Рішення

від 11.02.2020 по справі 907/637/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2020 м. Ужгород Справа № 907/637/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали

за позовом Мукачівської міської ради, м. Мукачево

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Відділу культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради. м. Мукачево

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ревицького Юрія Юрійовича, м. Мукачево

про стягнення 339050,67грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача -

від третьої особи -

від відповідача - не з`явився

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача 328994,67 грн. безпідставно збережених коштів - вартості проіндексованої орендної плати за користування майном комунальної власності, а також 10056,00 грн. штрафних санкцій, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 16, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить і складається зі 5085,76 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2019 позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, виявлених судом. Після усунення у встановленому порядку виявлених судом недоліків, ухвалою суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання на 03.12.2019.

Відповідач не скористався наданим їм правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився.

Залучена до участі у праві третя особа подала письмові пояснення з приводу предмета спору.

Ухвалою суду від 21.01.2020 за наслідками проведення підготовчого провадження, строк якого судом продовжувався на тридцять днів, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач в засідання суду уповноваженого представника не направив.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих учасниками справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним використанням відповідачем приміщень комунальної власності, внаслідок чого зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним. З огляду на це, просить стягнути з відповідача суму 328994,67грн. безпідставно збережених коштів - вартості проіндексованої орендної плати за користування майном комунальної власності за період: березень 2017 року - вересень 2019 року.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статей 549, 611 Цивільного кодексу України позивачем заявлена вимога про стягнення 10056,00 грн. пені, розраховану за аналогічний період.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Пояснення третьої особи.

Залучена до участі у справі третя особа підтримала заявлений міською радою позов, повністю погоджуючись з його підставами та нормативним обґрунтуванням .

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Цілісний майновий комплекс, до складу якого входять нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею, 107,7 кв.м, розташований за адресою: місто Мукачево, площа Кирила і Мефодія, буд.1, є комунальною власністю територіальної громади міста Мукачева.

У період з 01.01.2013 до 31.12.2016 вказані приміщення перебували в оренді фізичної особи-підприємця Ревицького Юрія Юрійовича на підставі Договору оренди № 2/1 майна, що належить до комунальної власності від 01.01.2013.

Після закінчення строку дії договору і по теперішній час, відповідач у справі орендоване майно не повернув та продовжує використовувати зазначені приміщення без жодної правової підстави.

Вказаний факт встановлений господарським судом в межах справи № 907/632/17 (рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2019 та постанові Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019), і в силу положень ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Посилаючись на безпідставне збереження відповідачем коштів, які останній мав би сплатити за користування належним позивачу об`єктом нерухомого майна, на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України ним заявлено позов про стягнення 328994,67 грн. нарахованої за період: березень 2017 року - вересень 2019 року орендної плати.

При цьому, за твердженням позивача, розмір місячної орендної плати ним розраховано з огляду на затверджену рішенням Мукачівської міської ради від 01.06.2017 № 700 Про затвердження звітів про оцінку вбудованих приміщень комунальної власності за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 1 та розрахунку орендної ставки , нову оцінку (1025627,00грн. без ПДВ), замовлену відділом культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради з метою визначення ринкової вартості об`єкта для передачі його в оренду. Згаданим рішенням ради, а саме його пунктом 3.2 органом місцевого самоврядування встановлено стартову місячну орендну плату за використання нерухомого майна у сумі 10622,11 грн. без ПДВ за базовий місяць березень 2017 року. Новий розмір місячної орендної плати був застосований позивачем з 01.06.2017, та являє собою проіндексовану суму у розмірі 11 052,47 грн.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статей 549, 611 Цивільного кодексу України позивачем заявлена вимога про стягнення 10056,00 грн. пені, розрахованої за аналогічний період.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з положеннями ст. ст. 283, 286 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 2, 18, 19, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"(чинного в спірний період)- орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і ст. 526 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між відповідачем та позивачем діяли правовідносини оренди на підставі договору №2/1 від 01.01.2013, які регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України.

В силу частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що укладений між сторонами у спорі договір діяв до 31.12.2016. Тому, обов`язок повернути майно у орендаря виник 01.01.2017. Як стверджує позивач, об`єкт оренди - нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею, 107,7 кв.м, розташований за адресою: місто Мукачево, площа Кирила і Мефодія, буд.1 у встановленому договором та законом порядку на день розгляду спору йому відповідачем за Актом приймання-передачі не повернуті, тобто останній використовує їх без достатньої правової підстави.

З огляду на таке твердження позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів у вигляді безпідставно збереженої орендної плати саме на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Судом встановлено, що Договором оренди № 2/1 майна, що належить до комунальної власності від 01.01.2013 сторонами було погоджено, що його умови зберігають силу протягом усього строку дії Договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати (решти обов`язкових платежів за цим Договором) - до повного виконання зобов`язань (п. 11.2 Договору).

В той же час, пунктом 3.7 унормовано, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції

Положеннями статті 785 Цивільного кодексу України орендодавцю також надано право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Така неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

За таких обставин, суд доходить висновку, що спірні правовідносини підлягають до регулювання на підставі зобов`язального (договірного) права, а не на підставі Глави 83 ЦК України.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової природи заявлення до стягнення коштів.

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2020 року справа № 924/196/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З огляду на наведене порушене право позивача підлягає захисту судом на підставі ст. 758 ЦК України.

Щодо розрахунку орендної плати.

За положеннями чинного у спірний період Закону України „Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати визначається органом місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) за визначеною Кабінетом Міністрів методикою.

У зв`язку з переданням нерухомого майна - вбудованих приміщень комунальної власності за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 1, загальною площею, 107,7 кв.м, без права відчуження на баланс відділу культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради, з метою визначення реальної ринкової вартості об`єкта для подальшої передачі їх в оренду, було замовлено нову оцінку майна. Згодом, рішенням Мукачівської міської ради від 01.06.2017 № 700 Про затвердження звітів про оцінку вбудованих приміщень комунальної власності за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 1 та розрахунку орендної ставки , затверджено нову оцінку, в т. ч. нерухомого майна, яке є предметом спору (1025627,00грн. без ПДВ), а також встановлено стартову місячну орендну плату за використання нерухомого майна у сумі 10622,11 грн. без ПДВ за базовий місяць березень 2017 року.

Суд здійснив перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми несплаченої орендної плати, яка була проіндексована позивачем, нарахування її є вірним, а тому підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Щодо штрафних санкцій

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на викладені вище висновки суду, в спірній ситуації предметом спору є стягнення орендної плати як виду неустойки у зв`язку з порушенням зобов`язання орендаря повернути об`єкт оренди після закінчення строку дії договору. Чинне законодавство не передбачає можливості нарахування неустойки на неустойку, однак, не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вивчивши та надавши оцінку поданому позивачем розрахунку пені, перевіривши методику розрахунку - 3% в рік від суми боргу, суд дійшов висновку, що позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача саме трьох відсотків річних, а не пені, як помилково зазначено позивачем. Враховуючи правильність проведеного обрахунку, і той факт, що нарахування на заявлену до стягнення суму є законодавчо обґрунтованими та підставними, вимога позивача про стягнення 10056,00 грн. річних підлягає до задоволення.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин на відповідача покладається 5085,76 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ревицького Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) на користь Мукачівської міської ради (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Духновича, 2, код ЄДРПОУ 38625180 ) кошти в сумі 339050,67 грн. (триста тридцять дев`ять тисяч п`ятдесят грв. 67 коп.), а також 5085,76 грн. (П`ять тисяч вісімдесят п`ять гривень 76 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2020

Суддя Л.В. Андрейчук