Ухвала

від 13.02.2020 по справі 369/4596/14-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію державного обвинувача прокурора ОСОБА_5 , який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2019 року,

за участю сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_6

сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и л а:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови цього ж суду від 30 серпня 2019 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та визнано апеляцію прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.08.2019 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України на додаткове розслідування такою, що не підлягає розгляду.

В постанові суду першої інстанції зазначено, що державним обвинувачем було подано апеляцію на постанову суду з пропущенням семиденного строку на її оскарження, оскільки прокурор постанову отримав 10 вересня 2019 року, а з апеляцією звернувся лише 30 вересня 2019 року. Зазначені апелянтом причини пропуску строку, а саме, отримання постанови лише 10.09.2019 року, судом першої інстанції визнані не поважними, у зв`язку із чим, вказану апеляцію державного обвинувача визнано такою, що не підлягає розгляду.

Не погодившись з вказаною постановою суду державний обвинувач ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2019 року скасувати з підстав її необґрунтованості, поновити йому строк на оскарження вказаної постанови.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 30 серпня 2019 року винесено постанову про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 зач. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України прокурору Київської області для проведення додаткового розслідування. Однак копію даної постанови прокурор отримав 10 вересня 2019 року, на підставі чого суд фактично позбавив прокурора права на апеляційне оскарження, оскільки відповідно до ст. 281 КПК України строк оскарження становить сім діб з дня її винесення. Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку, що вказані доводи є непереконливими.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, що повністю підтримав доводи апеляції та вважав постанову суду незаконною та необґрунтованою, захисника обвинуваченого та самого обвинуваченого, які просили постанову суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши подану апеляцію, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України (в редакції 1960 року), апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим кодексом, може бути подана протягом 15 діб з моменту їх проголошення.

Згідно ч. 3 ст. 281КПК України (в редакції 1960 року), на ухвалу, постанову про направлення справи на додаткове розслідування протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду.

Так, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 353 КПК України (в редакції 1960 року), у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявляти клопотання перед судом який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову про відновлення пропущеного строку. За результатами розгляду клопотання, суд виносить ухвалу, постанову, якою відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, апеляція державного обвинувача на постанову суду першої інстанції від 30 серпня 2019року була подана ним, згідно штампу вхідної кореспонденції 30 вересня 2019 року разом з клопотанням на поновлення строку на апеляційне оскарження, де в якості причини пропуску строку вказано те, що постанова була вручена прокурору після можливого строку оскарження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильно висновку в частині того, що відсутні жодні правові підстави для відновлення державному обвинувачу - прокурору ОСОБА_5 строку на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що останнім не надано жодних переконливих даних, які б вказували на поважність пропуску строку подання апеляційної скарги.

Так, як вбачається з протоколу судового засідання від 28 серпня 2019 року, судове засідання було розпочато о 14:00 годині за участю прокурора ОСОБА_9 , захисника та обвинуваченого де після з`ясування обставин справи о 14:25 годині суд вийшов в нарадчу кімнату, по виходу з якої 30 серпня 2019 о 12:15 годині, головуючий проголосив постанову, та судове засідання закінчилось (т. 32 а.с. 10).

Під час апеляційного розгляду, захисник повідомив, що прокурор дійсно був присутнім в судовому засіданні під час проголошення постанови суду від 30 серпня 2019 року.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи наявна розписка прокурора ОСОБА_9 датована 10.09.2019 року про отримання копії постанови від 30.08.2019 року (т. 32 а.с. 44).

Отже, будучи присутнім під час судового розгляду кримінальної справи та проголошення постанови, прокурор був обізнаний про зміст прийнятого рішення та, у випадку незгоди з ним,мав достатньо часу на апеляційне оскарження. Разом з цим, отримавши копію постанови суду першої інстанції 10 вересня 2019 року прокурор лише через 20 днів - 30 вересня 2019 року звернувся з апеляцією до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.

Несвоєчасне отримання копії постанови суду за умови, що сторона державного обвинувачення була присутня під час проголошення рішення, не є поважною причиною пропуску строку.

Оскільки норми КПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами можуть бути визнані: важка хвороба учасника процесу, стихійне лихо, смерть або важка хвороба близького родича учасника процесу, або інші причини, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Вказаний перелік причин не є вичерпним.

В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного Суду (Провадження № 51 6162 км 18) так і судова практика Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.

В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Посилання державного обвинувача щодо поважності причини пропуску строку на те, що прокурору копію постанови було вручено після можливого строку оскарження, колегія суддів також вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Крім того, враховуючи, що державний обвинувач був присутній під час судового засідання суду першої інстанції, про що беззаперечно свідчить протокол судового засідання та рішення суду, апелянт мав можливість подати апеляцію своєчасно, яку у подальшому доповнити, однак таким правом не скористався.

В ст. 129 Конституції України, чітко закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особам своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Право на апеляційний розгляд є важливим елементом, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на доступ до суду, проте, відповідно до норм діючого законодавства, учасники судового розгляду своїми правими розпоряджаються на власний розсуд в межах процесуального закону.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можливо визнати поважними, оскільки до поважних причин пропуску строку на оскарження судових рішень можуть відноситися лише ті обставини, які об`єктивно були перепоною для подачі апеляції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду державним обвинувачем пропущено без поважних причин.

Таким чином, у сукупності із причинами, якими обґрунтовуються поважність пропущення строку на апеляційне оскарження постанови суду, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшлависновку, що апеляція державного обвинувача подана ним після закінчення строку на апеляційне оскарження постанови суду, тому в задоволенні апеляції належить відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 11, 15 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України 2012 року, ст. ст. 379, 365-366, 369 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови цього ж суду від 30 серпня 2019 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та визнано апеляцію прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.08.2019 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України на додаткове розслідування такою, що не підлягає розгляду, залишити без змін.

Апеляцію державного обвинувача - прокурора ОСОБА_5 , який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом одного місяця з моменту оголошення ухвали.

С У Д Д І:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 г н а т о в