Постанова

від 18.02.2020 по справі 759/2696/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року місто Київ.

Справа 759/2696/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3228/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року (у складі судді Миколаєць І.Ю., інформація про дату складення повного тексту рішення відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

08.02.2019 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати шлюб зареєстрований 05.09.1992 року відділом реєстрації актів громадянського стану Палацу реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва за актовим записом № 2722 та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісяця.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.09.1992 року, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Палацу реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва зроблено актовий запис № 2722. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що за час проживання з чоловіком склалися обставини, що призвели до неможливості подальшого спільного проживання. Між сторонами відсутні взаєморозуміння та спільні інтереси, розбіжності та непорозуміння, щодо подальшого сімейного життя. Після припинення шлюбних відносин сторони проживають в одній квартирі, проте спільного господарства не ведуть. При цьому, вказує позивачка, відповідач є працездатною особою, інших осіб на утриманні не має, відтак може надавати матеріальну допомогу дитині, батьком якої він є. Крім того, позивачка зазначає, що з відповідачем на момент пред`явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання спільної доньки. Дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від батьківського обов`язку утримувати дитину та забезпечувати її матеріально, позивачка просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 05.09.1992 року відділом реєстрації актів громадянського стану Палацу реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва за актовим записом № 2722 - розірвано.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову, а саме з 08.02.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з нього аліментів та прийняти у вказаній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що він не був повідомлений про судове засідання 18.11.2019 року, а відправлення листа з повісткою на адресу ОСОБА_6 не може бути належним доказом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи 18.11.2019, оскільки ОСОБА_6 не є адвокатом, а тому не може бути представником відповідача у цій справі (зазначена обставина вказана в журналі судового засідання а.с 76).

Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при розгляді справи, не розглянувши зустрічний позов, що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування або зміни рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В порушення ч. 1, 3 ст. 179, 171 СК України не було заслухано думку дитини щодо стягнення аліментів.

Відповідач зазначає, що сторони проживають разом зі своєю неповнолітньою дочкою, вважає, що вимога про стягнення аліментів заявлена позивачем передчасно, оскільки дитина проживає разом зі своїми батьками, тому рішення суду прийняте в порушення норми матеріального права ч.3 ст. 181 СК України.

Вказує, що позивачем і відповідачем були надані чеки, які підтверджують періодичність здійснених витрат. Але при наявності доказів, які підтверджують періодичність здійснених позивачем і відповідачем витрат, суд при прийнятті рішення став на бік позивача, чим порушив порядок оцінки доказів, визначений ст. 89 ЦПК України, адже чекам, що були надані відповідачем, взагалі не надавав правову оцінку в рішенні суду.

Звертає увагу суду на те, що обґрунтовуючи, заявлену до стягнення суму аліментів позивач зазначала, що аліменти необхідні для розвитку творчих та пізнавальних здібностей, розвитку обдарувань. Однак, за своєю суттю вказані витрати належать до додаткових витрат на дитину.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України , розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 184 СК України - суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому в ході розгляду справи судом з`ясовано, що між сторонами існує спір щодо розміру аліментів на утримання дитини, виходячи з обґрунтування позову та наданого відзиву на нього.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Частиною 1 та 2 ст.182 СК України законодавець передбачив, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3 - 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом передбачено рівний обов`язок батьків щодо утримання неповнолітніх дочки, сина, які потребують матеріальної допомоги.

При вирішенні питання розміру аліментів враховується також потреби особи даного віку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав встановленими такі обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 05.09.1992 року про що відділом реєстрації актів громадянського стану Палацу реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва зроблено актовий запис за № 2722 (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 10.01.2006 року виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 49 (а.с. 8).

Сторони не підтримують шлюбних стосунків, не мають спільного бюджету, не ведуть спільного господарства.

Неповнолітня донька зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з позивачкою. При цьому, в ході розгляду справи сторонами не заперечувалось, що відповідач також зареєстрований та періодично проживає за вказаною адресою. Однак, як вказує сам відповідач, близько п`яти років він підтримує сімейні стосунки та проживає з іншою жінкою.

Суд також вважав встановленою ту обставину, що в переважній більшості дочка знаходиться на утриманні матері, яка несе постійні витрати на її харчування, одяг, навчання та інше .

Тих коштів, які періодично на власний розсуд надає батько недостатньо для забезпечення нормального рівня харчування та проживання в м. Києві.

Дослідивши наявні в справі, та долучені апеляційним судом нові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що дитина знаходиться на утриманні обох батьків, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Надані відповідачем чеки на придбання окремих товарів, суд правомірно оцінив критично, оскільки вони підтверджують лише періодичні витрати батька на власний розсуд і не свідчать про надання постійної необхідної матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини. Так, в справі наявні чеки про придбання товарів в грудні 2018 року та січні 2019 року .

Суд вірно не взяв до уваги доводи відповідача з приводу утримання ним дитини жінки з якою він став підтримувати подружні стосунки, оскільки суду не надано достовірних доказів про те, що саме відповідач утримує іншу дитину, а не її біологічний батько та мати.

Доводи апеляційної скарги, з приводу того що відповідач не був повідомлений про судове засідання 18.11.2019 року, а відправлення листа з повісткою на адресу ОСОБА_6 не може бути належним доказом повідомлення відповідача, колегія суддів не приймає з огляду на те, що відповідно до ч.5 ст. 130 ЦПК України, вручення повістки представникові особи є належним повідомленням. При цьому та обставина, що ОСОБА_6 , не є адвокатом правового значення не має, оскільки вказана справа є малозначною і у останньої є достатній обсяг повноважень на представлення інтересів відповідача.

Доводи апеляційної скарги з приводу проживання в одній квартирі з позивачем та відповідно проживання дитини разом зі своїми батьками спростовуються матеріалами справи, зокрема актом обстеження умов проживання від 29.01.2020, доданий до відзиву (а.с. 200), з якого вбачається, що ОСОБА_1 проживає не постійно за адресою: АДРЕСА_2 .

Періодичні платежі, здійснені відповідачем на користь дочки не можуть обмежувати право матері на отримання аліментів на дитину ОСОБА_3 .

Так , перебування на відпочинку дитини з батьком влітку 2019 року, та оплата послуг ортопеда в листопаді 2019 року, оплата відповідачем комунальних платежів в період коли справа вже перебувала в суді, не звільняє останнього від обов`язку платити щомісячно суму аліментів, необхідну на утримання дитини.

Так, згідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року становить - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривні, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до СК України батьки мають рівні права та обов`язки, щодо утримання дітей.

Тобто вказану суму, необхідну для утримання дітей, повинні заробляти в рівній мірі як батько так і мати.

Національним законодавством визначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 2027,00 грн. нормою п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".

Незважаючи на те, що дія Закону Про Державний бюджет України на 2019 рік" поширюється на всю території України, слід враховувати, що при сталому розмірі мінімального прожиткового мінімуму купівельна спроможність у кожній адміністративно-територіальній одиниці може відрізнятися.

Очевидним є факт, що вартість життя в м. Києві перевищує показники в інших регіонах України, а тому кошти для належного забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, яка мешкає в Києві, необхідні у більшому розмірі ніж мінімально визначено законом.

Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,суд вірно встановив, що з відповідача повинні стягуватися аліменти в розмірі 3000,00 грн. на місяць, який дозволить ефективно забезпечити належний рівень життя дитини в м. Києві до моменту досягнення нею повноліття. Визначений судом розмір аліментів відповідає найкращим інтересам дитини, а також засадам розумності та справедливості.

Відповідач зі свого боку має право контролювати витрати другого з подружжя, та вимагати пояснень з приводу витрачання отриманих коштів, в якості аліментів безпосередньо на потреби дитини.

Посилання відповідача на безпідставне не прийняття зустрічного позову апеляційний суд не приймає з огляду на те, що останній був поданий з порушенням , передбачених законом строків, а відповідно правомірно був повернутий судом.

Доводи відповідача про не заслуховування думки дитини на законність рішення не впливає, оскільки суду було надано достатньо письмових доказів, на підставі яких суд вірно встановив обставини, та наявність права у позивача , отримувати регулярно, кожного місяця, необхідну суму на утримання дитини.

Суд роз`яснює, що відповідач також має право звернутись з окремим позовом до позивача про стягнення з останньої документально-підтверджених та понесених ним додаткових витрат на утримання дитини.

Крім того, частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом встановлено, що районний суд розглянув справу з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення необхідно залишити без змін.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2020 року.

Головуючий суддя:

Судді: