Ухвала

від 13.02.2020 по справі 910/16757/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

13.02.2020Справа № 910/16757/15 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши матеріали

скарги Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК"

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни у справі № 910/16757/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АОА-ІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 70 162 469,19 грн.

за участі представників:

від скаржника (позивача): Мариниченко М.П., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився;

від ДВС: Сабадаш О.І., за посвідченням.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/16757/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АОА-ІНЖИНІРИНГ" заборгованість за кредитом в розмірі 57 000 000 грн., заборгованість за процентами в розмірі 6 537 041,11 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 722 414,39 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 5 903 013,70 грн.

14.12.2015 на виконання вищевказаного рішення судом видані накази.

04.02.2020 Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни у справі № 910/16757/15.

На обґрунтування даної скарги скаржник зазначив, що державним виконавцем порушено строки повернення виконавчого документа без прийняття до виконання шляхом повідомлення. При цьому скаржник наголошує на неправомірності рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа без прийняття, оскільки ним не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Такий строк скаржник вважає обґрунтованим до відрахування з дня направлення йому постанови від 02.12.2016 про повернення виконавчого документа без виконання, яка отримана ним лише 26.12.2016 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 вказану скаргу передано до розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 06.02.2020 прийнято до розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни та призначено судове засідання.

У відзиві на скаргу ДВС зауважило, що повернення наказу стягувачу згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень відбулося 02.12.2016, а відтак позивачем пропущений строк для його повторного пред`явлення.

Відповідач про дату, час і місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, проте у судове засідання представників не направив, тому скарга розглядається і вирішується судом за відсутності його повноважних представників.

Відповідно до частини 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що у межах виконавчого провадження № 49827236 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/16757/15 16.01.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У подальшому, 02.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Разом із цим, вказана постанова отримана стягувачем лише 26.12.2016 та зареєстрована за вхід. № 4608. Доказів надіслання чи отримання стягувачем вказаної постанови раніше матеріали справи не містять.

20.12.2019 позивач направив заяву від 17.12.2019 № 70315 про відкриття виконавчого провадження, в якій повідомив, що виконавчий документ фактично отриманий ним 26.12.2019, у зв`язку з чим пред`являється у межах встановлених законом строків.

Згідно з інформації щодо відстеження вказаного поштового відправлення з веб-сайту АТ Укрпошта , останнє вручено виконавчій службі 20.12.2019 року.

16.01.2020 державним виконавцем Рекашовою Аллою Миколаївною прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Вказане повідомлення мотивоване тим, що строк повторного пред`явлення наказу після його повернення закінчився 03.12.2019, у зв`язку з чим такий виконавчий документ пред`явлено з пропуском встановленого строку.

Дане повідомлення, згідно з відомостями веб-сайту АТ Укрпошта , отримане позивачем 24.01.2020 року.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини 1, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Як убачається із постанови державного виконавця від 02.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , всі здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника або його майна виявилися безрезультатними. Згідно з частиною 2 резолютивної частини постанови виконавчий документ може бути повторно пред`явлений у строки, встановлені статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 26.12.2016 по 26.12.2019, отже, на дату звернення 20.12.2019 із заявою про відкриття виконавчого провадження строк для пред`явлення вказаного виконавчого документа не сплив.

При цьому, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем постанови від 02.12.2016 про повернення виконавчого документа раніше, ніж 26.12.2016 року. Посилання у даному випадку державного виконавця на відомості з Автоматизованої системи виконавчих проваджень не доводять зворотного, оскільки не містять даних щодо направлення сторонам поштовим зв`язком прийнятих у межах виконавчого провадження постанов.

Згідно з вимогами частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Водночас, у копіях матеріалів виконавчого провадження, наданих державною виконавчою службою разом із відзивом, також відсутні докази щодо дати направлення позивачу поштовим зв`язком постанови від 02.12.2016 про повернення виконавчого документа.

Одночасно, суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування аналогії господарського процесу до спірних правовідносин, оскільки процесуальна аналогія на законодавчому рівні не закріплена. У той же час, викладеними в положеннях Закону України "Про виконавче провадження" нормами права дані правовідносини врегульовано в повній мірі.

За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скарги на дії державного виконавця щодо незаконності повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, прийнятого у вигляді повідомлення від 16.01.2020, у зв`язку з чим такі дії визнаються судом незаконними, а повідомлення підлягає скасуванню.

Водночас, щодо іншої частини вимог скарги про зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, то останні знаходяться в межах повноважень державного виконавця та суд не може здійснювати втручання в такі повноваження. Отже, стягувач не позбавлений права на подання відповідної заяви до виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Керуючись статтями 232-235, 240, 342, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни у справі № 910/16757/15 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, прийнятого у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 16.01.2020 № б/н.

Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 16.01.2020 № б/н.

У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата повного тексту ухвали: 18.02.2020.

Суддя К.В. Полякова