Постанова

від 04.02.2020 по справі 911/1344/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа№ 911/1344/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 04.02.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго

на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 (повний текст складено 23.08.2019)

у справі №911/1344/19 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗРП-16

до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго

про стягнення 623 966,24 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗРП-16 (далі, позивач або ТОВ ЗРП-16 ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго (далі, відповідач або ТОВ Біогазенерго ) про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 623 966,24 грн, з яких: 452 279,32 грн основний борг за Договором підряду від 01.02.2018 №01/02, 122 537,16 грн пені, 38 911,76 грн інфляційних втрат, 10 238,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ Біогазенерго умов укладеного із ТОВ ЗРП-16 Договору підряду №01/02 від 01.02.2018 в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗРП-16 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗРП-16 452 279,32 грн (чотириста п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят дев`ять гривень тридцять дві копійки) основного боргу; 88 597,97 грн (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень дев`яносто сім копійок) пені; 10 238,00 грн (десять тисяч двісті тридцять вісім гривень нуль копійок) 3% річних; 38 911,76 грн (тридцять вісім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень сімдесят шість копійок) інфляційних втрат; 8 850,41 грн (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят гривень сорок одна копійка) судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що ТОВ ЗРП-16 на виконання своїх зобов`язань за договором виконало та передало замовнику робіт на загальну суму 1 630 328,40 грн, а замовник прийняв виконання, що підтверджується належним чином оформленими (підписаними та скріпленими печатками обох сторін) Довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та Актами КБ-2в. У свою чергу відповідач обов`язок щодо оплати за виконані роботи виконав частково, сплативши за них лише 1 178 049,08 грн, що підтверджується залученими до матеріалів справи виписками по рахунку ТОВ ЗРП-16 , а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 452 279,32 грн основної заборгованості є обґрунтованими. Водночас, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 10 305,07 грн, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10 238,00 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі, розмір інфляційних втрат, належних до стягнення з відповідача на користь позивача складає 43 581,00 грн за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року (оскільки інфляційні втрати розраховуються за повний місяць), а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 38 911,76 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі, водночас, вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 88 597,97 грн (за період з 21.08.2018 по 24.02.2019), а відтак вказану вимогу слід задовольнити частково у розмірі 88 597,97 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 20.09.2019 (про що свідчить відмітка апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі), Товариство з обмеженою відповідальністю Біогазенерго звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ ЗРП-16 до ТОВ Біогазенерго залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції при прийняття рішення норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував при розрахунку суми основної заборгованості два платежі від 31.05.2018 на суму 15 504,85 грн та на суму 3 991,24 грн, а всього на суму 19 496,09 грн, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ ЗРП-16 за період з 31.05.2018 по 31.05.2018, у зв`язку з чим відповідачем за договором сплачено не 1 178 049,08 грн, як помилково зазначив суд, а 1 197 545,17 грн, відповідно, заборгованість відповідача за договором становить 432 783,23 грн;

- суд першої інстанції невірно здійснив перевірку розрахунку 3% річних, оскільки за період розрахунку з 21.08.2018 по 09.09.2018 сума основного боргу на 21.08.2018 складала 657 913,23 грн (1 630 328,40 грн. - 972 415,17 грн), а не 677 409,32 грн, та відповідно до пункту 2.2. Договору оплата за роботи здійснюється Замовником протягом трьох банківських днів на основі підписаних актів виконаних робіт. Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року підписаний сторонами 20.08.2018, а отже 3% має нараховуватися з 24.08.2018, а не з 21.08.2018. Щодо 3% річних за період розрахунку з 11.09.2018 по 09.12.2018, то судом першої інстанції також неправильно з`ясовані обставини справи, оскільки в зазначеному періоді сума основного боргу складала 457 913,23 грн. (657 913,23 грн - 2 000,00 грн), а не 477 409,32 грн. Щодо 3% річних за період з 11.12.2018 по 13.05.2019, то в зазначеному періоді сума основного боргу складала 432 783,23 грн (457 913,23 грн - 25 130,00 грн), а не 452 279,32 грн, а тому розрахунок 3% за вказаний період також є помилковим;

- судом першої інстанції невірно розраховані інфляційні втрати, оскільки за період розрахунку з 11.09.2018 по 09.12.2018 сума основного боргу складала 457 913,23 грн (657 913,23 грн - 200 000,00 грн), а не 477 409,32 грн. Щодо інфляційних втрат за період з 11.12.2018 по 13.05.2019, то судом першої інстанції також неправильно з`ясовані обставини справи, оскільки в зазначеному періоді сума основного боргу складала 432 783,23 грн (457 913,23 грн - 25 130,00 грн), а не 452 279,32 грн, а тому розмір інфляційних втрат судом також встановлений неправильно;

- судом першої інстанції неправильно з`ясовані обставини справи, оскільки, по-перше, розрахунок пені окремо по кожному акту виконаних робіт судом взятий з 21.08.2018, у той час, як відповідно до пункту 2.2. Договору оплата за роботи здійснюється Замовником протягом трьох банківських днів на основі підписаних актів виконаних робіт. Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року підписаний сторонами 20.08.2018, а отже нарахування пені має відбуватися з 24.08.2018, а не з 21.08.2018, по-друге, станом на 21.08.2018 сума основного боргу складала 657 913,23 грн (1 630 328,40 грн - 972 415,17 грн), а не 677 409,32 грн, з 11.09.2018 по 09.12.2018 сума основного боргу складала 457 913,23 грн (657 913,23 грн - 200 000,00 грн), а не 477 409,32 грн, з 11.12.2018 по 13.05.2019 сума основного боргу складала 432 783,23 грн (457 913,23 грн - 25 130,00 грн), а не 452 279,32 грн, а тому розмір пені також встановлений невірно.

У прохальній частині апеляційної скарги також викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 02.10.2019, зазначає наступне:

- посилання відповідача в апеляційній скарзі на нібито оплату виконаних робіт 31.05.2018 в сумі 19 496,09 грн є безпідставним, оскільки дана оплата була здійснена за РВД зг.рах №51 від 30.05.2018 по договору підряду №01/02 від 01.02.2018 та за РВД та адаптер зг.рах №52 від 30.05.2018 по договору підряду №01/02 від 01.02.2018, про що чітко зазначено в призначенні платежу, тобто, оплата 31.05.2018 здійснена за поставку матеріалів, а не за виконані роботи;

- відповідачем не спростовано наявності підстав для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №911/1344/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Біогазенерго , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 14 039,24 грн.

17.10.2019 представник апелянта через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №911/1344/19, до якої додане платіжне доручення №132 від 16.10.2019 про сплату судового збору у розмірі 13 275,62 грн та платіжне доручення №147 від 17.10.2019 про сплату судового збору у розмірі 763,62 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі № 911/1344/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Біогазенерго пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19 на час апеляційного провадження; розгляд справи призначено на 03.12.2019.

03.12.2019 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представником відповідача у справі є безпосередньо директор підприємства, який з 14.10.2019 знаходиться на стаціонарному лікуванні та на час розгляду апеляційної скарги фактично не може бути присутній у судовому засіданні (завірена копія листка непрацездатності додана до клопотання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи №911/1344/19 відкладено на 17.12.2019; запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення стосовно початкової дати нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи, при цьому, умови пункту 2.2. Договору підряду №01/02 від 01.02.2018.

17.12.2019 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що на даний час директор підприємства продовжує хворіти, лікарняний лист ще не закритий.

У судовому засіданні 17.12.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.12.2019 позивач надав суду розрахунки інфляційних втрат та 3% річних.

Суд у судовому засідання 17.12.2019 перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті.

З метою перевірки наданих позивачем у судовому засіданні розрахунків ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 розгляд справи відкладено на 04.02.2020; зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дати отримання даної ухвали направити на адресу відповідача копію наданого ним 17.12.2019 до суду розрахунку інфляційних збитків та 3% річних. Докази направлення надати суду; запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дати отримання від позивача розрахунку від 17.12.2019 надати суду свої пояснення із приводу останніх.

02.01.2020 представник позивача на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду докази на підтвердження направлення на адресу відповідача копії наданого ним 17.12.2019 до суду розрахунку інфляційних збитків та 3% річних.

У судовому засіданні 04.02.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 04.02.2020, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 04.02.2020 не з`явився, подав 04.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Колегія суддів, враховуючи вказане клопотання відповідача, ухвалила здійснювати розгляд справи за відсутності його представника, оскільки у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.02.2018 між ТОВ Біогазенерго (замовник) та ТОВ ЗРП-16 (підрядник) укладено Договір підряду №01/02 (далі, Договір), відповідно до умов якого:

- підрядник на свій ризик за кошти замовника виконує роботи по монтажу та наладці технологічного обладнання згідно заявки замовника, з додержанням вимог будівельних норм і правил. Роботи виконуються підрядником власними силами з використанням власного обладнання, інструменту та матеріалів, якщо інше не передбачене цим договором (пункт 1.1 договору);

- вартість за цим договором складає 1 630 330,80 грн. з ПДВ включно (пункт 2.1. Договору);

- оплата за роботи здійснюється замовником наступним чином:

перший платіж: 18% від загальної суми після підписання договору до початку виконання робіт; другий платіж: 18% від загальної суми договору протягом 3 робочих днів з початку виконання робіт; решта суми оплачується протягом 3 банківських днів на основі підписаних актів виконаних робіт за кожний місяць (пункт 2.2. Договору);

- оплата замовником проводиться у національній валюті гривні та в безготівковій формі, шляхом перерахування загальної вартості робіт на розрахунковий рахунок підрядника (пункт 2.3. Договору);

- договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 3.1. Договору);

- у випадку несвоєчасної сплати за виконані роботи кожного етапу замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

20.03.2018 між ТОВ Біогазенерго та ТОВ ЗРП-16 укладено Додаткову угоду №1 до Договору підряду №01/02 від 01.02.2018, відповідно до умов якої сторони погодили пункт 1.1. викласти в іншій редакції: підрядник на свій ризик за кошти замовника виконує роботи по монтажу та наладці технологічного обладнання на тепловій електростанції у смт. Іванків Київської області згідно кошторисної документації замовника з додержанням вимог будівельних норм і правил. Роботи виконуються підрядником власними силами з використанням власного обладнання, інструменту та матеріалів, якщо інше не передбачено цим договором.

Позивач у позові стверджував, що свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконав повністю, поставивши матеріали згідно видаткових накладних на загальну суму 140 849,47 грн, які відповідачем були оплачені. Водночас, позивач виконав та передав замовнику роботи на загальну суму 1 630 328,40 грн, а замовник прийняв виконання, що підтверджується належним чином оформленими (підписаними та скріпленими печатками обох сторін) Довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та Актами КБ-2в, однак оплатив вказані роботи лише частково, у сумі 1 178 049,08 грн. Відтак, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором у розмірі 452 279,32 грн, на яку позивачем нараховані 3% річних в сумі 10 238,00 грн, 38 911,76 грн інфляційних втрат та 122 537,16 грн пені.

Позивач звертався до відповідача із претензією вих.№022119-з від 21.02.2019 про сплату суми боргу, пені, інфляції, 3% річних від простроченої суми, однак вказана претензія відповідачем задоволена не була.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині присуджених судом до стягнення сум пені та 3% річних , з огляду на наступне.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами у справі Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За змістом статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ЗРП-16 на виконання своїх зобов`язань за Договором виконало та передало замовнику роботи на загальну суму 1 630 328,40 грн, а замовник прийняв виконання, що підтверджується відповідними належним чином оформленими (підписаними та скріпленими печатками обох сторін) Довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та Актами КБ-2в, а саме:

- актом приймання виконаних будівельних робіт від 01.06.2018 на суму 256 796,40 грн;

- актом приймання виконаних будівельних робіт від 18.06.2018 на суму 500 616,00 грн;

- актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 року на суму 300 495,60 грн;

- акт приймання виконаних будівельних робіт від 20.08.2018 на суму 572 420,40 грн;

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.2. Договору підряду №01/02 від 01.02.2018 передбачено, що оплата за роботи здійснюється замовником наступним чином: перший платіж: 18% від загальної суми після підписання договору до початку виконання робіт; другий платіж: 18% від загальної суми договору протягом 3 робочих днів з початку виконання робіт; решта суми оплачується протягом 3 банківських днів на основі підписаних актів виконаних робіт за кожний місяць.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свій обов`язок щодо оплати виконаних робіт виконав частково, сплативши за них лише 1 178 049,08 грн, про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку ТОВ ЗРП-16 :

- 16.04.2018 сплачено 293 459,54 грн з призначенням платежу: оплата за роботи по монтажу та наладці техн. обладнання згідно договору підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 18.04.2018 сплачено 293 459,54 грн з призначенням платежу: оплата за роботи по монтажу та наладці техн. обладнання згідно договору підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 16.05.2018 сплачено 50 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за роботи по монтажу та наладці техн. обладнання згідно договору підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 12.06.2018 16 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за роботи зг дог підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 06.07.2018 сплачено 100 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за роботи зг. договору підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 13.07.2018 сплачено 200 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за роботи згідно договору підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 10.09.2018 сплачено 200 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за роботи згідно договору підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 10.12.2018 сплачено 25 130,00 грн з призначенням платежу: оплата за роботи згідно договору підряду №01/02.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що вартість виконаних, але неоплачених відповідачем робіт, строк оплати яких є таким, що настав, становить: 1 630 328,40 грн (вартість виконаних робіт) - 1 178 049,08 грн (вартість оплачених робіт) = 452 279,32 грн.

Також із матеріалів справи вбачається, що ТОВ ЗРП-16 поставило ТОВ Біогазенерго матеріалів на загальну суму 140 849,47 грн, що підтверджується залученими до матеріалів справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №24 від 04.05.2018 на суму 4 583,30 грн;

- видаткова накладна №23 від 04.05.2018 на суму 113 831,28 грн;

- видаткова накладна №37 від 18.08.2018 на суму 2 938,80 грн;

- видаткова накладна № 31 від 31.05.2018 на суму 15 504,85 грн;

- видаткова накладна №32 від 31.05.2018 на суму 3 991,24 грн.

Судом встановлено, що ТОВ Біогазенерго за поставлений товар сплатило загалом 140 849,47 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ ЗРП-16 , а саме:

- 03.05.2018 сплачено 4 583,30 грн з призначенням платежу: оплата за реле, колодку, скоби, зг. рах. №40 від 02.05.2018;

- 03.05.2018 сплачено 116 770,08 грн з призначенням платежу: оплата за перетворювач частоти, панель керування зг. рах. №39 від 02.05.2018;

- 31.05.2018 сплачено 15 504,85 грн з призначенням платежу: оплата за РВД зг. рах. №51 від 30.05.2018 по договору підряду №01/02 від 01.02.2018;

- 31.05.2018 сплачено 3 991,24 грн з призначенням платежу: оплата за РВД та адаптер зг.рах №52 від 30.05.2018 по дог підряду №01/02 від 01.02.2018.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач повністю оплатив вартість матеріалів та обладнання, поставлених позивачем з метою виконання робіт по Договору підряду №01/02 від 01.02.2018.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження оплати ним заборгованості за виконані роботи згідно Договору №01/02 від 01.02.2018 у сумі 452 279,32 грн суду не надав.

Колегією суддів, поруч із цим, відхиляються доводи скаржника із приводу того, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував при розрахунку суми основної заборгованості два платежі від 31.05.2018 на суму 15 504,85 грн та на суму 3 991,24 грн, оскільки вказана оплата була здійснена відповідачем за РВД зг.рах №51 від 30.05.2018 по договору підряду №01/02 від 01.02.2018 та за РВД та адаптер зг.рах №52 від 30.05.2018 по договору підряду №01/02 від 01.02.2018, про що чітко зазначено в призначенні платежу, тобто за поставку матеріалів, а тому такі оплати не можуть бути включені у рахунок оплати за виконані позивачем роботи.

Відтак, доводи відповідача про сплату ним заборгованості у розмірі більшому, ніж вказано позивачем, спростовуються матеріалами справи.

При цьому, суд першої інстанції, дослідивши акти виконаних будівельних робіт, вірно встановив, що в останніх підрядником вартість робіт по об`єкту визначалась без врахування вартості матеріальних ресурсів поставки замовника, а матеріали поставки замовника відображені в актах довідково.

Таким чином, враховуючи те, що строк оплати вартості виконаних робіт настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати робіт у повному обсязі на день розгляду справи відповідачем суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 452 279,32 грн підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 122 537,16 грн пені за період з 21.08.2018 по 13.05.2019, 38 911,76 грн інфляційних втрат за період 11.09.2018 по 13.05.2019 та 10 238,00 грн 3% річних за період з 21.08.2018 по 13.05.2019.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 21.08.2018 по 13.05.2019 становить 10 305,07 грн, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10 238,00 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Колегія суддів, у свою чергу, зазначає, що позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, було невірно визначено період стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, нарахування 3% річних має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних).

За змістом пункту 2.2. Договору кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3 банківських днів на основі підписаних актів виконаних робіт за кожний місяць.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 20.08.2018 (дату підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт) заборгованість відповідача за виконані роботи становила 677 409,32 грн.

Із доданого позивачем до позовної заяви та до суду апеляційної інстанції розрахунку вбачається, що початковою датою нарахування 3% річних є 21.08.2018.

Однак, згідно пункту 2.2. Договору позивач має право на нарахування 3% річних лише з 24.08.2018.

Колегією суддів здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та встановлено наступне.

Сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 24.08.2018 по 09.09.2018 складає 946,52 грн, а не 1058,00 грн, як зазначає позивач.

10.09.2018 відповідачем здійснено оплату за виконані роботи у розмірі 200 000,00 грн.

Отже, станом на 11.09.2018 заборгованість відповідача за Договором становила 477 409,32 грн (677 409,32 грн - 200 000,00 грн).

За перерахунком суду апеляційної інстанції за період з 11.09.2018 по 09.12.2018 позивач мав право на нарахування відповідачу 3% річних на суму 477 409,32 грн у розмірі 3 531,52 грн. Водночас, позивачем за вказаний період заявлена до стягнення із відповідача сума 3% річних у розмірі 3 492,00 грн.

10.12.2018 відповідачем здійснено оплату за виконані роботи у розмірі 25 130,00 грн.

Отже, станом на 11.12.2018 заборгованість відповідача за Договором становила 452 279,32 грн (477 409,32 грн - 25 130,00 грн).

За перерахунком суду апеляційної інстанції за період з 11.12.2018 по 13.05.2019 (дата позовної заяви) позивач мав право на нарахування відповідачу 3% річних на суму 452 279,32 грн у розмірі 5 724,74 грн. Водночас, позивачем за вказаний період заявлена до стягнення із відповідача сума 3% річних у розмірі 5 688,00 грн.

Таким чином, оскільки позивачем було невірно визначено початкову дату, з якої він мав право нараховувати відповідачу 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (21.08.2018, а не 24.08.2018), а також враховуючи те, що суд обмежений у праві виходити за межі позовних вимог, у тому числі, по кожному із заявлених позивачем періодам прострочки, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 10 126,52 грн (946,52 грн +3 492,00 грн +5 688,00 грн).

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з 11.09.2018 по 13.05.2019 у розмірі 38 911,76 грн.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, встановила що, за вказаний період позивач мав право на нарахування відповідачу до стягнення інфляційних втрат у розмірі 43 564,72 грн (24 252,39 грн за період з 11.09.2018 по 09.12.2018 на суму боргу 477 409,32 грн; 19 312,33 грн за період з 11.12.2018 по 13.05.2019 на суму боргу 452 279,32 грн). Водночас, позивачем за період з 11.09.2018 по 13.05.2019 заявлена до стягнення із відповідача сума інфляційних втрат у розмірі 38 911,76 грн.

Отже, оскільки господарський суд обмежений у праві виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 911,76 грн інфляційних втрат за період з 11.09.2018 по 13.05.2019 підлягають задоволенню в межах заявленої до стягнення сумі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивачем заявлена до стягнення із відповідача пеня у розмірі 122 537,16 грн за період з 21.08.2018 по 13.05.2019.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної сплати за виконані роботи кожного етапу замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли в період, за який сплачується пеня, від суми неоплачених робіт за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше договором не встановлено.

Як встановлено судом вище, позивач помилково, без урахування умов пункту 2.2. Договору, визначає у своєму розрахунку початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем з 21.08.2018, а не з 24.08.2018.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку пені окремо по кожному акту виконаних робіт, із урахуванням шестимісячного строку для нарахування пені та не виходячи за межі періоду нарахування, заявленого позивачем, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 86 908,13 грн (за період з 24.08.2018 по 24.02.2019), а відтак позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 86 908,13 грн. У частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 35 629,03 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов`язання з оплати виконаних позивачем згідно умов Договору підрядних робіт підлягають 86 908,13 грн (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот вісім гривень тринадцять копійок) пені, 10 126,52 грн (десять тисяч сто двадцять шість гривень п`ятдесят дві копійки) 3% річних та 38 911,76 грн (тридцять вісім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень сімдесят шість копійок) інфляційних втрат.

Висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки сторонами у Договорі не було врегульовано строки поставки та строки оплати обладнання за видатковими накладними, тому перебіг строку виконання грошового зобов`язання слід обчислювати у відповідності до статті 692 Цивільного кодексу України, тобто з наступного дня після прийняття товару, є безпідставними, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення із відповідача заборгованості за виконані позивачем за Договором роботи, факт виконання яких підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, підписаними сторонами, а згідно пункту 2.2. Договору оплата за виконані роботи здійснюється саме на підставі підписаних актів виконаних робіт.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у даній справі є таким, що підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються частково.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2019 у справі №911/1344/19 викласти у наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго (07201, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 192, код 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗРП-16 (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, офіс 11, код 40730504) 452 279,32 грн. (чотириста п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят дев`ять гривень тридцять дві копійки) основного боргу; 86 908,13 грн. (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот вісім гривень тринадцять копійок) пені; 10 126,52 грн. (десять тисяч сто двадцять шість гривень п`ятдесят дві копійки) 3% річних; 38 911,76 грн. (тридцять вісім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень сімдесят шість копійок) інфляційних втрат; 8 823,39 грн. (вісім тисяч вісімсот двадцять три гривні тридцять копійок) судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗРП-16 (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, офіс 11, код 40730504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго (07201, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 192, код 33593431) 804,16 грн. (вісімсот чотири гривні шістнадцять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/1344/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка