Постанова

від 04.03.2021 по справі 684/197/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 684/197/19

провадження № 61-5400св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року у складі Галиш І. Б., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року керівник Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (далі - Управління), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 не мала законного права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки вона вже раніше таким правом скористалася і отримала у власність земельну ділянку такого ж виду в межах норм безоплатної приватизації площею 2 га на території Москалівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, право власності на яку зареєстровано 12 жовтня 2016 року, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 жовтня 2016 року № 22-26048-СГ. Також ОСОБА_1 будучи власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2016 року відчужила її на користь ОСОБА_3 , яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 19 вересня 2017 року відчужила її на користь ОСОБА_2 .

З метою підтвердження своїх повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області самостійно не може звернутися з даним позовом до суду, оскільки оскаржуваний наказ Управління був реалізований шляхом оформлення права власності на земельну ділянку на ОСОБА_1 . Саме незаконні дії Управління призвели до порушення права держави на спірну земельну ділянку, в зв`язку з чим ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у даній справі і не може набути процесуального статусу позивача.

Виходячи з вищевикладеного, просив:

визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 листопада 2016 року № 22-29415-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області;

витребувати в ОСОБА_2 на користь держави спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29415-СГ від 04 листопада 2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Витребувано в ОСОБА_2 на користь держави вищезазначену земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_1 та Управління на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 960,50 грн. з кожного, з ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора суд виходив з того, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 6824484000:02:018:0060 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання так як їй передано у власність земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6825884400:04:042:0029 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, а отже зазначила у заяві недостовірні дані про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористалася, що є порушенням статей 116, 121 ЗК України, тому позовна вимога щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки підлягає задоволенню. Оскільки право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Короткий зміст cудового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29415-СГ від 04 листопада 2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Витребувано в ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824484000:02:018:0060, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Стягнуто з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 на користь прокуратури Хмельницької області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1280,67 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки право власності на спірну земельну ділянку державної власності було отримано відповідачем ОСОБА_1 з порушенням вимог закону, внаслідок недотримання законодавчих актів під час безоплатної передачі земельної ділянки особі з боку державного органу, уповноваженого від імені держави здійснювати таку безоплатну передачу, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника-держави поза його волею, тому наявні всі правові підстави для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_2 в порядку статті 388 ЦК України. З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої та апеляційної інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що виразилося у неправильному тлумаченні закону та застосуванні закону, який не підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області вимог закону при прийнятті оскаржуваного наказу. Управління при прийнятті саме оспорюваного наказу діяло у спосіб та в межах своїх повноважень передбачених ЗК України, нормами якого передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

З системного аналізу норм статті 50 Закону України Про землеустрій та частини 6 статті 186-1 ЗК України, слідує, що у погодженні проекту землеустрою може бути відмовлено, в разі якщо положення проекту землеустрою не відповідають вимогам законів, тобто вимогам встановленим статтею 50 Закону України Про землеустрій , яка передбачає вимоги до проектів землеустрою або прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, суд апеляційної інстанції здійснив неправильне тлумачення частини шостої статті 186-1 ЗК України та як наслідок дійшов помилкового висновку про наявність у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області правових підстав для відмови згідно частини шостої статті 186-1 ЗК України у погодженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про її витребування на користь держави, оскільки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, на час придбання спірної земельної ділянки її тодішній власник ОСОБА_3 мала право на її відчуження, оскільки придбала її на законних та правових підставах у відповідності до нотаріально посвідченого оплатного договору купівлі-продажу від 29 рудня 2016 року за № 1300, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з волі останньої шляхом прийняття наказу від 04 листопада 2016 року № 22-29415-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Особу може бути позбавлено власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-92цс13.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2020 року матеріали цивільної справи № 684/197/19 надійшли до Верховного Суду та 13 травня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку ( пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13; у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11 (провадження № 61-12731св18).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-26048-СГ від 04 жовтня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6825884400:04:042:0029) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Москалівської сільської ради Ярмолинецького району.

05 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області. При цьому повідомила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористалася.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-29415-СГ від 04 листопада 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6824484000:02:018:0060) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 29 листопада 2016 року зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, будучи власником земельної ділянки з кадастровими номерами 6825884400:04:042:0029, яка була передана їй безоплатно.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , яка, за договором купівлі-продажу від 19 вересня 2017 року відчужила цю землю ОСОБА_2 , яка на дату розгляду справи судом є єдиним власником спірної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

На підставі частини 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже встановивши порушення вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки безоплатно у власність, суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсним наказу про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки, а доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Так само є необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення судами положень статті першої Протоколу першого Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) вказано, що згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (частина перша та друга статті 11, частини перша - третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що під час розгляду цієї справи кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє кінцевого набувача права заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові. Навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)) .

У справі, що переглядається, з урахуванням обставин встановлених судами: втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними; витребування спірної земельної ділянки переслідувало легітимну мету згідно із загальними інтересами.

Справедливий баланс між суспільними і приватними інтересами не порушений; кінцевий набувач не позбавлений можливості заявити позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що суди вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13 та у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, від 26 вересня 2019 року № 2-4352/11, постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов