Постанова

від 18.02.2020 по справі 240/513/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 240/513/19

Номер провадження 22-ц/804/546/20

Єдиний унікальний номер 240/513/19 Головуючий у 1 інстанції Щербак Ю.В.

Номер провадження 22-ц/804/546/20 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Гапонова А.В., Мірути О.А.

за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду м.Бахмут цивільну справу № 240/513/19 за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації, третя особа - Олександрівська районна державна адміністрація, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року, постановленого у складі судді Щербак Ю.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації (який змінив свою назву на відділ культури, молоді та спорту Олександрівської районної державної адміністрації згідно розпорядження від 02.12.2019 року №214/01-08, а.с.178-180), третя особа - Олександрівська районна державна адміністрація, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В позові зазначила, що працювала заступником директора Олександрівського районного центру культури та дозвілля. Наказом № 56-од від 30 жовтня 2014 року їй була встановлена надбавка за складність та напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу.

Наказом начальника районного відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації від 31 жовтня 2017 року №51-од вказану надбавку було скасовано. Вона (позивач) оскаржила цей наказ до суду і рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 29 березня 2018 року дії відповідача були визнані незаконними, спірний наказ скасовано.

В липні 2018 року позивач звернулась до Олександрівського районного суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі у виді несплати надбавки в повному розмірі з січня 2018 року. Представник відповідача надав до суду наказ № 02-од від 2 січня 2018 року, пунктом 2 якого скасовано наказ від 30 жовтня 2014 року про встановлення надбавки за складність та напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу та встановлено надбавка в розмірі 30% посадового окладу.

Зазначає, що має два накази від одного числа та номера, але різного змісту. Так, один наказ не містить посилання на скасування наказу від 30 жовтня 2014 року, а інший - має п.2, яким скасований вказаний наказ та встановлена надбавка в розмірі 30% посадового окладу. Позивач вважає, що наказ №2-од від 2 січня 2018 року, який містить п.2 є протиправним, виходячи з такого. Наказ про встановлення надбавки в розмірі 50% посадового окладу №56-од від 30 жовтня 2014 року не містить обмежень часу дії, а відтак, він діяв до часу звільнення її (позивача) з роботи 7 лютого 2019 року.

Вважає, що встановлена 50% надбавка може бути зменшена у разі несвоєчасного виконання завдання, погіршення якості роботи, порушення трудової дисципліни, як це зазначено п.1 ч.3 Постанови КМУ від 30 серпня 2002 року №1298. Посилається, що в період з 2014 року по 2018 рік вона неодноразово була заохочена грамотами та подяками за сумлінну працю. Крім того, пунктом 4 зазначеної Постанови КМУ не передбачено право керівників скасовувати встановлені надбавки в межах строку дії наказу про їх встановлення.

Просила визнати протиправними дії начальника відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації щодо видання п.2 наказу № 02-од від 2 січня 2018 року про встановлення ОСОБА_1 надбавки в розмірі 30% посадового окладу та зобов`язати начальника відділу культури скасувати п.2 наказу про встановлення їй надбавки в розмірі 30% посадового окладу та скасування наказу начальника відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації від 30 жовтня 2014 року № 56-од.

25 червня 2019 року позивач звернулася до суду з уточненою позовною заявою, в якій просила суд скасувати п.2 наказу № 02-од від 2 січня 2018 року про встановлення їй надбавки в розмірі 30% посадового окладу та скасування наказу начальника відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації від 30 жовтня 2014 року №56-од.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації, третя особа - Олександрівська районна державна адміністрація, про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року скасувати в зв`язку з невідповідністю висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, та ухвалити нове рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що Наказ за №56-од від 30.10.2014 року про надбавки за складність та напруженість у роботі в розмірі 50% посадового окладу з 01 листопада 2014 року не мав обмежувальної дії в часі, тобто він діяв до її звільнення з посади в лютому місяці 2019 року в зв`язку з скороченням штатів.

Олександрівський районний суд в своєму рішенні вказав на те, що керівники бюджетних установ закладів та організацій мають право установлювати працівникам цих установ конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них, але згідно п.4 Постанови КМУ №1298 від 30.08.2002 року, п.3 Наказу МК України №745 від 18.10.2005 року - не передбачено право керівників місцевих органів виконавчої влади, органів, місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установі закладів культури в межах фонду заробітної плати затвердженого в кошторисах, скасовувати встановлені надбавки в межах строку дії наказу про їх встановлення. Вважає, що питання яке є предметом судового розгляду стосується також і оплати праці, зазначені положення постанови та наказу не можна розглядати як виплату надбавок, віддану на розсуд керівників органів.

Зазначає, що не згодна з висновками суду про те, що дія наказу №56-од від 30 жовтня 2014 року де їй встановлена 50% надбавка до заробітної плати, яка є безстроковою, має обмеження в часі що суперечить вимогам п.4 Постанови КМУ №1298 від 30.08.2002 року, п.3 Наказу МК України за №745 від 18.10.2005 року.

Суд взагалі не вирішив питання, на якій підставі в наказі № 02-од від 02.01.2018 року з неї знята грошова надбавка в розмірі 50% посадового окладу. Олександрівський суд порушив вимоги ст.263 ЦПК України.

Зазначає, що відповідач наказ за № 02-од з пунктом 2 про відміну наказу № 56-од від 30.10.2014 року представила в суд тільки в вересні 2018 року, коли позивач звернулася з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи проявив необ`єктнвність та заінтересованість в прийнятті рішення на користь відповідача, суддя зовсім не вникла в суть справи, оскільки в указаній період часу вона звернулася в Олександрівський районний суд про визнання протиправними дії відповідача в частині скасування їй надбавки за складність у роботі в розмірі 50% за період з 01 листопада 2017 року по 30.12.2017 року і ці дії визнати протиправними; Олександрівський суд своїм рішенням від 29 березня 2018 року /справа № 240/953/17/ в повній мірі задовольнив її вимоги, їй було повністю виплачено заборгованість по заробітній платі за вказаний період часу із розрахунку 50% до посадового окладу згідно наказу відділу культури за № 56-од від 30.10.2014 року, а дії відповідача були визнані протиправними; в рішенні Олександрійського районного суду від 29 березня 2018 року, на яке посилається суд, не вказано про існування наказу відділу культури від 02.01.2018 року за номером 02-од з пунктом 2, а все тому що даного наказу з пунктом 2 взагалі не існувало, він був сфальсифікований і представлений в суд тільки в вересні 2018 року коли вона звернулася з позовом в Олександрівський суд про стягнення заборгованості по зарплаті.

При розгляді даної справи суд грубо порушив вимоги п.3 ст.241 ЦПК України, у зв`язку з чим вона була позбавлена процесуального права відстоювати в дебатах свою позицію позивача по справі. Були порушені також вимоги п.2. ст.242 ЦПК України, де вказано, що в судових дебатах першим надається слово позивачеві.

Суд порушив вимоги п.6 ст.259 ЦПК України про порядок ухвалення судових рішень, оскільки після десяти днів вона не отримала повного рішення суду від 22.11.2019 року і тільки після письмової заяви 5 грудня 2019 року вона одержала повний текст рішення по справі.

Судом грубо було порушені вимоги п.6 ст.268 ЦПК України, оскільки ні суддя, ні інший працівник суду не повідомив її про день складенні повного рішення по справі.

Звертає увагу апеляційного суду на обставини, які на її думку вказують на некомпетентність та упередженість суду першої інстанції при розгляді даної справи, а саме: 28 березня 2018 року Олександрійський районний суд (справа № 240/953/17) задовольнив всі її позовні вимоги до відповідача по справі - відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень. Рішення суду набрало законної сили 08 травня 2018 року і не було оскаржене відповідачем. 28 лютого 2019 року Донецький окружний адміністративний суд (справа №200/10537/18-а) про визнання протиправними та незаконними дії відповідача - відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації, також задовольнив всі її позовні вимоги, а пункт 2 наказу № 02-од від 02.01.2018 року визнав відповідачем сфальсифікованим.

Зазначає, що вона звернулася з позовом до Донецького окружного адміністративного суду, оскільки Олександрійський районний суд своєю ухвалою від 29 жовтня 2018 року (справа №240/478/18р) про стягнення заборгованості по заробітній платі з відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації, вказав що вона просила суд зупинити провадження по справі до розгляду Донецьким окружним адміністративним судом адміністративної справи за її позовом. По суті суддя ввела її в оману вказавши їй на те, що її адміністративний позов до відповідача згідно закону повинен розглядатися спочатку в Донецькому окружному адміністративному суді, а не в Олександрівському районному суді. Вона мешкає в смт. Олександрівка на відстані 300 метрів від приміщення Олександрійського райсуду і їй було зручніше звертатися з адміністративним позовом до Олександрійського суду, а не до Донецького окружного адміністративного суду на відстані 200 кілометрів, чотири рази бути в суді та витрачати свої кошти на дорогу. В подальшому в апеляційній скарзі відповідача рішення Донецького окружного адміністративного суду було скасовано в зв`язку з непідсудністю даної справи Донецькому окружному адміністративному суду, а справу повинен був розглядати Олександрівський районний суд, а саме суддя Щербак Ю.В. яка по суті ухилилася від розгляду її адміністративного позову, чим порушила, на думку позивача вимоги ст.10 ЦПК України про верховенство права та законодавства, відповідно до якого суд вирішує справи.

Зазначає, що Олександрійський районний суд та Донецький окружний суд двічі визнали законність та обґрунтованість її позовних вимог до відповідача і задоволено всі її позовні вимоги і тільки суддя Олександрівського районного суду Щербак Ю.В., допустивши низку порушень ЦПК України та явну необ`єктивність і незнання матеріалів справи, відмовила їй у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на Конституцію України, ЗУ Про оплату праці , Постанову про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери від 30.08.2002 №1298, Наказ Мінкультури України від 18.10.2005 №745 Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки зазначає, що повноваження керівника бюджетної установи щодо встановлення надбавок є дискреційними. Дискреційними повноваженнями є сукупність прав та обов`язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Таким чином, приймаючи рішення про встановлення Позивачу надбавки за і складність і напруженість у роботі, визначаючи розмір вказаної надбавки, начальник відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації Гончарова О.В. діяла у межах повноважень, наданих їй вимогами діючого законодавства.

Згідно з пунктом 4 Постанови КМ України № 1298 конкретні розміри надбавок працівникам бюджетних установ встановлюються керівниками бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків. ОСОБА_1 на момент видачі спірного наказу від 02.01.2018 № 02-од перебувала на посаді заступника директора районного центру культури та дозвілля (далі РЦКД), що входив до структури відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації. Бюджетне фінансування діяльності РЦКД, у тому числі фінансування витрат на оплату праці його працівників, здійснюється програмною кваліфікацією видатків місцевих бюджетів 1014060 Забезпечення діяльності палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля та інших - клубних закладів. Відповідно до кошторису на 2018 рік відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації, обсяг видатків на оплату праці працівників РЦКД та клубних закладів, що входять до структури відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації, склав 1 499 500 грн. на рік. Вказаний обсяг витрат включає витрати на оплату праці працівників РЦКД та 11 клубних закладів. Відповідно до Штатного розпису РЦКД з 01.01.2018 , на підставі якого було розроблено та затверджено Кошторис на 2018 рік , штат РЦКД складав 11 працівників. Фонд заробітної плати працівників РЦКД на 2018 рік склав 565 151,80 грн., суму в межах Кошторису на 2018 рік . Річний фонд заробітної плати заступника директора РЦКД (посада, яку займала Позивач), склав 66483,00 грн. та включав витрати на виплату надбавки за складність і напруженість у розмірі 30% від посадового окладу, що складало 1 120.50 грн. на місяць. Встановлення надбавки за складність і напруженість у роботі у розмірі, більшому ніж 30% від посадового окладу, було унеможливлене через обмежений обсягів фінансування витрат на заробітну плату, встановлених Кошторисом на 2018 рік . Більш того, спірним наказом Позивачу встановлено надбавку у розмірі, визначеному Штатним розписом РЦКД з 01.01.2018 . Таким чином, розмір надбавки Позивачу на рівні 30% від посадового окладу, встановлено в межах фонду оплати праці РЦКД, затвердженого в кошторисах доходів і видатків по районному центру культури і туризму.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно з частиною 11 статті 23 Бюджетного кодексу України забороняється збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ без внесення змін до рішення про місцевий бюджет. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. За таких умов, відповідач, як керівник бюджетної установи, розпорядника бюджетних коштів, повинна була забезпечити у 2018 році витрачання бюджетних коштів на оплату праці працівників, у тому числі, надбавки за напруженість і складність, у межах бюджетних призначень, визначених Кошторисом на 2018 рік та Штатним розписом РЦКД з 01.01.2018 . Враховуючи, що бюджетним призначенням передбачено фінансування витрат на оплату праці за посадою заступника директора РЦКД з урахуванням максимального розміру надбавки на рівні 30% посадового окладу, саме такий розмір надбавки було встановлено наказом від 02.01.2018 №02-ОД. Реалізуючи свої повноваження, визначені Посадовою інструкцією директора РЦКД , директор РЦКД Куренна Л.С. 20.12.2017 звернулася до відповідача з поданням, яке містило пропозиції щодо диференціації зарплати працівників РЦКД, у тому числі, щодо встановлення їм розмірів надбавок до посадового окладу за складність і напруженість у роботі. Вказане подання, у тому числі, містило пропозицію встановити позивачу надбавку на рівні 30% посадового окладу. Необхідність встановлення такої надбавки та її граничний розмір обумовлювався професіоналізмом, творчим підходом, результатами роботи Позивача. Вказане подання та характеристика і оцінка роботи позивача з боку її безпосереднього керівника у тому числі, були враховані під час підготовки та видачі наказу від 02.01.2018 № 02-од. Таким чином, видаючи наказ від 02.01.2018 № 02-од Про встановлення надбавки за складність та напруженість у роботі , Відповідач діяла у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, на виконання постанови КМ України від 28.12.2016 № 1037 Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери , з урахуванням пропозицій, характеристики і оцінки роботи Позивача, наданих уповноваженою особою.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що протягом 2014-2018 років неодноразово була заохочена подяками та грамотами за сумлінну працю, на що під час судового засідання при розгляді справи в Олександрівському районному суді начальником відділу культури і туризму райдержадміністрації Гончаровою О.В. було роз`яснено, що дійсно від керівництва управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації, Олександрівської районної державної адміністрації, відділу культури і туризму райдержадміністрації позивач ОСОБА_1 була нагороджена подяками та грамотами в 2014-2016 роках. Подяки, грамоти, які надані до суду в якості доказів від позивача (саме 2017-2018 роки) були вручені головою Олександрівської селищної ради за підготовку заходів на громадських засадах та ніякого відношення до основної роботи не мають.

Відповідачем не скасовано надбавку, а визначено її розмір на 2018 рік з безумовним забезпеченням вимог пункту 4 Постанови КМУ № 1298 щодо встановлення конкретних розмірів надбавок працівникам бюджетних установ в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків на 2018 рік.

Відповідачем у відзиві до позовної заяви було додано належним чином завірена копія наказу від 02.01.2018 № 02-од, яка містила всі необхідні реквізити, у тому числі, підписи осіб, яких цей наказ безпосередньо стосується. Під час розгляду справи відповідачем була надана підшита у встановленому порядку тека з наказами відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації з основної діяльності за 2018 рік з оригіналом зазначеного наказу. Позивачем не надано, а судом не досліджено жодних доказів того, що вказаний наказ сфальсифіковано .

Обвинувачення стосовно того, що Олександрійським районним судом при розгляді справи грубо порушено вимоги ЦПК України є безпідставними та необґрунтованими, а саме: по-перше, суддя Щербак Ю.В. дотримуючись вимог п.3 ст.241 ЦПК України після опитування останнього свідка ОСОБА_2 оголосила про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів ; по-друге, суддею Щербак Ю.В. у судових дебатах першим надано слово позивачу ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст.242 ЦПК України, після чого другим у судових дебатах виступила відповідач ОСОБА_3 . Після закінчення судових дебатів, відповідно до цивільно-процесуального законодавства позивач, як і інші учасники процесу обмінялися репліками.

Правомірність ведення справи суддею підтверджуються протоколом судового засідання та записами проведення судових засідань, що містяться в матеріалах справи.

22 листопада 2019 року Олександрівським районним судом Донецької області головуючим суддею Щербак Ю.В. було винесено рішення: в задоволенні позовних вимог відмовити , повний текст рішення складено 02 грудня 2019 року, де вказано, що рішення не набрало законної сили. Оформлено та направлено 05 грудня 2019 року. Претензій та зауважень щодо порушення норм цивільно-процесуального законодавства не має. Також зазначають, що відповідно до статті 233 КЗпП України позивачем ОСОБА_1 порушено строки звернення до суду, що було доведено під час судового засідання.

Просять апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

13 лютого 2020 року відповідач надіслав на електронну адресу апеляційного суду розпорядження від 02 грудня 2020 року, яким внесено зміни до структури та штатного розпису апарату Олександрівської районної державної адміністрації, а саме перейменовано структурний підрозділ райдержадміністрації: відділ культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації у відділ культури, молоді та спорту Олександрівської районної державної адміністрації (а.с.178-180).

Відзив на апеляційну скаргу третьою особою не надано.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

12 лютого 2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому вона зазначає, що прибути в судове засідання апеляційного суду не має можливості, просить розглянути справу за її відсутності, апеляційну скаргу підтримує (а.с.173).

17 лютого 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.191).

Третя особа також в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу начальника відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації № 10-к від 15 серпня 2014 року, позивач працювала заступником директора з культурно-масової інформаційної та науково-методичної роботи Олександрівського районного центру культури та дозвілля (а.с.6) .

30 жовтня 2014 року наказом начальника відділу культури № 56-од позивачу встановлена надбавка за складність та напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу.

02 січня 2018 року п.1 наказу № 02-од позивачу встановлена надбавка в розмірі 30% посадового окладу, з чим позивач не згодна. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконним і скасувати п.2 даного наказу, в частині встановлення надбавки та скасування наказу в.о. начальника відділу культури і туризму від 30 жовтня 2014 року № 56-од Про встановлення надбавки ОСОБА_1 .

7 лютого 2019 року наказом відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації від 7 лютого 2019 року № 02-к позивача звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату ( а.с.6).

З тексту судового рішення вбачається, що позивач в судовому засіданні пояснила, що з 1 січня 2018 року до часу звільнення з посади, їй було зменшено розмір надбавки до 30% посадового окладу, що на її думку можливо лише в разі наявних недоліків у роботі, в той час як вона мала заохочення у виді подяк та грамот. Відтак, п.2 наказу № 02-од від 2 січня 2018 року підлягає скасуванню.

З пояснень наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, допитаної у якості свідка гр. ОСОБА_4 (директора районного центру культури та дозвілля) вбачається, що в грудні 2017 року вона звернулась з поданням про встановлення надбавки за складність та напруженість виконуваної роботи працівникам центру культури та дозвілля в розмірі 30% посадового окладу в межах фонду оплати праці. Свідок пояснила, що за об`ємом та складністю виконуваної роботи, позивачка не мала підстав вимагати більшої ніж інші співробітники розміру надбавки. Наказ мав п.2, яким скасовувалися попередні накази про встановлення надбавки у максимальному розмірі. З наказом всі співробітники були ознайомлені під підпис, окрім позивачки, яка відмовилась від ознайомлення про складено відповідний акт.

Свідок ОСОБА_5 (головний бухгалтер відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації), також підтвердила, що наказ № 02-од від 2 січня 2018 року мав єдину форму з наявним п.2 про скасування попередніх наказів.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 (головний спеціаліст по кадровій роботі відділу), пояснила, що нею було підготовлено проект наказу №02-од від 2 січня 2018 року, який не містив п.2 - про скасування попередніх наказів. Виправляючи зауваження начальника відділу, вона виготовила другий проект цього наказу, який і був розповсюджений для ознайомлення. Позивач відмовилась від ознайомлення, про що був складений акт. Яким чином до неї потрапив робочий варіант наказу, свідок пояснити не може.

Свідок ОСОБА_2 (економіст відділу), пояснила, що вона, перебуваючи у складі комісії, засвідчила відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом № 02-од від 2 січня 2018 року, про що був складений акт від 2 січня 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до кошторису відділу культури і туризму на 2018 рік (а.с.50), штатного розпису районного центру культури та дозвілля з 1 січня 2018 року (а.с.43), фінансування надбавки за складність і напруженість у роботі передбачено для заступника директора з культурно-масової, інформаційної та науково-методичної роботи передбачено в розмірі 30% посадового окладу. Нарахування та виплата надбавки за складність і напруженість у роботі є правом керівника бюджетної установи та встановлюється згідно штатного розпису і лише в межах фонду заробітної плати. Встановлення позивачу надбавки у меншому, ніж у попередній період розмірі було викликано саме відсутністю відповідного фінансування з фонду заробітної плати відділу культури Олександрівської районної державної адміністрації на 2018 рік, ураховуючи, що встановлення вказаної надбавки є правом, а не обов`язком відповідача.

Посилання позивача на рішення Олександрівського районного суду Донецької області про скасування зменшення надбавки до 30%, як одну з підстав задоволення позову, суд не прийняв до уваги з огляду на те, що постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 29 березня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування надбавки в розмірі 50% посадового окладу на період з 1 листопада 2017 року по 30 грудня 2017 року, і зазначив, що вказаним судовим рішенням спростовуються доводи позивача щодо безстроковості дії наказу № 56-од від 30 жовтня 2014 року про встановлення їй надбавки в розмірі 50 % посадового окладу, який діє в межах затвердженого кошторисом часу на 2017 рік.

З приводу заяви про фальсифікацію оскарженого наказу, суд виходив з того, що начальник відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації має повноваження в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків встановлювати працівникам конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них на поточний рік. Такого права начальник відділу не позбавлений і в тому разі, якщо ним не прийнято окремий наказ про скасування надбавки, встановленої у минулому році, або іншому минулому періоді. Крім того, позивачем не надано достатніх та безумовних доказів того, що оскаржений наказ є сфальсифікованим.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом частини четвертої статті 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

На підставі ст.98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Як передбачено частиною 1 статті 29 Закону України Про культуру , умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України

Надбавки, як додаткові види заробітної плати, нараховуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери .

На підставі п.3 цієї постанови працівникам установ, закладів та організацій освіти встановлюються надбавки у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки) за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці (п.8) роз`яснив, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено у тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій, конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.

Про аналогічне йдеться також у пунктах 2, 3 Наказу Міністерства культури України Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки від 18 жовтня 2005 року за № 745.

Враховуючи, що діяльність відповідача здійснюється за рахунок бюджетного фінансування, об`єм грошових коштів, в тому числі передбачений на оплату праці, впливає на умови оплати праці працівників, які фінансуються за рахунок цього бюджету, у зв`язку з чим ці обставини є об`єктивними умовами, внаслідок чого керівництвом закладу затверджено на 2018 рік новий штатний розклад, яким зменшено відсоток надбавки всім працівникам закладу, в тому числі і позивачу починаючи з 01.02.2018 року з 50% до 30% (а.с.43).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що наказ за №56-од від 30.10.2014 року про надбавки за складність та напруженість у роботі в розмірі 50% посадового окладу з 01 листопада 2014 року не мав обмежувальної дії в часі, тобто діяв до звільнення позивача з посади в лютому місяці 2019 року, є помилковими, з підстав значених вище і мотивів, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Олександрівського районного суду від 29 березня 2018 року (справа № 240/953/17) задоволено її позов про визнання протиправними дії відповідача в частині скасування надбавки за складність у роботі в розмірі 50% за період з 01 листопада 2017 року по 30 грудня 2017 року, також не впливають на правильність оскаржуваного рішення, оскільки з тексту останнього вбачається, що предметом даного спору було зменшення розміру надбавки позивача наказом керівника установи в листопаді-грудні 2017 року, без внесення змін в затверджений штатний розклад на 2017 рік, про що саме зазначено в даному судовому рішенні.

Щодо фальсифікації оскаржуваного наказу № 02-од від 2 січня 2018 року, судом першої інстанції надано оцінку даним доводам з посиланням на докази, які містяться в матеріалах справи, а також на пояснення допитаних в судовому засіданні свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих відомостей.

Інших доказів, окрім ксерокопії іншої редакції оскаржуваного наказу, на підтвердження даних доводів, позивачем не надано.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушень судом норм процесуального закону, зокрема п.3 ст.241 ЦПК України, позбавлення її процесуального права виступу в дебатах, не знайшли свого підтвердження і спростовуються технічним записом судового процесу, з якого вбачається додержання судом вимог даної норми закону.

Відповідно до ст.6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наданим позивачем доказам, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. за квитанцією № 0.0.1398448564.1 від 03.07.2019 року (а.с.1).

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

Відповідно до частини першої ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1155 грн. за квитанцією № 0.0.1558888298.1 від 19.12.2019 року (а.с.97), та повторно - у розмірі 1262 грн. за квитанцією № 0.0.1596915041 від 27.01.2020 року (а.с.143).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, підстави для відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1155 грн. відсутні, такі судові витрати покладаються на позивача.

Проте, сплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1262грн., відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI Про судовий збір підлягає поверненню, як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України Про судовий збір повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Як роз`яснено в пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах статтею 7 Закону України Про судовий збір врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства. Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

При цьому поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року залишити без змін.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у розмірі 1262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) 00 грн. за квитанцією №0.0.1596915041 від 27.01.2020 року, який сплачений за наступними реквізитами: отримувач: Бахмутське УК/Бахмутська ОТГ/22030101. р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 37868870. Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП). Призначення платежу: *;101;1852112680; за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року у справі № 240/513/19 за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації, третя особа - Олександрівська районна державна адміністрація, про зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 повернути оригінал квитанцій про сплату судового збору № 0.0.1596915041 від 27.01.2020 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року.

Судді: