Ухвала

від 29.04.2020 по справі 520/13153/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2020 року

Київ

справа №520/13153/19

провадження №К/9901/11044/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Н.В. Коваленко,

суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного,

перевіривши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Богодухівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити йому страхові виплати за період з 01.04.2017 по 31.07.2017 допустивши негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення щомісячної страхової виплати №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

Звернуто рішення до негайного виконання в частині присудження страхових виплат в межах стягнення суми за один місяць.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року скасовано в частині зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

В цій частині прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 17 квітня 2020 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі судом встановлено таке.

Предметом розгляду у цій справі є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати. Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оскарження фізичною особою рішення та дій суб`єкта владних повноважень щодо соціального захисту.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене узгоджується також з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, вказана справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності.

Відповідно до частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах а , б , в та г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалене у цій справі, як у справі незначної складності, не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності.

Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний