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно з пунктом 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС у м. Києві було видано на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 4 квартал 2016 року, відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України. Копію наказу від 18.10.2016 № 6553 та письмове повідомлення від 18.10.2016 № 22402/10/26-15-14-02-04 про проведення документальної планової виїзної перевірки вручено посадовій особі Асоціації Реконфісс 28.10.2016, тобто до початку її проведення. Перевірку проведено з відома директора Асоціації Реконфісс Єндржієвського Віктора Яковича та в присутності головного бухгалтера Асоціації Реконфісс Тихої Тетяни Іванівни. В журналі реєстрації перевірок Асоціації Реконфісс зроблено записи під № 1-7. За результатами перевірки складений акт від 20.03.2017 № 91/26-15-14-02-04/21460131.

Тобто, в даному випадку позивач допустив посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки на підставі наказу від 18.10.2016 № 6553.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання позивача на процедурні порушення, пов`язані із реалізацією прийнятого рішення (наказу), як-то: пред`явлення, вручення тощо, оскільки відповідні дії не є предметом судового оскарження у даній справі, позовні вимоги про визнання таких дій Асоціацією не пред`являлись.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Наведена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у справі № 804/1113/16 (постанова від 13.03.2018).

Таким чином, позивач, допустивши посадових осіб Контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав Асоціації Реконфісс , відтак позовні вимоги у відповідній частині не підлягають задоволенню, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 № 0001871402 та № 0001881402, в частині оскарження яких суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

За пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг/робіт) без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів неуповноваженою (невстановленою) особою.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 550001 грн. та податку на прибуток до сплати на загальну суму 198107 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс .

Зокрема, між Асоціацією Реконфісс (за договором - замовник) та ТОВ Юніпром Бізнес (за договором - виконавець) укладений договір від 17.02.2014 № П-11/14, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати субпідрядні будівельно-монтажні роботи на об`єкті ГУ АТ Ощадбанк у м. Києві за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 4. Додатки до Договору: договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1. Проведення господарських операцій за вказаним договором супроводжувалось оформленням довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.05.2014 № 1.

Також, між Асоціацією Реконфісс (за договором - замовник) та ТОВ Люкс Борте (за договором - виконавець) укладений договір від 05.12.2014 № 05-12/14, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати субпідрядні будівельно-монтажні роботи на об`єкті за адресою м. Київ, Контрактова площа, 8. В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем було надано Контролюючому органу під час проведення перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.12.2014 № 1, від 27.02.2015 № 2, від 31.03.2015 № 3, від 30.04.2015 № 4, від 29.05.2015 № 5, від 30.06.2015 № 6.

Окрім того, між Асоціацією Реконфісс (за договором - замовник) та ТОВ Фірма Глобал Ресурс (за договором - виконавець) укладений договір від 15.08.2014 № П-12/14, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати субпідрядні будівельно-монтажні роботи на об`єкті за адресою м. Київ, Контрактова площа, 8. Господарські операції за вказаним договором не проводились, позивачем був сплачений аванс.

На виконання вимог ПК України ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс на адресу позивача виписані податкові накладні від 25.05.2014 № 25, від 23.12.2014 № 20, від 30.12.2014 № 34, від 27.01.2015 № 24, від 12.02.2015 № 12, від 20.03.2015 № 17, від 23.04.2015 № 12, від 18.05.2015 № 1, від 29.05.2015 № 8, від 18.06.2015 № 5, від 20.08.2014 № 14.

При цьому, судом враховано правосуб`єктність сторін на час проведення господарський операцій, зокрема, контрагенти позивача ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс були належними учасниками господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Враховуючи, що анулювання реєстрації ТОВ Юніпром Бізнес (дата анулювання 04.03.2015), ТОВ Люкс Борте (дата анулювання 19.11.2015), ТОВ Фірма Глобал Ресурс (дата анулювання 03.12.2014) платниками податку на додану вартість відбулось після виконання позивачем та його контрагентами власних господарських зобов`язань, контрагенти позивача до дати анулювання їх реєстрації не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Слід зазначити, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

З урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Будівельно-монтажні роботи ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс в перевіряємому періоді мали право виконувати на підставі наступних ліцензій:

- Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.12.2013 серії АЕ № 280526 (строк дії по 13.12.2016);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.07.2014 серії АЕ № 291059 (строк дії по 08.07.2017);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.05.2013 серії АЕ № 261360 (строк дії по 24.05.2016).

Водночас, cудом відхиляються посилання Контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1341/16.

Окрім того, суд критично ставиться до посилань відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальних провадженнях № 42016050000000148 від 02.03.2016, № 32016140000000088 від 01.06.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України щодо фіктивного підприємництва ряду суб`єктів господарювання, у тому числі ТОВ Люкс Борте , у якого були придбані роботи Асоціацією Реконфісс , а тому вказане підприємство не могло здійснити позивачеві виконання робіт, оскільки вказані кримінальні провадження не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій Асоціації Реконфісс та ТОВ Люкс Борте , що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17 (адміністративне провадження № К/9901/47560/18).

Не заслуговують на увагу також відомості про кримінальне провадження № 32014100060000083 від 10.04.2014, яке не стосується контрагентів позивача, оскільки в ньому фігурують інші підприємства, а саме: ТОВ Промторгпостач , ТОВ Укроптпром .

Щодо посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ Юніпром Бізнес ) від 25.04.2014, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (нижче - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

При цьому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 справа № 822/551/18.

Також, не знайшли свого підтвердження та були спростовані під час розгляду справи висновки відповідача щодо непідтвердження факту отримання позивачем будівельно-монтажних робіт від ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте у травні, грудні 2014 року, лютому-червні 2015 року.

Зокрема, як встановлено судом, роботи придбавались позивачем у ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте з метою виконання взятих на себе зобов`язань перед замовниками - ТОВ ТРК Інвест , ПАТ Діамантбанк , що в свою чергу підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року № 44-47, а також актом готовності об`єкта до експлуатації від 20.07.2016, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Операції з виконання будівельно-монтажних робіт, проведені контрагентами, мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки.

Натомість, висновки відповідача про нереальність указаних господарських операцій позивача, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях Контролюючого органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані Асоціацією під час проведення перевірки.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

При цьому, прийняття податкових повідомлень-рішень за відсутності визначених законодавством підстав для донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість нівелює правову мету прийняття таких актів індивідуальної дії.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 13708,06 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Асоціації Реконструкція фундаментів санація стін - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2017 № 0001871402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 226370 грн. з яких: 198107 грн. за основним платежем та 28263 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2017 № 0001881402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 687501 грн. з них: 550001 грн. за основним платежем та 137500 грн. за штрафними санкціями.

4. У позові про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 18.10.2016 № 6553 Про проведення документальної планової виїзної перевірки Асоціація Реконфісс код 21460131 - відмовити.

5. Cтягнути на користь Асоціації Реконструкція фундаментів санація стін (03115, м. Київ, Святошинський район, вул. Верховинна, буд. 77/13, кв. 162, код ЄДРПОУ 21460131) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені Асоціацією Реконструкція фундаментів санація стін витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 708,06 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісім гривень 06 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко