Ухвала

від 19.02.2020 по справі 621/3807/19

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №621/3807/19

Пр. 1-кп/621/106/20

УХВАЛА

Іменем України

19 лютого 2020 року м.Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220300000574 від 03.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст.197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2019 до Зміївського районного суду Харківської області надійшов вказаний обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та розпискою.

Представник потерпілої сторони Нижньобишківської сільської ради Зміївського району Харківської області в підготовче засідання 19.02.2020 не прибув, свою позицію з приводу питання призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту висловив в підготовчому засіданні 18.02.2020, а саме визнав за можливе призначити судовий розгляд, що, враховуючи приписи ст.325 КПК України та думку прокурора та сторони захисту, не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Так, в обвинувальному акті формулювання обвинувачення викладено не чітко, а саме в акті зазначається про самовільне зайняття обвинуваченим двох земельних ділянок, в той час як обвинувачення йому висунуто за ч.1 ст. 197-1 КК України, тобто за самовільне зайняття земельної ділянки (однієї), яким завдано значної шкоди її законному володільцю (одному), що суттєво впливає на право обвинуваченого ОСОБА_5 мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього.

На думку сторони захисту обвинувальний акт не містить місця вчинення злочину, так як не містить ані кадастрового номеру самих земельних ділянок, ані будь-яких ідентифікуючих ознак, які б вказували на чітке місце розташування начебто самовільно зайнятих обвинуваченим земельних ділянок чи-то зверху, знизу, чи ліворуч, праворуч.

Також стороною захисту зазначено про відсутність в обвинувальному акті відомостей про визнання потерпілим ГУ Держгеокадастру в Харківській області чи про відмову набуття ним такого статусу, між тим за замістом викладених в акті фактичних обставин кримінального правопорушення шкода завдана як Нижньобишкинській сільській раді, так і державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні будь-які дані щодо часу внесення до ЄРДР відомостей про скоєння кримінального правопорушення.

Обвинувачений також зазначив, що він не був ознайомлений з матеріалами досудового розслідування.

Думка прокурора зводиться до того, що клопотання про повернення обвинувального акта є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в обвинувальному акті зазначені ті фактичні обставини злочину, які були встановлені стороною обвинувачення, акт в цілому відповідає вимогам ст.291 КПК України, обвинувачення викладно з урахуванням диспозиції ч.1 ст.197-1 КК України, час скоєння злочину визначений період 2019 р., чітко визначено місце злочину - є прив`язка самовільно зайнятих земель до земельної ділянки, яка на правовій підставі знаходиться у обвинуваченого. Оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомлено про відсутність правових підстав для представниці інтересів держави в даному кримінальному провадженні, відповідний орган до справи в якості потерпілої сторони не залучався. Обвинуваченому відкривались матеріали досудового розслідування, проте він відмовився від ознайомлення з ними, про що в присутності понятих були складені відповідні протоколи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи питання, передбачені ч.3 ст.314 КПК України щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, суд зазначає таке.

За змістом вимог ст.314 КПК України суд, зокрема, вирішує питання про відповідність обвинувального акту вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальним актом є процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, а також яке має відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт поряд з іншими відомостями має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Приписами ч.1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що як виклад фактичних обстави так і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті мають містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини, способу і мотивів вчинення злочину, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

За змістом викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення досудовим розслідуванням встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , у період 2019 року, більш точна дата та період часу досудовим слідством не встановлені, усупереч встановленому законом порядку, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, ст. ст. 82, 116, 125 Земельного кодексу України, усвідомлюючи відсутність законних підстав на право користування земельними ділянками за відсутністю технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок самовільно зайняв в межах населеного пункту села Нижній Бишкин Зміївського району Харківської області земельну ділянку житлової та громадської забудови комунальної форми власності загальною площею 11,5519 га, а також земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на території Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області загальною площею 1,3248 га, які утворюють єдиний масив поля із земельною ділянкою з кадастровим номером 6321783000:02:000:0915, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.10.2012, укладеного між Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_5 , та зареєстрованого 12.10.2012 Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області.

За змістом сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_5 у період 2019 року, більш точна дата та період часу досудовим слідством не встановлені, в межах населеного пункту села Нижній Бишкин Зміївського району Харківської області на території Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області із залученням сільськогосподарської техніки, робітників ФОП « ОСОБА_5 », сільськогосподарської техніки та робітників приватного підприємства Агрофірма «Хлібодар», залучених на підставі договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №11 від 14.06.2019 року, які не діяли як співвиконавці злочину, оскільки були переконані у законності виконання вказаних робіт, умисно, з метою отримання прибутку, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом обробки, посіву та збору врожаю зернових культур, а саме ячменя, самовільно зайняв земельну ділянку житлової та громадської забудови комунальної форми власності загальною площею 11,5519 гектарів, чим спричинив інтересам держави в особі Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області шкоду в розмірі 122 380 гривень 70 копійок, а також земельну ділянку за межами населеного пункту сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 1,3248 гектарів, чим спричинив інтересам державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області шкоду в розмірі 1 910 гривень 00 копійок.

З викладеного вбачається, що у формулюванні обвинувачення відсутні відомості щодо:

- часу початку вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину та часу його закінчення, зокрема часу обробки, посіву та збору врожаю зернових культур сільськогосподарською технікою та робітниками ПП Агрофірма «Хлібодар» тощо на земельних ділянках, самовільне зайняття яких інкримінується обвинуваченому;

- кадастрових номерів та належності земельних ділянок, що межують з земельними ділянками, самовільне зайняття яких інкримінується обвинуваченому (окрім земельної ділянки з кадастровим номером 6321783000:02:000:0915, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5 на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.10.2012).

Крім того, підсумовуючи сформоване обвинувачення сторона обвинувачення в обвинувальному акті зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, тобто однієї земельної ділянки одного володільця, в той час як за змістом обвинувального акту ОСОБА_5 самовільно зайняв дві земельні ділянки - комунальної форми власності загальною площею 11,5519 гектарів та державної форми власності загальною площею 1,3248 гектарів.

Також, дані, наведені в частині формулювання обвинувачення, не відповідають даним, наведеним в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення. Так, в частині формулювання обвинувачення зазначається про спричинення обвинуваченими шкоди в розмірі 122380,70 грн інтересам держави в особі Нижньобишкинської сільської ради Зміївського району Харківської області внаслідок зайняття ним земельної ділянки житлової та громадської забудови загальною площею 11,5519 гектарів, між тим за даними фактичних обставин злочину, встановлених досудовим розслідуванням, вказана земельна ділянка є комунальної, а не державної форми власності.

Отже, має місце неконкретизоване формулювання обвинувачення як щодо часу і місця його вчинення, так і щодо його предмету в частині кількості земельних ділянок, самовільне зайняття яких інкримінується ОСОБА_5 , та осіб, яким завдано шкоду таким злочином, що унеможливлює якісне та в повній мірі здійснення захисту від пред`явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.

Європейський орган конвенційної юрисдикції вважає, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення (рішенні від 25.07.2000у справі «Маттоціа проти Італії»).

Також, Європейським судом з прав людини неодноразово зазначалось, що важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду у кримінальній справі є надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи («Абрамян проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні однозначно не є таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України та кореспондується з позицією Європейського Суду, практика якого відповідно до ч.5 ст.9 КПК України враховується при застосуванні Кримінального процесуального законодавства України.

Зазначені недоліки обвинувального акту позбавляють суд можливості призначити кримінальне провадження до судового розгляду та є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, що узгоджується з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, який надає таке право суду у підготовчому судовому засіданні.

Разом з тим, суд відхиляє посилання захисника та обвинуваченого на відсутність в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів кримінального провадження відомостей щодо потерпілої сторони в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, щодо часу внесення до ЄРДР відомостей про скоєння кримінального правопорушення, а також щодо відкриття стороною обвинувачення стороні захисту матеріалів кримінального провадження, з огляду на таке.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд; єдиною правовою підставою для повернення обвинувального акту прокурору під час підготовчого судового засідання є його невідповідність вимогам КПК України, а саме положенням ст.291 КПК України.

Відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування точного часу певної процесуальної дії не є підставою для здійснення такої процесуальної дії як повернення обвинувального акту прокурору.

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може виступати юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

В основу набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого).

Отже, набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі, а саме шляхом подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

За відсутністю волевиявлення та визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні така особа не може бути визнана потерпілим, що передбачено ч.7 ст. 55 КПК України.

З реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, що від представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області надходила заява про залучення до провадження в якості потерпілого та таку заяву було прийнято.

За викладених обставин, відсутність в обвинувальному акті даних щодо ГУ Держгеокадастру у Харківській області як потерпілої сторони не можна розцінити як відсутність відомостей про потерпілих у кримінальному провадженні взагалі. Крім того, не виключається можливість залучення до участі у справі потерпілої сторони на стадії підготовчого судового засідання чи судового розгляду.

За змістом ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч.12).

Суд зазначає, що зміст ст.291 КПК України не дозволяє дійти висновку, що однією з вимог до обвинувального акту та реєстру є зазначення відомостей про час відкриття матеріалів стороні захисту, натомість визначено, що обов`язковим є надання до акту розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Враховуючи наведене, суд констатує, що наслідком не відкриття матеріалів стороні обвинувачення є відсутність у суду підстав для допуску відомостей в таких матеріалів як доказів, що вирішується під час судового розгляду справи, а не повернення обвинувального акту прокурору.

Крім того, відповідно до доводів обвинуваченого матеріали досудового розслідування стороною обвинувачення йому відкривались, але він відмовився від ознайомлення з ними, розписка ж про отримання ОСОБА_5 копії обвинувального акту та реєстру додана до обвинувального акту, проти чого ОСОБА_5 не заперечує.

Враховуючи викладене, клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого про повернення обвинувального акту підлягає задоволенню.

Керуючись ст.314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого про повернення обвинувального акта прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220300 000574 від 03.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст.197-1 КК України, повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1