Рішення

від 21.02.2020 по справі 905/214/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.2020 Справа № 905/214/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза про стягнення 15 974,37 грн., з яких: основний борг - 6 661,00 грн., пеня - 2 160,69 грн., 3% річних - 972,61 грн., інфляційні втрати - 6 180,07 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи, -

СУТЬ СПРАВИ:

27.01.2020, шляхом надіслання поштового відправлення, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза про стягнення 15 974,37 грн. , з яких: основний борг - 6 661,00 грн., пеня - 2 160,69 грн., 3% річних - 972,61 грн., інфляційні втрати - 6 180,07 грн.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.01.2020 для розгляду справи визначена суддя Устимова А . М .

Ухвалою господарського суду від 31.01.2020 року за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/214/20. Розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач про порушення провадження по справі №905/214/20 та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ухвала суду від 31.01.2020 отримана представником Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 06.02.2020.

Повідомлення відповідача про стан розгляду справи за допомогою направлення ухвали від 31.01.2020 поштовим відправленням судом не здійснювалось у зв`язку із припиненням з 01.12.2014 року діяльності ряду виробничих підрозділів УДППЗ Укрпошта у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, у тому числі у місті Донецьку. Враховуючи, що місцезнаходженням відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза є: 83055, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок 9, суд з метою належного повідомлення останнього про порушення провадження по справі №905/214/20 та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, 06.02.2020 здійснив оприлюднення вказаної інформації на сторінці господарського суду Донецької області у розділі Новини та події суду офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет за посиланням: https://lg.arbitr.gov.ua/sud5006/pov/883033/.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №1423/15-БО-7 від 31.12.2014 в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, що стало підставою для стягнення основного боргу, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу природного газу № 1423/15-БО-7 від 31.12.2014, додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу природного газу № 1423/15-БО-7 від 31.12.2014, акту приймання-передачі природного газу від 31.02.2015, виписок з банківського рахунку; сальдо по підприємству Роза ОСББ за період з 01.01.2015 по 31.05.2019, довідку по операціям за договором №1423/15-БО-7 від 31.12.2014 по підприємству Роза ОСББ за період з 01.01.2015 по 31.05.2019.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 20, 42, 46, 162-164,171, 176, 172, 247 ГІТК України.

Станом на 21.02.2020, відповідач письмовий відзив до суду не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

За таких обставин, суд вважає, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши представлені сторонами в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

31.12.2014 року між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (Продавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Роза (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1423/15-БО-7, згідно з п. 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно п.2.1 укладеного сторонами договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 року по 31.012.2015 року газ обсягом до 10,6 тис. куб. м, у тому числі: у січні - 2,0 тис. куб. м, лютому - 2,0 тис. куб. м, березні - 1,0 тис. куб. м., квітні - 0,1 тис. куб. м., травні - 0,1 тис. куб. м., червні - 0,1 тис. куб. м., липні - 0,1 тис. куб. м., серпні - 0,1 тис. куб. м., вересні - 0,1 тис. куб. м., жовтні - 1,0 тис. куб. м., листопаді - 2,0 тис. куб. м., грудні - 2,0 тис. куб. м.

Крім того, відповідно до п.п.2.1.1 договору, обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Також, згідно п.п 2.1.2 договору допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ±5% від узгодженого сторонами згідно п.п.2.1 цього договору планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовою п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначається фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Ціну за природний газ сторони обумовили в п.п.5.1., 5.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.02.2016.

В подальшому сторони уклали додаткову угоду №1 від 10.02.2015, якою вносилися зміни до розділу 5 договору щодо ціни газу.

Відповідно до п. 5.1 ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

За змістом п.5.2 договору, у редакції додаткової угоди №1 від 10.02.2015 до нього, ціна за 1000 куб.м. природного газу - 6 180,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 236,14 грн., всього з ПДВ - 7 416,84 грн.

Згідно з п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

За змістом п.6.1 укладеного Позивачем та Відповідачем договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовою п.9.3 договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 11 договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Згідно з п.1.1 Статуту Позивача Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 року №151 Про реформування нафтогазового комплексу України . У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 226 змінено тип публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано в Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2020, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є стороною договору №1423/15-БО-7 від 31.12.2014 як правонаступник Національної акціонерної компанії Нафтогаз України .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.3.4 договору сторонами підписаний акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.02.2015 на загальну суму 11 661,02 грн.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки, скріплено печатками підприємств. Зокрема, з боку Відповідача акти підписано керуючою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза Балишевою В.В. на підставі довіреності №01 від 24.11.2014 року.

Як вбачається із вказаного акту, Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано природний газ, за період січень 2015 року у загальному обсязі 1,522 тис.куб.м. на суму 11 661,02 грн.

Акти містять посилання на договір, що беззаперечно свідчить про їх підписання згідно з його умовами.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.02.2015 є належним та допустимим доказом факту виконання Позивачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №1423/15-БО-7 від 31.12.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2015 Відповідач частково здійснив оплату за переданий газ на суму 5 000,02 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи

сальдо по підприємству Роза ОСББ за період з 01.01.2015 по 31.05.2019, довідкою по операціям за договором №1423/15-БО-7 від 31.12.2014 по підприємству Роза ОСББ за період з 01.01.2015 по 31.05.2019 та виписками з банківського рахунку.

Доказів оплати заборгованості в сумі 6 661,00 грн. відповідач суду не надав. Розмір заборгованості відповідачем не оспорюється.

Як вбачається з позову, Відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий природний газ у визначений договором строк, чим порушив умови п.6.1 договору, що стало підставою для стягнення суми основного боргу та нарахуванням позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 6 661,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Договір, як визначено в статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим до виконання сторонами.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту п.6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов`язання з оплати газу поставленого в січні 2015 року на суму 11 661,02 грн. мали бути виконані до 16.02.2015 включно з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.02.2015, 15.02.2015) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Проте, як свідчать матеріали справи, Відповідач перерахував на користь Позивача грошові кошти в рахунок часткового погашення заборгованості за договором №1423/15-БО-7 від 31.12.2014 (відомості, які містяться у довідці по операціям за договором №1423/15-БО-7 від 31.12.2014 по підприємству Роза ОСББ за період з 01.01.2015 по 31.05.2019 позивача) в сумі 5 000,02 грн. 23.03.2015, тобто з порушенням встановлених договором строків.

На час звернення Позивача з позовом до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 6 661,00 грн. Разом з тим, Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження факту оплати заборгованості в сумі 6 661,00 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 року Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань, що наданий до позовної заяви, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 2 160,69 грн. за загальний період з 17.02.2015 по 16.08.2015 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, отриманого у січні 2015 року.

Перевіривши за допомогою Інформаційно-пошукової системи Ліга здійснений Позивачем розрахунок вказаної суми пені, суд приходить до висновку, що період нарахування пені, визначений Позивачем відповідає приписам п.6 ст.232 Господарського кодексу України, розрахунок здійснено арифметично вірно, він відповідає умовам договору, внаслідок чого позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2 160,69 грн. підлягають задоволенню.

Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від його виконання.

Як виходить з наданого Позивачем розрахунку, останнім заявлено до стягнення 3% річних в сумі 972,61 грн., що нараховані на заборгованість за період з 17.02.2015 по 04.12.2019 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, отриманого у січні 2015 року.

Перевіривши за допомогою Інформаційно-пошукової системи Ліга здійснений позивачем розрахунок 3% річних за визначений період, суд приходить до висновку, що він здійснений арифметично вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 972,61 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Як виходить з наданого Позивачем розрахунку, останнім заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 6 180,07 грн., що нараховані на заборгованість за період з 01.03.2015 по 30.11.2019 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, отриманого у січні 2015 року.

Перевіривши за допомогою Інформаційно-пошукової системи Ліга здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним, на підставі чого зробив власний розрахунок. Згідно здійсненого судом розрахунку розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 5 656,39 грн. за період з 01.03.2015 по 30.11.2019.

За змістом ч. ч. 1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом з тим, згідно ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Положеннями п.9.3 договору, Сторони погодили строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних тривалістю у 5 років.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України направило дану позовну заяву до господарського суду засобами поштового зв`язку 27.01.2020 року (надійшла до суду 30.01.2020).

З огляду на вищевикладене суд вважає, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза про стягнення 15 974,37 грн., з яких: основний борг - 6 661,00 грн., пеня - 2 160,69 грн., 3% річних - 972,61 грн., інфляційні втрати - 6 180,07 грн. в межах строків позовної давності.

Виходячи з матеріалів справи та наявної інформації щодо видів діяльності відповідача, судом не встановлено приналежність останнього до підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим положення Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси не застосовуються, та відповідно, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза про стягнення 15 974,37 грн., з яких: основний борг - 6 661,00 грн., пеня - 2 160,69 грн., 3% річних - 972,61 грн., інфляційні втрати - 6 180,07 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза (місцезнаходження: 83055, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок 9; код ЄДРПОУ: 26081243) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ: 20077720) основний борг в розмірі 6 661,00 грн., пеню в розмірі 2 160,69 грн., 3% річних в розмірі 972,61 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 656,39 грн., судовий збір в розмірі 2 033,1 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2020 року.

Суддя А.М. Устимова