Постанова

від 18.02.2020 по справі 912/1104/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 року м.Дніпро Справа № 912/1104/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач),

суддів Кузнецов В.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Манчік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Луньо І.В. на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 (суддя Кабакова В.Г., повне рішення складено 27.08.2019) у справі № 912/1104/18

за позовом Приватного підприємства Юліус , м. Кропивницький

до Приватного підприємства Цитрус Лайм , м. Кропивницький;

Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк , м. Київ

про визнання недійсним договору, виключення записів з Державного реєстру, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Приватне підприємство Юліус звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою до Приватного підприємства Цитрус Лайм та Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк про визнання недійсним іпотечного договору і виключення записів з Державного реєстру.

Позов обґрунтований порушенням прав власності позивача, внаслідок укладення відповідачами спірного договору іпотеки, за яким в іпотеку передано майно, що належить позивачу.

Позивач зазначає, що відповідно до умов іпотечного договору, укладеного 14.03.2008 між відповідачами, предмет іпотеки належав Приватному підприємству Цитрус лайм на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладеного 12.10.2007 з Приватним підприємством Юліус .

Водночас, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке набрало законної сили 23.10.2017, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений між Приватним підприємством Цитрус Лайм та Приватним підприємством Юліус щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 визнано недійсним.

Таким чином, на момент укладення договору іпотеки, предмет іпотеки не належав іпотекодавцю, оскільки в силу частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

На думку позивача, договір іпотеки укладений відповідачами всупереч положень статей 576, 583 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 11 Закону України Про заставу та статті 5 Закону України Про іпотеку , в силу вимог статті 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним і, як наслідок недійсності оспорюваного правочину, виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів, якими встановлювались обтяження щодо предмету іпотеки.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 у справі № 912/1104/18 позов задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 14.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Приватним підприємством Цитрус Лайм , про передачу в іпотеку вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення загальною площею 121,7 м 2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 Кропивницькому (зі всіма змінами та доповненнями).

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невідповідністю оскаржуваного правочину нормам чинного законодавства і порушенням, внаслідок його укладення, прав власності позивача, оскільки предмет іпотеки не належав іпотекодавцю, а належав позивачу.

Відмову у задоволенні вимог щодо виключення записів щодо предмету іпотеки з державних реєстрів, місцевий господарський суд обґрунтував суб`єктним складом сторін даної справи, за яким відповідачі не є суб`єктами державної реєстрації прав власності та їх обтяжень.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Луньо І.В. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 у справі № 912/1104/18 і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що іпотечний договір не порушує права позивача, як особи, яка зацікавлена привести сторони визнаного у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу у стан, який передував його укладенню.

За висновком скаржника, договір іпотеки укладений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, а матеріали справи не містять доказів неправомірності дій відповідачів під час його укладення.

Водночас скаржник посилається на положення статті 23 Закону України Про іпотеку , відповідно до яких іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Скаржник звертає увагу на обставину перебування засновників Приватного підприємства Юліус і Приватного підприємства Цитрус Лайм на момент укладення між ними договору купівлі-продажу майна, яке у майбутньому стало предметом спірного договору іпотеки, у шлюбних відносинах, що свідчить про фіктивність і штучне створення механізму позбавлення скаржника предмету іпотеки, шляхом визнання у судовому порядку недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Скаржник зазначає, що про обставини, які стали підставою звернення до суду, позивачу і відповідачу-1 було відомо ще у 2007 році, оскільки їх засновники перебували у шлюбних відносинах, а майно набуте під час шлюбу є спільною власністю подружжя.

Скаржник вважає, що до даних правовідносин судом безпідставно не застосований строк позовної давності.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство Юліус заперечує проти її доводів, просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач зазначає, що спірний договір іпотеки суперечить положенням статей 203, 205-210, 215 Цивільного кодексу України, оскільки предмет іпотеки не належав іпотекодавцю через визнання недійсним рішення суду, що набрало законної сили, укладеного між позивачем і відповідачем-1 договору купівлі продажу нерухомого майна, яке в подальшому стало предметом іпотеки.

Доказом неправомірності дій відповідачів під час укладення договору іпотеки, на думку позивача є рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яким визнаний недійсним договір купівлі-продажу майна, що підтверджує безпідставну передачу в іпотеку майна, яке іпотекодавцю не належало.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Чус О.В. відкрито провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Луньо І.В. на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 у справі № 912/1104/18.

У судовому засіданні 06.02.2020 представники ПП "Юліус" та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в режимі відеоконференції надали пояснення по апеляційній скарзі. В судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2020.

У судовому засіданні 18.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

14.03.2008 ПП Цитрус Лайм як іпотекодавцем та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк як іпотекодержателем укладений іпотечний договір (далі - іпотечний договір), відповідно умов до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.03.2008 № 117/200/СІ передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки або нежитлове приміщення). Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.01.2008 № 17451172 зазначене нежитлове приміщення складається з: І поверху (тамбуру 2,3 кв.м, залу 45,5 кв.м, санвузлів 2,7 кв.м, 2,7 кв.м, коридорів 4,0 кв.м, 5,5 кв.м, мийки 4,2 кв.м, кухні 22,3 кв.м, підсобного 7,8 кв.м, котельної 4,3 кв.м); ІІ поверху (підсобного 14,2 кв.м, санвузла 1,4 кв.м, кабінету 4,8 кв.м). Нежитлове вбудоване приміщення знаходиться в будинку, що є пам`яткою архітектури. Майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями (пункти 1.1, 2.1 іпотечного договору);

- згідно з пунктом 2.2 іпотечного договору нежитлове приміщення, що зазначене в пункті 2.1 цього договору, набуте ПП Цитрус Лайм на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, який укладений 12.10.2007 ПП Цитрус Лайм та ПП Юліус (позивачем у справі) та посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. за реєстровим № 3106, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 12.10.2007 за № 4767248. Право власності на нежитлове приміщення зареєстроване 25.10.2007 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно обласним комунальним підприємством Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації , номер запису 576 у книзі 4, реєстраційний номер 11674730, згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.10.2007 № 16412043, і немає жодних договірних змін позовної давності щодо правочинів, на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки;

- відповідно до пункту 10.1 іпотечного договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення його печаткою іпотекодержателя та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником/іпотекодавцем зобов`язань по кредитному договору та за цим договором;

- іпотечний договір підписаний іпотекодержателем та іпотекодавцем, скріплений печатками сторін та 14.03.2008 посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 644;

- у зв`язку з посвідченням оспорюваного правочину, 14.03.2008 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ПП Цитрус Лайм , до припинення іпотечного договору (зареєстровано в реєстрі за № 645);

- 01.09.2008 іпотекодержателем та іпотекодавцем внесені зміни до іпотечного договору шляхом підписання договору про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. (зареєстровано в реєстрі за № 2385);

- згідно з договором від 01.09.2008 про внесення змін і доповнень до іпотечного договору останній доповнений пунктом 2.13 такого змісту: Сторони погодили, що протягом дії цього договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) розміру зобов`язань (в тому числі, але не обмежуючись цим, процентної ставки, комісій тощо) та/або зміни термінів виконання зобов`язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов Кредитного договору, що обумовлює такі зобов`язання, відповідні зміни будуть вноситися лише в Кредитний договір та не потребують їх внесення в цей договір. При цьому іпотека, встановлена цим договором, в повному обсязі буде забезпечувати новий розмір зобов`язань боржника за Кредитним договором ; враховуючи пункт 2.13 Іпотечного договору, сторони погодили вилучити підпункт 4.4.12 пункту 4.1 Іпотечного договору; всі інші умови Іпотечного договору залишені без змін;

- відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, визнано недійсним з моменту вчинення запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,7 кв.м за ПП Юліус ; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 ПП Юліус та ПП Цитрус Лайм щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, який посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106.

6. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду.

Апеляційний господарський суд зазначає, що причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Іпотечного договору недійсним за вимогою ПП Юліус , виключення записів про іпотеку і обтяження з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з приписами частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною першою статті 576 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно з частиною другою статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно (частина третя статті 11 Закону України Про заставу ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПП "Юліус" посилалося на те, що оспорюваний правочин порушує його право власності на майно, оскільки внаслідок укладення такого правочину ПП "Цитрус Лайм" в іпотеку було передане нерухоме майно, що належить позивачу, чим порушено його право на розпорядження своєю власністю.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, який укладений 12.10.2007 ПП "Цитрус Лайм" та ПП "Юліус" (позивачем у справі) та визнаний недійсним у судовому порядку, не створював жодних правових наслідків; відповідно, ПП "Цитрус Лайм" не набуло право власності на майно і не могло розпоряджатися ним, зокрема шляхом укладення Іпотечного договору. З огляду на те, що оспорюваний правочин не відповідав приписам чинного на час його укладення законодавства та його укладення порушує права позивача як особи, яка зацікавлена привести сторони оспорюваного правочину у попередній стан, місцевий господарський суд задовольнив вимогу ПП "Юліус" про визнання Іпотечного договору недійсним.

Досліджуючи питання щодо наявності у ПП Юліус права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, суд першої інстанції послався на обставини, пов`язані з реконструкцією вказаного об`єкту та внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідного запису, що підтверджується випискою з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2007 № 16237002.

Рахом з тим, відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, визнано недійсним з моменту вчинення запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,7 кв.м за ПП Юліус ; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 ПП Юліус та ПП Цитрус Лайм щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, який посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 912/2365/16, місцевий господарський суд виходив, насамперед з того, що ПП Юліус не було власником майна - вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 121,7 кв.м (за відсутності правовстановлюючих документів на реконструйоване нежитлове приміщення), відповідно, ПП "Юліус", уклавши з ПП "Цитрус Лайм" договір від 12.10.2007 купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, розпорядилося майном, яке не належало йому на праві власності.

В постанові від 09.04.2019 у даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на те, що висновок місцевого господарського суду про те, що іпотечний договір порушує права позивача певною мірою є декларативним, не підтверджений жодними доказами та таким, що не враховує ані дійсного змісту понять порушене право та охоронюваний законом інтерес , ані суті судового захисту в цілому.

Із матеріалів справи вбачається, що після передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції ПП Юліус було надано письмові пояснення щодо порушеного права та копію архівної довідки від 13.08.2019 (т. 2, а.с. 235-237). Зазначена архівна довідка ОКП Кіровоградське об`єднане бюро технічної інвентаризації містить інформацію станом на 01.01.2013 і за своїм змістом не підтверджує факт наявності на час розгляду справи прав власності ПП Юліус на нежитлове приміщення загальною площею 121,79 кв.м, розташоване за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1.

Разом з тим наявні в матеріалах справи докази не підтверджують ту обставину, що вбудоване-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, АДРЕСА_1, є одним і тим же обєктом нерухомості з приміщенням, дозвіл на реконструкцію якого раніше був наданий позивачу.

Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний, зокрема, суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з приписами частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною п`ятою статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що досліджуючи наявні у справі докази місцевий господарський суд прийшов до необґрунтованого висновку, що оспорюваний правочин порушує права ПП "Юліус", як власника нежитлового приміщення та наявність правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним за заявою ПП Юліус .

Щодо доводів скаржника про застосування строку позовної давності, апеляційний господарський суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки позивачем не доведено обставини, які підтверджують наявність у позивача прав або охоронюваних законом інтересів, які порушує оспорюваний правочин, судом апеляційної інстанції не надається оцінка доводам апеляційної скарги щодо вчинення позивачем дій, спрямованих на штучне створення механізму позбавлення апелянта предмету іпотеки.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для задоволення апеляційної скарги в частині визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 14.03.2008 між ПП Цитрус Лайм і ПП Всеукраїнський акціонерний банк .

В іншій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржувалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за пред`явлення позову і подання апеляційної скарги покладаються на Приватне підприємство "Юліус".

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Луньо І.В. на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 у справі № 912/1104/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 у справі № 912/1104/18 в частині визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 14.03.2008 між ПП Цитрус Лайм і ПП Всеукраїнський акціонерний банк скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Приватного підприємства Юліус (вул. Велика Перспективна, 38/33, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 32615337) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (вул. Зоологічна, 5, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 19017842) 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн, 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.02.2020

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Судді В.О. Кузнецов

О.В. Чус