Рішення

від 11.02.2020 по справі 520/13153/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 р. № 520/13153/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,

за участі:

представника відповідачів Прядка Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просить суд зобов`язати Богодухівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (ЕДРПОУ: 41433595, 62103, Харківська область, місто Богодухів, вулиця Спортивна, будинок 5) нарахувати та виплатити страхові виплати за період з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , допустивши негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачі протиправно, на думку позивача, позбавили ОСОБА_1 права на отримання страхових виплат.

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідач, Богодухівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

31.01.2020 року представником позивача було подано до суду уточнений адміністративний позов, в якому позовні вимоги викладено наступним чином - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (ЄДРПОУ: 41313928, 61200, м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх), нарахувати та виплатити страхові виплати за період з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 допустивши негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

Згідно ч.3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, в даному випадку позивач має право змінити предмет позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Так, в судовому засіданні 29.01.2020 року протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній справі.

За таких обставин, представником позивача подано уточнену позовну заяву після закінчення підготовчого засідання.

Враховуючи вищевикладене, в судовому засіданні 11.02.2020 року протокольною ухвалою суду уточнений адміністративний позов було залишено без розгляду.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

В судове засідання представник відповідачів прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на одержання страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням.

Відповідно до довідки № 0000420475 від 28.11.2017 року позивач є внутрішньо переміщеною особою. За місцем обліку позивач отримував страхові виплати.

Листом управління праці та соціального захисту населення №1897/04 від 16.05.2017 року повідомлено начальника ВВДФ у м.Харкові ФССНВВПЗУ, що факт проживання позивача за заявленим місцем тимчасової реєстрації по АДРЕСА_1 не підтверджений.

Згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №18 від 17.05.2017 року позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким відповідно до п.4 п.п.2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, не підтверджено перебування на території Шевченківського району м. Харкова.

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року позивачу припинено щомісячні страхові виплати. В якості підстави для прийняття постанови зазначено - непідтверджено місце проживання, протокол комісії від 17.05.2017 року.

Листом від 21.08.2017 року №3495/04 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району повідомило про підтвердження факту проживання позивача за адресою тимчасової реєстрації.

Постановою №2011/16810/16810.1/31 від 22.08.2017 року призначено потерпілому ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 5815,75 грн. з 25 липня 2017 року безстроково. Зазначено вважати такою, що втратила чинність постанова № 2011/16810/16810.1/30 від 18 травня 2017 року.

Як зазначено відповідачем, за період з 25.07.2017 року по 31.07.2017 року позивачу було нараховано та виплачено у вересні 2017 року у сумі 1313,23 грн.

Позивач, не погоджуючись з невиплатою страхових виплат, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як передбачено положеннями п. 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Відповідно положень п. 6 Порядку № 365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV).

Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-Постанова № 365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пп.2 п. 12 Постанови № 365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Так, страхові виплати позивачу припинено у зв`язку із встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування.

Згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №18 від 17.05.2017 року позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким відповідно до п.4 п.п.2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, не підтверджено перебування на території Шевченківського району м. Харкова.

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року позивачу припинено щомісячні страхові виплати. В якості підстави для прийняття постанови зазначено - непідтверджено місце проживання, протокол комісії від 17.05.2017 року.

Як встановлено судом, відповідачами не надано належних доказів які б свідчили про проведення перевірки місця проживання позивача, наявність акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї та відсутність під час перевірки позивача за місцем проживання.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат, як відсутність за місцем проживання, не встановлено.

Крім того, згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №18 від 17.05.2017 року позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

На підставі вищевказаного рішення прийнято постанову №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року про припинення щомісячної страхової виплати позивачу.

Проте, рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №18 від 17.05.2017 року рішення саме про припинення щомісячної страхової виплати позивачу не приймалось.

Також, в постанові №2011/16810/16810.1/31 від 22.08.2017 року, якою призначено потерпілому ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 5815,75 грн. з 25 липня 2017 року безстроково, зазначено вважати такою, що втратила чинність постанова № 2011/16810/16810.1/30 від 18 травня 2017 року.

Таким чином, постанову №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року про припинення щомісячної страхової виплати позивачу прийнято безпідставно.

Суд вважає за необхідне зауважити, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилаються відповідачі, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року.

Також, суд приходить до висновку, що постанова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення щомісячної страхової виплати №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року є протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на висновки суду про протиправність вищевказаного рішення та для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення щомісячної страхової виплати №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що належним способом порушених прав позивача є зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити страхові виплати за період з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (вул. Спортивна, буд. 5,м. Богодухів, Харківська область,62103), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, м.Харків) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення щомісячної страхової виплати №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, м.Харків) нарахувати та виплатити страхові виплати за період з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати страхових виплат в межах стягнення суми за один місяць.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, 61200, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, м.Харків) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 20.02.2020 року.