Постанова

від 11.02.2020 по справі 461/6787/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6787/17 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/811/2673/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представниці позивача Львівської міської ради - Шевченко М.І., представника відповідача Адміністрації ДССЗЗІ України - Огнівенка П.П., представниці третьої особи Концерну РРТ - Дуди І.П., представника третьої особи Курії Львівської архієпархії УГКЦ - Працьовитого А.В., представника РУ Києво-Галицької митрополії УГКЦ - Кремси Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Городецької Л.М. від 8 жовтня 2018 року у справі за позовом Львівської міської ради до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, треті особи: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Курія Львівської Архієпархії УГКЦ, Релігійне Управління Києво-Галицької митрополії української греко-католицької церкви, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року позов Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок,1) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича (м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 17/52), Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (м.Київ, вул.Соломянська, 13), треті особи: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (м.Київ, вул. Дорогожицька,10), Курія Львівської Архієпархії (м.Львів, пл.Святого Юра, 5), Релігійне Управління Києво-Галицької митрополії української греко-католицької церкви (м.Львів, вул.Хуторівка, 35 Б), ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна - залишено без задоволення.

Дане рішення оскаржила Львівська міська рада.

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та задоволити позовні вимоги у справі, судові витрати покласти на відповідачів. Вважають рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що суд першої інстанції, не дослідивши усіх обставин справи, помилково встановив, що технічний будинок радіостанції, будинок трансформаторної підстанції на вул. Листопадового Чину, 28 та житловий будинок на АДРЕСА_1 , на час виникнення спірних правовідносин, перебували на балансі Львівського радіотелевізійного передавального центру, що був підпорядкований Міністерству зв`язку. Зазначають, що саме Львівська міська рада, як власник спірного майна, повинна була б надати згоду на їх відчуження, однак спірне майно відбуло з володіння власника поза його волею, що є підставою, відповідно до статті 387 ЦК України, для витребування майна у набувача. Вказують, що відповідач не надав жодного правовстановлюючого документу, який би доводив, що саме Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр був власником спірних об`єктів нерухомого майна. Звертають увагу, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №901-р Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації не є документом, що підтверджує набуття права власності Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, а відтак, не є документом на підставі якого може бути проведена державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна. Зазначають, що будинок трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв.м. та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв.м. на АДРЕСА_1 Чину, 28 є у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується рішенням виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990 р. №282 Про передачу в оренду будинку АДРЕСА_2 та договором оренди нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 Чину, 28. Будинок трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв.м. та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є окремо стоячими будівлями, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Львова.

В судове засідання відповідач Приватний нотаріус Київського МНО Падалка Р.О., та третя особа ОСОБА_1 , не з`явилися, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що від відповідача Приватного нотаріуса Київського МНО Падалки Р.О.до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці позивача та представників третіх осіб Курії Львівської Архієпархії УГКЦ, Релігійного Управління Києво-Галицької митрополії української греко-католицької церквина підтримання апеляційної скарги, представника відповідача Адміністрації ДССЗЗІ України та представниці третьої особи Концерну РРТ - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заперечень на позовну заяву, апеляційної скарги, відзивів на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст.4-6 Конституції України УРСР від 11.06.1937 р, ст. ст. 10, 11 Конституції УРСР від 20.04.1978 р., Постанову Верховної Ради від 26.03.1991, № 885-ХІІ з 15 квітня 1991 року було введено в дію Закон Української PCP Про власність , ст.ст. 326, 170, 377, 378, 256, 257, ч.1 ст.261, ч.ч. 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, ст.1 Закону України N 185-V від 21.09.2006 року Про управління об`єктами державної власності , Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №901-р Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації , п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), п. 44. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, ч. 4 ст. 13 Конституції України, п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення в цивільній справі та залишаючи без задоволення позов, виходив з того, що Рішенням службового засідання виконкому комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих №31/246 від 06 квітня 1951 року вирішено закріпити за Львівським радіоцентром земельну ділянку і будинки для розміщення будівництва пункту місцевого радіозахисту на АДРЕСА_2 , площею 1,9 га. в тому числі присадибу на АДРЕСА_2 і будинком, який займає бібліотека Залізничного району і жилий дім у якому проживає дві сім`ї - Маєвського та Шелест (а.с.19). Матеріалами справи встановлено, що технічний будинок радіостанції, будинок трансформаторної підстанції на вул. Листопадового Чину, 28 та житловий будинок на АДРЕСА_1 , на час виникнення спірних правовідносин, перебували на балансі Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру, що був підпорядкований Міністерству зв`язку. Як встановлено матеріалами справи, Рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів №282 від 21 червня 1990 року Про передачу в оренду будинку АДРЕСА_2 було вирішено припинити дію рішення СЗ виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 10.04.1951р. №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель на АДРЕСА_2 . Однак, як вбачається із копії виписки з Рішення №31/246, останнє винесено 06 квітня 1951 року. Таким чином, Рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990р. №282, на яке посилається позивач, не містить даних про скасування рішення від 06.04.1951р. №31/246. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ЛМР зазначає, що рішенням виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990р. №282 Про передачу в оренду будинку АДРЕСА_2 було вирішено: запропонувати Львівському ОРТПЦ звільнити приміщення по АДРЕСА_2 балансовою вартістю 331,446 тис. крб., прилеглу територію загальною площею 1,9 га. і повернути їх на баланс місцевих рад, а також згідно п.3 вказаного рішення, після звільнення будівель та прилеглої території АДРЕСА_3 по АДРЕСА_2 вказані приміщення передати в оренду Галицькій митрополії Української греко-католицької церкви. Однак, позивачем не долучено до позовної заяви акту приймання - передачі чи будь-якого іншого документа про повернення приміщень на АДРЕСА_2 теперішня Листопадового Чину) 28 на баланс Львівської міської ради. Не заслуговує на увагу і лист Митрополита Володимира Архиєпископа Львівського від 17.05.1990р. про те, що необхідно укласти договір оренди технічного будинку у зв`язку із звільненням приміщення відомчого будинку Центром радіозв`язку. Даний лист суперечить претензійному листу Львівської архиєпархії від 27.01.1992р. №92/53, яким засвідчується факт не звільнення Львівським ОРТПЦ цих приміщень. Підтвердженням того, що вказане Рішення не виконувалось, є лист виконкому Львівської міської ради від 11.09.1991р. №10/491-05 та лист Львівського ОРТПЦ від 31.10.1991р. №266, зі змісту яких вбачається, що Львівський ОРТПЦ не звільнив приміщення, які ним використовувались у господарській ділянці, та земельну ділянку площею 1,9 га., на якій розміщувались радіотелевізійні щогли. 03.09.1993 року між фондом комунального майна м. Львова (орендодавець) та Львівським Архиєпархіальним Управлінням УГКЦ (орендар) укладено на невизначений термін договір оренди нежитлових приміщень АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 (без права суборенди). Даний договір також фактично не виконувався. Львівський ОРТПЦ і надалі залишався у приміщенні технічного будинку, що підтверджується листами екологічної інспекції від 22.11.1994р. №27/531 та санітарно - епідеміологічної станції від 17.11.1994р. №1672/06 про погодження подальшого місця розташування Львівського ОРТПЦ за адресою АДРЕСА_6 . Підтвердженням того, що договір не набув чинності є також той факт, що на запит Львівської міської ради народних депутатів від 12.01.1998р. №1106/8351 Львівський ОРТПЦ надав відповідь від 27.01.1998р. №47, яка вкотре підтвердила факт подальшої експлуатації споруд та використання земельної ділянки Львівським ОРТПЦ. 09.04.1998 року Львівським ОРТПЦ в присутності представника міськвиконкому Михайлова І.Ю. складено Акт обстеження технічних будівель, споруд і житлових приміщень, які належать Львівському ОРТПЦ і знаходяться на АДРЕСА_6 Чину, 28 АДРЕСА_7 . АДРЕСА_6 , згідно якого технічний будинок перебуває у користуванні Львівського ОРТПЦ. Окрім цього, 22 березня 1994 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації було видано Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру реєстраційне посвідчення №402 про реєстрацію права власності на службове приміщення, житловий будинок та трансформаторну підстанцію на АДРЕСА_6 . Нині на балансі Львівської філії Концерну РРТ перебувають наступні основні фонди: Технічний будинок радіостанції (інвентарний номер ЛВ496), розташований за адресою: АДРЕСА_6 Чину, 28; Будинок трансформаторної підстанції (інвентарний номер ЛВ497) розташований за адресою: АДРЕСА_6 Чину 28; Будинок (інвентарний номер ЛВ500), розташований за адресою: АДРЕСА_6 Чину, 28), які входять у перелік майна, що включається до цілісного майнового комплексу, затвердженого Головою державного комітету зв`язку та інформатизації України 02.04.2004 року. З 1951 року і по сьогоднішній день Львівська філія Концерну РРТ використовує приміщення технічного будинку для виробничих потреб. Вказаний факт також підтверджується Актом від 11.12.2007 року, складений комісією з представників ЛКП Каменяр - Центр та представників Львівської філії Концерну РРТ з якого вбачається, що в спірних приміщеннях знаходиться виробнича лабораторія, виробнича майстерня, метрологічна служба, санітарно - гігієнічна лабораторія підприємства та група налагодження високовольтного обладнання. При обстеженні приміщень в даному будинку сторонніх організацій не виявлено. На думку суду, не відповідає фактичним обставинам справи твердження позивача про те, що у Розпорядженні КМУ від 14.09.2011р. №901-п Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України" не згадано Львівську філію Концерну РРТ, з огляду на наступне. 01 лютого 2001 року Державним комітетом інформаційної політики телебачення і радіомовлення України був затверджений Статут Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн РРТ). До складу Концерну РРТ зокрема, входило Державне підприємство Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр (код 01188744 м Львів, вул. Князя Романа, 6). З метою створення умов для підвищення ефективності господарської діяльності та забезпечення належного контролю за використанням та збереженням державного майна і централізованої системи управління, покращення взаємодії зі споживачами телекомунікаційних послуг, у відповідності до цивільного законодавства України, Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності та Положення про Міністерство транспорту та зв`язку України, Міністерством транспорту та зв`язку України було видано наказ № 751 від 20.07.2006 р. Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Згідно наказу Міністерства транспорту та зв`язку України (на даний час Міністерство інфраструктури України) № 751 від 20.07.2006 р. Державне підприємство Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр було реорганізовано шляхом приєднання у якості філії до Концерну РРТ. Відповідно до п. 3.2 Статуту Концерну РРТ, концерн є правонаступником прав і обов`язків державних підприємств, що входили до його складу та реорганізовані у філії Концерну, зокрема, Державного підприємства Львівський ОРТПЦ. Наказом Концерну РРТ від 08.02.2007р. №53 було затверджено Положення про Львівську філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Відповідно до п. п. 7.2, 7.3 Положення майно, що закріплене за Філією Концерну, складається з основних засобів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в окремому балансі філії. Власником майна та майнових прав, які закріплені за Філією, а також майна, отриманого в результаті її господарської діяльності, є Концерн, який включено в перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Також, суд не погоджується із твердженням позивача про те, що спірне майно є комунальною власністю. Також, безпідставними є твердження позивача про те, що будинок трансформаторної станції ТП 370 та технічний будинок радіостанції знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Львова (комунальна власність). Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у м. Львові від 08.09.2016 року № 19-1323-0.2-6863/9-16АП земельна ділянка площею 2,516 га на АДРЕСА_6 зареєстрована за ЛО радіотелевізійним передавальним центром (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 Про інвентаризацію земель міста Львова та Державних актів на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_6 ). Листом Львівська міська рада від 02.08.2016р. №2403-вих-3868 зверталась до Концерну РРТ щодо надання згоди на добровільну відмову та вилучення з користування Концерну РРТ земельної ділянки площею 2.1382 га на АДРЕСА_8 ). Однак, позивачем не надано належних доказів того, що Львівська міська рада є власником спірних об`єктів нерухомого майна, що розташоване на АДРЕСА_6 . З огляду на вказане вище, відсутні правові підстави стверджувати, що приватним нотаріусом Падалком Романом Олеговичем неправомірно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шодо оскаржуваних будівель. Державна реєстрація речових прав на спірні об`єкти нерухомого майна Концерну РРТ була проведена у відповідності з наданими технічними паспортами та витягом з Єдиного реєстру об`єктів державного власності щодо державного майна від 24.10.2016р. №10-15-20213, наданого Фондом державного майна України. Таким чином, приватний нотаріус Падалком Роман Олегович, під час реєстрації права власності на спірне нерухоме майно діяв у відповідності до п. 44. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають.

Львівська міська рада звернулася в суд з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, треті особи: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Курія Львівської Архієпархії, Релігійне Управління Києво-Галицької митрополії української греко-католицької церкви, ОСОБА_1 , у якому просила суд:

-скасувати державну реєстрацію права власності Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на об`єкт нерухомого майна - будинку трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36.7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107181794610) та технічного будинку радіостанції площею 429.8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1071798346101), що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , здійснену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Падалком Романом Олександровичем;

-витребувати у Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - будинок трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36,7 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107181794610 та технічного будинку радіостанції площею 429.8 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1071798346101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , та зобов`язати повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету ЛМР депутатів трудящих від 06.04.1951 року №31/246 закріплено за Львівським радіоцентром земельну ділянку і будинки для розміщення будівництва пункту місцевого радіозахисту на АДРЕСА_6 , площею 1,9 га. в тому числі присадибу на АДРЕСА_6 і будинком, який займає бібліотека Залізничного району і жилий дім у якому проживає дві сім`ї - Маєвського та Шелест. Рішенням виконавчого комітету ЛМР народних депутатів від 21.06.1990 року №282 Про передачу в оренду будинку АДРЕСА_2 вирішено: припинити дію рішення №31/246 від 10.04.1951 року; запропоновано Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру звільнити приміщення на АДРЕСА_6 Листопадового Чину), після чого вказане приміщення передати в оренду Галицькій митрополії Української греко-католицької церкви. Поряд з тим, 03.09.1993 року між фондом комунального майна м.Львова, як орендодавцем та Львівським Архиєпархіальним Управлінням УГКЦ, як орендарем, укладено на невизначений термін договір оренди нежитлових приміщень АДРЕСА_4 АДРЕСА_6 (без права суборенди). Також, між Управлінням комунального майна ЛМР та Курією Львівської Архієпархії УГКЦ 15.03.2005 року укладено угоду про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень на АДРЕСА_6 від 03.09.1993 року №2251, зокрема в пункті 1 слово (1-1 - 1 - 5; 2-1 - 2-5) 8 приміщень, S=94 м - I поверх виключити. 01.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), ідентифікаційний номер: 32152690 від 01.11.2016 року щодо об`єкта нерухомого майна - будівлі трансформаторної підстанції ТП 370 площею 36.7 кв.м. та індексний номер: 32152235 від 01.11.2016 року на технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 . Підстава виникнення права власності - розпорядження серія та номер 901 виданий 14.09.2011 року, видавник Кабінет Міністрів України, власник Адміністрація державної служби спеціального зв`язку та захисту України, орендар Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, належить на праві господарського відання на підставі наказу, серія та номер 418 виданий 30.12.2011 року. Стверджує, що розпорядженням КМУ №901-р від 14.09.2011 року Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації визначено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, однак не передбачено Львівську філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Таким чином, будинок трансформаторної підстанції ТП 370, площею 36.7 кв.м. та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв.м. на АДРЕСА_1 28 є у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі ЛМР, що підтверджується рішенням виконкому ЛМР народних депутатів від 21.06.1990 року №282 Про передачу в оренду будинку АДРЕСА_2 та договором оренди нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 28. Оскільки, власник спірних будинків - ЛМР згоди на їх відчуження не надавала, а відтак, вказане майно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому підлягає поверненню на підставі ст.387 ЦК України. Крім того, на думку позивача, Розпорядження КМУ №901-р від 14.09.2011 року не є належним документом, що підтверджує набуття Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації права власності на спірне майно, а відтак на його підставі не може бути проведена державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України (в редакції чинній на даний час), - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

Відповідно до статті 1 ГПК України 2004 року підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України (в редакції чинній на даний час), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України 2004 року господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно ч.6 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

У справі, що переглядається, встановлено, що спірні правовідносини між Львівською міською радою та Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України виникли з приводу нежитлових приміщень, що є предметом спору.

Право власності на спірні нежитлові приміщення зареєстровано в цілому за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Таке право позивачем оспорюється, як і похідна - реєстрація такого права, з обґрунтуванням належності спірних об`єктів до комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі ЛМР.

Отже, у цій справі спір виник між суб`єктом владних повноважень, який, також, є уповноваженим органом на захист прав територіальної громади, зокрема, і прав комунальної власності та державним органом, яка також є суб`єктом владних повноважень та знову ж уповноваженим органом на захист державних інтересів, зокрема, і права державної власності.

Даний спір виник між цими особами саме з приводу права власності на спірні нежитлові приміщення, зареєстрованим власником яких на даний час є відповідач Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на підставі розпорядження Кабінету міністрів України №901 від 14.09.2011 року.

Справи ж у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

За таких обставин, враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції господарських судів.

Вказані висновки відповідають, також, правовій позиції Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 461/217/17 та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 750/4258/18.

Наявність Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича як відповідача, який, також, не є фізичною особою та здійснив фактично функції реєстратора права власності на спірні об`єкти, як похідної стадії певної матеріально-правової основи такого права, не змінює ні суб`єктного складу сторін, ані характеру спірних правовідносин та не змінює даного господарського спору на цивільний.

Зважаючи на вказане відкриття провадження, розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства та відповідно постановлене за наслідками такого розгляду оскаржуване рішення слід вважати такими що здійснені та ухвалене без дотримання вимог закону, а тому таке рішення суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі (п.1 ч.1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України).

Вказаним апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 256 ЦПК України, слід роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Також, відповідно до ч.1 ст. 256 та ч.4 ст. 377 ЦПК України слід роз`яснити позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням одного суду до підсудності якого відноситься вирішення даного спору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Львівської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 - скасувати.

Провадження у справі за позовом Львівської міської ради до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, треті особи: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Курія Львівської Архієпархії УГКЦ, Релігійне Управління Києво-Галицької митрополії української греко-католицької церкви, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна- закрити.

Роз`яснити Львівській міській раді, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити Львівській міській раді її право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням одного суду до підсудності якого відноситься вирішення даного спору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2020 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра