Ухвала

від 20.02.2020 по справі 456/2621/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/2621/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/155/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.02.2020 року про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.02.2020 року задоволено клопотання слідчого СВ Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12019140130000251 від 27.02.2019 року та накладено арешт на: земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4625383600:04:002:0022, житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 та наступні транспортні засоби: ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 , 1978 року випуску, ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 2004 року випуску, ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_3 2003 року випуску.

Підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт на майна.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог підозрюваний ОСОБА_6 зазначає, що слідчий суддя не дослідив належним чином всіх обставин справи, зокрема те, що ОСОБА_6 є одруженим, а тому житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 є в спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 . Крім цього, апелянт зазначає, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області було скасовано право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4625383600:04:002:0022, і цього не було враховано слідчим суддею. Також ОСОБА_6 зазначає, що слідчий суддя не вирішив в чому полягає накладення арешту, тобто чи такий позбавляє апелянта та його сім`ю на користування арештованим майном, а саме житловим будинком, що за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживають. Більше того, апелянт вважає, що накладення арешту з метою забезпечення майбутньої конфіскації як виду покарання є безпідставним, оскільки йому інкримінується замах на ч.5 ст.191 КК України, при якій конфіскація майна не застосовується.

З огляду на наведене апелянт та його захисник вважають безпідставним рішення слідчого судді про задоволення клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 ..

На апеляційний розгляд підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 не з`явились та про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином телефонограмою від 17.02.2020 року. Прокурор до апеляційного суду також не прибув, проте надіслав до суду повідомлення від 19.02.2020 року про розгляд справи за відсутності прокурора, у якому також вказав, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 був надісланий для розгляду до Стрийського міськрайонного суду Львівської області 11.02.2020 року.

За таких обставин у відповідності до ч.5 ст.405 КПК України колегія суддів вважає на можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання слідчого, що 27.02.2019 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, 27.12.2019 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, 27.12.2019 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що у ОСОБА_6 , перебуває на праві власності земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 4625383600:04:002:0022 та житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, відповідно до довідки з ТСЦ 4645 встановлено, що в ОСОБА_6 , перебувають на праві власності наступні транспортні засоби: ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 , 1978 року випуску, ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 2004 року випуску, ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_3 2003 року випуску.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання в апеляційній скарзі про те, що житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 є в спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 , оскільки згідно з витягу з реєстру про речові права зазначений житловий будинок перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_6 та факт перебування його в спільній сумісній власності є не підтвердженим, зокрема перебуванням ОСОБА_6 у шлюбі.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не вирішив в чому полягає накладення арешту, тобто такий позбавляє апелянта та його сім`ю на користування арештованим майном, а саме житловим будинком, що за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживають, оскільки арешт накладено з метою забезпечення майбутньої конфіскації майна як виду покарання та не позбавляє апелянта та його сім`ю прав на користування зазначеним майно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання слідчого СВСтрийського ВПГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_7 подане з метою забезпечення майбутньої конфіскації майна як виду покарання та відповідає вимогам закону, а слідчий суддя обґрунтовано його задоволив.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до обґрунтованого переконання про те, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити в законній силі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою безумовне скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.02.2020 року про накладення арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: