Постанова

від 17.02.2020 по справі 462/5997/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 462/5997/17

провадження № 61-3543св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю Інтернешнал Бізнес платформ Україна , ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2018 року в складі судді Кирилюк А. І. та на постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року в складі колегії суддів Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18 грудня 2017 року позивачка звернулася в суд із позовом до ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна , ОСОБА_2 , в якому просила визнати припиненими з 17 липня 2017 року трудові відносини між ОСОБА_1 і ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна в зв`язку зі звільненням її з посади директора цього товариства за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що згідно з наказом ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна від 10 серпня 2016 року № 1-к вона приступила до виконання обов`язків директора цього товариства.

Відповідно до Статуту ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна учасниками товариства є громадянин Польської Республіки ОСОБА_2 та громадянка України ОСОБА_1 .

У липні 2017 року вона в передбаченому законом порядку двічі повідомляла другого учасника про свій намір звільнитися та про скликання загальних зборів товариства для розгляду вказаного питання.

Позивач зазначала, що ОСОБА_2 не бажає брати участь у діяльності товариства та не з`явився на загальні збори учасників для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 із посади, а її частка в статутному капіталі товариства становить всього 50 % та не дає їй можливості провести загальні збори учасників товариства в зв`язку з відсутністю кворуму.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 позбавлена можливості визнати припиненими трудові відносини з ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна , а тому просила вирішити спір у судовому порядку .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Інтернешенел Бізнес платформ України , ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що загальні збори учасників вищевказаного товариства не вправі проводити розгляд заяви позивачки про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням, оскільки таке призведе до порушення вимог чинного законодавства, а також, що сама вимога позивачки про визнання трудових відносин припиненими не ґрунтується на законних підставах.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково, рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту повідомлення другого учасника товариства про дату, час і місце проведення загальних зборів, на яких мало бути вирішене питання про звільнення позивача з посади, а тому відсутні підстави вважати, що процедура звільнення з посади дотримана позивачем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 лютого 2019 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2018 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Указує, що суди безпідставно не врахували той факт, що вона належним чином повідомила другого учасника товариства про дату, час і місце проведення загальних зборів, а висновок судів не ґрунтується на обставинах справи.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з наказом ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна від 10 серпня 2016 року № 1-к ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора товариства .

Відповідно до статуту ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (роздруківка із інтернет- порталу Міністерства юстиції України) учасниками товариства є громадянин Польської Республіки ОСОБА_2 та громадянка України ОСОБА_1 .

Пунктом 3.2 цього статуту визначено, що частки учасників є рівними та становлять по 50%.

Згідно з пунктом 6.5 Статуту ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна збори учасників товариства можуть скликатись також на вимогу виконавчого органу (дирекції).

У пункті 6.12 указаного статуту визначено, що виконавчим органом товариства є директор (дирекція).

Відповідно до пункту 6.7 статуту про проведення зборів учасників товариства учасники повідомляються письмово із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за тридцять днів до скликання зборів учасників.

Відповідно до пункту 6.10.3 статуту ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна до виключної компетенції загальних зборів товариства належить обрання та відкликання директора товариства.

У пункті 1.8 статуту вказано, що товариство знаходиться за адресою: вул. Шевченка,111А, оф . 2,м. Львів, Україна , 79039.

Відповідно до пункту 1.1 статуту товариства ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з описами вкладень цінних відправлень ДП Укрпошта від 03 липня та 07 серпня 2017 року заява ОСОБА_1 та повідомлення учаснику товариства ОСОБА_2 від 30червня 2017 року про скликання загальних зборів з метою вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 та виходу її з товариства , надіслані ОСОБА_2 на адресу місцерозташування ТОВ Інтернешнал Бізнес Платформ Україна , а саме: вул. Шевченка,111А, оф. 2, м. Львів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cтаття 4 КЗпП України).

Частиною першою статті 9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексузастосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до статті 23 Закону України Про господарські товариства управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно з частиною статті 60 Закону України Про господарські товариства загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Закону України Про господарські товариства учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Згідно з частиною першою статті 62 Закону України Про господарські товариства у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Частинами першою, другою статті 145 ЦК України визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Пунктом 3 частини четвертої статті 145 ЦК України передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить створення та відкликання виконавчого органу товариства.

Відповідно до статті 61 Закону України Про господарські товариства позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Отже, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України Про господарські товариства , відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.

Системний аналіз положень статті 38 КЗпП України, статті 145 ЦК України, статей 58, 60, 62 Закону України Про господарські товариства дає підстави для висновку , що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариств провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Установивши, що позивач не повідомила своєчасно про проведення загальних зборів його другого учасника ОСОБА_2 (частка якого в статутному капіталі становить 50 %) у передбачений статутом спосіб із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного за 30 днів до скликання загальних зборів, за адресою його проживання, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Посилання позивача на те, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження виконання нею вимог статті 61 Про господарські товариства та надсилання другому учаснику товариства відповідних повідомлень про проведення загальних зборів, не заслуговують на увагу та були обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки відповідні повідомлення направлені на адресу товариства, а не на адресу учасника товариства.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук