Постанова

від 18.02.2020 по справі 904/3484/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3484/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.

Секретар судового засідання: Охота В.В.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Авігея СТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 , повне рішення складено 08.11.2019, суддя Мельниченко І.Ф., у справі №904/3484/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ентелі", м.Київ

до Приватного підприємства "Авігея СТ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 275 713,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ентелі» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 242 144,00 грн., що складають суму заборгованості за договором про надання послуг спецтехнікою № 01/03/19 від 01.03.2019; 28 070,08 грн. - пені; 3 093,38 грн. - інфляції грошових коштів; 2 406,17 грн. - річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 у справі №904/3484/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Авігея СТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ентелі» 242 144,00 грн. основного боргу, 2 405,36 грн. річних, 28 059,62 грн. пені, 4 089,13 грн. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд рішення господарського суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, суд повністю проігнорував п.3.3. Договору, виконавець протягом строку вказаного у п.3.2. Договору передає Замовнику належним чином оформлений рахунок, акт, товарно-транспортну накладну з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Згідно п.3.2. Договору, за результатами надання послуг за місяць сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг та підписують його уповноваженими представниками Сторін протягом п`яти днів.

Тобто, для отримання оплати за надані послуги Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Ентелі повинно було надати приватному підприємству Авігея СТ належним чином оформлений рахунок, акт, товарно-транспортну накладну з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем протягом п`яти днів після виконання послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Ентелі не виконало належним чином покладені на них зобов`язання та не надало необхідні документи для оплати, відповідно і в матеріалах справи відсутні відповідні докази.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк оплати за наданими послугами настав, оскільки фактично ТОВ фірма Ентелі не надала доказів направлення ПП Авігея СТ належним чином оформлений рахунок, товарно-транспортну накладну з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, з передачею яких умови договору і пов`язують настання обов`язку з оплати.

Вважає, що оскільки позивач не передав означені документи, то відповідно у відповідача не настав обов`язок з оплати наданих послуг, а тому і не можуть застосовуватися штрафні санкції, неустойки та пеня.

З огляду на вище викладене просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 року у справі №904/3484/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Ентелі відмовити в повному обсязі. Витрати по справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Ентелі .

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги відмовити. Зокрема, позивачем зазначено, що послуги з залученням екскаватора не потребують складання Позивачем та надання Відповідачу товаро-транспортних накладних з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, тому що екскаватор а копає та завантажує сипучі грузи на самоскиди які і виконують перевезення вантажів. Саме ці послуги з залученням екскаватора DOOSAN - 340 і були виконана позивачем і прийнята відповідачем без зауважень за Актом виконаних робіт.

Виконуючі умови п. 3.2. даного Договору про надання послуг спецтехнікою №01/03/19 від 01 березня 2019 року, на підставі акту виконаних робіт №1 від 29 березня 2019 р. того ж числа позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 74 від 29 березня 2019 р. на загальну суму виконаних та прийнятих робіт у розмірі - 252 144 грн. 00 коп.

Як зазначено позивачем, саме цей рахунок на оплату № 74 від 29 березня 2019 р. (копія додоється) відповідачем було частково сплачено 24.05.2019 р. суму в розмірі - 10000 грн. 00 коп., що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 1423 від 24.05.2019 p., тому ствердження відповідача що не настав обов`язок з оплати наданих послуг є такими що не відповідають дійсності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чус О.В., суддів: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2019р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авігея СТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 у справі № 904/3484/19 залишено без руху та повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, зазначеної в мотивувальній частині ухвали, у строк не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали.

02.01.2020р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла письмова заява про усунення недоліків з долученням доказів сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Вечірко І.О. та Кузнецов В.О. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2020р. поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.02.2020.

14.02.2020 від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Враховуючи заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.194-195), колегія суддів вирішила задовольнити вказане клопотання та розглянути справу за наявними матеріалами у відсутність представника апелянта.

17.02.20 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги відсутність доказів обґрунтування необхідності відкладення розгляду апеляційної скарги, колегії суддів розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами, а подані сторонами до суду першої інстанції докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

18.02.20 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.03.2019 Приватним підприємством «Авігея СТ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Ентелі» (Виконавець) укладено договір про надання послуг спецтехнікою № 01/03/19 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. в порядку та на умовах, визначених даним договором, Виконавець (позивач у даній справі) бере на себе зобов`язання відповідно до отриманих заявок Замовника (відповідача у даній справі), з надання послуг автотранспортом та/або будівельною технікою (далі - Послуги).

Відповідно до пункту 1.2. Договору Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги.

Пункт 1.3. Договору визначено, що послуги, які надаються Виконавцем, здійснюються на об`єктах Замовника, силами і засобами Виконавця. Подання транспортного засобу до місця завантаження є складовою частиною послуги по перевезенню вантажів територією України.

У пункті 1.4. Договору встановлено, що умови перевезення вантажу узгоджуються Сторонами у заявках, які формуються Замовником та погоджуються з Виконавцем в телефонному режимі, або шляхом пересилання електронною поштою.

Згідно з пунктом 3.1. Договору вартість послуг визначається у кожному випадку окремо у відповідності до умов, вказаних у заявках. Вартість послуг, наданих в звітному місяці визначається в специфікації, скріпленої підписами обох сторін і є додатком до Договору.

У пункті 3.2. Договору сторонами узгоджено, що за результатами надання послуг за місяць сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг (далі - акт) та підписують його уповноваженими представниками Сторін протягом п`яти днів.

Згідно пунктом 3.3. Договору, виконавець протягом строку вказаного у п.3.2. Договору передає Замовнику належним чином оформлений рахунок, акт, товарно-транспортну накладну з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України протягом 10 календарних днів з дати підписання Сторонами акту. За погодженням Сторін можливі інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (пункт 6.11. Договору).

01.03.2019 Сторонами підписано Специфікацію № 1 до спірного договору, в якій узгоджено надання Виконавцем послуги спецтехнікою відповідно до заявки (екскаватора DOOSAN 340) загальною вартістю 252 144,00 грн. з ПДВ (а.с. 14).

Виконуючи умови договору, позивач надав відповідачеві послуги, передбачені умовами договору, на загальну суму 252 144,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт № 1 від 29.03.2019, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с 15).

Вказаний акт не містить жодних зауважень замовника до виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представником відповідача без заперечень та скріплений печаткою ПП «Авігея СТ» .

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем було здійснено частковий розрахунок за послугу, в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується залученим до матеріалів платіжним дорученням № 1423 від 24.05.2019, внаслідок чого станом на день подання позову до суду заборгованість останнього становить 242 144,00 грн. (а.с. 44).

Доказів погашення заборгованості з оплати наданих позивачем послуг на суму 242 144,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України).

Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума боргу відповідача, яка складає 242 144,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості, а відтак позов в цій частині задоволено правомірно.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 28 070,08 грн., інфляційні у розмірі 3 093,38грн та 3% річних у розмірі 2 406,17грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи вищезазначене та обставини справи у їх сукупності, здійснивши перерахунок згідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача 2 405,36 грн. річних та 28 059,62 пені, а також відсутності підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо ненадання належним чином оформленого рахунку та товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, колегія суддів зазначає, що документальне оформлення результатів виконання договору про надання послуг є акт приймання-передачі виконаних послуг. Крім того, враховуючи положення п.3.4. Договору, яким встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються протягом 10 календарних днів з дати підписання Сторонами акту, а також враховуючи часткову оплату відповідачем вартості наданих послуг, відтак доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вважає переконливими та відхиляє.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Щодо зауваження апелянта до того, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався без представника відповідача, у зв`язку з чим були порушені стрижневі принципи господарського судочинства, та на підставі цього відповідач був позбавлений можливості надати свої доводи та аргументи, зазначити те, що послуги надані неякісно та не у відповідності до умов Договору, колегія апеляційного суду зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд може відкласти розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авігея СТ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 у справі №904/3484/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19.02.2020р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд