Рішення

від 19.02.2020 по справі 911/3095/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/3095/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (90553, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Вонігово, вул. Леніна, буд. 182, код ЄДРПОУ 32922702)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-транспортна спілка України" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чубинського, буд. 3, кВ. 103, код ЄДРПОУ 39851209)

про стягнення 39420,50 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-транспортна спілка України" (відповідач) про стягнення 39420,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Контракту-заявки № 003 від 15.01.2019 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2019 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

13.01.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із відзивом на позовну заяву.

24.01.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшов лист із відповіддю на відзив.

05.02.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із запереченнями на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2019 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір перевезення вантажів (далі - Договір перевезення) відповідно до умов якого перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату.

Згідно підпунктів 2.1, 2.3 Договору перевезення експедитор надає перевізнику заявку (контракт-заявку) на перевезення за підписом уповноваженої особи та завірену печаткою. Перевізник, у випадку погодження умов заявки (контракт-заявки) підписує її та завіряє печаткою.

Згідно п.п. 4.3 Договору перевезення експедитор оплачує перевізнику вартість послуг протягом 20 (двадцяти) банківських днів після отримання рахунку-фактури Перевізника; міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR.) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу; Акту приймання-передачі послуг, підписаного перевізником; оригіналу заявки (контракт-заявки), підписаної Перевізником; оригіналу договору; довідки про транспортні витрати, реєстраційних документів з обов`язковим відображенням кведів.

Відповідно до п.п. 3.2.4 Договору перевезення експедитор має право у випадку втрати та/або пошкодження вантажу та/або наявності претензій до Перевізника стосовно доставки (перевезення) вантажу притримати оплату за здійснене перевезення до врегулювання всіх взаємовідносин із замовником без застосування будь-яких фінансових санкцій стосовно Експедитора.

На виконання умов Договору перевезення позивачем та відповідачем було укладено контракт-заявку № 003 від 15.01.2019 р. згідно якої Перевізник зобов`язався надати послуги із перевезення товарів (мінеральна вода, соки) для Товариства з обмеженою відповідальністю Преміум Брендс та здійснити перевезення вказаного товару транспортним засобом (реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) за маршрутом Італія (Massalombarda та Carisolo) - Україна (Київ), а Експедитор зобов`язався оплатити такі послуги з перевезення вантажів в порядку та на умовах визначених Заявкою.

Як стверджує позивач, ним вищезазначені послуги з перевезення вантажу було надано належним чином та в повному обсязі, що підтверджується відповідними міжнародними товаро транспортними накладними (СМР), на яких уповноваженою особою вантажоодержувача було здійснено відмітку про отримання товару в повному обсязі.

Загальна вартість наданих послуг становить 89 232,00 гривень (в тому числі послуги з міжнародного транспортного перевезення вантажів - 87 644,00 та штрафні санкції за простій - 1 588,00 гривень), про що позивачем було направлено відповідачу рахунок та акт наданих послуг.

В той же час в порушення умов Заявки акт наданих послуг так і не був підписаний відповідачем, а самі послуги були оплачено лише частково у розмірі 49 811,50 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 928 від 03 квітня 2019 року, № 7 від 02 травня 2019 року, № 21 від 16 травня 2019 року та № 22 від 27 травня 2019 року.

Враховуючи часткову оплату, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу станом на день подачі позову становить 39 420,50 гривень.

З метою позасудового врегулювання спору позивачем неодноразово надсилалися листи та претензія з вимогою про сплату заборгованості, однак свої зобов`язання відповідачем виконано так і не було. Натомість у відповідь позивачем отримувалися листи відповідача з вимогами надати показники терморегістру та сплатити штрафні санкції за несвоєчасну доставку.

З огляду на часткове погашення заборгованості, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 39420,50 грн.

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечив зазначивши, що довантаження транспортного засобу, який перевозив вантаж відповідача без його згоди, вантажем для ТОВ ЕС ФАРМА призвело до того, що транспортний засіб знаходився на кордоні із 19.01.2019 по 31.01.2019, внаслідок чого вантаж відповідача був доставлений несвоєчасно із затримкою у 13 днів.

Враховуючи зазначене, відповідач пред`явив позивачу претензію № 003/1 від 06.02.2019 із вимогою зробити перерахунок суми фрахту та сплатити штрафні санкції за прострочення доставки вантажу в сумі 13989,92 грн.

Відповіддю-претензію № 26 від 18.05.2019 р., що міститься у матеріалах справи, позивач претензію відповідача залишив без задоволення.

З огляду на зазначене, керуючись п.п. 3.2.4 Договору перевезення, відповідач притримав оплату послуг з перевезення, здійснивши лише часткову оплату товару на суму 49 811,50 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що належним чином оформлені документи передбачені п. 4.3. Договору були одержані відповідачем лише 22.10.2019. Відтак, на переконання відповідача, останній день оплати послуг - 19.11.2019.

В свою чергу позивач зазначив, що у відповідача відсутні підстави для застосування оперативно-господарської санкції у формі притримання та були застосовані ним незаконно та в порушення умов Договору з огляду на те, що ані Договором, ані Заявкою термін доставки експедитором обумовлений не був.

Також позивач стверджує, що всі необхідні документи були надіслані відповідачу рекомендованим листом ще 05 лютого 2019 року, що підтверджується відповідною квитанцією. Отримання таких документів відповідачем підтверджується його листом № 003/2 від 24 червня 2019 року та фактом часткової оплати ще 03 квітня 2019 року за Договором саме на підставі такого Рахунку № 00008 від 05.02.2019 року, який був направлений йому позивачем.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та ст.ст. 929 , 930 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не доведено, що відповідачем були отримані необхідні документи у лютому 2019 року. З наявної у матеріалах справи копії квитанції неможливо встановити, які саме документи були відправлені на адресу відповідача.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим твердження, що строк оплати відповідно до п. 4.3 Договору у відповідача настав 19.11.2019 року, оскільки належним чином оформлені документи передбачені п. 4.3. Договору були одержані відповідачем лише 22.10.2019.

Відповідно до контракту-заявки № 003 від 15.01.2019 вартість транспортних послуг виражена в іноземній валюті та становить 2 680,00 евро.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Офіційний курс гривні щодо евро на 19.11.2019, встановлений Національним банком України, становив 2 669,8133 за 100 одиниць валюти.

Відтак сума в гривнях, яку відповідач мав би сплатити позивачу в останній день оплати (19.11.2019 р.), становить 71 551,00 грн. (2 680,00 евро х 26,698133 грн.).

Фактично відповідачем було сплачено позивачу 49 811,50 грн., а отже недоплачена сума складає 21 739,50 грн.

Крім того, варто зазначити, що ціна позову включає суму штрафних санкції за простій в розмірі 1588,00 грн., однак документального підтвердження факту простою позивач до суду не надав.

Разом з тим, відповідачем не доведено наявність підстав для притримання оплати, оскільки умови договору перевезення та контракту-заявки не містять умови про строк здійснення перевезення.

З огляду на те, що судом встановлено факт виконання позивачем умов договору, а відповідачем не надано доказів того, що ним у повному обсязі сплачено заборгованість перед позивачем, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 20 151,50 грн. (21 739,50 грн. - 1588,00 грн.).

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу, за приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Втім, доказів понесення судових витрат на правову допомогу позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладення на відповідача зазначених сум.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-транспортна спілка України" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чубинського, буд. 3, кв. 103, код ЄДРПОУ 39851209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (90553, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Вонігово, вул. Леніна, буд. 182, код ЄДРПОУ 32922702) 20 151 (двадцять тисяч сто п`ятдесят одну) грн. 50 коп. заборгованості та 982 (дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.02.2020.

Суддя Т.Д. Лилак