Постанова

від 03.09.2020 по справі 912/1104/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/1104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Надєєвої О. О.,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Юліус"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі

за позовом Приватного підприємства "Юліус"

до 1) Приватного підприємства "Цитрус Лайм",

2) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

про визнання недійсним договору, виключення записів з Державного реєстру.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне підприємство "Юліус" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Цитрус Лайм" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання недійсним іпотечного договору і виключення записів з Державного реєстру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин суперечить приписам статей 576, 583 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 11 Закону України "Про заставу", статті 5 Закону України "Про іпотеку" з огляду на те, що ПП "Цитрус Лайм", передаючи нерухоме майно за іпотечним договором від 14.03.2008 в іпотеку, розпорядилося майном, власником якого воно не було, чим порушено право позивача як власника такого майна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2018 у справі № 912/1104/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.018, позов задоволено частково: визнано недійсним іпотечний договір від 14.03.2008, який укладений ПП "Цитрус Лайм" та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПП "Цитрус Лайм" на користь ПП "Юліус" 881,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ПП "Юліус" 881,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 зі справи № 912/1104/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова мотивована тим, що навівши у рішенні та постанові зі справи зміст мотивувальної частини рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою безпосередньо як зміст мотивувальної частини, так і рішення у справі № 912/2365/16 в цілому. Задовольняючи позовні вимоги у справі № 912/2365/16, суди виходили, зокрема, з того, що ПП "Юліус" не було власником майна - вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровограді по вул. Леніна (Дворцова), 22-А, загальною площею 121,7 кв.м (за відсутності правовстановлюючих документів на реконструйоване нежитлове приміщення), відповідно, ПП "Юліус", уклавши з ПП "Цитрус Лайм" договір від 12.10.2007 купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, розпорядилося майном, яке не належало йому на праві власності. З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій у справі № 912/1104/18 про те, що Іпотечний договір порушує права позивача (ПП "Юліус") як особи, яка зацікавлена привести сторони оспорюваного правочину у попередній стан, є певною мірою декларативним, не підтверджений жодними доказами та таким, що не враховує ані дійсного змісту понять "порушене право" та "охоронюваний законом інтерес", ані суті судового захисту в цілому. Судами попередніх інстанцій у судових рішеннях зі справи не зазначено жодного доказу, який підтверджував би наявність у позивача прав та/або охоронюваних законом інтересів, які порушував би оспорюваний правочин.

2.2 . Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 у справі № 912/1104/18 позов задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 14.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Приватним підприємством "Цитрус Лайм", про передачу в іпотеку вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення загальною площею 121,7 м2, що знаходиться по вул. Леніна (Дворцова), 22-а, у м. Кропивницькому (зі всіма змінами та доповненнями).В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване невідповідністю оскаржуваного правочину нормам чинного законодавства і порушенням, внаслідок його укладення, прав власності позивача, оскільки предмет іпотеки не належав іпотекодавцю, а належав позивачу. Відмову у задоволенні вимог щодо виключення записів щодо предмету іпотеки з державних реєстрів, місцевий господарський суд обґрунтував суб`єктним складом сторін даної справи, за яким відповідачі не є суб`єктами державної реєстрації прав власності та їх обтяжень.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 912/1104/18 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 в частині визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 14.03.2008 між ПП "Цитрус Лайм" і ПП "Всеукраїнський акціонерний банк" скасовано. Прийнято у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова аргументована тим, що відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, визнано недійсним з моменту вчинення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, загальною площею 121,7 кв.м за ПП "Юліус"; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 ПП "Юліус" та ПП "Цитрус Лайм" щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, який посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106. Задовольняючи позовні вимоги у справі № 912/2365/16, місцевий господарський суд виходив, насамперед з того, що ПП "Юліус" не було власником майна - вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, загальною площею 121,7 кв.м (за відсутності правовстановлюючих документів на реконструйоване нежитлове приміщення), відповідно, ПП "Юліус", уклавши з ПП "Цитрус Лайм" договір від 12.10.2007 купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, розпорядилося майном, яке не належало йому на праві власності.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18 про те, що порушення іпотечним договором права позивача певною мірою є декларативним, не підтверджено жодними доказами та таким, що не враховує ані дійсного змісту понять "порушене право" та "охоронюваний законом інтерес", ані суті судового захисту в цілому.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують наявності на час розгляду справи прав власності ПП "Юліус" на нежитлове приміщення загальною площею 121,79 кв.м, розташоване за адресою: м. Кропивницький, вул. Леніна (Дворцова), 22-а та ту обставину, що вбудоване-прибудоване нежитлове приміщення є одним і тим же об`єктом нерухомості з приміщенням, дозвіл на реконструкцію якого раніше був наданий позивачу. Отже, місцевий господарський суд прийшов до необґрунтованого висновку, що оспорюваний правочин порушує права ПП "Юліус", як власника нежитлового приміщення та наявність правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним за заявою ПП "Юліус".

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами

3.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 14.03.2008 між ПП "Цитрус Лайм" як іпотекодавцем та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" як іпотекодержателем укладений іпотечний договір (далі - іпотечний договір), відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання боржника - Крившенка В.В. за кредитним договором від 14.03.2008 № 117/200/СІ передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а (далі - предмет іпотеки або нежитлове приміщення). Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.01.2008 № 17451172 зазначене нежитлове приміщення складається з: І поверху (тамбуру 2,3 кв.м, залу 45,5 кв.м, санвузлів 2,7 кв.м, 2,7 кв.м, коридорів 4,0 кв.м, 5,5 кв.м, мийки 4,2 кв.м, кухні 22,3 кв.м, підсобного 7,8 кв.м, котельної 4,3 кв.м); ІІ поверху (підсобного 14,2 кв.м, санвузла 1,4 кв.м, кабінету 4,8 кв.м). Нежитлове вбудоване приміщення знаходиться в будинку, що є пам`яткою архітектури. Майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями (пункти 1.1, 2.1 іпотечного договору);

- згідно з пунктом 2.2 іпотечного договору нежитлове приміщення, що зазначене в пункті 2.1 цього договору, набуте ПП "Цитрус Лайм" на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, який укладений 12.10.2007 ПП "Цитрус Лайм" та ПП "Юліус" (позивачем у справі) та посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. за реєстровим № 3106, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 12.10.2007 за № 4767248. Право власності на нежитлове приміщення зареєстроване 25.10.2007 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", номер запису 576 у книзі 4, реєстраційний номер 11674730, згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.10.2007 № 16412043, і немає жодних договірних змін позовної давності щодо правочинів, на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки;

- відповідно до пункту 10.1 іпотечного договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення його печаткою іпотекодержателя та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником/іпотекодавцем зобов`язань по кредитному договору та за цим договором;

- іпотечний договір підписаний іпотекодержателем та іпотекодавцем, скріплений печатками сторін та 14.03.2008 посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 644;

- у зв`язку з посвідченням оспорюваного правочину, 14.03.2008 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, яке належить ПП "Цитрус Лайм", до припинення іпотечного договору (зареєстровано в реєстрі за № 645);

- 01.09.2008 іпотекодержателем та іпотекодавцем внесені зміни до іпотечного договору шляхом підписання договору про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. (зареєстровано в реєстрі за № 2385);

- згідно з договором від 01.09.2008 про внесення змін і доповнень до іпотечного договору останній доповнений пунктом 2.13 такого змісту: "Сторони погодили, що протягом дії цього договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) розміру зобов`язань (в тому числі, але не обмежуючись цим, процентної ставки, комісій тощо) та/або зміни термінів виконання зобов`язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов Кредитного договору, що обумовлює такі зобов`язання, відповідні зміни будуть вноситися лише в Кредитний договір та не потребують їх внесення в цей договір. При цьому іпотека, встановлена цим договором, в повному обсязі буде забезпечувати новий розмір зобов`язань боржника за Кредитним договором"; враховуючи пункт 2.13 Іпотечного договору, сторони погодили вилучити підпункт 4.4.12 пункту 4.1 Іпотечного договору; всі інші умови Іпотечного договору залишені без змін;

- відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, визнано недійсним з моменту вчинення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, загальною площею 121,7 кв.м за ПП "Юліус"; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 ПП "Юліус" та ПП "Цитрус Лайм" щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, який посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 912/1104/18, ПП "Юліус" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2019 у справі № 912/1104/18.

Як на підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник послався на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 5 Закону України "Про іпотеку" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/19633/17, від 11.03.2020 у справі № 904/5903/18. Крім того, додатковою підставою касаційного оскарження заявник зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам статей 86, 236 ГПК України та судом неправильно застосовано норми статей 203, 215, 216, 317, 546, 527, 576, 583 ЦК України, статей 1, 3, 5 Закону України "Про іпотеку", а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо доведення права на реконструйований об`єкт нерухомості на підставі дозвільних документів відсутній.

Заявник стверджує, що він є власником вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровограді по вул. Леніна (Дворцова), 22-А, загальною площею 121,7 кв.м., що підтверджується архівною довідкою від 13.08.2019 у справі № 4-54. Крім того, під час розгляду справи № 912/2365/16 суди дослідили факт здійснення ПП "Юліус" реконструкції спірного приміщення та встановили, що воно є одним і тим же об`єктом нерухомості.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Предметом спору у справі № 912/1104/18 за позовом ПП "Юліус" є визнання Іпотечного договору недійсним, виключення записів з Державного реєстру.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно з частиною 2 статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За приписами статті 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

6.3. Для встановлення наявності підстав для визнання недійсним договору іпотеки у справі № 912/1104/18 першочерговим є визначення наявності у позивача права або інтересу, за захистом якого він звертається.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

5.7. З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може трактуватися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражається в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

5.8. Зокрема, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Згідно з частиною 1 статті 316, частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

6.4. Звертаючись із позовною заявою, ПП "Юліус" стверджував, що спірний іпотечний договір порушує його право власності на майно, оскільки внаслідок його укладення ПП "Цитрус Лайм" в іпотеку передало нерухоме майно, що належить скаржнику, чим порушено право на розпорядження своєю власністю.

У свою чергу, направляючи справу № 912/1104/18 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій у судових рішеннях не зазначено жодного доказу, який підтверджував би наявність у позивача прав та/або охоронюваних законом інтересів, які порушував би оспорюваний правочин. Крім того, навівши у рішенні та постанові зі справи зміст мотивувальної частини рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою безпосередньо як зміст мотивувальної частини, так і рішення у справі № 912/2365/16 в цілому.

Як убачається із постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 912/1104/18, суд дослідив, що відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, визнано недійсним з моменту вчинення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, загальною площею 121,7 кв.м за ПП "Юліус"; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 ПП Юліус та ПП Цитрус Лайм щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, який посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106. Задовольняючи позовні вимоги у справі № 912/2365/16, суди зазначили, що ПП Юліус не було власником майна - вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровоград, вул. Леніна, 22-а, загальною площею 121,7 кв.м (за відсутності правовстановлюючих документів на реконструйоване нежитлове приміщення), відповідно, ПП "Юліус", уклавши з ПП "Цитрус Лайм" договір від 12.10.2007 купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, розпорядилося майном, яке не належало йому на праві власності.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що після передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції ПП "Юліус" надало письмові пояснення щодо порушеного права та копію архівної довідки від 13.08.2019. Зазначена архівна довідка ОКП Кіровоградське об`єднане бюро технічної інвентаризації містить інформацію станом на 01.01.2013 і за своїм змістом не підтверджує факт наявності на час розгляду справи прав власності ПП "Юліус" на нежитлове приміщення загальною площею 121,79 кв.м, розташоване за адресою: м. Кропивницький, вул. Леніна (Дворцова), 22-а. Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують ту обставину, що вбудоване-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Леніна (Дворцова), 22-а, є одним і тим же об`єктом нерухомості з приміщенням, дозвіл на реконструкцію якого раніше був наданий позивачу.

Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 912/1104/18 убачається, що наданим скаржником доказам на підтвердження його права власності на вбудоване-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Леніна (Дворцова), 22-а, судом надана відповідна оцінка, відповідні докази фактично відхилені як такі, що не підтверджують права власності на спірне приміщення.

Крім того, убачається, що суд апеляційної інстанції виконав вимоги постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, з урахуванням норм матеріального та процесуального права встановив, що позивачем не доведено обставин стосовно того, що спірний іпотечний договір порушує його права або охоронюваний законом інтерес. За таких обставин, відсутні підстави для встановлення обставин щодо можливості визнання недійсним спірного іпотечного договору.

Водночас не отримала підтвердження підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Колегія суддів зауважує, що предметом розгляду у справі № 912/1104/18 є визнання недійсним договору іпотеки, а не визнання права на реконструйований об`єкт нерухомості на підставі дозвільних документів. Той факт, що судами попередніх інстанцій досліджувалась наявність у ПП "Юліус" права власності на вбудоване-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м., не вказує на необхідність викладення у справі № 912/1104/18 правового висновку щодо інших правовідносин, які стосується визнання права власності у ПП "Юліус".

Також наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Зокрема, хоча правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/19633/17 та від 11.03.2020 у справі № 904/5903/18 стосуються визнання недійсним договорів іпотеки, встановлені фактичні обставини є відмінними, оскільки у них встановлено наявність порушеного прав та законних інтересів позивачів відповідними договорами. У зв`язку із цим, у зазначених справах суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах та є підставою для закриття провадження в частині цієї підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 5 частини 1 статті 236 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За таких обставин, касаційне провадження в частині підстав оскарження передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає закриттю.

6.5. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим немає підстав для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 912/1104/18.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

7.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстав оскарження передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, в решті касаційну скаргу Приватного підприємства "Юліус" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 912/1104/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ