Постанова

від 28.01.2020 по справі 200/10400/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/139/20 Справа № 200/10400/18 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Першого заступника прокурора Дніпропетровської області ,

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зобов`язання здійснити державну реєстрацію , -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зобов`язання здійснити державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 . Після смерті останнього відкрилась спадщина за заповітом на все майно, належне спадкодавцю. Звернувшись до приватного нотаріуса Апостолівського міського нотаріального округу Богомолова В.І. з заявою про відкриття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину (в тому числі, і на право постійного користування земельною ділянкою), позивач 08 листопада 2017 року отримав від нотаріуса Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права на фермерське господарство ЗОЗУЛІНО , як цілісний майновий комплекс, після смерті батька через те, що позивач не може документально підтвердити, що фермерське господарство ЗОЗУЛІНО є цілісним майновим комплексом. Просив суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 : право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; право постійного користування земельними ділянками загальною площею 45,4 га, які розташовані на території Апостолівської міської ради (колишня Михайлівська сільська рада) Дніпропетровської області та надані для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею ДП АП № 000086 від 17.01.1997 року; право власності на цілісний майновий комплекс - Фермерське господарство ЗОЗУЛІНО (код за ЄДРПОУ 24446157, Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н, село Михайлівка, вул. 50 років Жовтня, буд.1); зобов`язати Державного земельного реєстратора (відділ в Апостолівському районі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області) здійснити державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 45,4 га, які розташовані на території Апостолівської міської ради (колишня Михайлівська сільська рада) Дніпропетровської області згідно Державного акту на право постійного користування землею ДП АП № 000086 від 17 січня 1997 року, на підставі заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 17 березня 2018 року (реєстраційні номери ЗВ-97002918122018 та ЗВ-9700291802018); зобов`язати суб`єкта реєстраційної діяльності, нотаріуса здійснити державну реєстрацію в Державному реєстрі прав за ОСОБА_1 право володіння та користування земельними ділянками загальною площею 45,4 га, які розташовані на території Апостолівської міської ради (колишня Михайлівська сільська рада) Дніпропетровської області та надані для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ДП АП № 000086 від 17 січня 1997 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року частково задоволено заявлені позовні вимоги. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування земельними ділянками загальною площею 45,4 га, які розташовані на території Апостолівської міської ради (колишня Михайлівська сільська рада) Дніпропетровської області та надані для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею ДП АП № 000086 від 17 січня 1997 року.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на цілісний майновий комплекс - Фермерське господарство ЗОЗУЛІНО (код за ЄДРПОУ 24446157, Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н, село Михайлівка, вул. 50 років Жовтня, буд.1),.

Зобов`язано Державного земельного реєстратора (відділ в Апостолівському районі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області) здійснити державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 45,4 га, які розташовані на території Апостолівської міської ради (колишня Михайлівська сільська рада) Дніпропетровської області згідно Державного акту на право постійного користування землею ДП АП № 000086 від 17.01.1997 року, на підставі заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 17 березня 2018 року (реєстраційні номери ЗВ-97002918122018 та ЗВ-9700291802018).

Зобов`язано суб`єкта реєстраційної діяльності, нотаріуса здійснити державну реєстрацію в Державному реєстрі прав за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право володіння та користування земельними ділянками загальною площею 45,4 га, які розташовані на території Апостолівської міської ради (колишня Михайлівська сільська рада) Дніпропетровської області та надані для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ДП АП № 000086 від 17 січня 1997 року.

В іншій частині позову відмовлено /а.с. 94-101/.

Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2019 року стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 10 924, 40 грн. /а.с. 132-134/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Дніпропетровській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права при ухвалені оскаржуваного рішення, оскільки право постійного користування земельною ділянкою не входить до спадщини відповідно до норм закону /а.с. 103-114/.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому посилається на необгрунтованість вимог скарги та просить суд залишити її без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею ДП АП № 000086 ОСОБА_2 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 45,4 га на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

10 січня 1997 року зареєстровано ФГ ЗОЗУЛІНО , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія НОМЕР_2 .

Загальними зборами ФГ ЗОЗУЛІНО 25 листопада 2006 року затверджено статут фермерського господарства, який зареєстровано 25 листопада 2006 року державним реєстратором Апостолівської райдержадміністрації.

25 листопада 2006 року укладено установчий договір ФГ ЗОЗУЛІНО .

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 , як замовником, господарством, як інвестором, та ТОВ Науково-виробнича фірма Геоінфо , як виконавцем, було укладено договір №10/06-1 від 10.06.2014 року на створення (передачу) науково-технічної продукції. Згідно п.1.1. зазначеного договору, замовник доручає (приймає), а виконавець бере (передає) розробку: Технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , які розташовані на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області. Метою розроблення технічної документації із землеустрою є встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), та внесення відомостей про земельні ділянки в Державний земельних кадастр.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 02 квітня 2012 року секретарем Михайлівської сільської ради Сапелкіною Л.І., згідно якого все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право він заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 звертався з заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса від 08 листопада17 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 на майнові права на фермерське господарство Зозуля , оскільки спадкоємець ОСОБА_1 не надав документів на підтвердження того що ФГ ЗОЗУЛІНО є цілісним майновим комплексом.

15 лютого 2018 року зареєстрована заява щодо державної реєстрації земельної ділянки, яка сформована за № ЗВ-9700099422018 .

Рішенням № РВ-1200727202018 від 26 лютого 2018 року Державним кадастровим реєстратором відділу в Апостолівському районі ГУ Держгеокадастру прийнято рішення про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру з підстав перебування земельної ділянки на судовому розгляді та надання нечітких копій технічної документації з землеустрою, що підтверджується рішенням.

17 березня 2018 року зареєстрована заява щодо державної реєстрації земельної ділянки, яка сформована за № ЗВ-970291802018.

Рішенням № РВ-1200740942018 від 28 березня 2018 року Державним кадастровим реєстратором відділу в Апостолівському районі ГУ Держгеокадастру прийнято рішення про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру з підстав перебування земельної ділянки на судовому розгляді.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв`язку зі смертю спадкодавця діяльність господарства не припинилася, господарство не ліквідоване, право постійного користування земельною ділянкою також не припинилося, а отже земельна ділянка являється матеріальною основою господарства, тому до позивача, як до спадкоємця за заповітом, в порядку спадкування після смерті спадкодавця відповідно перейшло таке ж право постійного користування земельними ділянками, які входять до складу майна господарства, як цілісного майнового комплексу. За таких же підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність здійснення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за позивачем.

Проте з даними висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першо статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу .

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 407 ЦK України (у редакції, на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Статтею 1225 ЦК України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а частиною першою статті 407 ЦК України та частиною першою статті 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що спадкодавець користувався вищезазначеною земельною ділянкою не на підставі договору емфітевзису, а на підставі державного акта на право постійного користування землею, тому позивач не позбавлений можливості звернутися до власника цієї земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування вказаною земельною ділянкою відповідно до статті 407 ЦК України .

Виходячи з того, що між власником спірної земельної ділянки (органом місцевого самоврядування) та батьком позивача не укладався договір, відповідно до умов якого передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, суд приходить до висновку, що згідно з вимогами статті 407 ЦК України відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужою земельною ділянкою.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження цілісності майнового комплексу ФГ ЗОЗУЛІНО , який би входив до складу спадщини яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права на спадщину за законом на цілісний майновий комплекс ФГ ЗОЗУЛІНО слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і вимоги про зобов`язання здійснити державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державного акту на право постійного користування землею, оскільки щодо цього питання державним реєстратором в межах повноважень прийнято рішення про відмову у здійснені державної реєстрації від 26 лютого 2018 року та 28 березня 2018 року і ці рішення у встановленому законом порядку не оскаржені та не скасовані, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Виходячи з викладеного заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, не встановлення судом першої інстанції дійсних правовідносин призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог банку.

Разом з цим, прийшовши до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасування, як таке що ухвалене з порушенням норм матеріального права колегія суддів також приходить до висновку про скасування додаткового рішення від 14 червня 2019 року, як невід`ємної частини основного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2019 року- скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зобов`язання здійснити державну реєстрацію - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров