Постанова

від 26.03.2020 по справі 520/13153/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 р.Справа № 520/13153/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 20.02.20 року по справі № 520/13153/19

за позовом ОСОБА_1

до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

04.12.2019 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі по тексту - Богодухівське відділення УВД ФССУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд : зобов`язати Богодухівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити страхові виплати за період з 01.04.2017 по 31.07.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , допустивши негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Богодухівським відділенням УВД ФССУ в Харківській області протиправно, на думку позивача, позбавлено ОСОБА_1 права на отримання страхових виплат.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 по справі № 520/13153/19 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі по тексту - УВД ФССУ в Харківській області, другий відповідач).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 520/13153/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Богодухівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (вул. Спортивна, буд. 5, м. Богодухів, Харківська область, 62103), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, м. Харків) про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про припинення щомісячної страхової виплати №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 року.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61200, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, м. Харків) нарахувати та виплатити страхові виплати за період з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Звернуто рішення до негайного виконання в частині присудження виплати страхових виплат в межах стягнення суми за один місяць.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, 61200, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, м. Харків) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Другий відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 520/13153/19 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що первинною підставою для винесення першим відповідачем постанови від 18.05.2017 №2011/16810/16810.1730 про припинення позивачу страхових виплат є рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 17.05.2017 №18 (далі по тексту - комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО), яким відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_1 з підстав непідтвердження місця проживання позивача. Зазначене рішення комісії позивачем не оскаржене. Вказав, що в силу пп.2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 (далі по тексту - Порядок № 365) встановлення відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є безумовною підставою для припинення соціальних виплат. Враховуючи викладене, за наявності рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, відповідач не мав повноважень та підстав прийняти будь-яке інше рішення, окрім рішення про припинення виплат.

Вказує, що позивач звернувся за страховими виплатами як спеціальний суб`єкт - тимчасово переміщена особа. Саме у зв`язку з наявністю такого статусу та за умови його підтвердження у позивача виникло пов`язане із цим статусом право на отримання страхових виплат не за місцем простійного проживання, а за місцем тимчасового перебування. Отже, право позивача як тимчасової переміщеної особи на отримання страхових виплат нерозривно пов`язане з фактом переміщення та перебування позивача за адресою тимчасової реєстрації. З огляду на викладене, вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , та стверджує, що другим відповідачем були дотримані вимоги діючих нормативно-правових актів при прийнятті рішення щодо припинення виплат позивачу.

Відмітив, що перелік підстав для припинення страхових виплат, наведений у ст.46 Закону № 1105, не є вичерпним та включає інші випадки, передбачені законодавством (п.6 ст.46 Закону № 1105), а відтак, немає підстав стверджувати, що прийняте відносно позивача рішення щодо припинення страхових виплат суперечить вимогам Закону №1105.

Зазначив, що відповідно до п.п.2, 10, 11 Порядку № 365 повноваження щодо перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи та складення акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї належать до повноважень органів праці та соціального захисту населення, а не відповідача по справі. Такі акти не складаються та не зберігаються органами соціального страхування України, і, відповідно, не могли бути надані відповідачами до суду. Отже, судження суду першої інстанції про ненадання відповідачем належних доказів, які б свідчили про проведення перевірки місця проживання позивача, зокрема, наявність акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, та відсутність позивача за місцем проживання під час перевірки, не спростовують правомірності дій відповідача у спірних відносинах.

Крім того, вказує, що страхові виплати за період з 25.07.2017 по 31.07.2017 позивачу були виплачені в сумі 1313,23 грн, однак, суд першої інстанції на це уваги не звернув та зобов`язав УВД ФСС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати не до 24.07.2017, а до 31.07.2017, тобто, фактично зобов`язав другого відповідача здійснити подвійну виплату за цей період.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Від відповідача УВД ФССУ в Харківській області надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та розпорядження Голови Другого апеляційного адміністративного суду, якими встановлено обмеження щодо можливості відвідання будівлі суду та судових засідань.

Разом з тим в подальшому 26.03.2020 відповідач в надісланій до суду письмовій заяві просив суд залишити без розгляду клопотання про перенесення розгляду справи та розглянути справу без участі представника Управління.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, враховуючи можливість розгляду справи без надання усних пояснень учасниками справи, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Фонду соціального страхування України з 19.10.2009 у зв`язку із зареєстрованим страховим випадком профзахворювання, отриманого 19.12.2012.

За висновком МСЕК від 10.12.2014 серії 10ААА № 099660 позивачу встановлено сукупний відсоток втрати працездатності 40%.

ОСОБА_1 має право на одержання страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням, що відповідачами не заперечується.

Відповідно до довідки № 0000420475 від 28.11.2017 позивач є внутрішньо переміщеною особою.

До листопада 2017 року позивач перебував на обліку у Харківському міському відділенні УВД ФССУ в Харківській області, з 01.10.2014 отримував страхові виплати у Відділенні виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві України у м. Харкові, з 01.08.2017 по 31.10.2017 - у Харківському міському відділенні УВД ФССУ в Харківській області.

Листом управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі по тексту - УПСЗН адміністрації Шевченківського району ХМР) №1897/04 від 16.05.2017 повідомлено начальника Виконавчої дирекції у м. Харкові ФСС від нещасних випадків на виробництва та професійних захворювань, що факт проживання позивача за заявленим місцем тимчасової реєстрації за адресою : АДРЕСА_2 , не підтверджений (а.с.45).

Згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №18 від 17.05.2017 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат, як внутрішньо переміщеній особі, щодо якої, відповідно до п.4 п.п.2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, не підтверджено перебування на території Шевченківського району м. Харкова.

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 позивачу припинено щомісячні страхові виплати з 01.04.2017. В якості підстави для прийняття постанови зазначено непідтвердження місця проживання, з посиланням на протокол комісії від 17.05.2017.

Листом від 21.08.2017 №3495/04 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району повідомило про підтвердження факту проживання позивача за адресою тимчасової реєстрації ( АДРЕСА_2 ).

Постановою Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області №2011/16810/16810.1/31 від 22.08.2017 призначено потерпілому ОСОБА_1 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 5815,75 грн з 25 липня 2017 року безстроково. Ухвалено вважати такою, що втратила чинність, постанову № 2011/16810/16810.1/30 від 18 травня 2017 року (а.с.48).

Разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області, страхові виплати в період з квітня 2017 року по червень 2017 року ОСОБА_1 не виплачувались, а за липень 2017 року виплачено суму в розмірі 1313,23 грн.

29.11.2017 позивачем було подано заяву до Валківського відділення УВД ФССУ в Харківській області, в якій позивач просив продовжити раніше призначену страхову виплату безстроково (а.с.26).

Постановою Богодухівського відділення УВД ФССУ в Харківській області продовжено виплату позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.11.2017 в сумі 5815,75 грн.

19.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського відділення УВД ФССУ в Харківській області із заявою щодо проведення виплат за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

Листом першого відповідача ОСОБА_1 повідомлено, що на обліку в Богодухівському відділенні УВД ФССУ в Харківській області позивач перебуває з 29.11.2017, всі виплати здійснюються відділенням з листопада 2017 року. За період з 01.04.2017 по 31.07.2017 позивач отримував страхові виплати у Харківському міському відділенні УВД ФССУ в Харківській області, тому рекомендовано звернутися до вказаного відділення (а.с.9).

Сторонами по справі підтверджується, що в період з 01.04.2017 по 24.07.2017 страхові виплати позивачеві не проводились.

Як зазначає другий відповідач, за період з 25.07.2017 по 31.07.2017 позивачу було нараховано та виплачено у вересні 2017 року у сумі 1313,23 грн.

Вважаючи, що відповідачами було протиправно позбавлено позивача права на страхові виплати, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання першого відповідача нарахувати та виплатити позивачеві страхові виплати за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності постанови УВД ФССУ в Харківській області №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 про припинення позивачу щомісячної страхової виплати, а також з того, що другим відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.04.2017 по 31.07.2017, оскільки відсутність за місцем проживання, у розумінні ч.1 ст.46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , не є підставою для припинення страхових виплат. Поряд з цим, за висновком суду першої інстанції, відповідачами не надано належних доказів, які б свідчили про проведення перевірки місця проживання позивача та відсутність позивача під час перевірки за місцем проживання, тобто, не доведено наявності фактичних обставин, які були зазначені відповідачами в якості підстави для припинення страхових виплат.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб регламентовано Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).

Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, передбачених статтею 1 цього Закону (ч.1 ст. 5 Закону №1706-VII).

Як зазначалось вище, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 14 Закону №1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 у 2012 році здобув право на отримання страхових виплат по інвалідності та наразі перебуває на обліку в Богодухівському відділенні УВД ФССУ в Харківській області, де отримує страхові виплати.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, урегульовано Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі по тексту - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону №1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (п.1 ч.2 ст.28 Закону №1105-ХІV).

Статтею 40 Закону №1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.

З 01 січня 2015 року право на отримання щомісячних страхових виплат закріплено у статтях 36, 42, частинах 1, 5 та 6 статті 47 Закону №1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VІІІ).

Так, згідно з п.1 ч.7 ст.36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання (ч.1 ст.47 Закону №1105-XIV).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

За приписами ч.7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Як вбачається зі змісту постанови Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області від 02.03.2018, за висновком МСЕК від 10.12.2014 серії 10ААА № 099660 ОСОБА_1 встановлено сукупний відсоток втрати працездатності - 40% (а.с.48), що визнається відповідачами.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10ААА № 078755 від 02.08.2017 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності - 50%, а згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА № 459682 від 02.08.2017 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності безстроково (а.с.13, 14).

Враховуючи викладене, незважаючи на зміну місця проживання, позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, за весь час, коли такі страхові виплати не виплачувались. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження строком.

Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (був чинним на час виникнення спірних відносин і до 28.12.2018, далі по тексту - Порядок № 20) передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів.

У випадку відсутності в особи, яка тимчасово переміщена, оригіналу справи про страхові виплати, сформованої іншим робочим органом виконавчої дирекції Фонду відповідно до вимог законодавства, робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20 встановлено, що щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.

Отже, в розумінні норми пункту 5 розділу III Порядку № 20, щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для ВПО, які вже отримували страхові виплати - з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду.

Водночас, виплати за період з 01.04.2017 по 24.07.2017, на які претендує позивач, не були йому нараховані, оскільки, як зазначалось вище, Харківське міське відділення УВД ФССУ в Харківській області, де перебував на обліку позивач до 28.11.2017, заперечувало наявність у ОСОБА_1 права на отримання цих виплат, з посиланням на непідтвердження місця проживання позивача у АДРЕСА_2 ).

В обґрунтування правомірності таких дій УВД ФССУ в Харківській області в апеляційній скарзі посилається на пп.2 п.12 Порядку № 365 та п.6 ч.1 ст.46 Закону №1105-XIV.

Разом з тим, в постанові Харківського міського управління УВД ФССУ в Харківській області від 18.05.2017 вказівки на цей пункт Порядку № 365 та конкретний пункт частини 1 статті 46 Закону №1105-XIV відсутні, наявне лише загальне посилання на ст.46 Закону №1105-XIV.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пп.2 п. 12 Постанови № 365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте, наведені положення Закону № 1706-VII не наділяють Кабінет Міністрів України повноваженнями на визначення випадків припинення виплати страхових виплат.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не має права вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, колегія суддів вважає, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Виходячи зі змісту постанови Верховної Ради України № 462-VІІІ від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод", Україна від зобов`язань, визначених статями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України" (заява 10441/06), яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, що органи влади не надали обґрунтування позбавлення права заявника на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, що було визнано порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункти 51-54).

Враховуючи викладене вище, з огляду на норми статті 14 Закону № 1706-VII щодо заборони дискримінації внутрішньо переміщених осіб, колегія суддів зазначає, що статтею 46 Закону № 1105 -XIV не передбачено такої підстави припинення страхової виплати, як непідтвердження фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в постанові Відділення ВД ФСС НВУ в м. Харкові від 18.05.2017 про припинення щомісячної страхової виплаті ОСОБА_1 наявне посилання на протокол комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 17.05.2017 № 18.

Також, в апеляційній скарзі другий відповідач, в якості первинної підстави для прийняття постанови ВВД ФСС НВУ в м. Харкові від 18.05.2017 про припинення щомісячної страхової виплаті ОСОБА_1 , посилається на рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 17.05.2017 № 18.

Як вбачається з матеріалів справи, про існування вказаного протоколу (рішення) комісії від 17.05.2017 Відділенню виконавчої дирекції Фонду в м. Харкові стало відомо з листа УПСЗН адміністрації Шевченківського району м. Харкова № 1897/04, датованого 16.05.2017 (тобто, раніше, ніж складено протокол комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО).

У свою чергу, вказаний лист УПСЗН адміністрації Шевченківського району м. Харкова № 1897/04 від 16.05.2017 на адресу ВВД ФССНВУ у м. Харкові надійшов лише 24.05.2017, про що свідчить відбиток вхідного реєстраційного штампу Відділення (а.с.45), тобто, лист УПСЗН надійшов пізніше, ніж була прийнята постанова від 18.05.2017 про припинення страхових виплат ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, непідтвердження місця проживання ОСОБА_1 , зафіксоване у протоколі засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО при адміністрації Шевченківського району ХМР від 17.05.2017 № 18, не було і не могло бути з урахуванням перебігу часу підставою для припинення позивачу соціальних виплат.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові №2011/16810/16810.1/30 від 18.05.2017 є протиправною, а припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 відбулося за відсутності передбачених законом підстав.

Колегія суддів зауважує, що за змістом вищенаведених норм Закону № 1105 -XIV, Порядку № 20 (чинного на час виникнення спірних відносин) та Порядку № 27 (чинного на даний час) виплата страхових виплат потерпілому, який є внутрішньо переміщеною особою, здійснюється органом Фонду соціального страхування за фактичним місцем проживання (перебування) такої особи.

Відповідно до п.1.2. Порядку № 27 внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-XIV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування).

Беручи до уваги, що позивач як внутрішньо переміщена особа, в період з 01.04.2017 по 31.07.2017 перебував на обліку у Харківському міському відділенні виконавчої дирекції ФССУ в Харківській області, яким і приймалось рішення про припинення йому страхових виплат, однак, наразі має зареєстроване місце проживання на території Богодухівського району Харківської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік як ВПО від 27.11.2017, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення обов`язку нарахувати та виплатити страхові виплати ОСОБА_1 на Управління ВД ФССУ в Харківській області.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що постановою Харківського міського відділення ВД ФССУ в Харківській області від 22.08.2017 позивачу призначено страхову виплату з 25.07.2017, при цьому, відповідно до довідки Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області ОСОБА_1 проведено виплату за липень 2017 року в сумі 1313,23 грн.

Однак, суд першої інстанції на це уваги не звернув, задовольнивши в повному обсязі позовні вимоги про зобов`язання УВД ФССУ в Харківській області виплатити щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.07.2017, у тому числі і з 25.07.2017 по 31.07.2017.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 520/13153/19 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання УВД ФССУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 25.07.2017 по 31.07.2017, з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року по справі № 520/13153/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 25.07.2017 по 31.07.2017.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 520/13153/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 26.03.2020 року