Постанова

від 11.02.2020 по справі 910/7021/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Справа№ 910/7021/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 11.02.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (повний текст складено 19.02.2019)

у справі №910/7021/18 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Державного підприємства Селидіввугілля

до Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд

про стягнення 4 554 214,14 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство Селидіввугілля (далі, позивач або ДП Селидіввугілля ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд про стягнення 4 554 214,14 грн, з яких: 971 841,81 грн - штраф та 3 582 372,33 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання із своєчасної поставки товару за Договором поставки від 24.10.2017 №Т1/100-2017, укладеним за результатами проведення процедури закупівлі гірничорятувального устаткування ЄЗС ДК 021:2015 - 33157700 - Дихальний тренажер .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/7021/18 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд на користь Державного підприємства Селидіввугілля пеню у розмірі 3 582 372 (три мільйони п`ятсот вісімдесят дві тисячі триста сімдесят дві) грн 33 коп., штраф у розмірі 971 841 (дев`ятсот сімдесят одна тисяча вісімсот сорок одна) грн 81 коп. та судовий збір у розмірі 68 313 (шістдесят вісім тисяч триста тринадцять) грн 21 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що у позивача наявні передбачені законом та умовами пункту 7.2. Договору підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків постачання товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/7021/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- виходячи зі змісту пункту 5.1. Договору встановлення строку поставки товару включало в себе не лише зазначення кінцевої дати - 31.12.2017, але також два інші елементи, зокрема, наявність замовлень покупця та вказівку на те, що поставка має бути здійснена протягом 60-ти календарних днів з моменту замовлення та отримання постачальником 100% попередньої оплати. Попередня оплата надійшла на рахунок продавця 13.12.2017, а тому згідно умов договору відповідач міг поставити товар протягом 60-ти календарних днів, як визначено умовами договору. Судом першої інстанції, натомість, не було надано належної оцінки факту відсутності замовлень від позивача, а також не взято до уваги неправомірне нарахування пені на 19-ий день з моменту здійснення передоплати, тобто до закінчення 60-ти денного строку, наданого на здійснення поставки. Водночас, відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача штрафу згідно пункту 7.2. Договору, оскільки з моменту закінчення 60-ти денного строку (11.02.2018) до моменту повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором (23.02.2018 - дата здійснення останньої поставки) пройшло 12 днів, а не 30, як цього вимагає пункт 7.2. Договору;

- відповідач заперечує проти застосування пені за ставкою 0,5% та штрафу за ставкою 10%, оскільки, Господарським кодексом України передбачено розмір пені за ставкою - 0,1% вартості товару, штрафу - 7% вартості товару;

- задоволені судом першої інстанції позовні вимоги значно завищені та не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності. ТОВ Захистпром Трейд повністю виконало свої зобов`язання за Договором, поставило позивачу товар у кількості та із характеристиками, визначеними сторонами в договорі. Судом першої інстанції не враховано винятковості ситуації із затримкою здійснення поставки товару, наявність незалежних від відповідача обставин (затримка фінансування), здійснення поставки у повному обсязі, а також відсутність реальних збитків позивача внаслідок порушення строків виконання зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, 04.04.2019 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач наголосив на тому, що умовами пункту 5.1. Договору встановлено граничний строк поставки товару - 31.12.2017, а тому відповідач, який у повному обсязі виконав свої зобов`язання по поставці оплаченого позивачем 13.12.2017 товару лише 23.02.2018, допустив прострочення виконання зобов`язань з поставки, що зумовлює застосування штрафних санкцій (пені, штрафу), передбачених умовами пункту 7.2. Договору. Господарським кодексом України не заборонено визначати розмір штрафних санкцій договором, а тому визначення сторонами розміру пені - 0,5% від вартості товару та штрафу у розмірі 10% від вартості товару не суперечить законодавству. Водночас, відповідачем, на думку позивача, не доведено винятковості ситуації із затримкою поставки товару.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем також додано заяву про розгляд справи за відсутності його представника, у якій він, враховуючи відсутність коштів для оплати вартості відряджень представників ДП Селидіввугілля , просив розглядати апеляційну скаргу за відсутності позивача та під час розгляду справи врахувати доводи, які містяться у відзиві на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 апеляційну скаргу ТОВ Захистпром Трейд передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 18.04.2019.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. у відрядженні, розгляд справи, призначений на 18.04.2019, не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 розгляд справи призначено на 23.05.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 №09.1-07/195/19 у зв`язку із призначенням головуючого судді Власова Ю.Л. на посаду судді Верховного Суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 справу №910/7021/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 розгляд справи призначено на 18.06.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019, у зв`язку з перебуванням суддів Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/7021/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 прийнято апеляційну скаргу відповідача до розгляду вказаною колегією суддів, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2019.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Смірнової Л.Г. на лікарняному, судове засідання, призначене на 08.07.2019, не відбулося.

Після виходу головуючого судді Смірнової Л.Г. з лікарняного ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 призначено розгляд справи на 22.08.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/7021/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Сулім В.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2019.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Смірнової Л.Г. у відпустці за сімейними обставинами, судове засідання, призначене на 11.09.2019, не відбулося.

Після виходу головуючого судді Смірнової Л.Г. з відпустки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 розгляд апеляційної скарги призначено на 26.09.2019.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та від 21.01.2019 у розгляді справи оголошувались перерви.

04.11.2019 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України як третьої особи, витребування у позивача установчих документів ДП Седидіввугілля .

04.11.2019 представником відповідача у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про витребування аудиторського звіту діяльності позивача, листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на адвокатський запит ТОВ Захистпром Трейд .

04.11.2019 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд було заявлено відвід головуючому судді Смірновій Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд про залучення до участі у справі третьої особи, витребування документів у позивача залишені без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2018 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд про відвід головуючому судді Смірновій Л.Г. від розгляду справи №910/7021/18 необґрунтованою. Матеріали справи №910/7021/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою щодо розгляду заяви про відвід судді відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 (головуючий суддя Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Доманьска М.Л.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Смірнової Л.Г. від розгляду справи №910/7021/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 розгляд справи призначено на 04.12.2019.

04.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відвід судді-доповідача Смірнової Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд про відвід судді (судді-доповідача) Смірнової Л.Г. залишено без розгляду.

04.12.2019 головуючим суддею у справі Смірновою Л.Г. було заявлено самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 заяву про самовідвід головуючого судді Смірнової Л.Г. від розгляду справи №910/7021/18 задоволено; матеріали справи №910/7021/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 №09.1-07/561/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 справу №910/7021/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі №910/7021/18 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/7021/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.; розгляд справи №910/7021/18 призначено на 14.01.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Скрипки І.М.., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 08.01.2020 по 21.01.2020, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/74/20 від 11.01.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2020 справу №910/7021/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/7021/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.; розгляд справи №910/7021/18 вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 14.01.2020.

14.01.2020 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, у якому відповідач просив суд долучити як доказ до матеріалів справи інформаційний лист заводу DEZEGA Туреччина Ізмір від 02.01.2020 та врахувати його під час дослідження обставин справи. Відповідач, посилаючись на норми частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що раніше неодноразово звертався до виробника заводу DEZEGA Туреччина Ізмір із приводу надання інформації щодо умов та порядку постачання гірничорятувального устаткування, зокрема, для виконання договору поставки між ДП Селидіввугілля та ТОВ Захистпром Трейд від 24.10.2017. Відповідь на вказане звернення від 02.01.2020 відповідач отримав лише в січні 2020 року. Отже, оскільки відповідач з об`єктивних, незалежних від нього причин не міг раніше надати суду вказаний доказ, ТОВ Захистпром Трейд просить долучити останній до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження.

У судове засідання, призначене на 14.01.2020, з`явився представник відповідача, який заперечував щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача та надав свої пояснення щодо долучення нового доказу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 розгляд справи №910/7021/18 відкладено на 04.02.2020; запропоновано позивачу надати свої міркування з приводу поданого відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи №910/7021/18 інформаційного листа підприємства виробника заводу DEZEGA від 02.01.2020 щодо порядку та умов постачання гірничорятувального устаткування.

У судове засідання, призначене на 04.02.2020, з`явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 розгляд справи відкладено на 11.02.2020.

У судовому засіданні 11.02.2020 суд розглянув клопотання відповідача від 14.01.2020 про долучення до матеріалів справи інформаційного лист заводу DEZEGA Туреччина Ізмір від 02.01.2020.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що ненадання позивачем інформаційного листа заводу DEZEGA Туреччина, Ізмір від 02.01.2020 до суду першої інстанції зумовлено винятковістю такого випадку, а тому, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв наданий відповідачем до справи на стадії апеляційного провадження документ, проте, його оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

У судовому засіданні 11.02.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання суду апеляційної інстанції 11.02.2020 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Також позивач повідомлявся про розгляд справи на сайті Судової влади України (роздруківка повідомлення долучена до матеріалів справи).

Крім того, як вказувалось судом вище, у матеріалах справи міститься клопотання позивача від 04.04.2019 про розгляд справи у відсутності його представника.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

24.10.2017 між Державним підприємством Селидіввугілля (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд (Постачальник) за результатами проведення процедури закупівлі гірничорятувального устаткування ЄЗС ДК 021:2015 - 33157700 Дихальний тренажер було укладено Договір поставки №Т1/100-2017 (далі, Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, зазначений у специфікації, а покупець прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: гірничорятувальне устаткування: шахтний саморятівник ШСС-1П KS - 1982 одиниці. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (пункти 1.1., 1.2., 1.4. Договору з урахуванням Додаткової угоди №4 від 04.12.2017).

Відповідно до пункту 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 04.12.2017 ціна Договору становить 18 828 841,44 грн.

У пункті 4.1. Договору зазначено, що розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% попередньої оплати.

Згідно з пунктом 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 09.11.2017 постачання узгодженої партії товару здійснюється в міру необхідності, згідно з заявкою покупця. Строк (термін) поставки товару протягом 60 календарних днів з моменту замовлення та отримання постачальником 100% попередньої оплати, але не пізніше 31.12.2017.

Датою поставки товару покупцю вважається дата, яка вказана на товаросупроводжувальних документах, наданих покупцю постачальником (пункт 5.4. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині виконання зобов`язань сторонами до повного та належного його виконання (пункт 10.1. Договору).

Специфікацією до Договору №11/100-2017 від 24.10.2017 зі змінами згідно Додаткової угоди №4 від 04.12.2017 сторони узгодили найменування товару (шахтний саморятівник ШСС-1П KS), одиницю виміру, кількість (1982), ціну за одиницю (9 499,92 грн), загальну вартість товару - 18 828 841,44 грн.

На виконання умов Договору №11/100-2017 від 24.10.2017 Державним підприємством Селидіввугілля 12.12.2017 було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 18 828 841,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1541 від 12.12.2017 з призначенням платежу: попередня оплата за шахтний саморятівник ШСС-1П KS, згідно договору № 11/100-2017 від 24.10.2017 та Д/у 4в 04.12.2017. Обставина щодо перерахування грошових коштів також підтверджується банківською випискою відповідача.

Відповідач стверджує, що кошти попередньої оплати надійшли на його рахунок 13.12.2017.

29.12.2017 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №16/2255 від 29.12.2017 (отримано відповідачем 10.01.2018) з вимогою здійснити поставку товару на загальну суму 18 828 841,44 грн протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї претензії (докази отримання в матеріалах справи).

02.01.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №18/7 від 02.01.2018 з вимогою виконати зобов`язання за договором протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії та здійснити поставку товару та сплатити пеню за прострочення поставки товару (докази отримання претензії відповідачем 10.01.2018 містяться у матеріалах справи).

18.01.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №18/72 від 18.01.2018 з вимогою виконати зобов`язання за договором протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії та здійснити поставку товару та сплатити пеню за прострочення поставки товару (докази отримання претензії відповідачем 29.01.2018 містяться у матеріалах справи).

Відповідач надав позивачу гарантійний лист від 05.02.2018 №05/02-1, яким гарантував здійснити поставку товару протягом січня - лютого 2018 року.

06.02.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №18/149а від 05.02.2018 з вимогою виконати зобов`язання за договором протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії та здійснити поставку товару та сплатити пеню за прострочення поставки товару (докази отримання претензії відповідачем 07.03.2018 містяться у матеріалах справи).

Згідно претензії №18/172 від 09.02.2018 позивач просив відповідача виконати зобов`язання за договором протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії здійснити поставку товару та сплатити пеню за прострочення поставки товару (доказів направлення чи отримання претензії відповідачем суду не надано).

20.02.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №18/204 від 20.02.2018 з вимогою виконати зобов`язання за договором протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії та здійснити поставку товару та сплатити пеню за прострочення поставки товару (докази отримання претензії відповідачем 14.03.2018 в матеріалах справи).

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд було поставлено, а позивачем в свою чергу прийнято товар на загальну суму в розмірі 18 828 841,44 грн, що підтверджується видатковими накладними: №20 від 29.12.2017 на суму 1054491,12 грн, №5 від 26.01.2018 на суму 1 899 984,00 грн, №6 від 26.01.2018 на суму 1 329 988,80 грн, №7 від 26.01.2018 на суму 1 595 986,56 грн, №8 від 26.01.2018 на суму 3 229 972,80 грн, №5 від 23.02.2018 на суму 6 117 948,48 грн, №11 від 23.02.2018 на суму 3 600 469,68 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч умовам Договору відповідачем був поставлений товар з порушенням строків поставки, встановлених договором. Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд пеню у розмірі 3 582 372,33 грн за період з 01.01.2018 по 22.02.2018 з урахуванням дат поставки та штраф у розмірі 971 841,81 грн за прострочення поставки понад 30 днів.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що позивач безпідставно почав нараховувати пеню з 01.01.2018, на 19-ий день з моменту здійснення попередньої оплати, тобто до закінчення 60-ти денного строку, наданого відповідачу умовами пункту 5.1. Договору на здійснення поставки. Водночас, враховуючи, що попередню оплату було здійснено 13.12.2017, з моменту закінчення 60-ти денного строку (11.02.2018), до моменту повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором 23.02.2018 пройшло 12 днів, а не 30, як того вимагає пункт 7.2. Договору для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством Селидіввугілля та Товариством з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд виникли на підставі Договору №Т1/100-2017 від 24.10.2017, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 4.1. Договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% попередньої оплати.

У пункті 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 09.11.2017 сторони погодили, що постачання узгодженої партії товару здійснюється в міру необхідності, згідно з заявкою покупця. Строк (термін) поставки товару протягом 60 календарних днів з моменту замовлення та отримання постачальником 100% попередньої оплати, але не пізніше 31.12.2017.

Відповідно до пункту 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 18 828 841,44 грн - 13.12.2017 (платіжне доручення №1541 від 12.12.2017), а відповідач у повному обсязі виконав свої зобов`язання по поставці оплаченого товару 23.02.2018, що підтверджується видатковими накладними: №20 від 29.12.2017 на суму 1054491,12 грн, №5 від 26.01.2018 на суму 1 899 984,00 грн, №6 від 26.01.2018 на суму 1 329 988,80 грн, №7 від 26.01.2018 на суму 1 595 986,56 грн, №8 від 26.01.2018 на суму 3 229 972,80 грн, №5 від 23.02.2018 на суму 6 117 948,48 грн, №11 від 23.02.2018 на суму 3 600 469,68 грн.

Зі змісту вищенаведеного пункту 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 09.11.2017 вбачається, що сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати внесення покупцем попередньої оплати за товар, однак не пізніше 31.12.2017 .

Отже, сторони у Договорі погодили, що граничний строк виконання зобов`язань з поставки товару є 31.12.2017, тобто 60 денний період відстрочення поставки може бути застосований в рамках періоду до 31.12.2017 і не може перевищувати його граничну дату. Натомість, строк здійснення попередньої оплати сторонами у Договір не погоджений, а тому відповідач не може посилатись на здійснення оплати з простроченням, як на таке, що унеможливило своєчасне виконання ним своїх зобов`язань з поставки. З огляду на зазначене, доводи відповідача в частині наявності затримки у фінансуванні зі сторони позивача не впливають на висновки суду щодо наявності прострочення постачальника після 31.12.2017.

За таких підстав судом першої інстанції вірно встановлено, що всупереч умовам договору №11/100-2017 від 24.10.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд здійснило поставку товару на загальну суму в розмірі 18 828 841,44 грн з порушенням строків поставки, що підтверджується первинними документами.

Заперечення відповідача щодо відсутності замовлення на поставку товару є необґрунтованим, оскільки сторони у специфікації до Договору визначили асортимент, кількість та вартість товару, попередня оплата за вказаний товар була перерахована на рахунок відповідача, а строк поставки встановлений Договором до 31.12.2017.

Під час розгляду справи відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що шахтні саморятівники та регенеративні патрони на виконання умов Договору закуповувались ним у компанії Dezega (Туреччина) за Договором поставки №20/04/2017-DC від 20.04.2017, яким передбачена 100% попередня оплата, а тому затримка фінансування, призвела до затримки поставки.

Із приводу вказаних посилань відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем до заперечень від 10.08.2018 додана копія контракту №20/04/2017-DC від 20.04.2017, укладеного між компанією Dezega (Туреччина) (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд (покупцем), яким обумовлено, що постачальник зобов`язується поставити продукцію, обумовлену даним договором у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її (пункт 1.1.).

Як вірно наголосив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, умови контракту №20/04/2017-DC від 20.04.2017 із компанією Dezega (Туреччина) не передбачають 100% попередньої оплати товару, на яку посилається відповідач.

Водночас, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом за клопотанням відповідача від 14.01.2020 був долучений до матеріалів справи лист компанії Dezega (Туреччина) від 02.01.2020 (том 2, а.с. 143), адресований Товариству з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд , у якому компанія Dezega надала інформацію про порядок прийому замовлень на виробництво та відвантаження продукції заводу - шахтних саморятівників ШСС-1П KS та зазначила, що завод приймає замовлення на виробництво і здійснює відвантаження вказаної продукції при наявності 100% передоплати. Строк виробництва продукції обумовлений технологічними особливостями і наявністю виконавчих потужностей і складає 90 днів. У даному листі компанія Dezega зазначає, що поставка об`єму продукції, зазначеного у замовленні відповідача від 13.12.2017 у строк до 31.12.2017 фізично неможлива. У зв`язку із відсутністю на складах вільних об`ємів даної продукції компанія зазначила, що може наразі поставити лише 111 одиниць замовленої продукції, а для виробництва решти продукції необхідний вказаний строк до 90 днів. У вигляді виключення, за рахунок додаткових резервів, і після перерахування передоплати за поставлену продукції, заводом було поставлено у січні 2018 року - 1518 штук обладнання, а в лютому 2018 року - 1 861 штук обладнання.

На думку відповідача, викладена у вказаному листі інформація свідчить про те, що порушення строків поставки було наслідком того, що позивач перерахував кошти попередньої оплати лише 13.12.2017 і, як наслідок, відповідач був позбавлений можливості своєчасно виконати свої зобов`язання за договором.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи скаржника, на які він посилається у якості підстави для звільнення (зменшення) його від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції позивачу, оскільки, по-перше, сторони, укладаючи Договір поставки №Т1/100-2017 від 24.10.2017, не обумовили у ньому, що товар за ним буде придбаний відповідачем саме у іноземного контрагента - компанії Dezega (Туреччина) за Договором поставки №20/04/2017-DC від 20.04.2017 та на умовах 100% попередньої оплати (у договорі взагалі не вказано товаровиробника), що могло вплинути на строки поставки товару.

Зобов`язання сторін у даній справі регулюються умовами Договору поставки №Т1/100-2017 від 24.10.2017, а не будь-якими іншими правочинами, у тому числі, контрактом відповідача №20/04/2017-DC від 20.04.2017 із компанією Dezega (Туреччина).

Викладені відповідачем у письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції 17.01.2019, та усних поясненнях, наданих представником відповідача суду апеляційної інстанції в судовому засіданні 11.02.2020, доводи із приводу того, що країною походження товару, із приводу поставки якого сторонами спору був укладений Договір, є саме Туреччина, що підтверджується тендерною документацією, поданою для участі у відкритих торгах на закупівлю гірничорятувального обладнання, інформація із приводу чого є загальновідомою, оцінюються судом критично, оскільки, по-перше, як вказано вище, умови укладеного за результатами проведених торгів Договору такої умови не містять, по-друге, у матеріалах справи відсутня тендерна документація, на яку посилається відповідач.

Поруч із цим, посилання скаржника на те, що тендерна документація щодо проведення відкритих торгів містить посилання на країну походження товару (Туреччина) є загальновідомою і такі обставини не потребують доведення, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу.

Колегія суддів зазначає, що загальновідомі факти не потребують доказування лише тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/3946/16.

Оскільки інформація щодо закупівлі спірного обладнання у Туреччині не є інформацією, що доводилась до широкого загалу, та колегії суддів про вказане не було відомо, відповідні обставини не можуть бути визнані судом загальновідомими у відповідності частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також у контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 10.2. Договору визначено, що будь-які доповнення, зміни і додатки до даного договору мають силу, якщо вони підписані обома сторонами.

Отже, умовами Договору сторони фактично визначили, що будь-які зміни вносяться до нього сторонами у письмовій формі шляхом підписання додаткових угод.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, додаткові угоди щодо внесення змін до договору, зокрема, щодо строків поставки відповідачем товару, у тому числі у зв`язку з наведеними відповідачем обставинами замовлення продукції в турецької компанії Dezega, сторонами не укладались, тому граничний строк поставки товару змінений не був. Відповідач із пропозицією про укладення додаткової угоди та зміни строків поставки до позивача не звертався.

Відтак, за відсутності підписаної та погодженої між сторонами додаткової угоди щодо зміни строку поставки товару, відповідач зобов`язаний був поставити продукцію у строк до 31.12.2017.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, оцінюючи обставини справи, суд враховує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір зі строком поставки до 31.12.2017, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Отже, заперечення відповідача не спростовують його обов`язку поставити обумовлений договором товар у строк до 31.12.2017 та не спростовують тих обставин, що товар був поставлений позивачу частково поза межами строків, обумовлених Договором поставки № Т1/100-2017 від 24.10.2017.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі порушення строків постачання товару, передбачених пунктом 5.1. Договору, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,5% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості.

Отже, сторони скористались правом, наданим статтею 231 Господарського кодексу України та в Договорі №11/100-2017 від 24.10.2017 самостійно визначили розмір штрафних санкцій, який є більшим ніж той, що передбачений Господарським кодексом України, а тому застосуванню підлягають ставки штрафних санкцій, погоджені сторонами у договорі, який є обов`язковий до виконання для контрагентів. З огляду на вказане, заперечення відповідача щодо розміру встановлених у Договорі санкцій є необґрунтованими.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання з 01.01.2018 по 22.02.2018, вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 3 582 372,33 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Водночас, враховуючи допущене відповідачем прострочення строку поставки товару понад 30 календарних днів, суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі пункту 7.2. Договору, дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 10% штрафу у розмірі 971 841,81 грн.

У апеляційній скарзі відповідач посилається також на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував винятковості ситуації із затримкою здійснення поставки товару, наявність незалежних від відповідача обставин (затримка фінансування), здійснення поставки у повному обсязі, а також відсутність реальних збитків позивача внаслідок порушення строків виконання зобов`язання. На думку скаржника, зазначені обставини свідчили про наявність у суду підстав для зменшення розміру неустойки на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Вказані твердження відповідача щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Дослідивши обставини, викладені відповідачем, та докази, надані на підтвердження вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Із приводу посилань відповідача на неможливість здійснення поставки у строк до 31.12.2017, закупівлю обладнання у іноземного контрагента, то вказана обставина не звільняє відповідача від виконання зобов`язань згідно умов укладеного із позивачем Договору, про що зазначалося вище, та не є підставою для зменшення штрафних санкцій.

При цьому, відповідачем, на переконання колегії суддів, не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах статті 233 Господарського кодексу України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, не надано належних та допустимих доказів збитковості підприємства відповідача.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, беручи до уваги наявні у справі докази, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 582 372,33 грн та штрафу у розмірі 971 841,81 грн нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/7021/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/7021/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7021/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.02.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко