Рішення

від 12.12.2019 по справі 910/8839/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/8839/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи

за позовом державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв

до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест

про стягнення 2947757,16 грн,.

Представники:

від позивача Савельєва С.А. (за дов.)

від відповідача Ракітін С.П. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест про стягнення 2947757,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за інвестиційним договором № 318/01 від 28.11.2001 про забудову земельної ділянки на вул. Золотоустівській, 47-49 у Шевченкіському районі м. Києва щодо відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних з оплатою земельного податку і орендної плати за утримання земельних ділянок, на яких будується об`єкт. За твердженням позивача, відповідач заборгував позивачеві 2947757,16 грн. (1249220,47 грн. відшкодування орендної плати за 2017 рік та 1207243,81 грн. відшкодування орендної плати за 2018 рік).

Суд своєю ухвалою від 09.07.2019 відкрив провадження у справі № 910/8839/19, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, встановивши відповідачу строк для подання відзиву на позов до 24.07.2019.

01.08.2019, тобто після встановленого судом строку для подання відзиву на позов, відповідач подав заяву про продовження строку подання відзиву на позов.

За приписами ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника, поданою до закінчення цього строку. Правовий наслідок подачі заяв, скарг і документів після закінчення процесуальних строків передбачений ч. 2 ст. 118 ГПК України, яким є залишення їх без розгляду. Оскільки відповідач подав заяву про продовження строку подання відзиву на позов після закінчення встановленого судом строку подачі відзиву, ця заява, відповідно до приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишена судом без розгляду.

Відповідачем відзив подано з пропущенням встановленого судом строку - 01.09.2019. Суд, керуючись правилами ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишив відзив відповідача також без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю Житлосервіс Плюс подало заяву про вступ у справу третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заява мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю Житлосервіс Плюс здійснює експлуатацію будинку по вул. Золотоустівській, 47-49 у м. Києва, який введено в експлуатацію, а тому плата за землю може бути покладена на товариство з обмеженою відповідальністю Житлосервіс Плюс .

Суд відмовив у залученні товариства з обмеженою відповідальністю Житлосервіс Плюс третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про що постановив 26.09.2019 протокольну ухвалу. Відмовляючи у задоволенні цього клопотання суд виходив з того, що підставою позову є порушення зобов`язань, що засновані на договорі, а не на обов`язках, які виникають з інших підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю Житлосервіс Плюс не є учасником відносин між позивачем та відповідачем, а тому рішення у справі не вплине на права чи обов`язки останнього щодо однієї зі сторін.

У вступному слові під час розгляду справи заперечення представника відповідача звелись до такого:

- строк договорів оренди земельних ділянок закінчився 28.10.2013, оскільки позивач не звертався до орендодавця з заявами про продовження договорів. Відповідач вважає, що сплата коштів позивачем за землю мала місце на підставі Податкового кодексу України, а не на підставі договорів, а тому у відповідача відсутній обов`язок відшкодовувати орендну плату;

- після введення будинку в експлуатацію сторонами виконані права і обов`язки за інвестиційним договором № 318/01 від 28.11.2001 і цей договір є припиненим;

- передбачена інвестиційним договором № 318/01 від 28.11.2001 процедура переоформлення земельної ділянки на експлуатуючу організацію є неможливою, оскільки ст. 42 Земельного кодексу України передбачає інший режим землекористування.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28 листопада 2001 року комунальне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв , правонаступником якого є державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (замовник) та дочірнє підприємство Міськбудінвест , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест (інвестор) уклали інвестиційний договір № 318/01 про забудову земельної ділянки на вул. Золотоустівській, 47-49 у м. Києві (далі - Інвестиційний договір).

Предметом Інвестиційного договору є участь позивача та відповідача у забудові земельної ділянки на вул. Золотоустівській, 47-49 у м. Києві, що складається з житлової частини, офісних приміщень та підземної автостоянки (далі - об`єкт).

За умовами Інвестиційного договору внеском позивача є право на забудову земельної ділянки на вул. Золотоустівській, 47-49 у м. Києві.

Рішення про надання позивачу земельної ділянки на вул. Золотоустівській, 47-49 для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення прийнято Київською міською радою 15 березня 2017 року за № 299/960.

На виконання цього рішення позивач уклав з Київською міською радою два договори оренди земельних ділянок (далі - Договори оренди), які 28.10.2008 були зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів:

1. Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00814. Місце розташування земельної ділянки - вул. Золотоустівська, 47-49 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:88:144:0017, розмір якої становить 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) кв.м., цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення.

2. Договір оренди земельної ділянки від 28.10.2008, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00815. Місце розташування земельної ділянки - вул. Золотоустівська, 47-49 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:88:144:0020, розмір якої становить 1030 (одна тисяча тридцять) кв.м, в тому числі в межах червоних ліній площею 466 (чотириста шістдесят шість) кв.м., цільове призначення - для організації будівельних робіт.

Договори оренди (пункти 3.1) укладені строком на 5 (п`ять) років, тобто до 28.10.2013.

Відповідно до умов додаткової угоди № 3 від 15.12.2004 до Інвестиційного договору попередній строк закінчення будівництва визначено четвертим кварталом 2009 року. Остаточні строки будівництва, за умовами цієї ж угоди, сторони домовились визначити після розробки та затвердження проектно-кошторисної документації та оформлення відведення земельної ділянки під будівництво.

Такі остаточні строки будівництва сторонами встановлено 25.07.2011 шляхом укладення додаткової угоди № 4, в якій зазначено, що:

- виконання будівельно-монтажних робіт - IV квартал 2014 року;

- введення об`єкту в експлуатацію та передача під заселення - І квартал 2015 року.

Також додатковою угодою № 4 сторони змінили строк дії Інвестиційного договору - до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Інвестиційним договором.

18 листопада 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 5 до Інвестиційного договору, в якій погодили доповнити Інвестиційний договір підпунктом 2.2.4 такого змісту:

- відповідач зобов`язується відшкодовувати позивачу в повному обсязі витрати, пов`язані з оплатою земельного податку і орендної плати за утримання земельних ділянок, на яких будується об`єкт за Інвестиційним договором з моменту підписання цієї додаткової угоди до закінчення будівництва об`єкту та оформлення земельної ділянки на експлуатуючу організацію.

На час укладення додаткової угоди № 5 до Інвестиційного договору права позивача на земельні ділянки по вул. Золотоустівській, 47-49 у м. Києві засновувались на Договорах оренди. Такий висновок суду ґрунтується з огляду на таке.

Як зазначено вище, Договори оренди укладені строком на 5 (п`ять) років, тобто до 28.10.2013.

Визначена Договорами оренди процедура поновлення (пункти 11.7) передбачала надання орендареві переважного права за інших рівних умов на поновлення договорів за умови повідомлення орендодавця не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договорів про намір їх продовжити. Ця процедура відповідає процедурі поновлення договору оренди, врегульованій частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Водночас, стаття 33 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 (далі - Закон), передбачає дві різні (самостійні) підстави поновлення договору оренди: 1) укладення договору оренди з попереднім орендарем на новий строк у зв`язку з реалізацією орендарем переважного права на укладення договору на новий строк (частини перша-п`ята статті), та 2) автоматичне поновлення договору після спливу строку дії договору (частина шоста статті 33).

Якщо в першому випадку вимагаються активні дії орендаря щодо повідомлення орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (направити орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди), то в другому випадку - частина шоста ст. 33 Закону, для автоматичного поновлення договору потрібна мовчазна згода сторін і наявність (виконання) двох умов: 1) орендар продовжує користуватись орендованою ним земельною ділянкою; 2) орендодавець не заперечує проти такого користування (протягом місяця з дня закінчення строку дії договору від орендодавця не надійшло заперечень проти поновлення договору).

Після закінчення строку Договорів оренди державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв продовжило користуватись земельними ділянками і заперечень щодо такого користування від Київської міської ради не надходило. Про відсутність заперечень свідчить надана Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформація про те, що запис про припинення дії Договорів оренди внесений до міського земельного кадастру тільки 20.08.2018.

Отже, в даному випадку, можна говорити про автоматичне поновлення Договору оренди від 28.10.2008, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00814, а також Договору оренди земельної ділянки від 28.10.2008, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00815.

Вирішуючи питання строку, на який були продовжені Договори оренди, суд виходить з приписів частини шостої ст. 33 Закону, за якими договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Оскільки Договори оренди, як зазначено вище, укладені строком на 5 (п`ять) років, на цей же строк мало місце їх поновлення, тобто до 28.10.2018.

У 2014 році державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв розпочала процедуру отримання земельних ділянок по вул. Золотоустівській, 47-49 у м. Києві у постійне користування, в рамках якої 10.12.2014 Київською міською радою прийнято рішення № 660/660 про надання державному підприємству Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в постійне користування для будівництва та експлуатації житлового будинку. Водночас, процедура отримання земельних ділянок по вул. Золотоустівській, 47-49 у м. Києві у постійне користування не була завершена, а тому саме Договори оренди у період з 28.10.2013 по 28.10.2018 є правовими підставами землекористування позивачем.

Відповідно до Податкового кодексу України платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України).

Після поновлення Договорів оренди, тобто після 28.10.2013, плата за земельні ділянки позивачем здійснювалась у формі орендної плати, про що свідчать надані позивачем податкові декларації з плати за землю за 2017 та 2018 роки.

Наведені обставини спростовують доводи відповідача про те, що: строк Договорів оренди земельних ділянок закінчився 28.10.2013; сплата коштів позивачем за землю мала місце на підставі Податкового кодексу України, а не на підставі Договорів оренди.

В кінці 2014 року житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: вул. Золотоустівська, 47-49 у м. Києві, закінчено будівництвом, у зв`язку з чим 30.12.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано державному підприємству Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв , відповідний сертифікат серії ІУ № 165143640710.

З 01 червня 2015 року на підставі договору № 150601, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест та товариством з обмеженою відповідальністю Житлосервіс плюс , останнє здійснює експлуатацію житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Золотоустівська, 47-49 у м. Києві.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест після поновлення Договорів оренди на виконання взятих на себе зобов`язань, передбачених підпунктом 2.2.4 додаткової угоди № 5 від 18 листопада 2013 року до Інвестиційного договору щодо відшкодування позивачу в повному обсязі витрат, пов`язаних з оплатою орендної плати за утримання земельних ділянок, відшкодував державному підприємству Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв сплачену орендну плату по 2017 рік. Ці обставини визнаються сторонами, а тому, в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.

За 2017 рік та за січень-жовтень (по 28 число) 2018 року позивач сплатив до бюджету 2 947 757,16 грн. (1 499 064,6 грн. га 2017 рік, та 1 448 692,56 грн. за 2018 рік). Факт оплати підтверджується інформацією Державної фіскальної служби (лист від 21.01.2019 № 2718/10/2810-44-06-26).

Кошти у розмірі 2 947 757,16 грн. товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест державному підприємству Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв не відшкодовані.

Вирішуючи питання наявності обов`язку у товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест щодо відшкодування коштів державному підприємству Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв суд виходить з такого.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Укладання договору є наслідком збігу волі та волевиявлення сторін, що забезпечує свободу договору.

Обов`язок товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест щодо відшкодування коштів державному підприємству Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв заснований на домовленості сторін, тобто підставою його виникнення (ст. 11 ЦК України) є такий юридичний факт як договір.

У ст. 14 ЦК України закріплені основні принципи виконання цивільних обов`язків. Так само як і цивільні права, що кореспондуються з ними, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З метою гарантії стабільності суспільних відносин закон визначає загальні умови виконання зобов`язання такі як виконання його належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України) та встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання (ст. 525 ЦК України).

Як зазначено вище, за умовами підпункту 2.2.4 додаткової угоди № 5 від 18 листопада 2013 року до Інвестиційного договору відповідач зобов`язався відшкодовувати позивачу в повному обсязі витрати, пов`язані з оплатою земельного податку і орендної плати за утримання земельних ділянок, на яких будується об`єкт за Інвестиційним договором, з моменту підписання цієї додаткової угоди до закінчення будівництва об`єкту та оформлення земельної ділянки на експлуатуючу організацію.

Отже, чинність цього обов`язку не пов`язана зі строком дії Інвестиційного договору, а містить посилання на подію, якою є зміна суб`єкта правовідносин з користування земельними ділянками.

Підтвердженням цього є дії самого відповідача, який після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту (22.12.2014) та закінчення строку Інвестиційного договору (31.12.2015) продовжував компенсувати позивачу орендну плату за утримання земельних ділянок на вул. Золотоустівській, 47-49 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Суду не надано доказів наявності намірів особи, що здійснює управління будинком по вул. Золотоустівській, 47-49 у Шевченківському районі м. Києва, скористатись правами, передбаченими ст. 42 Земельного кодексу України, що б давало підстави для оцінки дій позивача як таких, що не відповідають межам здійснення цивільних прав (ст. 13 ЦК України). А тому доводи відповідача про те, що передбачена Інвестиційним договором процедура переоформлення земельної ділянки на експлуатуючу організацію є неможливою не відповідають дійсності.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2947757,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Міськбудінвест (вул. Скляренка, 17, м. Київ, 04073, код 31175387) на користь державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (вул. Олеся Гончара, 84, м. Київ, 01054, код 04013583) 2947757,16 грн. боргу, 44216,37 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 19.02.2020.

Суддя С. А. Ковтун