Рішення

від 17.02.2020 по справі 953/21573/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/21573/19

н/п 2/953/792/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління державної податкової служби у Харківській області, Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2019 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача неправомірно отриману суму 7098 грн. на виконання неправомірної податкової вимоги №134036-56 від 01.08.2019р., та суму 85,52 грн. на оплату суми 6552 грн., та військового збору в сумі 546 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач самостійно до 01.08.2019р. сплатив суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації за 2018 рік. 20.08.2019 року позивачем отримано податкову вимогу від відповідача ГУ ДФС у Харківській області №134036-56 від 01.08.2019 року, відповідно до якої відповідач вимагав терміново сплатити суму податкового боргу, що становила 7098 грн., яка складалась з податку на доходи фізичних осіб на суму 6552,00 грн., та військового збору, що оплач фізич особ за результатами річного декларування на суму 546,00 грн. Згідно з квитанціями Ощадбанку №37 та №36 від 20.09.2019 року позивачем були сплачені вказані кошти, а також грошові суми в розмірі 85,52 грн. на сплату вказаних коштів. 20.09.2019 року позивач направила запит щодо надання інформації відповідачу, а саме щодо надання розрахунку зазначеної суми. Листом ГУ ДПС У Харківській області №35/ЗПІ/20-40-56-06-25 від 27.09.2019р., позивача повідомлено, що вказана податкова вимога була сформована внаслідок технічної помилки введення даних податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік від 19.03.2019р. №35767. Станом на 26.09.2019р. вказану податкову вимогу відкликано. А таким чином, відповідачі здійснили протиправне посягання на майно позивача через направлення неправомірної податкової вимоги, чим порушили право позивача вільно користуватися своєю заробітною платою. В листі ГУ ДПС у Харківській області №43/ЗПІ/20-40-56-06-26 від 08.10.2019 року зазначено, що платіжним дорученням від 20.09.2019р. № 222377 на суму 6652 грн. погашено податковий борг у сумі 540 грн., тобто із затримкою на 51 день , а позивачу не відомо що це за борг, та його походження, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Представником відповідача ГУ ДПС у Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем було подано податкову декларацію №35767 від 19.03.2019, якою задекларовано 6552,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб та 546,00 грн. військового збору. Сплачувати грошові кошти за даною декларацією позивач почала ще в 2018 році і станом на 01.01.2019р. мала переплату з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3420 грн. На протязі 2019р. позивачем було сплачено 2592 грн. з податку на доходи фізичних осіб та 180 грн. військового збору. Згідно ІТС Податковий блок станом на 01.08.2019р. у позивача в адміністративному районі 2030 обліковувався податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6552 грн. та з військового збору у сумі 546 грн. Податковий борг було нараховано за податковою декларацією №35767 від 19.03.2019, у якій позивачем було задекларовано зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6552 грн. та зобов`язання з військового збору на суму 546 грн. Як пізніше з`ясувалося, внаслідок виникнення технічної помилки внесення податкової декларації позивача в ІТС Податковий блок (проведення нарахувань в адміністративному районі 2030, замість 2035) 01.08.2019 в автоматичному режимі була сформована податкова вимога №134036-56 на загальну суму 7098 грн. (6552,00 +546,00), яка спрямована позивачу. На запит позивача було виявлено технічну помилку, про що повідомлено позивача, та відкликано податкову вимогу. Проте, навіть з урахуванням виправленої технічної помилки, позивачем не було сплачено в повному обсязі податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору до 01 серпня року, що настає за звітним, як передбачено п. 179.7 ст. 179 ПКУ. Станом на 31.07.2019р. сплачено 6012 грн. з податку на

доходи фізичних осіб та 180 грн. військового збору. У повному обсязі, позивачем були сплачені грошові зобов`язання за податковою декларацією №35767 від 19.03.2019 лише 20.09.2019 (з затримкою в 51 день) платіжними дорученнями від 20.09.2019 №222377, №222376 на суму 6552 грн., а саме погашено недоплату з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 540 грн. та військового збору у сумі 366 грн. Надлишок сплачених коштів запропоновано позивачу повернути за його заявою.

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вона зазначає, що відповідач не повідомляє з провини кого і якої установи було нараховано вказаний податковий борг, та надана представником відповідача інтегрована картка є неправдивими офіційними документами з невірними даними, та відповідач досі не повернув позивачу кошти, та відповідач сам затримав надсилання податкової вимоги, і не надав розрахунок строку затримки виплати грошових коштів.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 59). Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ГУ ДПС у Харківській області Коваленко М.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ГУ ДФС у Харківській області в судове засідання не з`явився.

31.10.2019 року вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

06.11.2019 року позивачем подано до суду заяву про відвід судді Зуб Г.А., яка ухвалою суду від 11.11.2019 року визнана необгрунтованою, та передана для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.

11.11.2019 року заяву про відвід судді передано для вирішення судді Золотарьовій Л.І.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про відвід судді Зуб Г.А. - відмовлено.

Ухвалою судді від 15.11.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язано відповідачів надати письмові відповіді на питання, поставлені позивачем у позовній заяві, та викликано свідків для допиту.

12.12.2019 року позивачем подані пояснення до розподілу заяви позивача про відвід судді.

12.12.2019 року в судовому засіданні представником позивача висловлені зауваження на дії головуючого, які не є відводом по справі, та відмовлено в клопотанні про витребуванні доказів, та в застосування заходів примусу.

17.12.2019 року в судовому засіданні висловлені, представником позивача, зауваження на дії головуючого, які не є відводом головуючого по справі, та відмовлено в задоволенні клопотань про розшук, привід свідка, про встановлення місцеперебування відповідача.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року відмовлено в задоволенні заявленого відводу позивачем секретарю судових засідань Черниш О. ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що 20.08.2019 року позивачем отримано податкову вимогу від відповідача ГУ ДФС у Харківській області №134036-56 від 01.08.2019 року, відповідно до якої відповідач вимагав терміново сплатити суму податкового боргу, що становила 7098 грн., яка складалась з податку на доходи фізичних осіб на суму 6552,00 грн., та військового збору, що оплач фізич особ за результатами річного декларування на суму 546,00 грн.

Згідно з квитанціями Ощадбанку №37 та №36 від 20.09.2019 року позивачем були сплачені вказані кошти, а також грошові суми в розмірі 85,52 грн. на сплату вказаних коштів.

Відповідач ГУ ДПС у Харківській області є правонаступником всіх прав та обов`язків ГУ ДФС України в Харківській області.

Листом ГУ ДПС У Харківській області №35/ЗПІ/20-40-56-06-25 від 27.09.2019р., позивача повідомлено, що вказана податкова вимога була сформована внаслідок технічної помилки введення даних податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік від 19.03.2019р. №35767. Станом на 26.09.2019р. вказану податкову вимогу відкликано.

Вказана помилка виникла внаслідок занесення невірних даних в ІТС Податковий блок .

Вказані обставини визнаються представником відповідача, та допитаними в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та наданими до суду поясненнями в.о. начальника ГУ ДПС України у Харківській області Єфремова А., який в судове засідання для його допиту в якості свідка не з`явився, через канцелярію суду ним подано листа про неможливість явки в судове засідання, та те, що йому не відомі обставини ніж ті, що викладені в його письмових поясненнях наданих до суду.

Внаслідок чого, відповідачем запропоновано позивачу звернутись із заявою про повернення зайво сплачених коштів, та надлишкові кошти у сумі 6012 грн. були зараховані у рахунок переплати.

В судовому засідання з`ясовано, що позивач не зверталась із відповідною заявою про повернення коштів, а відразу звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з п.п. 43.1 - 43.4 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті

та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно з п. 43.5 ст. 43 ПК України Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За вказаних обставин, відповідач повинен повернути безпідставно отримані кошти позивачу за її заявою.

У зв`язку з неповерненням отриманих коштів позивач не позбавлена можливості звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання дій податкової служби щодо неповернення безпідставно отриманих коштів - неправомірними і стягнення сплаченої суми, в тому числі і якщо виникне спір щодо їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статі 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Деліктна відповідальність - це позадоговірна відповідальність, пов`язана із заподіянням майнової і немайнової (моральної) шкоди внаслідок цивільного правопорушення. На відміну від цивільної відповідальності за порушення договірного зобов`язання деліктна відповідальність настає при порушенні загального, обумовленого законом зобов`язання не завдавати шкоди будь-кому. Головним принципом деліктної відповідальності є відшкодування заподіяної шкоди незалежно від форми і ступеня вини правопорушника. Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб`єктивного права у сфері цивільних правовідносин. Деліктна відповідальність складається з чотирьох складових: вина, протиправна поведінка, причинний зв`язок та наслідки.

У вказаній справі відсутні факти протиправної поведінки відповідача, які встановлені в адміністративному порядку відповідним судовим рішенням, що в даному випадку виключає деліктну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (рішення ЄСПЛ у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11 листопада 1996 року ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65)).

Правила ст. 5 ЦПК України визначають, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Надаючи оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виходить з його ефективності. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, забезпечити поновлення порушено права.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить , і саме з метою його захисту.

За вказаних обставин, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про солідарне стягнення з відповідачів надмірно сплачених коштів за наведених обставин, сам по собі є передчасним, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відмовити за наведених вище підстав.

Також позивач просить постановити окрему ухвалу відповідно до ч.1 ст. 262 ЦПК України щодо працівників ГУ ДФС у Харківській області, то слід з цього приводу зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 262 ЦПК України суд, виявивши привирішенні спорупорушення законодавстваабо недолікив діяльностіюридичної особи, державних чиінших органів, інших осіб, постановляє окремуухвалу,незалежно від того,чи є вони учасниками судового процесу.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі справа № 481/1243/16-ц (провадження № 61-22922св18), правовими підставами постановлення окремої ухвали є: виявлення під час розгляду справи порушень матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Окрема ухвала може бути постановленатільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону, та які саме права громадян порушено. За наявності цих двох правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу та реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законності, постановлення окремої ухвали спрямовано на усунення причини та умови, що цьому сприяли.

Натомість суд позбавлений повноважень щодо надання пропозицій щодо звільнення державних службовців, та надавати оцінку їх діям в порядку цивільного судочинства при розгляді справи про стягнення коштів, а тому відсутні підстави для її постановлення, а від так суд відмовляє в задоволенні вказаної заяви.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління державної податкової служби у Харківській області, Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали суду - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач - ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління державної податкової служби у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 01292223.

Відповідач - Головне управління державної фіскальної служби у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39292197.

Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2020 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ