Ухвала

від 07.07.2020 по справі 621/3807/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/3807/19 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1898/20 Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року про повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220300 000574 від 03.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст.197-1 КК України, повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

В обґрунтування прийнятого рішення, районний суд зазначив, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення є неконкретним, як щодо часу і місця його вчинення, так і щодо його предмету в частині кількості земельних ділянок, самовільне зайняття яких інкримінується ОСОБА_7 , та осіб, яким завдано шкоду таким злочином, що унеможливлює якісне та в повній мірі здійснення захисту від пред`явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист. Суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні однозначно не є таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України та кореспондується з позицією Європейського Суду, практика якого відповідно до ч.5 ст.9 КПК України враховується при застосуванні Кримінального процесуального законодавства України.

Не погодившись із зазначеним рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_7 ,у зв`язкуз істотнимпорушенням вимогКПК України, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтуваннясвоєї вимогиапелянти вказуютьна те,що обвинувальнийакт стосовно ОСОБА_7 складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, викладено саме ті фактичні обставини продовжуваного злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК, України (самовільне зайняття земельної ділянки), який прокурор вважав встановленими. Так, у обвинувальному акті зазначено період вчинення злочину - протягом 2019 року, більш точна дата та період часу досудовим слідством не встановлені. Вказаний період визначено на підставі доказів, зібраних під час проведення досудового розслідування. Сам обвинувачений відмовився від надання будь-яких показань, у т.ч. щодо часу вчинення злочину.

В обвинувальному акті чітко визначено місце вчинення злочину, у т.ч. із посиланням на земельну ділянку з кадастровим номером 6321783000:02:000:0915, яка межує із самовільно захопленими ділянками та становить єдиний масив поля, яке було засіяне ячменем. Суд всупереч ст. 314 КПК України зробив припущення щодо наявності сусідніх земельних ділянок та що вони мають кадастрові номери, адже докази судом взагалі не досліджувались. Посилання районного суду про неконкретність пред`явленого обвинувачення не ґрунтується на законі. Вирішення зазначених питань не є предметом судового розгляду на стадії підготовчого судового засідання.

Таким чином, на думку апелянта, фактичний виклад в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 обставин кримінального правопорушення відповідає кваліфікації дій останнього, а відповідно до глави 27 КПК України, на стадії підготовчого провадження не передбачено з`ясування питань, пов`язаних з правильністю встановлення фактичних обставин правопорушення, оскільки судом у цій стадії не досліджуються докази. Суд вийшов за межі своїх повноважень і на стадії підготовчого провадження дав оцінку тим обставинам, які підлягають перевірці виключно під час судового розгляду. Обставини, які зазначені в оскаржуваному судовому рішенні, не є підставою для повернення прокурору обвинувального акту та повинні вирішуватися під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення представника потерпілої, яка підтримала думку прокурора, заперечення обвинуваченого та його захисника, які вважали оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження, оскаржувану ухвалу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За приписами ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12019220300000574 (арк. 1-3 т. 1 судового провадження), в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 міститься лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація злочину, з посиланням на положення закону і частини статей закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому,оцінюючи змістнизки відповіднихнорм чинногоКПК України, а також згідно доктрини кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється: короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Цих вимог кримінального процесуального закону прокурором не дотримано, оскільки зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12019220300000574 стосовно ОСОБА_7 фактично не вбачається чіткої його структури, з наявністю формулювання обвинувачення , яка передбачена п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Недотримання цих вимог закону може негативно вплинути на право обвинуваченого ефективно підготуватися для захисту від висунутого обвинувачення, що стане порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами прокурора, оскільки відсутні правові та фактичні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо підстави повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з неконкретністю обвинувачення в частині зазначення часу вчинення кримінального правопорушення, оскільки згідно фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період 2019 року, більш точна дата та період часу досудовим слідством не встановлені (арк.1-2 т. 1 судового провадження).

Крім того, зазначені обставини, відповідно до вимог ст.291 КПК України, не є підставою для повернення прокурору обвинувального акту для усунення недоліків.

Таким чином, в порядку п.4 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України належить змінити оскаржуване судове рішення в цій частині, виключивши з його мотивувальної частині посилання суду на неконкретність обвинувачення в частині зазначення часу вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора задовольняється частково.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає, що встановлена судом першої інстанції невідповідність обвинувального акту вимогамКПК України, а саме п.5 ч.2 ст.291 КПК України,не спростована апеляційними доводами прокурора, які не містять будь-яких об`єктивних даних щодо спростування висновків суду і ґрунтуються на субєктивних твердженнях апелянта про незгоду з судовим рішенням.

Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваної ухвали, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Зміївськогорайонного судуХарківської областівід 19лютого 2020року проповернення прокуроруобвинувального актустосовно ОСОБА_7 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на неконкретність обвинувачення в частині зазначення часу вчинення кримінального правопорушення. В решті ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді