Постанова

від 20.02.2020 по справі 400/500/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/500/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі за позовом приватного підприємства Шик до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2018 року № 00110271406, № 00110281406, від 08.02.2019 року № 00009331406,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач приватне підприємство Шик звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 00110271406 від 29.11.2018 року про застосування штрафної санкції, згідно пункту 1 статті 17 та статті 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року № 265 (із змінами та доповненнями) на суму 90 412,70 гривень;

- № 00110281406 від 29.11.2018 року про застосування штрафних санкцій, згідно пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджених Постановою Національного банку України від 12 грудня 2004 рок № 637 (із змінами та доповненнями) на суму 242 325,50 гривень;

- № 00009331406 від 08.02.2019 року, згідно статті 17 Закону України Про державне регулювання та обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів № 481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями, на суму 10 000,00 гривень.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства. Твердження відповідача щодо ненадання позивачем всіх необхідних облікових документів на вимогу перевіряючих, є хибним, оскільки запиту на отримання облікових документів від податкового органу (на суму 45 206,35 грн., які є в наявності у позивача за юридичною адресою вул. Грушевського, 19, м. Первомайськ, Миколаївська область), підприємство під час перевірки не отримувало та огляд і вивчення таких документів за вказаною адресою, відповідачем не здійснювалось. Всі облікові документи позивача зберігаються за вказаною вище адресою в приміщенні юридичної особи.

Твердження позивача про не оприбуткування позивачем готівки за період з 18.06.2018 р. по 30.10.2018 р. з врахуванням перевіряючими максимальної тривалості зміни 24 години та невиконання Z-звіту, позивач вважає помилковим. Відповідно до Акту перевірки, у якому зафіксовані всі порушення, виявлені відповідачем, відсутні будь-які зауваження з боку перевіряючих до ведення КОРО, відсутності звітів тощо.

Також, безпідставним вважає висновок відповідача в частині встановлення факту реалізації пляшки горілки нижчою за ціною, ніж встановлено законодавством. В чеку Z-звіту за 06.11.2018 р. взагалі відсутня реалізація пляшки горілки ЛГЗ Прайм по ціні нижчою, ніж встановлено законодавством.

Отже, на думку ПП Шик , рішення відповідача про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку господарської діяльності позивача, під час якої виявлені порушення, які зафіксовані в Акті перевірки від 12.11.2018 № 0271/14/29/14/20909882.

Позивачем на неодноразову вимогу перевіряючих не було надано до перевірки видаткових та прибуткових накладних, оборотно-сальдової відомості та інших документів на суму 45 206,35 грн., які б підтверджували ведення обліку товарних запасів, передбачених чинним законодавством. За таке порушення відповідачем відповідно до ст. 20 Закону України від 06.11.1995 р. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано до ПП Шик штрафні (фінансові) санкції в розмірі 90 412,70 грн. (45 206,35 * 2).

Також, перевіряючими виявлено не оприбуткування позивачем готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО за період з 18.06.2018 р. по 30.10.2018 р. на суму 48 465,10 грн. При цьому, відповідач вважає, що відповідно до ст. 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти господарювання повинні щоденно друкувати фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій з використанням максимальної тривалості зміни не більше 24 години.

Крім того, відповідач здійснив продаж алкогольного напою за ціною нижчою, ніж встановлено Постановою КМУ № 957 від 30.10.2018 р.

За таких обставин відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано винесені Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкові повідомлення-рішення: № 00110271406 від 29.11.2018 року про застосування штрафних санкцій на суму 90 413,70 гривень; № 00110281406 від 29.11.2018 року про застосування штрафних санкцій на суму 242 325,50 гривень; № 00009331406 від 08.02.2019 року на суму 10 000,00 гривень.

На вказане рішення Головним управлінням ДФС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року та прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ПП Шик .

Апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення від 16.07.2019 року прийняте з порушенням норм матеріального права, а при вирішенні справи судом першої інстанції не було надано належної оцінки зібраним доказам у справі.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Головним управлінням ДФС у Миколаївській області з 06.11.2018 року по 09.11.2018 року на підставі наказу від 30.10.2018 року № 2403 проведено фактичну перевірку магазину за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Воровського, буд. 116, який належить суб'єкту господарської діяльності ПП Шик , стосовно дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 12 ст. 3 Закону України № 265 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: ведення з порушеннями обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем їх реалізації та зберігання;

- п. 13 ст. 3 Закону № 265, а саме: не забезпечення відповідності суми готівкових коштів зазначеній у денному звіті РРО;

- п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме: не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних входжень у КОРО;

- Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв ).

Наведені порушення зафіксовані в Акті перевірки від 12.11.2018 року №0271/14/29/14/20909882.

На підставі вказаного Акту перевірки посадовими особами відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29.11.2018 р. № 00110271406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 90 413,70 грн., в зв'язку з встановленим порушенням п. 12, п. 13 ст. 3 Закону №265; податкове повідомлення-рішення від 29.11.2018 року №20909882 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 242 325,50 грн., в зв'язку із встановленим порушенням п. 2.6 гл. 2 Положення № 637 та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 року №00009331406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 000,00 грн., у зв'язку з порушенням Постанови № 957.

Позивач звертався із скаргою до Державної фіскальної служби України з вимогою про скасування вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.02.2018 р. № 5895/6/9999-11-0-6-01-25 задоволено адміністративну скаргу ПП Шик в частині скасування рішення № 00110291406 від 29.11.2018 року в сумі 7000,00 гривень, в іншій частині скарги відмовлено та залишено в силі повністю податкове повідомлення-рішення № 00110271406 на суму 90 413,70 грн., податкове повідомлення-рішення № 00110281406 від 29.11.2018 року на суму 242 325,50 грн., частково залишено в силі рішення № 00110291406 від 29.11.2018 року на суму 10 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДФС України від 06.02.2018 р., позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач зробив висновок щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265, яким передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, в тому числі, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до положень ст. 20 Закону № 265 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З аналізу наведених норм Закону № 265 вбачається, що до суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, що не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, таке податкове правопорушення вважається вчиненим, коли платник податку здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Разом з тим, положеннями Закону №265 такий порядок обліку не передбачений.

Висновок контролюючого органу про необхідність знаходження на місці продажу документів на придбання товару є помилковим, оскільки, з урахуванням положень ст. ст. 1, 8, 9, 14 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , такі документи повинні знаходитись за місцезнаходженням суб'єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження господарюючого суб'єкта ПП Шик є вулиця Грушевського, 19, у місті Первомайськ Миколаївської області, що підтверджується витягом із Державного реєстру.

Посилання апелянта на відсутність облікових документів на товар, який підлягає реалізації на суму 45 206,35 грн. на підставі проведеної податковим органом інвентаризації, що підтверджується відомостями зняття товарних залишків, колегія суддів вважає хибним, оскільки це суперечить положенням пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, - податковий орган має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Разом з тим, вимога про проведення інвентаризації не є проведенням такої інвентаризації самим податковим органом.

Під час проведення фактичної перевірки податковий орган має право за відповідним запитом отримати необхідні облікові документи у відповідності до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а саме: запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, запиту на отримання облікових документів від податкового органу на суму 45 206,35 гривень, які є в наявності за юридичною адресою підприємства, позивач під час перевірки не отримував та огляд і вивчення таких документів за вказаною адресою податковим органом не здійснювався. Вказані обставини підтверджуються Актом перевірки, в додатках до нього такі відомості відсутні.

Разом з тим, в додатках до Акту перевірки має місце запис про наявність відомостей на 4 аркушах (відомості про зняття залишку товарних запасів в магазині по вулиці Воровського, які податковий орган до акту перевірки не надав), які на думку податкового органу є доказом того, що на місті здійснення розрахункових операцій в магазині по вулиці Воровського, відсутні документи, які підтверджують облік товарів, в розумінні статті 20 Закону № 265.

Як вбачається з матеріалів справи, товари на суму 45 206,35 гривень обліковані відповідно до статей 1, 8, 9, 14 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та зберігаються у приміщенні юридичної особи по вулиці Грушевського, 19, в місті Первомайськ Миколаївської області.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону №265 є необґрунтованим та безпідставними, а прийняте за наслідком податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно висновків апелянта про порушення позивачем п. 2.6 Постанови Національного банку № 637, а саме: податковий орган на підставі співставлення даних системи збору та зберігання даних, які отримуються з допомогою контрольної стрічки в електронній формі з звітними чеками Z-звіту, за період з 18.06.2017 року по 30.10.2017 року, встановив не оприбутковування готівки в сумі 48 465,10 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність наступних дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Під час перевірки податковим органом зауважень чи будь-яких порушень правил ведення КОРО не встановлено, так само як і відсутність облікових чеків, у тому числі Z-звітів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вищенаведені норми регулюють, за основу, господарські відносини при класичній системі, тобто оприбуткування готівки при восьмигодинній системі праці. При цьому, позивачем застосовується робота його торгівельної точки, яка була об'єктом перевірки, в режимі 24 годинної роботи, що є специфікою застосування наведених норм законодавства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199 (із змінами та доповненнями далі Вимоги №199), зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

В даному випадку апелянтом безпідставно зроблено висновок щодо не оприбуткування готівки за період з 18.06.2017 по 30.10.2017 року, оскільки такий висновок зроблений на підставі порівняння даних системи збору та зберігання даних за період з 18.06.2017 по 30.10.2017 року та Z-звітів, що містяться в Книзі обліку розрахункових операцій. Разом з тим, відповідач зробив такий висновок з урахуванням тривалості зміни з 0 годин до 24 години, законодавством передбачена максимальна тривалість зміни 24 години і вона триває не з 0 годин до 24 години, а за період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Позивачем надано до суду докази про те, що в установленому порядку від передачі інформації до СЗЗД, друкування Z-звіту, прийняття готівки в касу підприємства та зарахування на розрахунковий рахунок у банківській установі готівка була оприбуткована.

Таким чином висновки відповідача щодо не оприбуткування готівки є необґрунтованими.

Апелянт також вказує на порушення позивачем положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 та статті 1 Закону № 481, а саме, на думку податкового органу підприємством здійснювалась реалізація пляшки горілки ЛГЗ Прайм за ціною 87 гривень 80 копійок, що є нижчою за ціну, встановлену наведеними законодавчими актами, а саме, 89 гривень 40 копійок.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити що, апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження того, що пляшка горілки ЛГЗ Прайм 06.11.2018 року була наявна в магазині. В чеку Z-звіту за 06.11.2018 року реалізація наведеного горілчаного виробу відсутня.

Також, в порушення пункту 80.4 статі 80 ПК України податковим органом не проведена контрольна розрахункова операція, яка б підтверджувала факт реалізації пляшки горілки ЛГЗ Прайм по ціні 87 гривень 80 копійок.

Положеннями ст. 17 Закону №481 встановлена відповідальність у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

При цьому, відповідачем прийняте рішення від 29 листопада 2018 року, яким застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 17 000,00 гривень.

В ході адміністративного оскарження, ДФС України рішенням від 06.02.2019 року частково скасувала рішення № 00110291406 від 29.11.2018 року в частині зменшення суми штрафної санкції з 17 000,00 гривень до 10 000,00 гривень. При цьому ДФС України було зроблено висновок про те, що Головним управлінням ДФС в Миколаївській області в порушення вимог ст. 17 Закону №481 при під час перевірки не встановлено вартість партії товару, а зазначена лише роздрібна ціна пляшки горілки ЛГЗ Прайм .

Таким чином, зазначеним рішенням ДФС України фактично підтвердило той факт, що податковий орган під час перевірки взагалі не встановлював факт наявності такої горілки і вартість партії такої горілки.

Враховуючи викладені обставини, з урахуванням наявності у позивача передбачених законодавством документів та встановлених фактів дотримання платником податків вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПП Шик , а прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.