Постанова

від 07.02.2020 по справі 1328/3059/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1328/3059/12 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/811/3961/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Курій Н.М.,

при секретарі Куцик І.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Труш І.М., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної академії наук України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України, заступника директора Інституту народознавства Національної академії наук України Мельник В.А., третьої особи на стороні відповідача Національної академії наук України про визнання звільнення незаконним та скасування наказу №23/02 від 23.02.2012 року; встановлення трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Інститутом народознавства Національної академії наук України, розірваним; зобов`язання до вчинення дій; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

02 квітня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Інституту народознавства Національної академії наук України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України, заступника директора Інституту народознавства Національної академії наук України Мельник В.А., третьої особи Національної академії наук України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якій просить визнати незаконним та недійсним наказ голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України №23/02 від 23.02.2012 року; поновити його на роботі на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України; стягнути на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу; рішення в частині стягнення заборгованої заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання у відповідності до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України; зобов`язати Інституту народознавства Національної академії наук України здійснити відрахування з суми нарахованої йому заробітної плати на його ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в управлінні Пенсійного фонду Галицького району м. Львова; стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на його користь компенсацію за завдану йому моральну шкоду в розмірі 15000,00 гривень; судові витрати покласти на Інститут народознавства Національної академії наук України; звільнити його від сплати судових витрат, відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України та Закону України Про судовий збір .

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 покликається на те, що в Інституті народознавства Національної академії наук України він працював з 14 квітня 1992 року на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України (на правах відділу), куди переведений Національною академією наук України з Інституту суспільних наук НАН України до Інституту народознавства НАН України на підставі розпорядження Президії НАН України № 334 від 06.04.1992 року "Про переведення постійно діючої Верхньодністрянської археологічної експедиції з Інституту суспільних наук АН України до складу Інституту народознавства АН України", про що було видано наказ роботодавця (Інституту народознавства НАН України №23-К від 14.04.1992 року) та зроблено запис у його трудовій книжці.

Того ж року, Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства АН України, набула статус юридичної особи. В її статуті від 03.07.1992 року записано, що засновником експедиції є Академія наук України, а у пункті 1.4 статуту, зазначено, що Експедиція підзвітна Інституту народознавства Академії наук України і здійснює свою діяльність під його керівництвом на правах відділу.

Від часу створення Експедиції (16.07.1987 року) і включно до грудня 2001 року вона наділена цільовим фінансуванням, яке проводилося «окремим рядком» (Постанова Бюро Президії НАН України №272/Б від 16 липня 1987 року).

Розпорядженням Президії НАН України № 637 від 23.03.1994 року змінено порядок фінансування, і звітності постійно діючої Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства, фінансування проводилося безпосередньо на розрахункові рахунки Експедиції, яка звітувала безпосередньо перед планово-економічним управлінням Президії АН України. Щорічно, включно до 2001 в НАН України затверджувався штатний розпис та кошторис доходів і витрат. Одночасно Експедиція згідно з п. 1.4 її Статуту була структурним підрозділом Інституту народознавства НАН України.

Розпорядженням № 59 від 18.01.2001 року НАН України прийняла рішення про переведенім Експедиції та її працівників на правах відділу, з Інституту народознавства НАН України до Інституту археології НАН України. Враховуючи те, що Експедиція є юридичною особою, постановою Бюро Президії НАН України №192 від 10.07.2001 року "Про статус Верхньодністрянської археологічної експедиції" було вирішено здійснити процедури з ліквідації Експедиції, як самостійної юридичної особи і в статусі відділу Інституту народознавства НАН України перевести Експедицію до Інституту археології НАН України. Для цього, Президія НАН України створила ліквідаційну комісію і призначила її головою доктора історичних наук ОСОБА_3 (заступник директора Інституту археології НАН України), його призначено членом цієї ліквідаційної комісії.

Проте через бездіяльність голови ліквідаційної комісії НАН України д.і.н. ОСОБА_3 та повної відсутності контролю з боку Науково-організаційного та Юридичного відділів Президії НАН України (п.10 постанови №192) процедура ліквідації Експедиції не була проведена, як того вимагають норми ст.ст. 104-107 ЦК України, ст. 59 ГК України, а точніше до процедури ліквідації навіть не приступали.

Директор Інституту народознавства НАН України д.і.н. ОСОБА_4 , переслідуючи його за його наукові відкриття (на що вказують (чотири) протиправні звільнення з роботи), наказом №63-К від 28 серпня 2003 року по Інституту народознавства НАН України самовільно, без достатніх правових підстав створив «свою» ліквідаційну комісію з числа працівників інституту, до якої включив і його. Головою ліквідаційної комісії призначив заступника директора інституту з загальних питань В.А. Мельника. Таким чином, для ліквідації Верхньодністрянської археологічної експедиції було створено аж дві ліквідаційні комісії (НАН України та Інституту народознавства НАН України), що є порушенням чинного законодавства України.

Незаконно створена Інститутом народознавства НАН України ліквідаційна комісія Верхньодністрянської археологічної експедиції, починаючи з серпня 2003 року була також бездіяльною і лише у зв`язку із його трудовим спором, слухання якого розпочалося у вересні 2011 року у Шевченківському районному суді м. Львова (справа №2-2558/11), пришвидшила незаконне припинення державної реєстрації юридичної особи Верхньодністрянської археологічної експедиції, що не входить до її прав та компетенцій, бо таке не передбачено ні Статутом НАН України, ні Статутом Інституту народознавства НАН України, ні Статутом Верхньодністрянської археологічної експедиції та перечить вимогам постанови НАН України №192 від 10.07.2001 року "Про статус Верхньодністрянської археологічної експедиції", якою створено ліквідаційну комісію на чолі з д.і.н. Д.Н. Козаком.

Відповідачі 1 і 2 організували і незаконно припинили державну реєстрацію Експедиції, шляхом її ліквідації, а не реорганізації, як визначено розпорядчими документами засновника - НАН України (розпорядження № 59 та постанова № 192). Цими протиправними діями вони переслідували мету уникнення виплати йому заборгованої заробітної плати за шість років та унеможливлення механізму її виплати.

Наказ голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України №23/02 від 23.02.2012 року про звільнення його з посади начальника експедиції є незаконним з наступних підстав: наказ про його звільнення видано не уповноваженою на те особою, оскільки 23.02.2012 року Експедиція уже була ліквідованою і не існувала, як суб`єкт господарської діяльності, на що вказує зазначена у наказі підстава про його звільнення (повідомлення державного реєстратора про припинення юридичної особи), а відтак ліквідаційна комісія (голова Мельник В.А.) припинила свою діяльність, (втратила повноваження); до повноважень та компетенцій голови ліквідаційної комісії не входило звільнення з роботи керівника академічної установи, оскільки з останнім, у трудових відносинах він не перебував і не перебуває; про звільнення його з роботи відповідно до п.1. ст.40 КЗпП України, він не був попереджений за 2 місяці, як того вимагає Закон України ( ст. 49-2 КЗпП України); йому не було запропоновано перехід на іншу роботу, як це було передбачено п. 1 розпорядження Президії НАН України №59 від 18.01.2001 року засновника.

У день звільнення із ним не було проведено розрахунку, а саме: не виплачено заборговану заробітну плату, вихідну допомогу, компенсацію за невикористані відпустки за період з 2001 р. до 2012 р., Львівський міський центр зайнятості про його звільнення з роботи (форма 4-ПН, план- факт) не був повідомлений, чим грубо порушено норми п.5 ст. 20 Закону України Про зайнятість населення .

В подальшому, не змінюючи предмету та підстав позову, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (т.1 а.с.169-173, т.1 а.с.212-213, т.2 а.с.10-11, т.2 а.с.42-43) та остаточно уточнивши позовні вимоги 29.03.2017 (т.2 а.с.70-71) просив суд ухвалити рішення, яким визнати звільнення його з посади начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України незаконним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України №23/02 від 23.02.2012 року; встановити, чи трудовий договір, укладений між ним та Інститутом народознавства Національної академії наук України, оформлений наказом №23-К від 14.04.1992 року про зарахування його на посаду начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України було розірвано Інститутом народознавства Національної академії наук України станом на день ліквідації Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України; зобов`язати Інститут народознавства Національної академії наук України звільнити його з посади начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України з 22 жовтня 2015 року за п.1 ст.40 КЗпП України, про що видати наказ та зробити запис у його трудовій книжці; стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2012 року до 22.10.2015 року, в розмірі 229580,12 гривень та вихідну допомогу в розмірі 5503,00 гривень; зобов`язати Інститут народознавства Національної академії наук України з суми нарахованої йому заробітної плати провести помісячно відрахування податків і страхових внесків на його ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та податки в Управління Пенсійного фонду Галицького району м. Львова через Галицьку ДПІ м. Львова помісячно звіти про суми нарахованої йому заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з 23.02.2012 року до 22.10.2015 року; рішення в частині стягнення одномісячної заробітної плати допустити до негайного виконання; судові витрати покласти на Інститут народознавства Національної академії наук України; звільнити його від сплати судових витрат відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України та Закону України Про судовий збір .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної академії наук України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України, заступника директора Інституту народознавства Національної академії наук України Мельник В.А., третьої особи на стороні відповідача Національної академії наук України про визнання звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України незаконним та скасування наказу №23/02 від 23.02.2012 року; встановлення трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Інститутом народознавства Національної академії наук України, розірваним; зобов`язання до вчинення дій; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.02.2012 року до 22.10.2015 року, в розмірі 229 580,12 грн. та вихідної допомоги в розмірі 5503 грн. - відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного трудового законодавства України. Звертає увагу, що Верхньодністрянська археологічна експедиція діяла на правах юридичної особи і структурно підпорядковувалася Інституту народознавства НАН України. Зазначає, що твердження відповідача, про те, що він не перебував у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України через те, що в їх штатному розписі посада начальника ВДАЕ не включена, не є належним доказом. Вважає, що звільняючи його - ОСОБА_1 з посади начальника експедиції, відповідач мав обов`язок запропонувати йому іншу посаду і перевести, за його згодою, на іншу роботу.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року та задовольнити його позовні вимоги.

16 січня 2020 року від Інституту народознавства НАН України надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Звертає увагу, що скаржник покликається на ст.41 КЗпП України, як підставу грубого порушення норм матеріального права, в той час як останнього було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд виходив з тих обставин, що Інститут народознавства НАН України не є правонаступником Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту НАН України, ОСОБА_1 фактично перебував у трудових відносинах з Верхньодністрянською археологічною експедицією Інституту народознавства НАН України та не перебував у трудових відносинах з інститутом народознавства НАН України, оскільки у спірний період посада начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції в штатний розпис інституту не включена, кошти на фінансування заробітної плати працівниками ВДАЕ не виділялись, а також, що наказом ліквідаційної комісії ВДАЕ №23/02 ВІД 23.02.2012 року ОСОБА_1 підставно був звільнений з посади начальника ВДАЕ з 23.02.2012 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України і а також, що вимога про проведення звільнення може бути заявлена виключно до роботодавця, а не до будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи. Суд прийшов до висновку, що оскільки Інститут народознавства НАН України не є і не був роботодавцем позивача у вказані позивачем дати/періоди, то відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимоги щодо стягнення компенсації за час вимушеного прогулу. Решта позовних вимог, є похідними від визнання наказу про звільнення незаконним та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, в задоволенні яких судом відмовлено, і на пряму залежить від задоволення основних вимог, в зв`язку з чим прийшов до висновку про безпідставність інших заявлених вимог.

З такими висновками колегія суддів повністю погодитись не може з наступних обставин.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках(ст.13 ч.1 ЦПК України).

Статтею 12 частиною третьою ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічну норму містить і частина перша статті 81 ч.1 ЦПК України.

Згідно п.2.1 статуту про Верхньодністрянську археологічну експедицію Інститут народознавства Академії наук України, затвердженого Директором народознавства Академії наук України - ОСОБА_4 (далі Статут ), керівництво експедицією здійснює її начальник, який призначається директором інституту.

Судом встановлено, що з 14.04.1992 року позивач ОСОБА_1 працював начальником Верхньодністрянської археологічної експедиції (ВДАЕ).

На підставі розпорядження №334 від 06.04.1992 року Президії Академії Наук України з Інституту суспільних наук НАН України, Верхньодністрянську археологічну експедицію з 01.04.1992 року на правах відділу переведено до Інституту Народознавства НАН України.

З 03.07.1992 року Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства НАН України, набула статусу юридичної особи з видачею відповідного свідоцтва та затвердженням статуту.

Розпорядженням Президії НАН України від 23.03.1994 року № 637 передбачено самостійне бюджетне фінансування ВДАЕ Інституту народознавства НАН України і про використання коштів експедицію зобов`язано звітувати безпосередньо перед планово-економічним управлінням Президії НАН України.

Згідно п.п. 1, 2 п. 2.2 Статуту, начальник експедиції здійснює представництво Академії наук України, інституту, експедиції в межах своїх повноважень в усіх установах, організаціях, підприємствах України і за кордоном. Несе повну відповідальність за діяльність експедиції, видає в межах свої повноважень накази, у відповідності до норм трудового законодавства, здійснює прийом і звільнення працівників експедиції, розпоряджається у встановленому порядку майном і фінансами експедиції.

Згідно п. 2.3 Статуту, наукові співробітники, що приймаються до основного складу експедиції обираються на конкурсних засадах у відповідності до норм та положень встановлених Академією наук України і призначаються на відповідну посаду експедиції наказом директора інституту.

Колегія суддів вважає, що оскільки на підставі п.2.1 Статуту, начальник експедиції призначається директором інституту, відповідно і звільнення начальника експедиції повинно проводитись тією особою, яка призначила його на таку посаду, тобто директором інституту.

Згідно наказу №63-К директора інституту Павлюка С., для здійснення процедури ліквідації ВДАЕ /юридичної особи/ створено ліквідаційну комісію у складі:

ОСОБА_5 - заступник директора Інституту по загальних питання - голова комісії;

ОСОБА_6 - заступник директора Інституту з музейної роботи - заступник голови;

ОСОБА_7 - начальник ВДАЕ - член комісії;

ОСОБА_8 провідний бухгалтер Інституту - член комісії;

ОСОБА_9 завідіючий господарським відділом - член комісії.

Згідно ч.2 ст.104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилась з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що 23.02.2012 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис, що стверджується повідомленням державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 23.02.2012 року (т.2 а.с.53) та відомостями є Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.54-55).

З статуту Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, вбачається, що Експедиція може припинити свої діяльність у відповідності до чинного законодавства України, постанови Президії Академії наук України, за участю трудового колективу (п.1.11) (т.1 а.с.12-13).

Легітимність створення та діяльності ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України підтверджена рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2004 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у її діяльності, передати цій комісії печатку, документацію фінансово-господарської діяльності та товарно-матеріальні цінності Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України.

Колегія суддів вважає, що у зв`язку з викладеним вище, ОСОБА_7 фактично перебував у трудових відносинах Інституту народознавства НАН України, оскільки він на підставі статуту призначався на посаду начальника експедиції директором інституту, відповідно таке звільнення повинно проводитися цією ж посадовою особою - директором інституту. ОСОБА_7 перебуваючи на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України був повністю підпорядкований директору Інституту народознавства НАН України.

Наказом директора Інституту народознавства Національної академії наук України №30-к від 08.04.2005 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ВДАЕ з 08.04.2005 року згідно п.1 ст.41 КЗпП України - за грубе порушення трудових вимог (т.1 а.с.142).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 (т.1 а.с.34-35) та наказу Інституту народознавства Національної академії наук України №31-к від 27.04.2006 року (т.1 а.с.143) вбачається, що його "поновлено на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції (юридична особа, код ЄДРПОУ 25237051), згідно рішення місцевого суду Шевченківського району м. Львова від 18.04.2006 року" (т.1 а.с.103-104).

Наказом ліквідаційної комісії ВДАЕ №23/02 від 23.02.2012 року ОСОБА_7 звільнений з посади начальника ВДАЕ з 23.02.2012 року на підставі п. 1ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.6).

Звільняючи ОСОБА_1 наказом ліквідаційної комісії ВДАЕ №23/02 від 23.02.2012 року з посади начальника ВДАЕ з 23.02.2012 року на підставі п. 1ст.40 КЗпП України, ліквідаційна комісія ВДАЕ фактично вийшла за межі своїх повноважень, оскільки звільнення останнього могло бути здійсненим на підставі наказу директора Інституту народознавства Національної академії наук України.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 здійснено неповноваженою на це особою, наказ ліквідаційної комісії ВДАЕ №23/02 від 23.02.2012 року про звільнення є незаконним.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), пунктом 2 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

З моменту незаконного звільнення ОСОБА_1 , в останнього виникло право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 з моменту його незаконного звільнення - 23 лютого 2012 року і до 22 жовтня 2015 року останній не був працевлаштованим. 23 жовтня 2015 року ОСОБА_7 був призначений на посаду директора Адміністрації історико-культурного заповідника Стільське городище .

Вимушений прогул у ОСОБА_1 тривав з 23 лютого 2012 року до моменту його працевлаштування, 23 жовтня 2015 року.

Заробітна плата за останні два місяці роботи на посаді начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції, становила 5012 грн та 5503 грн. (грудень, 2011 року, січень 2012 року) Кількість робочих днів в грудні 2011 року та січні 2012 року становили 22 та 20 днів, таким чином середньомісячна заробітна плата, яка судом береться для розрахунку суми вимушеного прогулу, становить 250,36 грн.

Час вимушеного прогулу з 23 лютого 2012 року по 22 жовтня 2015 року становить 917 робочих днів, таким чином заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 229580,12 грн. (250,36 грн. х 917 днів = 229580,12 грн.)

Розрахунок згаданої суми здійснено без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів , в зв`язку з чим такі відрахування податків та інших обов`язкових платежів повинні бути здійснені з згаданої суми Інститутом народознавства Національної академії наук України на стадії виконання рішення суду.

Решта позовних вимог ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, поскільки в останнього вимушений прогул тривав до моменту працевлаштування - 23 жовтня 2015 року та з попередньої роботи він не був звільнений та Інститут народознавства Національної академії наук України не відмовляв позивачу у здійсненні запису в трудову книжку про дату та підстави його звільнення, що також унеможливлює встановлення права позивача на вихідну допомогу при його звільненні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати наказ Голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної академії наук України №23/02 від 23.02.2012 року незаконним та скасувати його.

Стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2012 року по 22.10.2015 року, в розмірі 229580,12 грн., з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.М. Курій