Постанова

від 18.02.2020 по справі 684/197/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 684/197/19

Провадження № 22-ц/4820/445/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання - Чебан О.М.,

з участю представника апелянта, прокурора,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (далі по тексту - Управління), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року, суддя Галиш І.Б.,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року прокурор в інтересах держави звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.11.2016 року №22-29415-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області; витребування в ОСОБА_2 на користь держави вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 на час отримання зазначеної земельної ділянки використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, а тому вищевказаний наказ підлягає визнанню недійсним та, у зв`язку з цим, на користь держави слід витребувати спірну земельну ділянку у її теперішнього власника.

З метою підтвердження своїх повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області самостійно не може звернутися з даним позовом до суду, оскільки оскаржуваний наказ Управління був реалізований шляхом оформлення права власності на земельну ділянку на ОСОБА_1 . Крім того, саме незаконні дії Управління призвели до порушення права держави на спірну земельну ділянку, в зв`язку з чим ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у даній справі, і не може набути процесуального статусу позивача.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11.09.2019 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-29415-СГ від 04.11.2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області. Витребувано в ОСОБА_2 на користь держави вищезазначену земельну ділянку. Стягнуто з ОСОБА_1 та Управління на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 960,50 грн. з кожного, з ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом було допущено порушення норм процесуального права, оскільки розгляд справи судом першої інстанції відбувся за її відсутності, без повідомлення про час та місце проведення судового засідання, що позбавило її можливості надати докази на спростування доводів позивача. Судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки не враховано, що вона є добросовісним набувачем земельної ділянки, придбала її у передбачений законом спосіб, за відплатним договором, тому відсутні передбачені законом підстави для витребування у неї земельної ділянки. Суд порушив приписи статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки втрата нею, як добросовісним набувачем, земельної ділянки через неналежне виконання державними інституціями своїх повноважень щодо захисту права власності на майно, покладає на неї індивідуальний та надмірний тягар щодо пошуку способів компенсації своїх втрат, пов`язаних з втратою земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримав рішення суду першої інстанції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини справи, перевірено підстави та доводи прокурора щодо представництва держави у суді.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Позивач в суді проти задоволення апеляційної скарги заперечив, повністю підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Пунктом третім частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.08.2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-26048-СГ від 04.10.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6825884400:04:042:0029) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району.

05.08.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області. При цьому повідомила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористалася.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29415-СГ від 04.11.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6824484000:02:018:0060) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.03.2019 року ОСОБА_1 29.11.2016 року зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, будучи власником земельної ділянки з кадастровими номерами 6825884400:04:042:0029, яка була передана їй безоплатно.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2016 року ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, за договором купівлі-продажу від 19.09.2017 року відчужила цю землю ОСОБА_2 , яка на дату розгляду справи судом є єдиним власником спірної земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора суд виходив з доведеності обставин, які свідчать про порушення права держави на земельну ділянку з боку відповідачів та необхідності захисту порушеного права в обраний позивачем спосіб.

В той же час судом допущено порушення норм процесуального права, яке відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду, враховуючи, що остання вказала на цю обставину в апеляційній скарзі як на одну з підстав скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно припису ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2,0 гектара (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року, №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Положення передбачає, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, станом на 29.11.2016 року (набуття у власність земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6824484000:02:018:0060) у власності ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка з кадастровими номерами 6825884400:04:042:0029, яка була їй надана безоплатно з земель державної власності. Таким чином ОСОБА_1 скористалася своїм правом, передбаченим ст. 116 ЗК України, повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право особи на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, мало не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_1 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень посадові особи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, які здійснюють ведення Державного земельного кадастру, отримують інформацію з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про Державний земельний кадастр для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями з Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із вищевикладеним, оскільки маючи відповідно до ст. 32 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 15, ст. ст. 30, 38 Закону України Про Державний земельний кадастр доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру службові особи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не перевірили наявність у власності фізичної особи земельної ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації, допустивши таким чином порушення вимог закону, що призвело до порушення права держави на спірну земельну ділянку. За таких обставин не можна погодитися з доводами апелянта про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з волі власника, оскільки державний орган, уповноважений на здійснення відчуження спірної земельної ділянки допустив порушення вимог закону, що і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верхового Суду від 29.05.2019 року, справа №367/2022/15-ц, власник з дотриманням статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребовування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку державної власності було отримано відповідачем ОСОБА_1 з порушенням вимог закону, внаслідок недотримання законодавчих актів під час безоплатної передачі земельної ділянки особі з боку державного органу, уповноваженого від імені держави здійснювати таку безоплатну передачу, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника-держави поза його волею, тому наявні всі правові підстави для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_2 в порядку ст. 388 ЦК України.

Такий висновок не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права при вирішенні справи.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно отримала земельну ділянку з кадастровим номером 6824484000:02:018:0060 та відчужила її за договором купівлі-продажу.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції прокурор сплатив 3842 грн. судового збору за подання позовної заяви, яка містить одну вимогу майнового і одну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи, що обидві позовні вимоги підлягають до задоволення, судові витрати позивача по сплаті судового збору в суді першої інстанції підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів в рівних частках і становитимуть по 1280 грн. 67 коп. з кожного (3842:3=1280, 67).

У зв`язку з відсутністю правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати апелянта ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-29415-СГ від 04.11.2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Витребувати в ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1280 грн. 67 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко